Постанова

від 15.07.2015 по справі 910/1623/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2015 р. Справа№ 910/1623/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання: Білецький Л.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Тур Г.М. (дов. №б/н від 12.01.2015 року);

від відповідача - Пустовалова Л.Є. (директор, наказ №88 від 04.03.2003 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року

у справі №910/1623/15-г (суддя В.П. Босий)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93", м. Київ

про розірвання договору, зобов`язання звільнити приміщення та стягнення 48 323, 64 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року комунальне підприємство по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" про розірвання договору, зобов`язання звільнити приміщення та стягнення 48 323, 64 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва задоволено частково. Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва заборгованість у розмірі 24 961 грн. 92 коп., пеню у розмірі 3 504 грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 5 388 грн. 61 коп., 3% річних у розмірі 1 370 грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 331 грн. 80 коп. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами наявність заборгованості внаслідок неналежного виконання умов договору. Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі чого судом першої інстанції стягнуто з відповідача штрафні санкції. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору та звільнення приміщення враховуючи відсутність підстав, передбачених нормами чинного законодавства.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року по справі №910/1623/15-г, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва повністю.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність та невідповідність висновків обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у справі №910/1623/15-г до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г., Чорногуз М.Г. та призначено розгляд справи №910/1623/15-г на 27.05.2015 року.

В судовому засіданні 27.05.2015 року оголошено перерву до 03.06.2015 року на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.06.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшов розрахунок суми відшкодування земельного податку, у відповідності до якого сума відшкодування земельного податку складає 1 313,30 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 17.06.2015 року.

05.06.2015 року через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи та клопотання про призначення судової економічної експертизи.

05.06.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання апелянта про приєднання до матеріалів справи розрахунку відшкодування земельного податку.

В судовому засіданні 17.06.2015 року представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Також, представники сторін в судовому засіданні просили продовжити строк розгляду справи.

Колегія суддів задовольнила клопотання про продовження строку розгляду справи та оголосила перерву в судовому засіданні до 15.07.2015 року.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року, у зв'язку із перебуванням судді Рудченка С.Г. на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" на рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у справі № 910/1623/15-г прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

В судове засідання, призначене на 15.07.2015 року, з'явились представники сторін, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

Колегією суддів розглянуто клопотання відповідача про призначення експертизи та відмовлено у його задоволенні з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 41 Господарського процесуального кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені представленими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку, передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України).

Питання, щодо з'ясування яких відповідачем заявляється про необхідність призначення у справі судової експертизи можуть бути з'ясовані згідно матеріалів справи.

Таким чином, виходячи з предмету та підстав заявленого позову, для вирішення спору по суті відсутня потреба у спеціальних знаннях.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковій зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.09.2012 року між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Товариством (орендар) та Підприємством (балансоутримувач) було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №123/0302 (далі за текстом - договір) (т. 1, а.с. 23-28), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 03.04.2012 року №114, 22.08.2012 року №127 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2012 року №505 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва за адресою: вул. Курчатова, 21-А для розміщення термінової хімчистки одягу.

Згідно з пунктом 2.1 договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 51,70 кв.м, в тому числі 1 поверх - 51,70 кв.м згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору.

На виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне платне користування нежиле приміщення загальною площею 51,70 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Курчатова, 21-А.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було укладено ряд додаткових угод про внесення змін до договору оренди, зокрема, від 28.09.2012 року (т. 1, а.с. 29), №1 від 01.07.2013 року (т. 1, а.с. 31), №2 від 18.11.2013 року (т. 1, а.с. 32).

Відповідно до п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 18.11.2013 року цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2014 року включно.

Згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині внесення грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість. Також, позивач вказує на існування підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення.

Дослідивши зміст укладеного договору, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.6 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок балансоутримувача.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату на корить позивача не пізніше 20 числа поточного місяця.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до платіжних доручень №7226 від 10.12.2014 року та №7264 від 26.12.2014 року про сплати заборгованості з орендної плати за жовтень та листопад 2014 року на загальну суму 6 208,74 грн. відповідачем сплачено орендну плату у повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що позовну заяву про стягнення з відповідача вказаної заборгованості позивачем було подано до суду 28.01.2015 року.

Таким чином, сума основної заборгованості у розмірі 6 208,74 грн. сплачена відповідачем до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (ч. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 208,74 грн.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору та зобов'язання відповідача звільнити займане нежитлове приміщення колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди №2 від 18.11.2013 року цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30.09.2014 року включно.

У відповідності до п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази направлення сторонами заяв протягом місяця після закінчення строку дії Договору.

Таким чином, Договір слід вважати продовженим з 01.10.2014 року на строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що лист Товариства №26 від 25.08.2014 року не є належним доказом відмови орендаря від Договору, оскільки містить посилання на відмову від продовження дії договору про відшкодування комунальних послуг та відшкодування податку на землю №0302 від 28.09.2012 року.

Статтею 651 Цивільного кодексу України визначено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Умовами договору, а саме п. 9.6 визначено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Колегія суддів зазначає, що заборгованість у відповідача по сплаті орендних платежів відсутня, як встановлено вище.

В той же час, затримка платежів станом на 01.07.2013 року не може бути підставою для розірвання Договору враховуючи наступне.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а саме ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України право ініціювати розірвання договору з наведеної підстави можливе до моменту усунення відповідних порушень.

Однак, даний позов подано після усунення вказаних позивачем обставин.

Таким чином, підстави для розірвання договору відсутні, про що дійшов обґрунтованого висновку суд першої інстанції.

Оскільки позовні вимоги про звільнення нежитлового приміщення є похідними від вимог про розірвання договору, то місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні таких вимог.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги у розмірі 30 730,20 грн. колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2012 року між Підприємством (балансоутримувач) та Товариством (далі за текстом - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг орендарю та відшкодування податку на землю №0302 (далі за текстом - Договір надання послуг), у відповідності до п. 1.1 якого балансоутримувач забезпечує надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення, електропостачання (нежитлового приміщення), що знаходиться за адресою: вул. Курчатова, 21-А, загальною площею 784,60 кв.м.

Згідно з п. 1.2 Договору надання послуг орендар відшкодовує витрати балансоутримувача на надання вказаних в п. 1.1 Договору послуг на умовах визначених цим договором, а також сплачує відшкодування земельного податку, що сплачується балансоутримувачем у відповідності до вимог чинного законодавства України, в частині розділу ХІІІ Податкового кодексу України, в розмірі встановленому відповідно до додатку до договору, який є його невід'ємною частиною.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.2.3, 2.2.4 Договору надання послуг сторони дійшли згоди про те, що орендар зобов'язується не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі (нежитлового приміщення) за комунальні послуги згідно виставлених сум в рахунках-фактурах; не пізніше 20 числа звітного місяця відшкодовувати балансоутримувачу податок на землю, що сплачується у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Здійснивши власний розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про те, що підлягають стягненню грошові кошти відшкодування земельного податку у сумі 5 982,66 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача за Договором пені у розмірі 587,01 грн., 3% річних у розмірі 241,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 773,38 грн., а також за Договором надання послуг - пені у розмірі 3 379,60 грн., 3% річних у розмірі 1 267,39 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 136,23 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання своїх обов'язків за договором в частині перерахування грошових коштів, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення.

Пунктом 4.2 Договору надання послуг сторони дійшли згоди про те, що у випадку несвоєчасної сплати за комунальні послуги орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% простроченої суми.

Колегією суддів здійснено додатковий перерахунок суми пені, після чого встановлено, що за договором оренди підлягає стягненню пеня у сумі 465,43 грн.; а за договором надання послуг - 479,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що підлягає стягненню з відповідача за договором оренди 3% річних у сумі 243,17 грн. та інфляційні втрати у сумі 749,65 грн.; за договором надання послуг 3% річних у сумі 299,13 грн. та інфляційні втрати у сумі 1 014,18 грн.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила під час апеляційного провадження у справі, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, зроблені з неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковій зміні відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у справі №910/1623/15-г задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у справі №910/1623/15-г змінити частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 року у справі №910/1623/15-г викласти в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" про розірвання договору, зобов`язання звільнити приміщення та стягнення 48 323, 64 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сфера-93" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А; ідентифікаційний код 19347315) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" Деснянського району міста Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 31776030) суму відшкодування земельного податку у сумі 5 982 (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві гривні) 66 копійок; пеню за договором оренди у розмірі 465 (чотириста шістдесят п'ять гривень) 43 копійки; пеню за договором надання послуг у сумі 479 (чотириста сімдесят дев'ять гривень) 00 копійок; 3% річних за договором оренди у сумі 243 (двісті сорок три гривні) 17 копійок; 3% річних за договором надання послуг у сумі 299 (двісті дев'яносто дев'ять гривень) 13 копійок; інфляційні втрати за договором оренди у сумі 749 (сімсот сорок дев'ять гривень) 65 копійок; інфляційні втрати за договором надання послуг у сумі 1 014 (одна тисяча чотирнадцять гривень) 18 копійок та витрати по сплаті судового збору у сумі 349 (триста сорок дев'ять гривень) 09 копійок. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.»

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Справу №910/1623/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз