Ухвала

від 14.04.2015 по справі 804/11395/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 року м. Київ К/800/20728/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013

у справі № 804/11395/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТ ГРУП» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000082203 від 15.08.2013; визнання протиправними дій відповідача щодо формування висновків про те, що операції з продажу товарів ТОВ «ІСТ ГРУП» на ТОВ «Вестхім» за серпень, вересень та жовтень 2012 року та ТОВ «АНГСТРЕМ КОНТИНЕНТАЛЬ» за грудень 2012 року, відображені у податковій звітності ТОВ «ІСТ ГРУП», не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту, зафіксованого в акті про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІСТ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МАТАДОР» за період серпень - грудень 2011 року, березень - травень 2012 року та серпень 2012 року, ТОВ «СТАРТ-Д» за період квітень-жовтень 2012 року, ПП «АТМ» за період квітень-листопад 2012 року, ТОВ «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ» за період лютий-березень 2012 року, ТОВ «ГАЛАКТИКА-М» за грудень 2011 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014, позов задоволено частково; скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082203 від 15.08.2013, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ІСТ ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «МАТАДОР» за період серпень-грудень 2011 року, березень-травень 2012 року, ТОВ «СТАРТ-Д» за період квітень-жовтень 2012 року, ПП «АТМ» за період квітень-листопад 2012 року, ТОВ «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ» за період лютий-березень 2012 року, ТОВ «ГАЛАКТИКА-М» за грудень 2011 року, складено акт № 142/223/37375721 від 01.08.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 198.3 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 403 375 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.08.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 632 967,50 грн., в т.ч.: 403 375 грн. основного платежу та 229 585,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав договірні зобов'язання по наступним правочинам:

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування за № 160 від 20.07.2011 з ТОВ «МАТАДОР»;

- договір від 06.01.2012 № 180 щодо збірки сушарок з давальницької сировини з ТОВ «СТАРТ-Д»;

- договір № 206 від 06.01.2012 щодо збірки сушарок з давальницької сировини з ПП «АТМ»;

- договір за № 288 від 06.01.2012 про збірку сушарок з давальницької сировини з ТОВ «ВК «ВІКОННІ СИСТЕМИ»;

- договір поставки за № 457 від 16.11.2011 з ТОВ «ГАЛАКТИКА-М» (продавець) на придбання господарського обладнання;

- договір за № 10 від 06.01.2012 щодо збірки сушарок з давальницької сировини з ТОВ «ГАЛАКТИКА-М».

Факт виконання умов зазначених договорів судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалами справи, а саме: податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, договорами про надання послуг з перевезення.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції та оскарження судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. 201.1 , 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

На основі зазначеного, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту по операціям з вищевказаними контрагентами, є таким, що не підтверджений належними доказами та спростований матеріалами справи, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

За вказаних обставин, меж перегляду, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний