Рішення

від 23.04.2015 по справі 922/1211/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 922/1211/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Злагода-Опт", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетро", м. Чугуїв про стягнення 1835,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - Олефіренко С.В., довіреність № 15 від 06.01.2015 року;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Злагода - ОПТ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Иовариства з обмеженою відповідальністю "Тетро" про стягнення 23301,22 грн., з яких: 21465,55 грн. заборгованості за поставлений товар за Договором купівлі - продажу № 897/ЗЛ від 30 квітня 2013 року, 1835,67 грн. штрафу за прострочення строків оплати. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

19 березня 2015 року від представника позивача надійшла заява за вх. 10772, відповідно до якої позивач зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 1835,67 грн. та судові витрати. Дана заява прийнята судом до провадження та розгляд справи продовжений з її урахуванням.

У призначеному судовому засіданні 23 квітня 2015 року був присутній представник позивача, який підтримав позов та просив його задовольнити.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши матеріали справи в їх сукупності, надаючи правову оцінку позовним вимогам, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА-ОПТ" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тетро" (відповідачем, покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 897/ЗЛ.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно оплачувати на умовах даного договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, кількість товару, що передається, асортимент, ціна за одиницю, його загальна вартість зазначаються у видаткові накладній (яка є невід'ємною частиною даного договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що підписана сторонами видаткова накладна являється належним доказом передачі (приймання) відповідної партії товару від продавця до покупця.

Загальна сума договору складає загальну вартість поставленого товару, зазначеному у видаткових накладних на протязі строку дії даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору, розрахунок за поставку товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку з відстрочкою оплати протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару покупцем, готівкового розрахунку, попередньої оплати або іншим передбаченим законодавством шляхом.

Відповідно до п. 6.4. Договору, за порушення строків оплати, більше ніж на 20 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від розміру заборгованості.

Строк дії договору був встановлений п. 8.1. Договору до 31.12.2013 року, проте сторонами було оговорено, що якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити чи припинити його дію.

Одже, оскільки жодна із сторін про такий намір не повідомила, договір був пролонгований.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 14.08.2015 року по 05.02.2015 року поставив відповідачу товару на загальну суму 22714,15 грн. з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки. Вказане підтверджується видатковими накладними: № 21138, № 21139, № 21559, № 22279, № 22215, № 22236, № 23561, № 23547, № 24153, № 24777, № 24879, № 26818, №26979, № 27014, № 26977, № 28132, № 28178, № 30671, № 32781, № 32964, №01727, № 01737, № 03109, № 03111.

Відповідач за поставлений товар з позивачем розрахувався, проте з простроченням строку оплати. Вказане підтверджується платіжними дорученнями: № 19535567 від 03.03.2015 року на суму 1000,00 грн., № 19545482 від 04.03.2015 року на суму 1000,00 грн., № 19555314 від 05.03.2015 року на суму 1000,00 грн., № 19565170 від 06.03.2015 року на суму 500,00 грн., № 19575920 від 10.03.2015 року на суму 600,00 грн., № 19600962 від 12.03.2015 року на суму 1000,00 грн., № 1358331 від 13.03.2015 року на суму 7614,15 грн., № 19610416 від 13.03.2015 року на суму 10000,00 грн.

За порушення строків оплати, позивачем відповідачу було нараховано штраф у розмірі 1835,67 грн., який позивач просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як вже зазначалося вище, пунктом 6.4. Договору сторонами передбачено, що за порушення строків оплати, більше ніж на 20 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити продавцю штраф в розмірі 10% від розміру заборгованості.

Позивачем був наданий обгрунтований розрахунок 10% штрафу за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, відповідно до якого сума штрафу складає 1835,67 грн. Перерахувавши заявлену суму до стягнення, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача та вважає за необхідне позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми штрафу у розмірі 1835,67 грн. задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 526, ч.1 ст.530, ст. ст. 610, 611 ЦК України, ст. ст. 216, 217, ч. 1 ст. 230 ГК України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетро" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Ждановського, буд. 13, код ЄДРПОУ 32858763, р/р 26001036252701 в ПАТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЛАГОДА-ОПТ" ( 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1, код ЄДРПОУ 338384700, р/р 26004010264464 ПАТ "БАНК ВОСТОК" м.Дніпропетровськ, МФО 307123) -1835, 67 грн. штрафу, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.04.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/1211/15