Постанова

від 24.04.2015 по справі 815/1422/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1422/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю: секретаря - Мороз А.П.,

представника позивача - Пеньковського В.Б.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом розглянувши матеріали адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ ТРАНС" (надалі - ТОВ «ІВ ТРАНС» або позивач) до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси або відповідач), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014 р. №0003122201 на суму грошового зобов'язання 85133,00 грн. (надалі - оскаржуване податкове повідомлення-рішення або оскаржуване ППР).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки висновки акту перевірки, на підставі якого винесено дане ППР, ґрунтуються на матеріалах актів ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» (Код ЄДРПОУ 37955397) щодо підтвердження господарських відносин з платниками полатків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.» від 15.04.2014р. №1143-26-55-22-13/37955397, в якому зазначається, що правочини, укладені з контрагентами, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а також на Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Снарт Лайн» (код за ЄДРПОУ 35749697) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами покупцями за період з 03.03.2014 року по 30.06.2014 року» від 24.07.2014р. №379-22-03-35749697, в якому зазначається про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ «Снарт Лайн». Позивач вважає, що вказані акти перевірок не містять даних щодо відносин ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація», ТОВ «Снарт Лайн» саме з підприємством позивача, а акт перевірки, складений ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, не містить достатніх фактів, що б підтверджували порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судове засідання з'явився без належної довіреності. Проте у попередніх судовових засіданнях представник відповідача проти адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових заперечення, в яких зокрема, зазначено наступне. До проведення перевірки позивачем н надано замовлення на перевезення, а аткож рахунки-фактури, на підставі яких повинна була відбуватись сплата за надні послуги. Окрім того, на підтвердження товарності господарських операцій позивачем надані міжнародні автомобільні накладні, а також залізничні накладні, однак з жодного документу не вбачається, що ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» та ТОВ «Снарт Лайн» приймали участь у перевезенні вантажів, відповідно до укладених угод з позивачем (не зазначені дані цих підприємств та відсутня печатка). Також позивачем надано актв икоанних робіт від 20.01.2014р. №10608 та податкова накладна від 20.01.2014р. №608, згідно яких позивачу надавалися послуги перевезення по м. Одеса, на підтвердження факту надання послуг перевезення позивачем надана міжнародна автомобільна накладна без номеру. Представник відповідача зауважив, що у разі перевезення вантажів у межах однієї держави, міжнародна накладна не застосовується. Підтвердженням фактичного нажання послуг є товарно-траснпортна накладна, однак вказаний документ до перевірки не надавався. Позивачем надано залізничні накладні, перевізником у яких вказано ПП «Савікон». При цьому ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» та ТОВ «Снарт Лайн» не укладали договорів з ПП «Савікон», а відтак не були проміжною ланкою в процесі перевезення (Т. 4, а.с. 21).

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відтак суд ухвалив продовжити розгляд справи за даної явки.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступні факти та обставини.

ТОВ «ІВ ТРАНС» зареєстровано 19.01.2011р. за №15561020000040926, основним видом економічної діяльності підприємства є 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (Т.4, а.с. 6).

16.11.2011р. ТОВ «ІВ ТРАНС» зареєстровано платником податку на додану вартість (згідно свідоцтва №200010779) (Т.4, а.с. 7).

05.04.2014р. між ТОВ «ІВ ТРАНС» (Замовник) та ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» (Перевізник) укладено Договір №05.04-1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі - Договір №05.04-1), відповідно ло умов якого Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе організацію перевезень у міському, приміському та міжміському сполученні власними силами за рахунко Замовника. Замовник пред'являє, а Перевізник приймає до перевезення вантажі на підставі транспортної заявки (наряду), а також накладних (ТТН та CMR). Відповідно до п. 3.5. Договору №05.04-1 Перевізник здійснює перевезення вантажів Замовника за наявності усіх необхідних документів, необхідних для перевезення вантажів.

31.03.2014р. ТОВ «ІВ ТРАНС» (Клієнт) уклало з ТОВ «Снарт Лайн» (Експедитор) Договір №03/14/ОД транспортного експедирування (надалі - Договір №03/14/ОД) (Т.1, а.с. 218-224). Відповідно до у мов даного договору Експедитор зобов'язується за плату та за рахунок Клієнта виконати, а за необхідності - організувати виконання визначених дійсним договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, а Клієнт зобов'язується прийняти та сплатити належним чином надані послуги. Конкретний перелік послуг та інформація про них зазначаються у заявках на перевезення вантажу, яка оформляється у довільній формі клієнтом.

Послугами, які Експедитор може надавати Клієнту, відповідно до умов даного договору, зокрема, є оптимальне транспортне обслуговування, а також організація перевезення вантажів територією України та іноземних держав; залучення транспортних засобів та забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, термінали та інші об'єкти, вказані Клієнтом, для своєчасного доставлення вантажів тощо.

У період з 17.09.2014р. по 23.09.2014р. посадовими особами ДПІ у Суворовському районі м. Одеси проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІВ ТРАНС» по взаємовідносин з контрагентами постачальниками ТОВ «Інвестиційні ініціативи та модернізація» за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р. та ТОВ «Снарт Лайн» за період з 01.05.2014р. по 30.06.2014р. про що складено Акт « 3429/15-54-22-01/37477379 від 29.09.2014р. (надалі - Акт перевірки) (Т.1, а.с. 12-36).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.10.2014р. №0003122201, яким збільшено грошове зобовязання ТОВ «ІВ ТРАНС» зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 85133,00 грн. (у тому числі: 56755 грн. - за основним платежем, 28378 грн. - за штрафними санкціями) (Т.1, а.с. 37).

Не погодившись з висновками акту перевірки та зазначеним ППР, позивач, скориставшись своїм правом, оскаржив їх в адміністративному порядку, однак Рішенням Державної фіскальної служби України від 19.01.2015р. №776/6-99-99-10-01-01-25 скаргу ТОВ «ІВ ТРАНС» залишено без задоволення (Т.1, а.с. 39-42).

Не погодившись із Рішенням ДФС, позивач звернувся з позовом до адміністративного суду.

Повно та всебічно дослідивши матеріали адміністарвтиної справи, оцінивши на підставі внутрішньго переконання надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, яким врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ІВ ТРАНС» задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою встановлено завищення ТОВ «ІВ ТРАНС» податкового кредиту за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р. та за період з 01.05.2014р. по 30.06.2014р. на загальну суму 56755 грн, у т.ч. січень 2014р. - 14545 грн., лютий 2014р. - 10902 грн., травень 2014р. - 21050 грн., червень 2014р.- 10258 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, перевіркою ТОВ «ІВ ТРАНС» з урахуванням актів, отриманих від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва та ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів в Київській області, на порушення п. 198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ із змінами та доповненнями встановлено заниження податку на додану вартість у перевіряємому періоді на загальну суму 56755 грн.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України, а фактичні перевірки - ПК України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

П.п. 75.1.12 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

З матеріалів справи встановлено, що про проведення документальної позапланової перевіри позивача в.о. начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси видано Наказ №926 від 17.09.2014р. Як вбачається зі змісту даного наказу, підставою для призначення перевірки стало отримання відповідачем податкової інформації про порушеня ТОВ «ІВ ТРАНС» податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» та ТОВ «ІІМ» (Т.4, а.с. 28).

Крім того, повідомлення про проведення перевірки (від 17.09.2014р. №459/15-54-22-01) вручено особисто представнику ТОВ «ІВ ТРАНС» 17.09.2014р. (Т.4, а.с. 29).

Як вже зазначалося, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2 ст. 201 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В свою чергу, п. 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Вирішуючи спір між сторонами по суті, суд виходив з наступного.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. Таким чином, податкові зобов'язання та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вже зазначалося, посадові особи ДПІ у Суворовському районі м. Одеси дійшли висновку про не підтвердження господарських відносин між позивачем ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН», посилаючись на акти ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва та ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів в Київській області, якими встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності ТОВ «СНАРТ ЛАЙН», а також те, що правочини ТОВ «ІІМ» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удвавно з метою ухилення від сплати податків від третіх осіб. При цьому в Акті перевірки зазанчаено, що при перевірці викоритосувавлися, окрім вказаних актів, податкові декларації з прибутку на додану вартість, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, бази даних «БестЗвіт», АІС «Податковий блок», та ін., а також договори позивача, укладені з ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН», акти надання послуг, податкові накладні, оборотно-сальдова відомість, товарно-транспортні накладні, CMR, платіжні доручення.

Водночас, висновки Акту перевірки про не підтвердження господарських відносин позивача з контрагентами ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» грунтуються не на дослідженні первинної документації підприємства позивача, а на відомостях, зазначених в актах ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києва та ДПІ у Києво-Святошинському районі м. Києва ГУ Міндоходів в Київській області.

Суд погоджується з твердженням позивача стосовного того, що висновки Акту перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства не можуть ґрунтуватися лише на результатах податкових перевірок його контрагентів та зазначає з цього приводу наступпне.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 (надалі - Порядок), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Тобто фактично в акті перевірки викладається суб'єктивна думка перевіряючого, його оціночні судження щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства та така думка не є обов'язковою для керівника податкового органу, уповноваженого приймати податкові повідомлення-рішення.

Пункт 5.2 Порядку визначає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Відтак висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій повинні ґрунтуватися на всебічному дослідженні первинної документації, а не висновках інших актів контролюючих органів, які є відображенням суб'єктивної думки перевіряючих осіб.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13/11 від 02.06.2011р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності); установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції); установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, суд вказує, що, перевіряючи правомірність оскаржуваного повідомлення-рішення, суд досліжує надані сторонами первинні документи, які стали підставою для здійснення податкового обліку та встановлює правомірність формування платником податку податкових обовязань та податкового кредиту.

Відтак, судом досліджено первинну документацію, надану позивачем, на предмет підтвердження реальності здійснення господарських операцій з підприємствами-контоагентами - ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН».

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку про неправомірність дій позивача при формуванні податкового кредиту за період січень-лютий 2014 року та травень-червень 2014 року, з огляду на таке.

Судом встановлено, що контрагенти позивача, ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» є платниками податку на додану вартість, що підтверджується відповідними свідоцтвами (Т.4, а.с. 34, 40).

Окрім Договорів №03/14/ОД та №05.04-1, укладених з ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН», позивач надав до суду Акти виконаних робіт ТОВ «ІІМ» за січень/лютий 2014 року (Т1, а.с. 47, 52, 56,80, 108, 113, 122, 129, 133, 143, 157, 165, 169, 175, 181, 185, 201), податкові накладні, виписані ТОВ «ІІМ» на загальну суму 152680 грн, у т.ч. 25446,67 грн. ПДВ (Т.1, а.с. 48,53, 57, 81, 109, 114, 122, 129, 134, 144, 158, 166, 170, 176, 182, 186, 202). При цьому згідно платіжних доручень позивачем перераховано ТОВ «ІІМ» коштів за Договором №05.04.-1 на загальну суму 165280 грн., у т.ч. ПДВ 27546,67 грн. (Т1, а.с. 204-217).

Також позивач надав до суду копії актів надання послуг ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» (Т.1, а.с. 225, 233, 237, 242, 246, 252, Т.2, а.с. 5, 9, 13, 19, 31, 37, 44, 48, 51, 57, 62, 68, 73) та податкові накладні, виписані ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» на загальну суму 187850 грн, у т.ч. 31308, 33 грн. ПДВ (Т.1, а.с., 226, 234, 238, 243, 253, Т.2, 6, 10, 14, 20, 32, 38, 45, 49, 52, 58, 63, 69, 74) та платіжні доручення, відповідно до яких позивачем за Договором №03/14/ОД перераховано ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» 187850 грн., у т.ч 31308, 33 грн. ПДВ (Т.2, а.с. 77-86), а також заявки на надання транспортно-експедиторських послуг (Т.2, а.с., 202-237).

Згідно умов Договору №05.04-1 (договір, укладений з ТОВ «ІІМ») визначено, що Перевізник зобовязаний організувати перевезення вантажів за заявками (нарядами), товарно-транспортними накладними, накладним CMR та дорученням Замовника у міському, приміському та міжміському автомобільному сполученні. При прийомі заявки (наряду), товарно-транспортної накладної, накладної CMR та інструкції Замовника ознайомитися з даними документами та підтвердити їх приймання своїм підписом та печаткою (п.п. 4.1.1 п. 4.1 Догоовру) (Т.1, а.с. 43-46).

Умовами договору з ТОВ «СНАРТ ЛАЙН» передбачено, що Експедитор зобов'язаний забезпечити приймання вантажу від вантажоотримувача за товаросупровідними документами на вантаж (зокрема, Експедитор зобов'язаний при приймання до перевезення вантажу, призначеного Клієнту, перевірити відповідність виду, найменуванню, кількість вантажу, вказаного у заявці Клієнта, та товаросупровідних документі на вантаж) та дотримуватися при цьому вимог відносно приймання вантажу, встановлених законодавством країни вантажовідправника або іншим законодавством, яке належить застосовувати в даному випадку; забезпечити доставку вантажу до пунктів призначення та здачу його вантажоотримувачу у суворій відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.1965р. №П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 26.04.1966р. №П-7 (П.п 2.1.4 п. 2.1. Договору №03/14/ОД).

При цьому позивачем не надано до суду ані заявок (нарядів) відповідно до Договору №05.04-1, ані товарно-транспортних накладних, які б підтверджували би факт перевезення вантажу, переданого позивачем підприємствам ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН».

Як зазначалося представником позивача в судовому засіданні, ТОВ «ІВ ТРАНС» здійснювало організацію перевезень вантажу для таких замовників, як ПП «Маллаті», ТОВ «Термінал Юг», ТОВ «ЕС СІ ЕЙЧ ІНТЕРГРЕЙТЕД ЛОГІСТІКС», ПП «АЛЬФА ЛОГІСТІК» та ін. При цьому ТОВ «ІВ ТРАНС» виступало саме як організатор, а не виконавець перевезень вантажу. Зі слів представника позивача, для виконання умов договорів із вказаними контрагентами ним укадено договори з ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН».

Водночас у наданих позивачем до суду товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом в якості перевізника зазначено саме ТОВ «Ів Транс», а не ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН».

Тобто, з наданої позивачем первинної документації суду неможливо зробити достовірний висновок щодо характеру, виду, обсягу наданих послуг, і, як результат, виявити зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача.

Отже, на думку суду, позивачем не доведено документально, яким саме чином транспортні послуги, а саме їх об'єм та зміст наданавлися контрагентами ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН», а з наданих позивачем документів неможливо встановити наведеного, у зв'язку із чим такі документи не можуть належним чином та в повному обсязі підтверджувати надання і отримання позивачем вищезазначених послуг.

Отже, враховуючи вище зазазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності формування податкового кредиту за періоди січень-лютий 2014 року та травень-червень 2014р. по взаємовідносинам з ТОВ «ІІМ» та ТОВ «СНАРТ ЛАЙН», а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з ч.1 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлені такі ставки судового збору: за подання до адміністративного позову немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, за подання позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Сума судового збору, яку відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" належить сплатити позивачеві, становить 1827 грн. (1,5 розміри мінімальної заробітної плати).

При подачі адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 182,7 грн. (Т.1, а.с. 4).

За таких умов суд дійшов висновку, що з позивача у відповідності до вищенаведених норм належить стягнути залишок суми судового збору в розмірі 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ ТРАНС" (код ЄДРПОУ 37477379) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 24 квітня 2015 року.

Суддя Л.М. Токмілова

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення,- відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВ ТРАНС" (код ЄДРПОУ 37477379) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644,30 (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 24 квітня 2015 року.

24 квітня 2015 року.