Рішення

від 22.04.2015 по справі 910/14131/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015Справа №910/14131/14

за позовом : Ласійчука Мирослава Дмитровича, м.Коломия, іпн 2093604599

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», м.Київ, ЄДРПОУ 13655990

за участю третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Золотарьова Миколи Анатолійовича, м.Київ, іпн 2701310759

за участю третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Іванківа Юрія Миколайовича, м.Коломия, іпн 3338013377

за участю третьої особи 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Тарновецької Оксани Іванівни, м.Коломия, іпн 2320114725

за участю третьої особи 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Саєнка Віталія Олександровича, м.Київ, іпн 2676821612

про визнання недійсними рішень загальних зборів та статуту товариства

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Перемежко А.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

від третьої особи 4: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Ласійчук Мирослав Дмитрович, м.Коломия звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», м.Київ про:

- визнання недійсними рішень від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом від 19.03.2014р. про: обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Ласійчука Мирослава Дмитровича; вихід з товариства Ласійчука Мирослава Дмитровича з включенням до складу товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича; вихід з товариства Тарновецької Оксани Іванівни з включенням до складу товариства Іванківа Юрія Миколайовича; звільнення Ласійчука Мирослава Дмитровича з посади директора та підписанта товариства з 19.03.2014р.; обрання Золотарьова Миколи Анатолійовича на посаду директора товариства з 19.03.2014р.; зміну місцезнаходження товариства на адресу: м.Київ, вул.Фрунзе, буд.82, офіс 256; перехід діяльності товариства на підставі модельного статуту; призначення Золотарьова Миколи Анатолійовича для проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, в усіх необхідних установах;

- визнання недійсними рішень від 07.04.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом №12 від 07.04.2014р., про: обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Золотарьова Миколу Анатолійовича; про вихід з товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича з відступленням своєї частки на користь Саєнка Віталія Олександровича; про затвердження складу учасників товариства та розподіл часток у статутному капіталі товариства; про уповноваження директора товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича або уповноваженої ним особи провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, в усіх необхідних установах;

- визнання недійсними рішень від 09.04.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», які оформлені протоколом №13 від 09.04.2014р., про: обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Саєнка Віталія Олександровича; про зміну назви товариства з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014»; про затвердження передачі Саєнком Віталієм Олександровичем своєї частки в товаристві Іванківу Юрію Миколайовичу на підставі особистої заяви; про затвердження нової редакції статуту товариства; про звільнення з посади директора товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича та призначення на цю посаду Іванківа Юрія Миколайовича; внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку з прийнятими зборами учасників рішеннями;

- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства, яке оформлено протоколом №13 від 09.04.2014р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, рішення від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом б/н від 19.03.2014р., були прийняті з порушенням норм закону стосовно порядку повідомлення учасників товариства про скликання та проведення зборів вищого органу товариства та за відсутності необхідного кворуму. До того ж, заявником зазначено, що Ласійчук Мирослав Дмитрович заяви про вихід з товариства та відступлення своєї частки не підписував, що, на думку позивача, свідчить про незаконність позбавлення останнього наявних корпоративних прав.

Відповідач у поясненнях б/н від 18.08.2014р., відзиві б/н від 21.04.2015р. та під час розгляду спору у судових засіданнях проти задоволення позовних вимог надав заперечення, з огляду на те, що оспорювані рішення було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, а у протоколі б/н від 19.03.2014р., яким оформлені рішення від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», міститься підпис позивача, що вказує на його присутність на спірних зборах вищого органу управління товариством. Одночасно, за твердженнями представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», рішення про вихід з товариства Ласійчука Мирослава Дмитровича було прийнято на підставі його заяви.

У судовому засіданні 22.04.2015р. відповідач не з'явився, представника не направив, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, під час слухання справи у вказаному засіданні суду не скористався. Проте, наведений учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, з огляду на таке.

За приписами п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4 ч.2 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Отже, враховуючи, що присутність представника позивача у минулому судовому засіданні підтверджується протоколом від 14.04.2015р. судового засідання, суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про час та місце наступного слухання справи.

Ухвалою від 11.07.2014р. господарського суду міста Києва залучено Золотарьова Миколу Анатолійовича, м.Київ, Іванківа Юрія Миколайовича, м.Коломия, Тарновецьку Оксану Іванівну, м.Коломия, Саєнка Віталія Олександровича, м.Київ до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

В судове засідання 22.04.2015р. треті особи не з'явились, представників не направили, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, правової позиції по суті спору не висловили.

За висновками суду, Золотарьов Микола Анатолійович, Іванків Юрій Миколайович, Тарновецька Оксана Іванівна та Саєнко Віталій Олександрович були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 29 Цивільного кодексу України передбачено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Як вбачається з відомостей, що містяться в довідках відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у м.Києві, місцем проживання Золотарьова Миколи Анатолійовича є: м.Київ, Дніпровський район, пров.Лобачевського, 8-А; Саєнко Віталія Олександровича: м.Київ, Дніпровський район, пров.Лобачевського, 8-А. Крім того, згідно з матеріалами справи, Іванків Юрій Миколайович проживає за адресою: Івано-Франківська обл., м.Коломия, вул.В.Блавацького, буд.20-А, а Тарновецька Оксана Іванівна за адресою: 78200, Івано-Франківська обл., м.Коломия, вул.Львівська, буд.7

На виконання приписів чинного господарського процесуального законодавства, господарським судом міста Києва направлено на зазначені адреси третіх осіб засвідчені копії процесуальних документів за 14.04.2015р.

Станом на момент вирішення справи по суті конверти з судовою кореспонденцію до господарського суду не повернулись. При цьому, господарським судом прийнято до уваги, що конверти з попередніми ухвалами суду, направлені на адреси третіх осіб, повернулись до суду з відміткою «За закінченням встановленого терміну зберігання» .

Пунктом 3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що направлення господарським судом поштової кореспонденції здійснювалось за адресами третіх осіб, що містяться в довідках відділу адресно-довідкової роботи Головного управління Державної міграційної служби України у м.Києві, та за адресами, що вбачаються з матеріалів справи, приймаючи до уваги реєстри відправлення поштової кореспонденції господарського суду міста Києва за 15.04.2015р., суд дійшов висновку про належне повідомлення третіх осіб про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників судового процесу можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Наразі, з огляду на неявку відповідача та третіх осіб 1, 2, 3, 4 у судове засідання 22.04.2015р. господарський суд зазначає наступне. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Аналогічні вимоги ст.27 Господарського процесуального кодексу України покаладено також і на третіх осіб.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст.69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом прийнято до уваги, що відповідачем у відзиві б/н від 21.04.2015р. вже було висловлено свою позицію по суті спору.

Одночасно, твердження відповідача, які наведені у клопотанні б/н від 21.04.2015р. про відкладення розгляду справи, щодо неможливості забезпечення участі у судовому засіданні 22.04.2015р. свого повноважного представника через його участь в іншому судовому засіданні, господарський суд вважає безпідставними та такими, що не свідчать про наявність достатніх підстав для відкладення розгляду справи з огляду на таке.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем не представлено до матеріалів справи належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості направити у судове засідання свого представника та заміни уповноваженого представника, як з числа своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

При цьому, як зазначено вище, господарський суд має право відкласти розгляд справи лише у межах строків, передбачених ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, суд наголошує, що строк вирішення спору фактично сплив, а отже у суду відсутня можливість відкладення розгляду спору на іншу дату.

До того ж, господарським судом прийнято до уваги, що позивач у заяві б/н від 22.04.2015р. проти відкладення розгляду спору категорично заперечував.

Наразі, суд зазначає, що розгляд справи №910/14131/11 здійснюється з 11.07.2014р., а отже подальше відкладення може призвести до порушення приписів господарського процесуального законодавства України та вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумних строків судового розгляду спору.

Одночасно, відповідачу протягом судового розгляду справи було надано можливість висловлювати свою правову позицію, наводити доводи і міркування щодо предмету та підстав позову, заявляти клопотання тощо.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач та треті особи в процесі розгляду справи 22.04.2015р. так і не скористались всіма правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на приписи ст.69 вказаного нормативно-правового акту, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого клопотання б/н від 21.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» про відкладення розгляду спору підлягає залишенню без задоволення, а справа - розгляду за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За приписами ст.1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належить, зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю, яке діє на підставі статуту.

Відповідно до ст.50 Закону України «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За змістом ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.58 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Виходячи зі змісту приписів ст.ст.41, 59 Закону України «Про господарські товариства» до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

У п.9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення від 19.03.2014р.) зазначено, що вищим органом товариства є збори учасників, в яких беруть участь учасники або призначені ними представники.

Учасниками товариства були громадяни України Ласійчук Мирослав Дмитрович та Тарновецька Оксана Іванівна, які мають рівні частки у статутному капіталі товариства по 50%.

Як встановлено судом, 19.03.2014р. було проведено загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», результати яких оформлені протоколом №11 від 19.03.2014р.

З протоколу загальних зборів вбачається, що під час їх проведення були присутні обидва учасники товариства Ласійчук Мирослав Дмитрович та Тарновецька Оксана Іванівна.

За результатами проведення зборів вищого органу управління товариства було прийнято рішення про:

- обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Ласійчука Мирослава Дмитровича;

- вихід з товариства Ласійчука Мирослава Дмитровича з включенням до складу товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича;

- вихід з товариства Тарновецької Оксани Іванівни з включенням до складу товариства Іванківа Юрія Миколайовича;

- звільнення Ласійчука Мирослава Дмитровича з посади директора та підписанта товариства з 19.03.2014р.;

- обрання Золотарьова Миколи Анатолійовича на посаду директора товариства з 19.03.2014р.;

- зміну місцезнаходження товариства на адресу: м.Київ, вул.Фрунзе, буд.82, офіс 256; про перехід діяльності товариства на підставі модельного статуту;

- призначення Золотарьова Миколи Анатолійовича для проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, в усіх необхідних установах.

За твердженнями позивача, Ласійчук Мирослав Дмитрович про проведення загальних зборів повідомлений належним чином не був, участі у зборах вищого органу товариства не приймав, заяви про вихід не подавав, а підпис на протоколі №11 від 19.03.2014р. та заяві б/н від 18.03.2014р. про вихід з товариства та відступлення частки зроблений не позивачем. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про наявність підстав для визнання рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом №11 від 19.03.2014р., недійсними. Вказані обставини, на думку заявника, також вказують на недійсність рішень, які оформлені протоколами №12 від 07.04.2014р. та №13 від 09.04.2014р.

Наразі, господарський суд зауважує, що в матеріалах справи наявні лише належним чином завірені копії протоколів, якими оформлено спірні рішення загальних зборів. Щодо наведених обставин слід зазначити наступне.

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях, установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог. Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності) (п.2.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи судом ухвалами від 19.08.2014р., від 30.03.2015р., від 14.04.2015р. відповідача було зобов'язано оригінали протоколів №11 від 19.03.2014р., №12 від 07.04.2014р. та №13 від 09.04.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014».

Проте, станом на момент вирішення спору по суті відповідачем вимог суду виконано не було, оригінали протоколів, якими оформлено спірні рішення не представлено.

Наявні в матеріалах справи належним чином засвідчені копії протоколів №11 від 19.03.2014р., №12 від 07.04.2014р. та №13 від 09.04.2014р. було представлено суду відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району м.Києва разом з матеріалами реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» на виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 06.08.2014р.

Відповідачем будь-яких заперечень з приводу відповідності представлених суду документів їх оригіналам протягом розгляду справи не заявлялось.

Крім того, в процесі розгляду справи, судом було встановлено, що оригінали зазначених протоколів були вилучені старшим слідчим СВ Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області Я.В. Лавруком на підставі ухвали від 13.05.2014р. по справі №346/2343/14-к Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про тимчасовий доступ до речей та документів, у зв'язку з проведенням досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014090180000343.

Суд ухвалою від 19.08.2014р. звернувся до Коломийського управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області з проханням надати суду оригінали рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрон 2014", які оформлені протоколами №11 від 19.03.2014р., №12 від 07.04.2014р., №13 від 09.04.2014р.

Проте, прохання господарського суду було залишено без задоволення, запитувані документи до матеріалів справи не представлено.

Наразі, суд зауважує, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було внесено зміні, які в повному обсязі відповідають змісту оспорюваних у межах провадження по справі 910/14131/14 рішень загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», що вказує на відсутність суду вважати наявні в матеріалах справи копії протоколів №11 від 19.03.2014р., №12 від 07.04.2014р., №13 від 09.04.2014р. такими, що не відповідають оригіналам.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку що представлені до матеріалів справи належним чином засвідчені копії протоколів №11 від 19.03.2014р., №12 від 07.04.2014р., №13 від 09.04.2014р. є належними доказами прийняття оспорюваних рішень та оцінюються судом як письмові докази у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами п.21 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону «Про господарські товариства».

Пунктом 17 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» передбачено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства може бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Пунктом 19 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт порушення рішенням прав та законних інтересів акціонера товариства не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Тобто, діючим законодавством України учасникам надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує їх права та охоронювані законом інтереси, у випадку, зокрема, недотримання встановленої процедури їх скликання та прийняття рішення без необхідного кворуму.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.54 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем повинно бути доведено порушення вимог закону або установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» під час скликання та проведення зборів вищого органу товариства, а також факт порушення його прав та законних інтересів, як учасника господарського товариства.

Як вказувалось вище, виходячи зі змісту позовної заяви, судом встановлено, що підставою визнання рішень загальних зборів недійсними позивачем визначено, зокрема, порушення вимог законодавства та статуту відповідача стосовно повідомлення Ласійчука Мирослава Дмитровича, як учасника господарського товариства, про час та місце проведення загальних зборів, проведення зборів за відсутності необхідного кворуму та безпідставне виключення позивача зі складу учасників.

За висновками суду, вказані твердження позивача є правомірними та такими, що відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 116 Цивільного кодексу України, ст.10 Закону України «Про господарські товариства» передбачено право учасників господарського товариства у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством.

Згідно із ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За приписами ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

При вирішенні спорів, пов'язаних з порядком скликання і роботи наглядової ради товариства, визначенням правомочності її засідання, необхідно застосовувати положення установчих документів товариства. У випадку їх неврегульованості в установчих документах, застосовується аналогія закону в частині норм, що регулюють відповідні питання скликання та проведення загальних зборів товариства (обов'язковість повідомлення усіх членів наглядової ради про проведення засідання, надання інформації з питань порядку денного, правомочність, порядок прийняття рішення) (п.39 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»)

За 30 днів до проведення 19.03.2014р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» (яке в подальшому було перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014») була чинною редакція статуту товариства, що затверджена рішенням загальних зборів від 18.04.2006р.

Пунктами 9.5, 9.11, 9.12, 9.13, 9.14 статуту відповідача у наведеній редакції передбачено, що загальні збори скликає голова товариства. Позачергові збори скликаються і проводяться головою товариства, крім випадку, визначеного п.9.13. Збори учасників скликаються не менш як 4 рази на рік. Голова товариства має право скликати позачергові збори, якщо це необхідно в інтересах товариства, а також у випадках виникнення необхідності вирішити питання, які відносяться до виключної компетенції вищого органу управління. Учасники товариства, що володіють у сукупності більш як 10% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів. Якщо голова товариства протягом 25 днів не виконає такої вимоги, учасники вправі самостійно скликати загальні збори учасників. Збори учасників вправі приймати рішення тільки щодо питань, включених до порядку денного. З останнім учасники повинні бути ознайомлені не пізніше, ніж за 15 днів до початку зборів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за 30 днів до проведення спірних загальних зборів та станом на 19.03.2014р. головою Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» був Ласійчук Мирослав Дмитрович.

За твердженнями позивача, Ласійчук Мирослав Дмитрович загальні збори у порядку, визначеному статутом, не скликав, про їх проведення 19.03.2014р. повідомлений не був.

До того ж, суд зазначає, що всупереч неодноразових вимог суду, викладених у процесуальних документах по справі, відповідачем також не представлено належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів проведення спірних загальних зборів у відповідності п.9.13 статуту відповідача (самостійне скликання зборів).

При цьому, як вказувалось вище, позивачем наголошено, що підписи у протоколі №11 від 19.04.2014р. в графі «Секретар зборів учасників», було зроблено не самим учасником, оскільки останній не був присутній під час проведення наведених зборів вищого органу управління відповідача.

З метою з'ясування всіх обставин справи судом ухвалою від 11.07.2014р. було зобов'язано Головне управління юстиції у м.Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Подільському районі надати суду реєстраційну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014».

На виконання вимог господарського суду Головним управлінням юстиції у м.Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Подільському районі м.Києва було супровідним листом №5-16-22/350-14 від 13.08.2014р. представлено до матеріалів справи витребувані судом документи.

Як вбачається з наявної в реєстраційній справі копії протоколу №11 від 19.03.2014р. в графі «Секретар зборів учасників Ласійчук Мирослав Дмитрович» міститься підпис, проставлений від імені наведеної особи.

Наразі, з листа №5-16-22/350-14 від 13.08.2014р. Головного управління юстиції у м.Києві в особі відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в Подільському районі м.Києва, листа №11928 від 15.08.2014р. Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, а також письмових пояснень б/н від 18.08.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», вбачається, що оригінали документів, що містяться в реєстраційній справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», були вилучені старшим слідчим СВ Коломийського МВ УМВС України в Івано-Франківській області Я.В. Лавруком на підставі ухвали від 13.05.2014р. по справі №346/2343/14-к Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області про тимчасовий доступ до речей та документів, у зв'язку з проведенням досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014090180000343.

Ухвалою від 19.08.2014р. господарський суд міста Києва звернувся до Коломийського управління Міністерства внутрішніх справи України в Івано-Франківській області з проханням надати суду оригінали рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», які оформлені, в тому числі, протоколом від 19.03.2014р. (матеріали кримінального провадження №12014090180000343).

Проте, станом на момент вирішення справи по суті, оригінал протоколу, яким було оформлено спірні рішення загальних зборів, до матеріалів справи представлено не було.

Статтею 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

У п.1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, яку затверджено Наказом №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України, зазначено, що головним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису в незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням (імітацією) почерку іншої особи, визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

За змістом п.3.5 Наказу №53/5 від 08.10.1998р. Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень» коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта, його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу користується правами і несе обов'язки, зазначені у ст.31 цього Кодексу. Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні (ст.42 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи, що позивачем було вказано на несправжність підпису, який зроблено на протоколі №11 від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» та заяві від 18.03.2014р. про вихід з товариства від імені Ласійчука Мирослава Дмитровича, керуючись приписами ст.41 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 27.08.2014р. по справі №910/14131/14 було призначено судову експертизу.

Проведення експертного дослідження доручено Кіровоградському відділенню Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, що повністю узгоджується з нормою ч.3 ст.41 Господарського процесуального кодексу України та п.7 Постанови №4 від 23.03.2012 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи».

На вирішення судовому експерту поставлено наступні запитання: 1.Чи виконано підпис від імені Ласійчука Мирослава Дмитровича у протоколі №11 від 19.03.2014р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», у графі «секретар зборів учасників», рядок «Ласійчук Мирослав Дмитрович» тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? 2.Чи виконано підпис від імені Ласійчука Мирослава Дмитровича у заяві б/н від 19.03.2014р. про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», у графі «Підпис», рядок «М.Ласійчук» тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою? 3. Чи виконані підписи на протоколі №11 від 19.03.2014р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» та заяві б/н від 19.03.2014р. про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» під впливом збивальних факторів (природних, штучних)?

За результатами проведення судової експертизи експертом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Петровим С.В. складено висновок №1711 від 02.12.2014р.

За змістом ст.42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши наявний у матеріалах справи висновок судової експертизи, складений експертом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, суд знаходить його таким, що не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей і відповідає вимогам чинного законодавства, в тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності, обґрунтованості.

У висновку №1711 від 02.12.2014р. експертом зазначено, що підписи від імені Ласійчука Мирослава Дмитровича у протоколі №11 від 19.03.2014р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», у графі «Секретар зборів учасників Ласійчук Мирослав Дмитрович» виконані не самим Ласійчуком Мирославом Дмитровичем, а іншою особою у незвичайних умовах, під впливом збиваючого фактору, яким є виконання підписів не самим підписантом , а іншою особою з наслідуванням підпису шляхом попереднього тренування.

При цьому, експертом у висновку наголошено, що проведення судової експертизи здійснювалось за копіями документів, та ніяким чином не позначено, що проведення експертного дослідження у таких спосіб суперечить чинним методикам та правилам почеркознавчих експертиз. Крім того, судом враховано, що експерта було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо невірного висновку.

Одночасно, в матеріалах справи наявний висновок №09/03-288 від 25.06.2014р., складений судовим експертом Науково-дослідного експертно-кріміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області Н.В.Тутецькою в межах кримінального провадження №12014090180000343. У вказаному висновку також зазначено, підпис від імені Ласійчука Мирослава Дмитровича у протоколі №11 від 19.03.2014р. загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», у графі «Секретар зборів учасників Ласійчук Мирослав Дмитрович» виконаний не Ласійчуком Мирославом Дмитровичем, а іншою особою.

При цьому, господарським судом враховано, що відповідачем факт знаходження оригіналів протоколу №11 від 19.03.2014р. та заяви б/н від 18.03.2014р. Ласійчука Мирослава Дмитровича у матеріалах кримінального №12014090180000343 під час розгляду спору не заперечувався.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності, судом встановлено, що рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», яке оформлено протоколом №11 від 19.03.2014р., підписано не позивачем, а іншою невідомою особою, а отже, вказаний протокол не може бути прийнятий судом при розгляді справи в якості належного доказу участі Ласійчука Мирослава Дмитровича у загальних заборах відповідача 19.03.2014р. та при прийнятті оспорюваних рішень.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, приймаючи до уваги вказані вище висновки експертиз, судом встановлено, що при скликанні загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» 19.03.2014р. були порушені вимоги Закону України «Про господарські товариства» та статуту вказаного суб'єкта господарювання стосовно повідомлення учасника про час та місце проведення зборів вищого органу господарського товариства, а отже і порушено право позивача на управління юридичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

Аналогічне положення міститься і в пункті 9.8 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» в редакції від 18.04.2006р.

Як вже вказувалось, протокол №11 від 19.03.2014р. загальних зборів відповідача, в якому зазначено, що під час проведення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» був присутній позивач, суд до уваги не приймає, як належний доказ присутності Ласійчука Мирослава Дмитровича при прийнятті спірного рішення, оскільки за результатами проведення судової експертизи встановлено, що підпис від імені вказаного учасника відповідача зроблено невідомою особою та ніяким чином не особою, від імені якої такий підпис значиться.

Судом вже вказувалось, що відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» учасниками відповідача були Ласійчук Мирослав Дмитрович та Тарновецька Оксана Іванівна, які мали рівні частки у статутному капіталі товариства по 50%.

Тобто, з огляду на те, що позивач мав частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», що дорівнює 50%, та останній при проведенні загальних зборів 19.03.2014р. присутнім не був, судом встановлено, що під час прийняття оспорюваних рішень вищого органу управління відповідача необхідного для прийняття рішень кворуму не було.

При цьому, присутність на зборах вищого органу товариства лише учасника, якому належить загалом менш як 60% голосів, а у наведеному випадку лише 50%, вказує на те, що загальні збори суб'єкта господарювання були неповноважними.

Таким чином, з огляду на дійсний розподіл часток у статутному капіталі між учасниками товариства, господарський суд дійшов висновку про неправомочність загальних зборів 19.03.2014р. у зв'язку з відсутністю необхідного кворуму учасників, що в свою чергу, є безумовною підставою для визнання відповідних рішень загальних зборів недійсними у розумінні п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

За таких обставин, з огляду на вищевикладене, позовні вимоги Ласійчука Мирослава Дмитровича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» про визнання недійсними рішень від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом від 19.03.2014р., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно, враховуючи наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність доповнення в резолютивній частині рішення такої ідентифікуючої ознаки протоколу, яким оформлено рішення від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», як номер №11.

Одночасно, твердження позивача про неправомірне позбавлення вказаного учасника корпоративних прав шляхом прийняття на загальних зборах 19.03.2014р. заяви про вихід та відступлення частки, яку Ласійчук Мирослав Володимирович не підписував, суд також вважає обгрунтованими. При цьому, судом враховано наступне.

Частиною 1 ст.148 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Таке право учасника також передбачене п.в ч.1 ст.10 Закону України «Про господаорські товариства».

Право учасника на вихід з товариства також передбачено п.4.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон».

Учасник має право вийти з товарисва попередивши про це інших учасників, але не пізніше ніж за 3 місяці до дня виходу.

Наразі, у матеріалах реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» наявна заява б/н від 18.03.2014р. Ласійчука Мирослава Володимирович про вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» та відступлення частки. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В.

Проте, за результатами проведення судової експертизи по справі №910/14131/14 було встановлено, що підпис у наведеній заяві у графі «Підпис», рядок «М.Ласійчук» виконано не позивачем, а іншою особою у незвичайних умовах, під впливом збиваючого фактору, яким є виконання підписів не самим підписантом, а іншою особою з наслідуванням підпису шляхом попереднього тренування. Аналогічну позицію наведено у висновку №09/03-288 від 25.06.2014р., складеному судовим експертом Науково-дослідного експертно-кріміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області Н.В.Тутецькою в межах кримінального провадження №12014090180000343.

Тобто, наведене свідчить, що заява б/н від 18.03.2014р. не може бути належним та допустимим у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказом реалізації Ласійчуком Мирославом Дмитрвичем передбаченого чинним законодавством права на вихід з товариства.

До того ж, господарським судом також прийнято до уваги надані на виконання вимог ухвали від 11.07.2014р. пояснення №174/01-16 від 17.07.2014р. приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В., яким начебто посвідчено заяву б/н від 18.03.2014р. про вихід Ласійчука Мирослава Дмитровича зі складу учасників. Відповідно до наведених пояснень бланк, на якому викладена заява, нотаріусом не використовувався, а печатки, відтиском яких заяву позивача було скріплено, викрадені у нотаріуса під час розбійного нападу, за фактом якого, як свідчить довідка №52/1340 від 03.03.2014р. Слідчого відділу Оболонського РУ ГУМВС України в м.Києві, внесено запис до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12014100050001340.

До того ж, господарський суд зауважує, що остання була складена 18.03.2014р., тобто лише за один день дня прийняття загальними зборами відповідача рішення від 19.03.2014р., в тому числі, про вихід Ласійчука Мирослава Дмитровича зі складу учасників, що вказує на порушення приписів ст.148 Цивільного кодексу України та п.4.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон».

Таким чином, твердження позивача про безпідставне позбавлення Ласійчука Мирослава Володимировича корпоративних прав у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Електрон» є обгрунтованими.

З огляду на висновки суду щодо недійсності рішення, на підставі якого позивача, в тому числі, фактично було позбавлено частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014»), суд зазначає, що на момент прийняття загальними зборами рішень від 07.04.2014р., які оформлені протоколом №12 від 07.04.2014р., та від 09.04.2014р., які оформлені протоколом №13 від 09.04.2014р., заявник був учасником товариства, якому належало 50% статутного капіталу, а отже, рішення прийняті без його участі є такими, що прийняті з порушенням приписів чинного законодавства України та статуту товариства, зокрема такими, що ухвалені за відсутності необхідного кворуму неповноважними зборами.

Вказані обставини, як вказувалось вище, відповідно до п.18 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» є безумовною підставою для визнання рішень вищого органу управління господарського товариства недійсними.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Ласійчука Мирослава Дмитровича в частині визнання недійсними рішень від 07.04.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом №12 від 07.04.2014р. та рішень від 09.04.2014р. загальних зборів відповідача, які оформлені протоколом №13 від 09.04.2014р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позову Ласійчука Мирослава Дмитровича в частині визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства, яке оформлено протоколом №13 від 09.04.2014р., суд зазначає наступне.

Статут юридичної особи за змістом частини другої ст.20 Господарського кодексу України є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Аналогічну правову позицію наведено у п.14 Постанови №13 від 24.10.2008р Пленуму Верховного Суду України. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Як вбачається з представлених відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільського району м.Києва на вимогу господарського суду м.Києва матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», 15.04.2014р. на підставі рішень від 09.04.2014р. загальних зборів відповідача, які оформлені протоколом №13 від 09.04.2014р., було проведено державну реєстрацію змін до статутного документу суб'єкта господарювання.

Таким чином, враховуючи, що рішення, на підставі якого 15.04.2014р. було проведено реєстрацію змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» визнано судом недійсним, господарський суд дійшов висновку, що статут, державна реєстрація якого проведена на підставі недійсного рішення вищого органу управління відповідача, також підлягає визнанню недійсним.

Отже, з огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність вимог Ласійчука Мирослава Дмитровича про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства, яке оформлено протоколом №13 від 09.04.2014р., та їх задоволення в повному обсязі.

Клопотання б/н від 14.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» про колегіальний розгляд справи залишене судом без задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст.4 6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Відповідач, обґрунтовуючи свою заяву, посилається на суперечливість доказів, наданих позивачем та складність спірних правовідносин.

Наразі, за висновками суду розглядувана справа не відноситься до категорії складних справ, крім того, наявна практика вирішення спорів, що виникають з корпоративних відносин, на теперішній час є усталеною. Інших підстав для необхідності колегіального розгляду спору відповідачем не представлено, а судом не встановлено.

Судом також прийнято до уваги, що у судовому засіданні 22.04.2015р. позивач категорично заперечував про призначення колегіального розгляду справи, оскільки, на думку заявника, наведені дії відповідача, направлені саме на затягування процесу, що фактично призведе до більш тривалого порушення корпоративних прав Ласійчука Мирослава Дмитровича.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Отже, враховуючи принципи справедливості та розумності строків розгляду справи, оскільки, за висновками суду, справа №910/14131/14 не потребує колегіального розгляду, клопотання б/н від 14.04.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» залишено без задоволення.

За приписами ч.1 ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо задоволення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про віднесення судового збору в сумі 4872 грн. та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3552 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.41, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Ласійчука Мирослава Дмитровича, м.Коломия до Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», м.Київ.

Визнати недійсними рішення від 19.03.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом №11 від 19.03.2014р., про: обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Ласійчука Мирослава Дмитровича; вихід з товариства Ласійчука Мирослава Дмитровича з включенням до складу товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича; вихід з товариства Тарновецької Оксани Іванівни з включенням до складу товариства Іванківа Юрія Миколайовича; звільнення Ласійчука Мирослава Дмитровича з посади директора та підписанта товариства з 19.03.2014р.; обрання Золотарьова Миколи Анатолійовича на посаду директора товариства з 19.03.2014р.; зміну місцезнаходження товариства на адресу: м.Київ, вул.Фрунзе, буд.82, офіс 256; перехід діяльності товариства на підставі модельного статуту; призначення Золотарьова Миколи Анатолійовича для проведення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, в усіх необхідних установах.

Визнати недійсними рішення від 07.04.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон», які оформлені протоколом №12 від 07.04.2014р., про: обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Золотарьова Миколу Анатолійовича; про вихід з товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича з відступленням своєї частки на користь Саєнка Віталія Олександровича; про затвердження складу учасників товариства та розподіл часток у статутному капіталі товариства; про уповноваження директора товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича або уповноваженої ним особи провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, в усіх необхідних установах.

Визнати недійсними рішення від 09.04.2014р. загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014», які оформлені протоколом №13 від 09.04.2014р., про: обрання головою зборів Іванківа Юрія Миколайовича, секретарем зборів Саєнка Віталія Олександровича; про зміну назви товариства з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014»; про затвердження передачі Саєнком Віталієм Олександровичем своєї частки в товаристві Іванківу Юрію Миколайовичу на підставі особистої заяви; про затвердження нової редакції статуту товариства; про звільнення з посади директора товариства Золотарьова Миколи Анатолійовича та призначення на цю посаду Іванківа Юрія Миколайовича; внесення відповідних змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, у зв'язку з прийнятими зборами учасників рішеннями.

Визнати недійсним статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» в редакції, затвердженій рішенням від 09.04.2014р. загальних зборів товариства, яке оформлено протоколом №13 від 09.04.2014р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрон 2014» (04080, м.Київ, Подільський район, вул.Фрунзе, буд.82, офіс 256, ЄДРПОУ 13655990) на користь Ласійчука Мирослава Дмитровича (78200, Івано-Франківська область, м.Коломия, вул..Родини Крушельницьких, буд.19, іпн 2093604599) господарські витрати в сумі 8424 грн.

У судовому засіданні 22.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 24.04.2015р.

Суддя Любченко М.О.