Рішення

від 15.04.2015 по справі 922/1786/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р.Справа № 922/1786/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Дзюба О.А. , Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного Акціонерного товариства "ОТП Банк", м. Київ до 1. Товарної біржі "Ресурс-Інформ", м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Захист", м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Фізична особа Петухов Сергій Геннадійович, с. Новопокровка; 2) Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Макушева Н.В., м. Харків про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

Представник позивача - Дубровська Г.В., дов. від 02.09.2014р.;

Представник відповідача (1) - не з"явився.

Представник відповідача (2) - не з"явився.

Третя особа (1) - не з"явився.

Третя особа (2) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Товарної біржі "Ресурс-Інформ", другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми "Захист", м. Харків, в якому просить суд:

1. Визнати недійсними результати аукціону, проведеного 15.11.2013р. товарною біржею "Ресурс-Інформ", оформлені протоколом №6 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, актом про передання права власності на куплене нерухоме від 15.11.2013р., свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданим приватним нотаріусом Харківського МНО Макушевою Н.В. від 22.11.2013р.

2. Застосувати наслідки недійсності правочину:

- відновити право власності ТОВ ЮФ "Захист" на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 283,8 кв.м., за адресою: м. Харків, пров. Спортивний, 7;

- зобов"язати ТОВ ЮФ "Захист" повернути Петухову С.Г. сплачені кошти в сумі 92990,70 грн.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 26.05.2014р. об 11:30 год.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2014р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду даного спору за межами двомісячного строку. В порядку статті 69 ГПК України, продовжено строк розгляду справи до 22.07.2014р. Розгляд справи відкладено на 10.07.2014р.

Ухвалою господарського суду 15.07.2014р. задоволено клопотання представника другого відповідача про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи. Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на термін проведення судової будівельно-технічної експертизи. Матеріали справи направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2014р. провадження у справі поновлено, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.

17.11.2014р. розпорядженням заступника голови господарського суду призначено для розгляду справи № 922/1786/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч. , Шатерніков М.І.

15.01.2015р. розпорядженням в. о. голови господарського суду, у зв'язку з відпусткою судді Жельне С.Ч. і необхідністю зміни складу судової колегії, призначено для розгляду справи № 922/1786/14 колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Дзюба О.А. , Шатерніков М.І.

10.02.2015р. розпорядженням заступника голови господарського суду, у зв'язку з закінченням терміну повноважень судді Шатернікова М.І. і необхідністю зміни складу судової колегії, призначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Дзюба О.А., Жельне С.Ч.

Ухвалою господарського суду від 24.03.2015р. задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду даного спору за межами двомісячного строку. Продовжено строк розгляду справи до 27.04.2015р. Розгляд справи відкладено на 15.04.2015р.

У судовому засіданні 15.04.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додаткових доказів по справі не надав.

Представник першого відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник другого відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду, направлені на адресу другого відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма "Захист", належним чином був повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.

Представники третіх осіб у судове засідання 15.04.2015р. не з'явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання першої третьої особи (вх. №4819), в якому Петухов С.Г., посилаючись на те, що він є стороною спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, просить суд залучити його до участі у справі третім відповідачем та припинити провадження у справі на підставі приписів п. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно до приписів ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюванних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів. Справи про банкрутство. Справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції. Справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що залучення до участі у справі співвідповідачем фізичну особу, призведе до зміни суб'єктного складу учасників судового процесу, в зв'язку з чим, даний спір стане не підвідомчим господарським судам.

Виходячи з викладеного, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення клопотання третьої особи - Петухова С.Г., про залучення його до участі у справі третім відповідачем та припинення провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні 15.04.2015р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідачів, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Акціонерним товариством «ОТП Банк» (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю юридичною фірмою «Захист» (відповідач-2) укладено кредитний договір №CM-SME702/84/2008, відповідно до умов якого банком було надано відповідачу-2 кредитні кошти у сумі 755400,00 грн.

У забезпечення виконання кредитних зобов'язань, між AT «ОТП Банк» та TOB ЮФ «Захист» укладено іпотечний договір №PM-SME 702/84/2008, предметом іпотеки за яким є нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею 283,8 за адресою м. Харків, пров. Спортивний, 7.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.10.2013р. у справі № 922/3670/13, TOB ЮФ «Захист» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Беляєву О.В.

Зазначена постанова була оскаржена позивачем у апеляційному порядку. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. постанову господарського суду Харківської області від 14.10.2013р. у справі № 922/3670/13 скасовано, провадження у справі №922/3670/13 припинено, як таке, що порушено безпідставно.

Як зазначає позивач, предмет іпотеки за іпотечним договором №PM-SME 702/84/2008, - нежитлову будівлю літ. А-2. загальною площею 283,8, розташовану за адресою м. Харків, пров. Спортивний, 7 було реалізовано у процедурі банкрутства TOB ЮФ «Захист» ліквідатором Беляєвою О.В.

Так, 15.11.2013р. відповідачем-1 проведено аукціон із продажу предмету іпотеки, за результатом якого, визначено переможцем Петухова С.Г. (третя особа-1). Результати аукціону оформлено протоколом №6 про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.2013 р.

15.11.2013р. між третьою особою-1 та відповідачем-2, в особі ліквідатора Беляєвої О.В, складено Акт про передання права власності на куплене нерухоме майно, та 22.11.2013р. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В., м. Харків (третя особа-2) видано свідоцтво за реєстровим номером 1270, згідно якого посвідчено факт придбання Петуховим С.Г. предмету іпотеки на аукціоні за 92990,70 грн.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, позивач вважає, що результати аукціону підлягають визнанню недійними, у зв'язку із суттєвим порушеннями встановленого Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку проведення прилюдних торгів та тим фактом, що останні проведені в рамках незаконно порушеної процедури банкрутства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, керуючись приписами постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 202 ЦК України визначено, що дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Під час проведення аукціону, продавець (в особі ліцитатора) та учасники аукціону у встановленому законом порядку, певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкта. Тому, результатом проведення аукціону є визначення покупця-переможця аукціону та завершення процедури торгів, шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Суд зазначає, що публічні торги (аукціон) є, за своєю правовою природою, багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину.

Частиною 3 статті 215 ЦК України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку, за позовом однієї із сторін, цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у ст. 1 ГПК України, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути, на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Постановою Пленуму ВГСУ № 11 від 25.09.13р. із змінами та доповненнями «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Спір - це розбіжності або суперечності між суб'єктами правовідносин з питання факту або права.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Харківської області від 14.10.2013р. (суддя Дзюба О.А.) визнано Товариство з обмеженою відповідальністю юридичну фірму "Захист" (код 30588869, зареєстровано Виконавчим комітетом Харківською міської ради від 17.09.1999 р., за адресою: 61005, м. Харків, пров. Спортивний, буд.7) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановлено, що з дня прийняття постанови, підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших видів економічних санкцій по усіх видах заборгованості банкрута, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури. Припиняються повноваження органів управління банкрута, ліквідатора і повноваження власника майна. Скасовуються арешти, накладені на майно боржника та інші обмеження щодо розпорядження майном боржника (в тому числі, усі податкові застави, застави рухомого та нерухомого майна). Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Призначено ліквідатором боржника голову ліквідаційної комісії Бєляєву Олену Володимирівну (ідентифікаційний номер 2957508946, адреса реєстрації пр. Гагаріна, буд. 173-в, кв. 52, м. Харків).

Зобов'язано ліквідатора, відповідно до п. З ст. 38 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст.ст. 41-48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника станом на день відкриття ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

Зобов'язано ліквідатора вжити заходів по оцінці та реалізації активів банкрута, представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 14 квітня 2014р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню; довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, копії повідомлення органу державної податкової служби, пенсійного фонду та центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури; акт знищення печатки, штампа, докази розшуку майна банкрута, довідки органів, що в обов'язковому порядку реєструють право власності на нерухоме та цінне рухоме майно; докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, реєстр непогашених вимог кредиторів, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014р. апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" задоволено, постанову господарського суду Харківської області від 14.10.13р. у справі № 922/3670/13 скасовано, провадження у справі №922/3670/13 припинено.

Згідно з ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлені засади діяльності ліквідатора, однією із яких є - сумлінно та розумно, з урахування інтересів боржника та його кредиторів виконувати свої права та обов'язки. При цьому "сумлінність" або "добросовісність" має трактуватися, як категорія моральна, що відображає врахування особою інтересів інших учасників господарських правовідносин, публічного інтересу тощо, а "розумність" - як категорія інтелектуальна, що припускає адекватність оцінки особою цінності певного цивільного права, доцільності своїх дій, наслідки здійснення або нездійснення цивільного права. Тобто, під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно п.1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі - Закон) ліквідатор, з дня свого призначення, здійснює такі повноваження, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно абз. 3 п. 29 Інформаційного листа ВГСУ від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011р. №4212-VI) розгляд грошових вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі статті 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів і формуються представницькі органи кредиторів.

Частиною 8 статті 23 Закону зобов'язано розпорядника майна, окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Колегією суддів встановлено, що 15.11.2013р. були проведені торги з продажу майна банкрута ТОВ ЮФ «Захист» на Товарній біржі «Ресурс -Інформ».

Відповідно до протоколу № 6 про проведення відкритих торгів у формі аукціону від 15.11.2013р. на Товарній біржі «Ресурс-Інвест», нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 283,8 кв.м. по пров. Спортивний, 7 у м. Харкові, було реалізовано переможцю аукціону громадянину Петухову Сергію Геннадійовичу, за ціною 92990,00 грн., які були перераховані ним на поточний рахунок № 26001201317292 у АТ «ОТП Банк», МФО 300528.

Також, був засвідчений директором ТБ «Ресурс-Інформ» О.О. Єлісюченко текст договору купівлі - продажу без визначення: дати, переможця аукціону (покупця), номеру та дати протоколу проведення відкритих торгів аукціону, а також ціни продажу та розрахунків за договором, окрім того, даний договір не був підписаний його сторонами.

22.11.2013р. ліквідатор боржника ТОВ ЮФ «Захист», в порядку ст. 75 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», звернулась з вищезазначеними документами до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Макушевої Наталії Вікторівни для видачі свідоцтва про придбання майна. Того ж самого для до приватного нотаріуса звернувся переможець аукціону Петухов С.Г., який підтвердив намір отримати свідоцтво , на підставі чого приватним нотаріусом 22.11.2013р. за реєстраційним номером 1270 було видано свідоцтво на ім'я Петухова Сергія Геннадійовича на нежитлову будівлю літ. «А-2», загальною площею 283,8 кв.м. по пров. Спортивний, 7 у м. Харкові.

Колегія суддів зазначає, що Вищий господарський суд України в інформаційному листі ВГСУ від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 (Інформаційний лисі ВГСУ від 26.12.2013 № 01- 06/1862/2013) зазначив, що "З числа положень Закону, в яких ідеться про продаж майна у провадженні справи про банкрутство, господарським судам слід виходити насамперед з тих приписів, які визначають відповідну судову процедуру і вміщені в розділі III "Ліквідаційна процедура" (оцінка майна банкрута; продаж майна банкрута; передання активів боржника, які залишаються не проданими па час закінчення ліквідаційної процедури тощо) та в статтях, що визначають процедуру санації (продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу; відчуження майна боржника шляхом заміщення активів; продаж частини майна боржника тощо). Що ж до норм розділу IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство", то вони застосовуються господарськими судами, якщо відповідне питання не врегульовано зазначеними приписами"; у разі закінчення аукціону без визначення переможця проводиться повторний аукціон зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків та з можливістю подальшого зниження початкової вартості на самому аукціоні, але не нижче, ніж до граничної вартості, - 50 відсотків початкової вартості (наприклад, майно має початкову вартість 100 гри.; відповідно на першому повторному аукціоні вартість майна становить 80 гри., але може бути знижена до 40 гри.). При цьому про наведене зазначається у відповідному оголошенні. Другий повторний аукціон проводиться зі зниженням початкової вартості на 20 відсотків від вартості першого повторного аукціону та за відсутності бажаючих укласти договір початкова вартість знижується на крок аукціону доти, доки не виявиться бажаючий укласти договір. Можливості проведення третього повторного аукціону Законом не передбачено".

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 44 Закону після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Ліквідатор здійснює продаж майна боржника у вигляді цілісного майнового комплексу. У разі якщо продати майно боржника у вигляді цілісного майнового комплексу не вдалося, ліквідатор здійснює продаж майна боржника частинами.

Колегія суддів зазначає, що ліквідація банкрута та здійснення ліквідатором заходів у ліквідаційній процедурі спрямовані на задоволення визнаних судом вимог кредиторів, за рахунок продажу майна банкрута. Виконання ліквідаційних заходів, в тому числі продаж майна банкрута, здійснюються ліквідатором у порядку, визначеному Законом і на підставі повноважень, наданих останньому Законом та постановою господарського суду про визнання боржника банкрутом. Будь - які дії, які унеможливлюють виконання ліквідаційної процедури, порушують права боржника та його кредиторів.

Таким чином, порядок пониження початкової вартості та проведення наступних аукціонів прямо визначений Законом та інформаційними листами ВГСУ та не залежить жодним чином від ліквідатора.

Відповідно п. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Тобто, чинне законодавство України, до компетенції господарського суду відносить питання щодо можливості надання згоди ліквідатору на реалізацію майна банкрута, що є предметом забезпечення. В даному випадку, суд приймає рішення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом.

Пунктом 8 статті 44 та пунктом 1 статті 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів. Спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Суб'єктами аукціону є: його замовник, організатор та учасники. Замовником є - ліквідатор, призначений господарським судом у порядку, встановленому цим Законом. Організатором аукціону є визначена замовником фізична або юридична особа, що має ліцензію на проведення торгів і з якою замовник аукціону уклав договір на проведення аукціону. Організатор аукціону визначається замовником за конкурсом, що проводиться у визначеному замовником порядку, основними критеріями якого вважаються наявність ліцензії, достатній, але не менш як три роки, досвід проведення аукціонів, запропонована найменша сума винагороди. Організатором аукціону не може бути заінтересована особа стосовно боржника, кредиторів та замовника аукціону.

Згідно статті 51 Закону, за договором про проведення аукціону, організатор аукціону зобов'язується, за свій рахунок, провести аукціон та укласти договір із його переможцем, а замовник - сплатити організаторові аукціону обумовлену договором винагороду.

Організатор аукціону виконує такі функції: опубліковує і розміщує повідомлення про продаж майна боржника і повідомлення про результати проведення торгів; приймає заявки на участь в аукціоні; укладає із заявниками договори про завдаток; визначає учасників торгів; здійснює проведення торгів; визначає переможця торгів і підписує протокол про результати проведення торгів; повідомляє учасників торгів про результати проведення торгів.

За умовами ч.1 ст. 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" організатор аукціону не пізніше, як за 15 робочих днів до дня початку аукціону, оприлюднює на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України (при проведенні електронних торгів - також на своєму веб-сайті) оголошення про проведення аукціону, а також письмово повідомляє про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником.

Ч.1 ст. 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено, що організатор аукціону письмово повідомляє про його проведення власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником, не пізніше, як за 15 робочих днів до дня початку аукціону.

Ст. 59 Закону встановлені вимоги до змісту оголошення, яке повинно бути озміщено організатором аукціону на веб-сайті.

Натомість, колегією суддів встановлено, що серед публікацій про призначення проведення аукціону, призначених на 15.11.2013р., на сайті http://www.minjust.gov.ua, серед оголошень немає відомостей щодо продажу нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 283,8 кв.м. по провул. Спортивний, 7 у м. Харкові. Зазначений факт не був спростований сторонами у судових засідання та іншими доказами.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів встановлює, що ТБ «Ресурс-Інформ» порушено вимоги ч.1 ст. 58 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2008 року між АТ "ОТП Банк" (позивачем у справі, банком) та ТОВ ЮФ "Захист" (другим відповідачем у справі, позичальником) був укладений кредитний договір та додаткові договори до нього - додатковий договір № 1 від 11.12.2008 року, додатковий договір № 2 від 19.05.2009 року, відповідно до умов якого, банк надав другому відповідачеві кредитні кошти у сумі 755400,00 грн.

В якості забезпечення боргових зобов'язань за кредитним договором, між банком (іпотекодержателем) та другим відповідачем у справі (іпотекодавцем) 03.06.2008р. був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець надав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 238,8 кв.м, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, пров. Спортивний, 7, що належало іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011р. N 4212-УІ"), з числа положень Закону, в яких ідеться про продаж майна у провадженні справи про банкрутство, господарським судам слід виходити насамперед з тих приписів, які визначають відповідну судову процедуру і вміщені в розділі III "Ліквідаційна процедура" (оцінка майна банкрута; продаж майна банкрута; передання активів боржника, які залишаються не проданими на час закінчення ліквідаційної процедури тощо) та в статтях, що визначають процедуру санації (продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу; відчуження майна боржника шляхом заміщення активів; продаж частини майна боржника тощо). Що ж до норм розділу IV Закону "Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство", то вони застосовуються господарськими судами, якщо відповідне питання не врегульовано зазначеними приписами.

Судом встановлено, що, відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 30.06.2010 року по справі №40/92-10, яким з ТОВ ЮФ "Захист" на користь АТ "ОТП Банк" стягнуто заборгованість в сумі 880577,78 грн., 8805,78 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.08.2013р. державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю юридичної фірми "Захист" про стягнення заборгованості перед ПАТ "ОТП банк" в сумі 889619,56 грн.

Згідно висновку про вартість майна, складеному ПП "Агентство оцінки майна та землі", станом на 01 серпня 2013 року, вартість майна боржника: будівля по пров. Спортивний, 7, офісні меблі складає суму 324318,00 грн. без ПДВ.

Однак, як зазначено в листі Московського ВДВС Харківського МУЮ №07-29/64630 від 31.07.2012р., згідно звіту про оцінку нерухомого майна від 27.07.2012р. вартість майна боржника, а саме: нежитлова будівля літ. А-2, загальною площею 283,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пров.Спортивний,7, що належить ТОВ ЮФ "Захист", складає 1132300,00 грн. без ПДВ. Даний звіт про оцінку нерухомого майна ніким не оскаржений.

Відповідно до п.4.4. договору іпотеки №PM-SME 702/84/2008 від 03.06.2008р., укладеного між АТ "ОТП Банк", іпотекодержателем, та ТОВ юридична фірма "Захист", іпотекодавцем, вартість предмета іпотеки (нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 283,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, пров.Спортивний, 7) визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем та становить 1744000,00 грн.

При цьому, сума кредиторських вимог заявника, яка забезпечена заставою, обраховується виходячи з вартості заставного майна, що визначена в договорі іпотеки та договорах застави. Зміна вартості заставленого майна, як істотної умови договору застави, можлива за згодою сторін договору і не може на протязі дії договору застави визначатися заставодержателем або заставодавцем самостійно.

Відповідно до частини 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про іпотеку", початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Відповідно до ч.5 ст.43 Закону України "Про іпотеку", організатор прилюдних торгів, не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації, письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну продажу майна.

Положеннями п. 2 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Отже, ні повідомлення про проведення прилюдних торгів, ні згоди банку на відчуження предмету іпотеки, ані ліквідатором боржника - ТОВ ЮФ «Захист», ані біржею - ТБ «Ресурс-Інформ», не направлялось та не отримувалось.

Так, норми ч. 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" містять пряму вказівку на правовий наслідок укладення угоди, з відчуження переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя - правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя, є недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", після проведення інвентаризації та оцінки майна, ліквідатор здійснює продаж майна банкрута способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

Колегія суддів відзначає, що до правил проведення аукціону належать норми законодавства, що можуть бути поділені на 3 види:

- які визначають процедуру підготовки торгів;

- які регулюють порядок їх проведення;

- які стосуються кінцевих результатів торгів.

Колегією суддів встановлено, що ТБ «Ресурс-Інформ» взагалі не було розміщено оголошення про призначення проведення аукціону, призначених на 15.11.2013р., на сайті http://www.minjust.gov.ua про продаж майна банкрута - ТОВ ЮФ «Захист» з зазначенням відомостей про повну характеристику майна, що продається, а саме: не зазначено житлової площі, призначення кімнат, матеріали стін, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартири), що обов'язково має бути зазначено відповідно до норм ч.1 ст.59 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зазначене свідчить про порушення процедури підготовки торгів, порядку проведення аукціону та кінцевих результатів торгів, прав та інтересів позивача та інших учасників аукціону, що охороняються Законом, а це, у свою чергу у відповідності до статті 55 Закону є підставою для визнання його результатів недійсними.

Відповідно до ч. 7 ст.69 зазначеного Закону, організатор аукціону зобов'язаний повідомити про запропоновану переможцем ціну для розміщення цих відомостей на веб-сайті державного органу з питань банкрутства та Вищого господарського суду України, на яких було розміщено оголошення про проведення аукціону, не пізніше, ніж через три дні після закінчення аукціону.

Натомість, як свідчать матеріали справи, вказане оголошення, в порядку ст. 69 зазначеного Закону, ТБ «Ресурс-Інформ» розміщено не було.

З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що при здійсненні підготовки до проведення аукціону, безпосередньо при проведенні аукціону 15.11.2013р. з продажу майна банкрута - ТОВ ЮФ «Захист», було допущено порушення вимог статей 44, 52, 59, 65, 69 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що аукціон проведений 15.11.2013р. та організований ТБ «Ресурс-Інформ», відбувся з порушенням вимог Закону України про банкрутство, а відтак визнається судом недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВСУ від 26.08.2014р. у справі № 914/2964/13.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 статті 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнання результатів аукціону недійсними, тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Ч. 3 ст. 55 Закону України про банкрутство встановлює, що визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Стосовно позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину: відновити право власності ТОВ ЮФ "Захист" на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 283,8 кв.м., за адресою: м. Харків, пров. Спортивний, 7; зобов"язати ТОВ ЮФ "Захист" повернути Петухову С.Г. сплачені кошти в сумі 92990,70 грн., колегія суддів зазначає, що оскільки набувачем спірного майна є фізична особа - Петухов С.Г., рішення господарського суду, відповідно до ст. ст. 12, 27 ГПК України, впливає безпосередньо на вирішення питання щодо прав та обов'язків такої фізичної особи, що в свою чергу унеможливлює задоволення вимог в цій частині господарським судом.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ПАТ "ОТП Банк" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, в зв'язку з чим, судові витрати покладаються на сторін, пропорційно задоволеним позовним вимогам. На користь позивача стягується пропорційно з відповідачів судовий збір в розмірі 1218,00 грн. за першу вимогу немайнового характеру. Враховуючи те, що при зверненні з відповідним позовом до господарського суду, позивачем було сплачено судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід держави 1218,00 грн. судового збору за другу вимогу немайнового характеру.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 1, 12, 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Визнати недійсними результати аукціону, проведеного 15.11.2013р. товарною біржею "Ресурс-Інформ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111, корпус А, офіс 4, код ЄДРПОУ 35600466), оформлені протоколом №6 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, актом про передання права власності на куплене нерухоме від 15.11.2013р., свідоцтвом про придбання нерухомого майна на аукціоні, виданим приватним нотаріусом Харківського МНО Макушевою Н.В. від 22.11.2013р.

Стягнути з Товарної біржі "Ресурс-Інформ" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111, корпус А, офіс 4, код ЄДРПОУ 35600466) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" ( 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) 609,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичної фірми "Захист" (61005, м. Харків, пров. Спортивний, 7, код ЄДРПОУ 30588869) на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" ( 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) 609,00 грн. судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" ( 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 21685166) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1218,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.А. Дзюба С.Ч. Жельне

справа № 922/1786/14