Постанова

від 20.07.2006 по справі 7/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/96

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "20" липня 2006 р.                                                  Справа № 7/96

„ 15” год. „55” хв.

Господарський суд Чернігівської області у складі:

                    головуючого -  судді Скорик Н.О.

                    при секретарі  - Івашко Ю.В.

за участю представників сторін:

                    від позивача     –Зайковська М.В.

                    від відповідача   –Яценко В.С.,

                                                Мельничук А.В.

розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому                засіданні справу

за ПОЗОВОМ:                Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській                                                             області

                                                14017 м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14

До ВІДПОВІДАЧА:           Товариство з обмеженою відповідальністю ?Сіверфуд?

                                        16600, м. Ніжин, вул.. Шевченка, 160

Про стягнення 58452  грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 58452 грн. штрафних санкцій за невиконання  нормативу  по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

Відповідач в запереченні на  позовну заяву  та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на вжиття заходів для  виконання нормативу, а також на те, що  працевлаштуванням інвалідів  займаються органи державної влади , а на підприємство покладено обов?язок тільки по забезпеченню певної кількості  робочих місць.

Постанова виноситься після оголошеної в судовому засіданні 13.07.2006 р. перерви до 09 год. 30 хв.  20.07.2006 р. згідно ст.. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази: копія звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,  копія довідки ЄДРПОУ,  копію листа № 03-120/386 від 27.02.2006 р.  , заперечення на позовну заяву,  копію рішення господарського суду Чернігівської області  від 14.07.2005 р. по  справі № 2/108,  лист № 05/1289 від 30.06.2006 р. Ніжинського міськрайонного центру зайнятості, лист –запит  № 296 від 21.06.2006 р., копії звітів форми № 3 ПН , доповідну  список працюючих інвалідів –штатних працівників,  лист від 08.02.2005 р. ,копії протоколів дослідження, лист № 34ч/п від 29.06.04 р., лист від 25.06.2004 р., лист Ніжинського МЦЗ № 05/1422 від 18.07.2006 р. суд встановив:

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне   управління   в  галузі  забезпечення соціальної  захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої   влади   з   питань   праці  та  соціальної  політики, Міністерством  охорони  здоров'я  України  та  органами  місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 р. № 1035/2000 спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики є Міністерство праці та соціальної політики України.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2002 р. № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє в складі Мінпраці та підпорядковується йому, для реалізації покладених на нього завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду.

П. 4 ч. 1 ст. 17 КАСУ передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори  за  зверненням  суб'єкта  владних   повноважень   у випадках, встановлених законом.

П. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУ визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування,  їхня посадова чи службова особа,  інший суб'єкт при  здійсненні  ними  владних  управлінських  функцій  на основі  законодавства,  в  тому  числі  на  виконання  делегованих повноважень.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, на яких працює інвалідів менше, ніж встановлено нормативом, зобов'язані щорічно відраховувати відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Підприємством відповідача подано позивачу звіт по формі 10-П І, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників у 2005 р. складала 396 чоловік.

Отже,  норматив щодо працевлаштування інвалідів протягом 2005 року становить 16 робочих місць. Згідно звіту на підприємстві відповідача в 2005 р. створено 6 робочих місця для працевлаштування інвалідів.

Позивачем нараховано  та пред?явлено  позовні вимоги  про стягнення 58452 грн. штрафних санкцій за нестворення десяти робочих місць для працевлаштування інвалідів , в розрахунку  середньої річної заробітної плати одного працюючого..

Виходячи з аналізу  матеріалів справи  відповідачем виконано норматив  по працевлаштуванню інвалідів в 2005 р. в кількості 6 одиниць, що підтверджується  списком працюючих інвалідів та звітом форми 10ПІ.

Для виконання  решти нормативу по працевлаштуванню інвалідів відповідачем  вживались заходи: подавались звіти до Ніжинського міськрайонного центру зайнятості форми № 3 ПН, в яких зазначались вакантні посади для направлення на працевлаштування інвалідів.

Виходячи з наданих звітів, поданих  з врахуванням сезонності  роботи підприємства та листів –повідомлень Ніжинського міськрайонного  центру зайнятості  № 05/1289 від 30.06.2006 р. , № 05/1422 від 18.07.2006 р. відповідачем  інформовано Ніжинський міськрайонний центр зайнятості про наявність  вакантних посад та необхідність  направлення для працевлаштування  на підприємство в середньому  за 2005 рік 8 чоловік інвалідів.

Таким чином,  відповідачем надано  докази  вжиття  можливих заходів для виконання  нормативу  по працевлаштуванню 8 чоловік інвалідів.

В цій частині вимог позов задоволенню не  підлягає, оскільки відповідачем  вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена  відповідальність  за ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості  інвалідів  для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Доказів виконання нормативу в кількості 2-х одиниць відповідачем не надано, не надано доказів  вжиття можливих заходів по його виконанню. Зокрема, відповідач не інформував Ніжинський міськрайонний центр зайнятості  про необхідність направлення цієї кількості інвалідів на конкретні посади на його підприємство .

Виходячи з матеріалів справи, позовні вимоги  підлягають задоволенню частково.

Стягненню підлягає 11690,40 грн.  штрафних санкцій за невиконання  нормативу по працевлаштуванню 2-х осіб –інвалідів.

Відповідно до ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного  судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а  відповідачем  -  фізична  чи  юридична  особа,  судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

          Керуючись ст.20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст. ст.  94,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:          

          Позов задовольнити частково.

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ?Сіверфуд?, м. Ніжин, вул.. Шевченка, 160 (р. 260036332 в ЧОД АППБ ?Аваль?, МФО 353348, код 32837455) на користь Державного бюджету (отримувач: Державний бюджет Ніжинського району, банк отримувача: УДК в Чернігівській області, р. 31214230600303, МФО 853592, код 22820749) 11690,40 грн. штрафних санкцій.

2.  В решті позову відмовити.

3. Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк, встановлений  цим Кодексом,  постанова суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

          Повний текст постанови складений та підписаний   20.07.2006 р.

                    Суддя                                                                        Н.О.Скорик