Постанова

від 21.04.2015 по справі 910/7639/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа№ 910/7639/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Самсіна Р.І.

Гончарова С.А.

при секретарі Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014р.

у справі № 910/7639/14 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Сердійчука Леоніда Миколайовича

до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація"

про стягнення 648 559 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/7639/14 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сердійчука Леоніда Миколайовича до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" про стягнення 648 559 грн. - задоволено повністю.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2015 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Корсакової Г.В., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 03.02.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015, в зв'язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, справу передано на розгляд колегії суддів у складі Власова Ю.Л. (головуючий), Корсакової Г.В., Федорчука Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 17.02.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 відкладено розгляд справи на 10.03.2015.

06.03.2015 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення перевірки.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Власова Ю.Л. на лікарняному, відповідно до підпункту 3.1.13 пункту 3.1 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю, судді Самсін Р.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" прийнято до провадження у визначено складі суддів та призначено розгляд справи на 21.04.2015.

В судовому засіданні 21.04.2015 представник апелянта підтримав клопотання про призначення перевірки та підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/7639/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.04.2015 представник позивача заперечив проти клопотання апелянта та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/7639/14 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Київський апеляційний господарський суд за результатами судового засідання оголосив, що клопотання апелянта про призначення перевірки є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Фізичною особою-підприємцем Сердійчуком Леонідом Миколайовичем (далі - орендодавець) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" (далі - орендар) 03.01.2013 було укладено Договір оренди, у відповідності до умов якого:

1) орендодавець зобов'язався передати орендарю у тимчасове платне користування механізми: автоскрепер Д-357П 1987 року випуску, державний номер 03079 КН, заводський номер № 33147; автоскрепер Д-357П 1988 року випуску, державний номер 03076 КН, заводський номер № 37930; автоскрепер Д-357П 1986 року випуску, державний номер 09438 КН, заводський номер № 32011;. автоскрепер Д-357П 1986 року випуску, державний номер 09437 КН, заводський номер № 32448; автоскрепер МоАЗ6014 1990 року випуску, державний номер 09429 КН, заводський номер № 0003422; бульдозер ДЗ-109Б 1988 року випуску, державний номер 09433 КН, заводський номер № 217491; трактор Т-130 1988 року випуску, державний номер 09423 КН, заводський номер № 224268 (далі - механізми) (пункт 1.1 Договору оренди);

2) технічний стан механізмів засвідчено актом технічного огляду в органах Держтехнагляду (пункт 1.2 Договору оренди);

3) строк оренди механізмів до 31.12.2013 (пункт 1.3 Договору оренди);

4) передача механізмів і обладнання здійснюється протягом трьох днів з моменту підписання Договору оренди та оформлюється актом приймання-передачі (при передачі механізмів та обладнання орендар зобов'язаний в присутності орендодавця перевірити їх справність, в іншому випадку - механізми та обладнання вважаються переданим в належному стані) (пункт 1.5 Договору оренди);

5) орендна плата встановлюється в розмірі 56 000 грн. на місяць (пункт 2.1 Договору оренди);

6) орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця, відповідно до виставлених рахунків протягом п'яти днів після закінчення розрахункового місяця (пункт 2.2 Договору оренди);

7) орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі. У випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу (підпункт 3.3.2 пункту 3.3 Договору оренди);

8) орендар несе всі витрати по ремонту і технічному обслуговуванню механізмів (підпункт 3.3.3 пункту 3.3 Договору оренди);

9) по закінченню строку дії Договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю механізми протягом трьох днів в технічно справному стані. Повернення механізмів оформлюється актом приймання-передачі (підпункт 3.3.5 пункту 3.3 Договору оренди);

10) у випадку несвоєчасного повернення орендарем механізмів по закінченню строку Договору орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочки (пункт 5.2 Договору оренди);

11) у випадку знищення або пошкодження орендованих механізмів з вини орендаря, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Заставна вартість механізму складає 100 000 грн. (пункт 5.3 Договору оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору оренди, а саме пункту 1.5, Позивач передав Відповідачу, а останній прийняв такі механізми: автоскрепер Д-357П 1987 року випуску, державний номер 03079 КН, заводський номер № 33147; автоскрепер Д-357П 1988 року випуску, державний номер 03076 КН, заводський номер № 37930; автоскрепер Д-357П 1986 року випуску, державний номер 09438 КН, заводський номер № 32011;. автоскрепер Д-357П 1986 року випуску, державний номер 09437 КН, заводський номер № 32448; автоскрепер МоАЗ6014 1990 року випуску, державний номер 09429 КН, заводський номер № 0003422; бульдозер ДЗ-109Б 1988 року випуску, державний номер 09433 КН, заводський номер № 217491; трактор Т-130 1988 року випуску, державний номер 09423 КН, заводський номер № 224268.

Даний факт приймання-передачі механізмів, підтверджується актом від 03.01.2013 приймання-передачі до Договору оренди, який підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками без зауважень.

У відповідності до п. 2 Акту стан механізмів та обладнання на момент передачі задовільний, придатний для експлуатації.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що орендодавець виставляв орендарю рахунки-фактури: від 01.07.2013 № 1 оренда механізмів за січень на суму 56 000 грн.; від 15.02.2013 № 2 оренда механізмів за лютий на суму 56 000 грн.; від 01.07.2013 № 3 оренда механізмів за березень на суму 56 000 грн.; від 01.07.2013 № 4 оренда механізмів за квітень на суму 56 000 грн.; від 31.05.2013 № 5 оренда механізмів за травень на суму 56 000 грн.; від 30.06.2013 № 6 оренда механізмів за червень на суму 56 000 грн.; від 31.07.2013 № 7 оренда механізмів за липень на суму 56 000 грн.; від 01.09.2013 № 8 оренда механізмів за серпень на суму 56 000 грн.; від 01.10.2013 № 9 оренда механізмів за вересень на суму 56 000 грн.; від 01.11.2013 № 10 оренда механізмів за жовтень на суму 56 000 грн.; від 30.11.2013 № 11 оренда механізмів за листопад на суму 56 000 грн.; від 25.12.2013 № 12 оренда механізмів за грудень на суму 56 000 грн.

Отже, орендна плата за користування орендованими механізмами за дванадцять місяців складає 672 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що орендар на виконання умов Договору оренди, а саме пункту 2.2, перерахував орендодавцю орендну плату у сумі 261 175 грн. такими платежами: 20.03.2013 - 12 645 грн.; 16.04.2013 - 30 000 грн.; 29.04.2013 - 13 000 грн.; 03.06.2013 - 45 530 грн.; 08.08.2013 - 40 000 грн.; 19.08.2013 - 20 000 грн.; 27.08.2013 - 30 000 грн.; 20.09.2013 - 25 000 грн.; 04.11.2013 - 25 000 грн.; 04.12.2013 - 20 000 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку Позивача.

Беручи до уваги наведене, борг орендаря перед орендодавцем з орендної плати складає 410 825 грн. (672 000 грн. - 261 175 грн.).

Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено, що 25.12.2013 орендодавець надіслав орендарю претензію з вимогою погасити борг у сумі 410 825 грн., сплатити пеню у сумі 25 734 грн. та повернути механізми в належному стані.

07.02.2014 орендар надіслав орендодавцю лист вих. № 12, в якому орендар повідомив кількість годин користування механізмами, вартість ремонту та просив орендодавця приїхати в м. Ладижин для уточнення розрахунків та подальшої співпраці.

25.02.2014 орендодавець надіслав орендарю претензію, в якій вимагав виплатити заставну вартість трактора у сумі 100 000 грн., у зв'язку з тим, що трактор Т-130 заводський номер 224468 не підлягає відновленню. Також, орендодавець заявив про готовність приїхати та прийняти техніку у будь-який вказаний орендарем час після усунення недоліків вказаних раніше. Факт надсилання вказаної претензії орендарю підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 04.03.2014.

Орендар відповіді на вказану претензію не надав; механізми не повернув; борг по орендній платі не погасив; заставну вартість пошкодженого трактора не перерахував.

Щодо посилань апелянта на відсутність підтвердження права власності орендодавця на орендовані механізми, спростовуються такими документами:

1) договором купівлі-продажу від 03.01.2013 № 22-2013;

2) додатковою угодою від 10.01.2013 до договору купівлі-продажу № 22-2013;

3) актом приймання-передачі від 03.01.2013;

4) квитанціями до прибуткового касового ордера (від 10.01.2013 № 10, від 23.01.2013 № 23, від 12.02.2013 № 229);

5) накладними (від 03.01.2013 № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9);

6) актами державного технічного огляду технологічного транспортного засобу від 23.01.2013;

7) свідоцтвами про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (від 16.08.2013 № 003059, № 003058, № 003056, № 003054, № 003060, № 003055, № 003057).

Таким чином, з вказаних вище документів вбачається, що орендодавець купив орендовані механізми у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-5".

Апеляційний господарський суд зазначає, що доводи апелянта щодо недійсності договору купівлі-продажу від 03.01.2013 № 22-2013 не відповідають дійсності та не приймаються судом до уваги, оскільки, вказаний правочин відповідає вимогам чинності, що викладені в статті 203 Цивільного кодексу України.

Договір купівлі-продажу від 03.01.2013 № 22-2013 містить всі необхідні реквізити, підписаний повноважними представниками та скріплений печатками, дозвіл на продаж орендованої техніки було надано на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідробуд-5" 26.12.2012, що підтверджується протоколом № 3.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України та відповідно до ст. 6 вказаного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, факт оплати позивачем куплених механізмів та їх належної державної реєстрації, що підтверджується:

1) квитанціями до прибуткового касового ордера (від 10.01.2013 № 10, від 23.01.2013 № 23, від 12.02.2013 № 229);

2) накладними (від 03.01.2013 № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9);

3) актами державного технічного огляду технологічного транспортного засобу від 23.01.2013;

4) свідоцтвами про реєстрацію великотоннажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу (від 16.08.2013 № 003059, № 003058, № 003056, № 003054, № 003060, № 003055, № 003057).

Також, наявні в матеріалах справи акти державного технічного огляду технологічного

транспортного засобу від 23.01.2013 та не вказування орендарем жодних зауважень щодо несправностей чи неналежного стану орендованого майна при прийнятті механізмів від орендодавця, спростовують доводи апелянта про те, що передане в оренду майно було несправним.

Разом з тим, пунктом 2 акту приймання-передачі орендар підтвердив, що стан механізмів та обладнання на момент передачі задовільний, придатний для експлуатації.

Таким чином, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що посилання апелянта на несправність орендованих механізмів не підтверджені документально та спростовуються доказами наявними в матеріалах справи.

Щодо доводів апелянта про те, що Договір оренди не має істотних умов, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору оренди є такі: предмет (об'єкт) оренди; розмір орендної плати та порядок її перерахування; строк дії договору.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони, під час укладення Договору оренди дійшли згоди щодо всіх істотних умов.

Щодо контррозрахунку орендної плати, наявного в матеріалах справи, з посиланнями на робочі години орендованих механізмів, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Оскільки сторони в Договорі оренди чітко визначили розмір орендної плати, а саме 56 000 грн. на місяць (пункт 2.1 Договору оренди).

Даний договір оренди не містить жодної умови яка б надавала змогу орендарю зменшувати розмір орендної плати, враховуючи робочі години орендованих механізмів.

Отже, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю борг щодо орендної плати у сумі 410 825 грн.

Посилання апелянта на те, що ним було проведено капітальний ремонт орендованого приміщення, вартість якого значно перевищує розмір боргу щодо орендної плати, з посиланням на службові записки (від 01.03.2013, від 26.04.2013, від 26.06.2013, від 02.09.2013, від 28.10.2013); видаткові накладні та накладні на підтвердження факту проведення капітального ремонту орендованої техніки, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки суду не надано належних доказів, які б надали змогу визначити, що саме орендовані механізми були відремонтовані.

Разом з тим, апеляційний господарський суд бере до уваги підпункт 3.3.3 пункту 3.3 Договору оренди, в якому чітко визначено обов'язок орендаря нести всі витрати по ремонту і технічному обслуговуванню механізмів, незалежно від того який вид ремонту проводиться поточний чи капітальний.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 410 825 грн. за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за час прострочення у сумі 112 000 грн. та пені у сумі 25 734 грн. відповідно до п. 3.3.2 договору.

Як зазначено в ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пп. 3.3.2 п. 3.3 Договору оренди орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі. У випадку несвоєчасної оплати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Як визначено п. 5.2 договору оренди у випадку несвоєчасного повернення орендарем механізмів по закінченню строку Договору орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за час прострочки.

Отже, Договором оренди сторони визначили відповідальність орендаря за несвоєчасне повернення орендованих механізмів у вигляді неустойки (штрафу) та відповідальність за прострочення з орендної плати у вигляді неустойки (пені).

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення неустойки (пункт 5.2 Договору оренди) у сумі 112 000 грн. (56 000 грн. місячна орендна плата х 2) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки орендар не повернув орендодавцю орендовані механізми у встановлений Договором строк.

Щодо нарахованої позивачем пені, апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок пені здійснений позивачем є неправильний, проте здійсненний судами перерахунок такої суми фактично призведе до виходу за межі позовних вимог (за перерахунком суду першої інстанції та апеляційної інстанції, пеня складає 26 833,68 грн.), тому з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 25 734, 00 грн. (в межах заявлених вимог).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків у сумі 100 000 грн. на підставі пункту 5.3 Договору оренди, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що трактор Т-130, заводський № 224268 повністю розукомплектований та відновленню не підлягає.

Дана обставина підтверджується актом інспекторської перевірки технічного стану техніки станом на 28.02.2014, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п. 5.3 Договору у випадку знищення або пошкодження орендованих механізмів з вини орендаря, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки. Заставна вартість механізму складає 100 000 грн.

Як визначено ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, беручи до уваги вищевикладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 100 000, 00 грн. є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 в справі № 910/7639/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Будівництво і комплектація" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/7639/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 у справі № 910/7639/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7639/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Р.І. Самсін

С.А. Гончаров