Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/1623/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015Справа №910/1623/15-г

За позовомКомунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-93» пророзірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 48 323,64 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:Пустовалова Л.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-93» (надалі - «Товариство») про розірвання договору, зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 48 323,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №123/0302 від 28.09.2012 р., у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення орендної плати у розмірі 6 208,74 грн., розірвання договору та зобов'язання відповідача звільнити займані приміщення. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги, надані на виконання договору про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю №0302 від 28.09.2012 р. у розмірі 30 730,20 грн., 3% річних у розмірі 1 508,48 грн., інфляційних у розмірі 5 909,61 грн. та пені у розмірі 3 966,61 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.02.2015 р.

17.02.2015 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що заборгованість з орендної плати була оплачена ним до подання даного позову, а відтак підстави для її стягнення, розірвання договору оренди та звільнення приміщення відсутні. Крім того, відповідач вказував на неправомірне нарахування позивачем до сплати суми відшкодування земельного податку у зв'язку з завищенням площі земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2015 р. розгляд справи відкладено на 23.03.2015 р. у зв'язку із неявкою представника позивача та неподанням витребуваних доказів.

В судовому засіданні 23.03.2015 р. судом оголошувалась перерва на 15.04.2015 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередньому судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала з огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2012 р. між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №123/0302 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 03.04.2012 р. №114, 22.08.2012 р. №127 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2012 р. №505 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою: вул. Курчатова, 21-А для розміщення термінової хімчистки одягу.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 51,70 кв.м, в тому числі 1 поверх - 51,70 кв.м згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

За змістом п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 18.11.2013 р. цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2014 р. включно.

Згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне платне користування нежиле приміщення загальною площею 51,70 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 21-А.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 6 208,74 грн., а також підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення.

Договір є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального».

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату на корить позивача не пізніше 20 числа поточного місяця.

Позивач вказує, що станом на момент звернення його до суду із даним позовом заборгованість відповідача з орендної плати за жовтень та листопад 2014 року становить 6 208,74 грн.

В той же час, на підтвердження факту сплати орендної плати у повному обсязі відповідачем надані суду копії платіжних доручень №7226 від 10.12.2014 р. та №7264 від 26.12.2014 р. про сплати заборгованості з орендної плати за жовтень та листопад 2014 року на загальну суму 6 208,74 грн.

При цьому, позовну заяву про стягнення з відповідача вказаної заборгованості позивачем було подано до суду 28.01.2015 р., а відтак сума основної заборгованості у розмірі 6 208,74 грн. сплачена відповідачем до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.

Відповідно до ч. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 р. припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 208,74 грн. необхідно відмовити, оскільки відповідач сплатив такі грошові кошти до моменту звернення позивача із даним позовом.

Також позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору та зобов'язання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення.

За змістом ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 18.11.2013 р. цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2014 р. включно.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано суду доказів направлення сторонами заяв протягом місяця після закінчення строку дії Договору, а відтак Договір вважається продовженим з 01.10.2014 р. на строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

При цьому, наявний в матеріалах лист Товариства №26 від 25.08.2014 р. не приймається судом до уваги як відмова орендаря від Договору, оскільки містить посилання на відмову від продовження дії договору про відшкодування комунальних послуг та відшкодування податку на землю №0302 від 28.09.2012 р.

Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За змістом п. 9.6 Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

По-перше, твердження позивача про наявність заборгованості відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи не відповідає фактичним обставинам справи.

Посилання в позовній заяві на допущену наймачем затримку платежів станом на 01.07.2013 р. не може бути підставою для розірвання Договору, адже за змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодекс України право ініціювати розірвання договору з наведеної підстави можливе до моменту усунення відповідних порушень, в той час, як даний позов подано після усунення вказаних позивачем обставин.

Крім того, за змістом ст. 782 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору несплата наймачем орендної плати у визначений в законі строк є самостійною підставою для односторонньої відмови наймодавцем від договору найму шляхом направлення відповідної заяви.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів допущення відповідачем істотних порушень умов Договору, що виключає наявність підстав для його розірвання згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для розірвання Договору, то правові підстави для задоволення вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині розірвання Договору та зобов'язання Товариства звільнити займані приміщення необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги у розмірі 30 730,20 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, 28.09.2012 р. між Підприємством (балансоутримувач) та Товариством (орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю №0302 (надалі - «Договір надання послуг»).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору балансоутримувач забезпечує надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення, електропостачання (нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою: вул. Курчатова, 21-А, загальною площею 784,60 кв.м.

За змістом п. 1.2 Договору надання послуг орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на надання вказаних в п. 1.1 Договору послуг на умовах визначених цим договором, а також сплачує відшкодування земельного податку, що сплачується балансоутримувачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, в частині розділу ХІІІ Податкового кодексу України, в розмірі встановленому відповідно до додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.п. 2.2.3, 2.2.4 Договору надання послуг орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі (нежитлового приміщення) за комунальні послуги згідно виставлених сум в рахунках-фактурах; не пізніше 20 числа звітного місяця відшкодовувати балансоутримувачу податок на землю, що сплачується у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Додатком від 28.09.2012 р. до Договору надання послуг сторонами було погоджено розрахунок відшкодувань податку на землю, який згідно визначено формули становить 799,67 грн. без ПДВ.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем нараховано до стягнення з відповідача заборгованість за Договором надання послуг за період з листопада 2012 року по грудень 2014 року на загальну суму 30 730,20 грн. (в тому числі, відшкодування земельного податку у розмірі 30 719,58 грн.).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 2.2.3, 2.2.4 Договору надання послуг грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, (за комунальні послуги) та не пізніше 20 числа звітного місяця (відшкодування податку за землю).

Суд відзначає, що сплата Підприємством сум податку за землю у спірний період згідно чинного законодавства України підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку позивача.

Твердження відповідача про неправомірність визначення суми відшкодування ним на користь позивача сум земельного податку у Договорі надання послуг (зокрема, його Додатку) не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд відзначає, що Договір надання послуг підписаний позивачем без будь-яких зауважень, що з огляду на приписи вказаних норм чинного законодавства України свідчить про погодження ним всіх умов, які містяться в такому договорі (в тому числі, і в його додатку від 28.09.2012 р.).

Крім того суд враховує, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами будь-яких додаткових угоди до такого договору в частині зміни вартості щомісячної суми відшкодування податку за землю, та звернення відповідача до суду з вимогами про внесення змін, розірвання або визнання недійсним тощо.

В той же час, згідно з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ч. 3 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір надання послуг був укладений сторонами 28.09.2012 р., а відтак і набрав чинності саме з вказаної дати згідно приписів ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», і саме з цього моменту у сторін виникли зобов'язання за таким договором.

З огляду на викладене, нарахування позивачем до стягнення з відповідача сум відшкодування земельного податку у розмірі 5 757,60 грн. є безпідставним, оскільки до 28.09.2012 р. зобов'язань відповідача за Договором надання послуг не існувало.

Крім того, позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні приписів ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами факту існування у відповідача заборгованості за Договором надання послуг на суму 10,68 грн., що додатково підтверджується долученим до матеріалів справи актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2013 р. по 13.02.2015 р., відповідно до якого заборгованість Товариства складається лише з визначеної суми земельного податку у розмірі 30 719,58 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 24 961,92 грн., а строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент звернення позивача із позовом до суду настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за надані послуги станом на момент звернення до суду із позовною заявою у розмірі 24 961,92 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості за Договором надання послуг у розмірі 24 961,92 грн. є правомірними та обґрунтованим.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за Договором надання послуг у розмірі 5 768,28 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 508,48 грн., інфляційних у розмірі 5 909,61 грн. та пені у розмірі 3 966,61 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Зокрема, за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором позивачем нараховано пеню у розмірі 587,01 грн., 3% річних у розмірі 241,09 грн. та інфляційні у розмірі 773,38 грн., а за Договором надання послуг - пеню у розмірі 3 379,60 грн., 3% річних у розмірі 1 267,39 грн. та інфляційні у розмірі 5 136,23 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

За змістом п. 4.2 Договору надання послуг у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% простроченої суми.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних з урахуванням підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості за Договором та Договором надання послуг.

За перерахунком суду розмір пені, 3% річних та інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача становить 465,43 грн., 243,17 грн. та 749,65 грн. відповідно за Договором, а також 3 038,84 грн., 1 127,65 грн. та 4 638,96 грн. відповідно за Договором надання послуг, а всього: пеня у розмірі 3 504,27 грн., 3% річних у розмірі 1 370,82 грн. та інфляційні у розмірі 5 388,61 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 961,92 грн., пені у розмірі 3 504,27 грн., 3% річних у розмірі 1 370,82 грн. та інфляційних у розмірі 5 388,61 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сфера-93» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 19347315) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства «Житлорембудсервіс» Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 31776030) заборгованість у розмірі 24 961 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 92 коп., пеню у розмірі 3 504 (три тисячі п'ятсот чотири) грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 5 388 (п'ять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 1 370 (одна тисяча триста сімдесят) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 80 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя В.П. Босий