Рішення

від 21.04.2015 по справі 922/1257/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р.Справа № 922/1257/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія", м. Харків до Зміївської міської ради, м. Зміїв 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області про стягнення коштів в розмірі 4 975 912,56 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Кривеженко В.В., довіреність від 04.03.2015р.;

представник позивача - Гирман С.С., довіреність від 20.01.2015р.;

представник відповідача - Борко А.С., №02-19/232 від 18.03.2015р.;

представник третьої особи - Майборода І.О., посвідчення №39 від 20.08.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Зміївської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Зміївському районі Харківської області, в якій, з урахуванням заяви про уточнення суми позову, просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 4975912,56 грн., в тому числі: 3465943,20 грн. сума основного боргу; 262 639,00 грн. сума нарахованої пені;945 164,51 грн. сума інфляційного збільшення; 302 166,41 грн. сума нарахованих 3% річних;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму судових витрат в розмірі 73080,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 05.03.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2015р. о 10:30 год.

Ухвалами господарського суду від 19.03.2015р., 02.04.2015р. розгляд справи відкладався на 02.04.2015р., 21.04.2015р.

20 квітня 2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву (вх. №15717). Надані пояснення судом досліджені та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.04.2015р. представники позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення суми позову, підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 21.04.2015р. сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01 грудня 2011 року між Зміївською міською радою (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія" (Учасник) було укладено договір про закупівлю робіт з реконструкції колишньої школи-інтернату під житловий будинок по Пролетарському шосе, №24 в м. Змієві Харківської області за державні кошти (надалі - Договір), відповідно до умов якого Учасник зобов'язується у строк, визначений цим Договором, виконати на користь Замовника роботи з реконструкції колишньої школи-інтернат під житловий будинок по Пролетарському шосе, №24 в м. Змієві та які зазначені в Документації конкурсних торгів та змінах до неї, а Замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

Згідно п. 3.1. Договору ціна цього Договору становить 21 363 238,80 грн., у тому числі: ПДВ 20% 3560539,80 грн. Фінансування робіт з реконструкції колишньої школи-інтернат під житловий будинок по Пролетарському шосе, №24 в м. Змієві у 2011 році проводиться за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток відповідно до кошторисних призначень та становить 10593330 грн.

Протоколом узгодження договірної ціни від 01.12.2011 р. та Календарним планом виконання робіт по об'єкту сторонами підтверджено вартість виконання робіт, що виконувалися Позивачем у 2011 році в розмірі 10593330 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору Замовник перераховує у формі авансу не більше 30% від річного обсягу робіт, узгодженого сторонами на поточний рік на придбання матеріалів. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006р. погашення використаних авансових сум обмежується терміном три місяці після перерахування авансу, але не пізніше кінця бюджетного року і здійснюється за рахунок коштів на оплату робіт.

Згідно п. 4.6. Договору поточні розрахунки виконуються виключно за фактично виконані роботи на підставі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Платежі здійснюються шляхом перерахування Замовником відповідних сум на розрахунковий рахунок Учасника, протягом 90 календарних днів після надходження цільових бюджетних коштів на рахунок Замовника (п. 4.8. Договору).

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.

Пунктом 10.1.1. Договору зазначено, що термін дії договору: з дати підписання його обома сторонами, до 31 грудня 2012 р., після зазначеної дати дія договору продовжується додатковими угодами до повного виконання сторонами обов'язків по Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони Договору уклали до нього Додаткову угоду №1 від 14.02.2014р., якою доповнено п. 3.1. розділу 3 даного договору абзацом 3, а саме: фінансування робіт з реконструкції колишньої школи-інтернат під житловий будинок по Пролетарському шосе, №24 в м. Змієві у 2014 році проводиться за рахунок місцевого бюджету відповідно до кошторисних призначень та становить 59089,20 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 та актів виконаних робіт форми КБ-2в № 1 за грудень 2011 року на суму 10 593 330,00 грн. та № 2 за лютий 2014 року на суму 59 089,20 грн., які підписані сторонами, генпідрядник виконав, а замовник прийняв роботи за Договором. Акти виконаних робіт були підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Відповідачем у 2011 році частково було сплачено вартість виконаних робіт, а саме у розмірі 7 133 000,00 грн.

Між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків та складено акт, відповідно до якого заборгованість за Договором становить 3 465 943,20 грн.

Станом на момент розгляду справи заборгованість за Договором відповідачем не була сплачена.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що 22 грудня 2011 року, після надходження необхідних коштів з Державного бюджету, Зміївською міською радою було направлено до Управління Державного казначейства у Зміївському районі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, платіжне доручення на перерахування відповідачу частини оплати за прийняті від відповідача роботи за вказаним Договором на суму 3 460 330,00 грн.

Однак, Управління Державного казначейства у Зміївському районі Головного управління Державного казначейства України у Харківській області не здійснило перерахування до 31 грудня 2011 року відповідачу відповідної частини оплати за виконані роботи.

Таким чином, відповідачем вжито всіх необхідних заходів, спрямованих на виконання зобов'язань по оплаті вартості робіт, виконаних позивачем за Договором, але орган казначейської служби розрахунки з позивачем не провів з причин, що не залежать від відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 2 ст. 317 Господарського кодексу України загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду.

Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України).

Окрім того, загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 року №668 (далі - Загальні умови), які відповідно до Цивільного кодексу України визначають порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів, є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (п. 2 Загальних умов).

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

У пункті 99 Загальних умов передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду. Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об'єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Згідно п. 4.6. Договору поточні розрахунки виконуються виключно за фактично виконані роботи на підставі виконаних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін.

Позивач на виконання умов укладеного договору в грудні 2011 року та лютому 2014 року виконав своєчасно і належним чином повний обсяг комплексу підрядних робіт з реконструкції колишньої школи-інтернату під житловий будинок по Пролетарському шосе, №24 в м. Змієві Харківської області, а їх результат було передано замовнику за актами №1 та №2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та лютий 2014 року.

Відповідач прийняв без будь-яких зауважень або претензій щодо якості, вартості, обсягу та строків виконаних підрядних робіт, що підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року за № 1, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за грудень 2011 року, актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2014 року за № 2, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за лютий 2014 року, які підписані представниками замовника та учасника та посвідчено печатками обох сторін, про що відповідач не заперечує.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк згідно умов договору, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 465 943,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 262 639,00 грн., інфляційні нарахування у розмірі 945 164,51 грн. та 3% річних у розмірі 302 165,85 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 262 639,00 грн. даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено в абзацах 3,4 п.2.1 та п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В обґрунтування підстав для застосування до відповідача штрафної санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, позивач посилається на Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Оскільки у спірному Договорі розмір та базу нарахування пені не визначено, а вміщено лише загальну умову (пункт 6.2 договору) про те, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором, таке формулювання не означає встановлення договором права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, відповідно до ст. 547 та п.1 ч.2 ст. 551 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч.1 ст.546, ч.ч.1, 3 ст.549 ЦК України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли з договору про закупівлю робіт з реконструкції колишньої школи-інтернату під житловий будинок по Пролетарському шосе, №24 в м. Змієві Харківської області за державні кошти від 26.03.2013, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

З огляду на вказані обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині стягнення 3% річних у сумі 302 166,41 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 945 164,51 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведеної статті випливає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних у розмірі 302 166,41 грн., дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Відповідно до листа №62-97р Верховного суду України від 03 квітня 1997 року, при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Згідно вказаного порядку, період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

В розрахунку сум, на які збільшився борг внаслідок інфляційних процесів позивач застосовує індекси інфляції за періоди без дотримання вказаного правила.

Здійснивши розрахунок суми інфляційних нарахувань за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт Закон 9.1.5", суд дійшов висновку про те, що вірний розмір інфляційних втрат складає 779 500,43 грн. В частині 165 664,08 грн. інфляційні нараховані неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України та покладає судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 73080,00 грн. на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 13, 509, 525, 526, 530, 546-549, 551, 625, 626, 629, 875, 879 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 193, 317 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути зі Зміївської міської ради (63404, Харківська область, Зміївський район, місто Зміїв, вул. Леніна, буд. 16, код ЄДРПОУ: 04058674) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зміївська будівельна компанія» (61030, місто Харків, вул. Греківська, буд. 79, код ЄДРПОУ: 37460554) основний борг у сумі 3 465 943 (три мiльйони чотириста шiстдесят п'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 20 коп., інфляційне збільшення в сумі 779 500 (сiмсот сiмдесят дев'ять тисяч п'ятсот) грн. 43 коп., 3% річних у сумі 302 166 (триста двi тисячi сто шiстдесят шість) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 73 080 (сiмдесят три тисячi вісімдесят) грн. 00 коп.

В частині стягнення пені в розмірі 262 639,00 грн. та інфляційного збільшення в сумі 165 664,08 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/1257/15