Постанова

від 20.04.2015 по справі 906/1175/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 906/1175/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Кравчук В.І. довіреність б/н від 02.03.2015р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2014 р. у справі № 906/1175/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр"

до Фермерського господарства "Кухарук"

про стягнення 113767,12 грн.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду № 906/1175/14 від 20.04.2015 року, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Юрчука М.І., перебуванням у відпустці судді Бучинської Г.Б., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, колегію суддів визначено у cкладі головуючий суддя Демянчук Ю.Г., суддя Дужич С.П., суддя Саврій В.А.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (далі - позивач) звернулось до Фермерського господарства "Кухарук" (по тексту - відповідач) з позовом про стягнення 113767,12 грн. за неналежне виконання умов Договору №475 на виконання сільськогосподарських робіт від 13.05.2014 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.11.2014 р. зі справи №906/1175/14 (суддя Машевська О.П.) у позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує її доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення /вх. № 2954/15 від 04.02.2015р./.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.12.2014 року зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015 р., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином /а.с. 213, 214 у т.1/.

Ухвалами суду від 04.02.2015 р., 04.03.2015 р., 26.03.2015р. в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 20.04.2015 р. представник позивача підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Відповідач явку представника у судове засідання 20.04.2015 р. не забезпечив, натомість надіслав суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши заявлене клопотання відповідача вирішила відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у даній справі порушено ухвалою суду від 29.08.2014 року, якою також зобов'язано відповідача надати відзив, у разі наявності заперечень -документально обгрунтувати. Разом з цим лише 16.04.2015 року відповідач подав клопотання про зупинення провадження до вирішення спору у справі № 906/523/15 про визнання недійсним Договору на виконання сільськогосподарських робіт № 475 від 13.05.2014 року, тобто протягом семи місяців після порушення провадження у цій справі відповідач не вбачав жодних обставин, що унеможливлювали б розгляд справи № 906/1175/14, не звертався належним чином зі зустрічним позовом щодо недійсності правочину в межах вирішення його одночасно з поданим позовом про стягнення коштів. Судова колегія відзначає, що реалізація однією зі сторін своїх процесуальних прав має здійснюватися з урахуванням обов'язку виявляти повагу до прав та інтересів другої сторони, добросовісно користуватися своїми правами здійснюючи їх у розумні строки (а не в будь-які необмежені) строки для забезпечення принципу рівності сторін у судовому процесі, з належним обґрунтуванням поданих стороною заяв та клопотань.

Частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлює обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку неможливості розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Дане клопотання судом відхиляється, оскільки відповідач не обґрунтував у клопотанні неможливості розгляду даної справи, тобто, не навів обставин, які не можуть бути самостійно встановлені судом у межах вирішення спору про стягнення заборгованості.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 13.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" (підрядник/позивач) та Фермерським господарством "Кухарук" (замовник/відповідач) укладено Договір №475 на виконання сільськогосподарських робіт, за умовами якого підрядник зобов'язався за завданням та по заявкам замовника, власними силами виконати сільськогосподарські роботи, що визначені у цьому договорі на території полів замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу (п.1 ст.1 договору).

За умовами п. 2 ст. 1 договору № 475, конкретний перелік наданих сільськогосподарських послуг, у витрати яких включено вартість мінеральних добрив та строки виконання визначаються сторонами у відповідних додатках до цього договору (надалі - договір №475).

У пункті 1 ст. 2 договору № 475 сторони домовились, що не пізніше ніж за 3 (три) дня до початку виконання робіт, замовник надсилає підряднику замовлення на виконання сільськогосподарських робіт, з визначенням видів та кількості робіт.

Факт виконання кожного обсягу робіт підтверджується сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами не пізніше 3 (трьох) діб з моменту закінчення підрядником виконання робіт, за кожним обсягом (п. 3 ст. 2 договору №475).

Пунктом 1 статті 5 договору № 475 сторони погодили, що ціна цього договору складається з вартості робіт підрядника, вартість яких зазначається у додатках до договору, при цьому ціна договору остаточно визначається по фактично виконаних об'ємах робіт підрядником згідно Актів приймання-передачі виконаних робіт.

Умови оплати визначено у п. 3.1. п. 3 ст. 5 договору № 475, відповідно до якого обумовлено, що розрахунок за виконані роботи проводиться поетапно після здачі відповідного обсягу роботи згідно підписаних сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт.

За порушення строків оплати виконаних робіт згідно підписаних сторонами актів замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення (п. 5 ст. 6 договору № 475).

Специфікацією (додаток №1 до договору №475) визначено, що сторони домовилися про виконання підрядником робіт з внесення мінеральних добрив з вартістю мінеральних добрив та дискування, і зокрема: по полю № 018/БИС на суму 69838,56 грн., по полю №019/04БИС на суму 203192,27 грн. та по полю № 023/04 БИС 34302,77 грн. /а.с. 14 у т. 1/.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2014р. складено Акт виконання робіт (надання послуг) за №61 в якому вказано перелік робіт (послуг), виконаних позивачем, а саме:

- послуги по внесенню мінеральних добрив в кількості 207,661 га на суму 103192,82 грн.;

- послуги по дискуванню в кількості 207,661 га на суму 31149,25 грн.;

- послуги по внесенню мінеральних добрив (з вартістю добрив) в кількості 117,699 га. на суму 121769,84 грн.

Загалом разом з ПДВ на суму 307334,29 грн.

Підставою складання Акта виконання робіт (надання послуг) за № 61 від 30.05.2014 р. визначено договір № 475 від 01.10.2013 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, посилаючись на договір № 475 від 01.10.2013 року, виставив відповідачу рахунок від 30.05.2014 р. № 139 для його оплати на суму 307334,29 грн. /а.с. 100 у т.1/.

На підставі виставленого позивачем рахунку від 30.05.2014р. № 139, відповідачем сплачено 200000,00 грн. /а.с. 54 у т.1/.

Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2014р. - по 01.07.14р., підписаним сторонами спору також підтверджується, що ФГ "Кухарук" має перед ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" заборгованість за Договором № 475 від 01.10.2013 року на суму 107334,29 грн. /а.с. 16 у т.1/.

09.07.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 3214 в якій просив сплатити кошти в сумі 107334,29 грн. /а.с. 17-21 у т.1/.

Відповідач відповіді на претензію не надав, вимоги не виконав.

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати сільськогосподарських робіт за договором № 475 стало підставою звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача 113767,12 грн., з яких 107334,29 грн. основний борг, пеня 4069,89 грн., інфляційні втрати 1788,92 грн. та 3% річних 574,02 грн.

Згідно письмових пояснень позивача Договору № 475 від 01.10.2013р. не існує, тоді як посилання на останній в акті виконаних робіт (надання послуг) №61 від 30.05.2014р., в рахунку на оплату від 30.05.14р. № 139 є бухгалтерською помилкою /а с. 71/.

У судовому засіданну місцевого господарського суду відповідач в особі голови фермерського господарства Кухарук І.І. заперечив наявність власних оригінальних примірників двосторонніх документів, оформлених з позивачем у 2014 році, а також факт надання останнім будь-яких послуг та виконання робіт у цьому році.

В ході вирішення спору, представник позивача визнав, що у 2014 році відповідачу послуги не надавалися та роботи не виконувалися. Надав докази на підтвердження тих обставин, що у 2013 році ПП "ТехПродАгро" виконало для ТОВ "СІГНЕТ-ЦЕНТР" поставку безводного аміаку в господарство, надало послуги по перевезенню аміаку автотранспортом та виконало роботи по внесенню безводного аміаку в с.Бистриївка під урожай 2014 року на полі №019/04БИС, №023/04БИС, № 026/04БИС.

Окрім того, позивачем подано докази оформлення ним шляхових листів (нарядів) трактора на дискування полів №019/04БИС, №014/04БИС, №018/04БИС, №022/04БИС, № 026/04БИС, №023/04БИС та №024/04БИС, а також внесення мінеральних добрив на ці поля в селі Бистріївка, а також акти про використання ним мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин у 2013 році під урожай 2014 року /а.с.74 -90, 99-105 у т.1/.

Відповідач на підтвердження права користування земельними ділянками станом на 13.05.14р. (дата укладення Договору № 475) надав витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, згідно яких вважається належним орендарем земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ідентифікованих за наступними кадастровими номерами: 1825281200:01:000:0181, 1825281200:03:000:0084, 1825281200:04:000:0037, 1825281200:01:000:0187, 1825281200:01:000:0188, 1825281200:01:000:0063, 1825281200:04:000:0015, 1825281200:04:000:0085,1825281200:03:000:0083, 1825281200:03:000:0085, 1825281200:04:000:0081, 1825281200:03:000:0098, 1825281200:03:000:0099 /а.с. 114-141 у т.1/.

Наявність зареєстрованого речового права оренди відповідача у 2013 році та до 09.04.2014року на ці земельні ділянки матеріали справи не містять.

Згідно державної статистичної звітності форми № 37-сг (місячна) "Сівба та збирання врожаю сільськогосподарських культур, проведення інших польових робіт на 01 червня 2014 року" ФГ "Кухарук" у селах Бистріївка та Заріччя засіяло з початку весняної сівби ярих культур всього 424 га, з них на площі 235 га внесено мінеральні добрива /а.с. 112-113 у т.1/.

Судами першої та апеляційної інстанції не встановлено, період внесення мінеральних добрив, спосіб їх внесення та суб'єкта виконання робіт з їх внесення на площі 235 га для ФГ "Кухарук".

При вирішенні спору по суті місцевим судом правильно взято до уваги письмові пояснення відповідача про те, що ідентифікація орендованих земельних ділянок за їх місцезнаходженням на картографічних матеріалах підтверджується, тоді як ідентифікація за такими матеріалами полів №018/04 Бис, №019/04 Бис та №023/04 Бис є неможливою, оскільки така нумерація є виключно внутрішньогосподарською нумерацією позивача.

Договір № 475 від 13.05.2014 року за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак спірні відносини регулюються відповідними нормами ст.ст. 875-891 ЦК України.

Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України договір є підставою виникнення зобов'язання.

Стаття 526 ЦК України встановлює загальні умови виконання зобов'язань та закріплює основний принцип виконання зобов'язань - принцип належного виконання, що стосується, як суб'єктів, так і предмета, строку чи терміну, місця і способу виконання (статті 527 -545 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Однією з умов належного виконання зобов'язання є його виконання належними суб'єктами.

Частина перша статті 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

У частині першій статті 527 ЦК України сформульовано загальне правило, відповідно до якого боржник зобов'язаний особисто виконати зобов'язання, а інша сторона (кредитор) повинна особисто прийняти виконання, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зміст ст. 526, ч. 1 ст. 622 ЦК та зміст ч.3 ст. 193 ГК України дають підстави для висновку про те, що в цих Кодексах проводиться принцип реального виконання зобов'язання.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а саме: належним суб'єктом стосовно належного предмета, в належний строк чи термін, в належному місці і в належний спосіб виконання.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивачем (підрядником) не доведено належними та допустимими доказами юридичний факт виконання у 2014 року сільськогосподарських робіт з внесення мінеральних добрив та дискування на орендованих відповідачем земельних ділянках.

Щодо об'єкта виконання робіт "поля замовника" враховуючи приписи статтей 2, 79-1 Земельного кодексу України та встановлені судами обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що "поле" не є об'єктом цивільних прав та виконання обов'язків.

В силу ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Згідно ч. 2 цієї статті особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Таким чином, судом першої інстанціїї при вирішенні спору вірно зазначено, що, відповідач не може бути примушений в судовому порядку вчинити дії з оплати робіт, фактично невиконаних для нього позивачем.

Відповідно до ст.33 ГПК України, позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із місцевого господарського суду, що неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є достатньою підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2014 року у справі № 906/1175/14 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 04.11.2014 року у справі №906/1175/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/1175/14 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.