Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/4771/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/4771/15-г

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи», м.Київ, ЄДРПОУ 30553286

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандер», Російська Федерація, м.Москва, код 1047796628109

про стягнення 93 542, 48 доларів США

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кім І.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Вентиляційні системи», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандер», Російська Федерація про стягнення 93 542,48 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандер» умов контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. в частині оплати товару в обсязі та строки, які визначені правочином, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №10/04/15-1 від 10.04.2015р. факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за контрактом №UA/149/07 від 14.12.2007р. не заперечував, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» визнав в повному обсязі.

У судове засідання 22.04.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандер» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням №RI010580517UA.

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що у відзиві відповідач просив здійснювати розгляд спору без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандер».

З приводу неявки відповідача у судове засідання 22.04.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

До того ж, господарським судом прийнято до уваги, що відповідачем свою правову позицію по суті спору вже було висловлено у відзиві №10/04/15-1 від 10.04.2015р.

Судом також враховано, що ухвалою від 04.03.2015р. явка учасників судового процесу у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач участі в процесі розгляду спору 22.04.2015р. не приймав, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

За приписами п.1 Роз'яснення №04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

За змістом п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

Крім того, за приписами ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Виходячи зі змісту прохальної частини позовної заяви, предметом спору є стягнення простроченої заборгованості за контрактом №UA/149/07 від 14.12.2007р.

Відповідно до п.п.9.2, 9.3 контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. (в редакції додаткової угоди від 21.11.2014р.) всі спори, розбіжності, що виникають у зв'язку з контрактом, в тому числі, щодо тлумачення, виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у господарському суді м.Києва. Правом, що регулює означений контракт є право України.

Виходячи з положень чинного законодавства та умов контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р., суд дійшов висновку, що справа №910/4771/15-г може бути розглянута господарським судом міста Києва на підставі норм українського права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.12.2007р. між Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандер» (покупець) було укладено контракт №UA/149/07, відповідно до п.1.1 якого продавець продає, а покупець купує товари, найменування, кількість і ціна яких наводиться у специфікаціях.

Ціни на товари, що поставляються в межах контракту, встановлюються в доларах США (п.3.1 контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р.).

У п.3.4 контракту (в редакції додаткової угоди від 25.07.2014р.) зазначено, що загальна вартість контракту становить 70 000 000 доларів США.

За умовами п.3.3 контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. (в редакції додаткової угоди від 25.07.2014р.) загальна вартість партії товару складається з суми вартості товару, який поставляється в партії, та вартість доставки, у разі, якщо обов'язок з доставки покладено на продавця за умовами поставки, визначеними контрагентами у відповідності до «Інкотермс. Правила тлумачення термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000р.)».

Відповідно до п.10.2 договору (в редакції додаткової угоди від 05.03.2013р.) строк дії контракту визначено з моменту його укладання до 01.04.2017р.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги контракт №UA/149/07 від 14.12.2007р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п.2.1 контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. (в редакції додаткової угоди від 25.07.2014р.) продавець продає покупцю товар на умовах, визначених у специфікаціях до контракту згідно з «Інкотермс. Правила тлумачення термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000р.)».

Відвантаження товару здійснюється партіями. Партією товару є продукція, наведена в одній специфікації (п.2.2 контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. в редакції додаткової угоди від 25.07.2014р.).

За умовами п.2.5 укладеного між сторонами контракту датою відвантаження є дата оформлення експортної вантажної декларації у країні продавця.

Як свідчать матеріали справи, в межах контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. у грудні 2014р. контрагентами було погоджено поставку трьох партій товару, про що складено та підписано специфікації №1752 від 01.12.2014р. на суму 38 199,42 дол.США, №1755 від 01.12.2014р. на суму 32 068,77 дол.США та №1756 від 01.12.2014р. на суму 23 274, 29 дол.США.

Умовами вказаних специфікацій було визначено, що товар поставляється на умовах СРТ, м.Москва.

У відповідності до Інкотермс в редакції 2000р. умова поставки СРТ передбачає, що продавець здiйснює поставку товару шляхом його передання перевiзнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати на перевезення товару до названого мiсця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всi ризики та будь-якi iншi витрати, що можуть виникнути пiсля здiйснення поставки товару у вищезазначений спосiб. Товар вважається поставленим з моменту надання товару iз комерцiйним рахунком-фактурою або еквiвалентним йому електронним повiдомленням, у вiдповiдностi з умовами договору купiвлi-продажу, а також будь-яких iншх доказів вiдповiдностi, якi можуть вимагатися за договором, та одержання його покупцем у визначеному місці.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. у відповідності до специфікацій №1752 від 01.12.2014р., №1755 від 01.12.2014р. та №1756 від 01.12.2014р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 93 542,48 дол.США.

Наразі, факт поставки товару підтверджується представленими до матеріалів справи Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи» митними деклараціями №10025003/2014/590394, №100250003/2014/590417 та №100250003/2014/590430. Одночасно, факт отримання товару відповідачем підтверджується наявними CMR №077515, №0001363 та №442801, що скріплені печатками покупця та продавця.

У судовому засіданні 22.04.2015р. судом було оглянуто оригінали наведених CMR та встановлено, що останні підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання.

Оцінюючи представлені Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи» в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази, господарський суд виходить з наступного:

У відповідності до ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 04.03.2015р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від позивача в межах контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. товару на суму 93 542,48 дол.США.

У відзиві №10/04/15-1 від 10.04.2015р. відповідач факт отримання товару за митними деклараціями №10025003/2014/590394, №100250003/2014/590417 та №100250003/2014/590430 на загальну суму 93 542,48 дол.США. підтвердив.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем митні декларації є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 93 542,48 дол.США в межах контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.4.2 контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. (в редакції додаткової угоди від 19.11.2014р.) оплата вартості партії товару здійснюється протягом 60 календарних днів з дати митної декларації на таку партію товару, оформленої у країні продавця, шляхом банківського переказу на рахунок продавця грошових коштів в сумі вартості такої партії товару, наведеної у специфікації.

Як свідчать матеріали справи, декларацію №10025003/2014/590394 було оформлено 05.12.2014р., декларації №100250003/2014/590417, №100250003/2014/590430 - 08.12.2014р. Момент оформлення вказаних митних документів також підтверджується представленими позивачем повідомленнями про оформлення митних декларацій.

На оплату вказаного товару Приватним акціонерним товариством «Вентиляційні системи» було виставлено відповідачу інвойси №2538/14 від 04.12.2013р., №2541/14 від 04.12.2014р. та №2542/14 від 05.12.2014р., факт отримання яких підтверджено відповідачем у відзиві №10/04/15-1 від 10.04.2015р.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати товару, який було поставлено за митними деклараціями №10025003/2014/590394, №100250003/2014/590417 та №100250003/2014/590430 в межах контракту №UA/149/07 від 14.12.2007р. на загальну суму 93 542,48 дол.США , настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача підтверджені, продукцію поставлену на підставі специфікацій №1752 від 01.12.2014р., №1755 від 01.12.2014р. та №1756 від 01.12.2014р., Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандер» оплачено не було.

За приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Наразі, за висновками суду, дії відповідача по визнанню позову не суперечать вимогам чинного законодавства України та не порушують прав та інтересів інших осіб.

Отже, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства України, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандер» про стягнення 93 542,48 доларів США., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому до стягнення розмірі.

Судовий збір згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандер», Російська Федерація, м.Москва про стягнення 93 542,48 доларів США.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандер» (129085, Російська Федерація, м.Москва, вул.Годовікова, 9, корп.2, реєстраційний номер 1047796628109, іпн 7713534424, кпп 771701001) на користь Приватного акціонерного товариства «Вентиляційні системи» (01030, м.Київ, Шевченківський район, вул.Михайла Коцюбинського, буд.1, ЄДРПОУ 30637114) борг в сумі 93 542,48 доларів США та судовий збір в розмірі 56 144,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 23.04.2015р.

Суддя М.О. Любченко