Ухвала

від 20.04.2015 по справі 914/4226/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.04.2015 р. Справа№ 914/4226/14

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи

за заявою:Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м. Львів; про:розстрочку виконання рішення від 26.01.2015 р. у справі:№ 914/4226/14 за позовом:Державної фітосанітарної інспекції Львівської області, м. Львів; до відповідача:Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м. Львів; про:стягнення 26 773,03 грн.

За участю представників:

від заявника (боржника): Деревянна Н.В., представник (довіреність №77 від 05.09.2014 р.), Китчак В.М., представник (довіреність №80 від 12.09.2014р.);

від стягувача: Чібісова-Зозуля Ю.В., представник (довіреність №13-08-06 від 01.07.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано заяву Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м. Львів про розстрочку виконання рішення суду від 26.01.2015 р. у справі №914/4226/14 за позовом Державної фітосанітарної інспекції Львівської області, м. Львів до Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м. Львів про стягнення 26 773,03 грн.

В судове засідання з'явилися представники заявника (відповідача), просили задоволити заяву про розстрочення виконання рішення суду від 26.01.2015 р. у справі №914/4226/14 шляхом сплати щомісячних платежів до березня 2020 року, обґрунтовуючи необхідність розстрочки відсутністю коштів на рахунку боржника.

В судове засідання з'явився представник позивача, в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду просив відмовити.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що подана заява про відстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9).

Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.

Судом відхиляє доводи заявника про те, що у Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект» на рахунку відсутні кошти, необхідні для погашення заборгованості, а арешт рахунку призведе до унеможливлення ведення господарської діяльності.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища.

Заборгованість за договором про відшкодування експлуатаційних витрат по утриманню приміщень, стягнення якої було предметом розгляду у справі, виникла з вини боржника, несплата даної заборгованості протягом тривалого часу порушує матеріальні інтереси позивача - Державної фітосанітарної інспекції Львівської області та може призвести до негативних наслідків для нього.

Слід також зазначити, що ті наслідки, на які посилається заявник, як на підставу відстрочення, в разі такого розстрочення можуть настати в майбутньому і для стягувача.

В той же час заявником не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №914/4226/14 чи роблять таке виконання неможливим, не подано належних та допустимих доказів, які б могли бути підставою для відстрочення виконання рішення суду, клопотань про витребування відповідних доказів заявником не подавалося.

Також заявником не доведено, що ті обставини, які, на його думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про відстрочку, зміняться в майбутньому після можливого відстрочення та нададуть йому змогу виконати рішення в повному обсязі.

Відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 07.10.2012р. у справі №5015/5801/11, у постанові від 17.12.2012р. у справі №31/282.

Заявником не наведено жодних доводів та доказів того, що ним вживаються та чи вживатимуться на майбутнє заходи щодо покращення результатів господарської діяльності.

Згідно ст. 4 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 1 статті 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м. Львів про розстрочку виконання рішення суду від 26.01.2015 р. у справі №914/4226/14 за позовом Державної фітосанітарної інспекції Львівської області, м. Львів до Державного підприємства проектно-конструкторський технологічний інститут «Львівхарчопроект», м. Львів про стягнення 26 773,03 грн. відмовити.

Суддя Мазовіта А.Б.