Ухвала

від 14.04.2015 по справі 813/4199/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/64120/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представника позивача - Тютька А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014

та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014

у справі № 813/4199/14

за позовом Приватного підприємства «Одеко Захід»

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Одеко Захід» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0000182201 від 05.05.2014 та № 0000062210 від 10.02.2014.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки МПП «Одеко Захід» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 25.12.2013, складено акт № 94/22-10/30650926 від 27.01.2014, в якому зафіксовано порушення, зокрема: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 144 072 грн., в тому числі: за 2 квартал 2012 року - 16 884 грн., 3 квартал 2012 року 41 580 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 775 181 грн., 1 квартал 2013 року - 165 672 грн., 2 квартал 2013 року 144 755 грн.; п. п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 309 955 грн., в тому числі по періодах: січень 2013 року - 67 385 грн., лютий 2013 року 54 703 грн., березень 2013 року - 44 703 грн., квітень 2013 року - 67 722 грн., травень 2013 року - 69 442 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000182201 від 05.05.2014 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 430 077,50 грн., в т.ч.: 1 144 062 грн. основного платежу та 286 015,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000062210 від 10.02.2014 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 379 917 грн., в т.ч.: 303 955 грн. основного платежу та 75 962 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що МПП «Одеко Захід» у спірному періоді були здійснені господарські операції з ТОВ «Телесвіт» на підставі договору про надання комплексних послуг з обслуговування абонентів № 01/11/12 ОЗ від 26.10.2012 та додаткової угоди № 1 до договору про надання комплексних послуг з обслуговування абонентів від 01.01.2013.

Факт виконання господарських операцій за вказаним договором судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Необхідність укладеного договору була обумовлена недостатністю штату працівників, які є на підприємстві, а також матеріально-технічної бази у періоді, що перевірявся, тому до обслуговування абонентів було залучено ТОВ «Телесвіт», яке мало всі необхідні ресурси для надання якісних послуг щодо обслуговування абонентів.

Також відповідно до первинної документації позивачем відображено у бухгалтерському обліку господарські операції з ФОП ОСОБА_3 стосовно надання консультаційних послуг, ФОП ОСОБА_4 щодо надання юридичних послуг, СПД-ФО ОСОБА_2 стосовно надання усних та письмових консультацій, роз'яснень (в тому числі за телефоном, за допомогою електронної пошти) з питань господарської діяльності замовника (надання телекомунікаційних послуг фізичним та юридичним особам), підготовка проектів необхідних договорів та інших цивільно-процесуальних документів.

В обґрунтування реальності (фактичності) здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 щодо надання ними юридичних та консультаційних послуг до суду надано: договір про надання юридичних послуг між МПП «Одеко Захід» та ФОП ОСОБА_4 від 02.04.2012 та від 03.09.2012, акт приймання наданих юридичних послуг від 02.08.2012 та від 24.09.2012, виписки з ЄДР ФОП ОСОБА_4, Свідоцтво платника єдиного податку суб'єкта господарювання ОСОБА_4; договір про надання послуг між МПП «Одеко Захід» та ФОП ОСОБА_3 від 01.11.2012 № 01-11/К-2, акт приймання-передачі наданих послуг від 31.12.2012, звіт виконання до договору про надання послуг від 31.12.2012, Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_3, витяг з ЄДР ФОП ОСОБА_3, Свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_3, Свідоцтво платника єдиного податку суб'єкта господарювання ОСОБА_3, протокол-рішення власника МПП «Одеко Захід» від 31.10.2012; договір про надання юридичних послуг між МПП «Одеко Захід» та ФОП ОСОБА_2 від 05.03.2012 № 05/03/2012, акт здачі - приймання виконаних робіт від 22.06.2012 № 12/06/2012, звіт від 22.06.2012 про надані юридичні послуги, додаток № 1 до звіту про надані юридичні послуги, договір про надання правових послуг між МПП «Одеко Захід» та ФОП ОСОБА_2 від 01.03.2013 № 01/03/2013, акт здачі-приймання виконаних робіт від 29.03.2013 № 29/03/2013, звіт про надані правові послуги, додатки до звіту про надані правові послуги згідно договору про надання правових послуг від 01.03.2013 № 01/03/2013, витяг з ЄДР ФОП ОСОБА_2, Свідоцтво про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2, Свідоцтво платника єдиного податку суб'єкта господарювання останнього.

Відповідач в акті перевірки посилається на відсутність підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено в судовому порядку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до положень п. п. 201.1 , 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

На основі зазначеного, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям з вищевказаними контрагентами, є таким, що не підтверджений належними доказами та спростований матеріалами справи, що, в свою чергу, свідчить про протиправність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний