Ухвала

від 21.04.2015 по справі 638/9309/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/2181/15р.

Справа № 638/9309/14-ц Головуючий 1 інстанції Штих Т.В.

Категорія: договірні Доповідач: Коровін С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Коровіна С.Г.,

суддів - Коваленко І.П., Довгаль А.П.

при секретарях - Огарьовій О.В. Чабан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсвіт» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки , -

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсвіт» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.

На вимогу п.5 Розділу XVII Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року на підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 29 травня 2009 року (протокол №3) Відкрите акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» офіційно змінив назву на Публічне Акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк». ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк». Державну реєстрацію змін до статуту внесено 12 червня 2009 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалися на те, що між ВАТ АБ «Укргазбанк», в особі начальника Відділення №2 Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» Мараховської Л.І. та ОСОБА_1 08 серпня 2008 року був укладений Кредитний договір №19/08-2 .

Згідно зазначеного договору банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 80000 доларів США на строк з 08 серпня 2008 року по 97 серпня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 13,8 % річних.

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі і надав відповідачу зазначену суму, що підтверджено меморіальним валютним ордером №108 -5 від 08 серпня 2008 року, випискою з рахунку №220346616346.840 та розрахунком заборгованості наданим до позову.

Згідно до п.3.3.3 Кредитного договору позичальник зобов'язався повертати суму кредиту сплачуючи щомісячно починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту суму не менш ніж 1/240 частина отриманого кредиту, що становило 334 долари США Останній платіж повинен сплатити в сумі 174 долари США не пізніше 07 серпня 20208 року. Оплату проводити щомісячно не пізніше 10 числа місяця. У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки, встановленої п.3.1.10 договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом, тобто в розмірі 14,8 % та пеню у розмірі 1% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 08 серпня 2008 року між банком та позичальником був укладений договір іпотеки №19/08-2, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чепа М.В. 08 серпня 2008 року, реєстровий №593. Згідно зазначеного договору іпотеки банку в іпотеку передано нерухоме майно, яке належало особисто ОСОБА_1, а саме трикімнатну квартиру житловою площею 40,9 кв.м. загальною площею 58,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Крім того в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 (чоловіком позичальника) було укладено договір поруки №10/08-2 від 08 серпня 2008 року.

Також у забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №11/08-2 від 08 серпня 2008 року між банком та ТОВ «ІНТЕРСВІТ»

Позивач посилався на те, що позичальник належним чином умови кредитного договору не виконувала і на 16.04.2014 року у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 1223,65 доларів США прострочена заборгованість по процентам в сумі 687,81 доларів США

При таких обставинах банк вважав, що на підставі ст.1050 ЦК України вправі достроково стягнути заборгованість позичальника по кредиту, яка становить 59553,98 доларів США, та 17054,05 грн. пені. На підтвердження заборгованості банком надано розрахунок.

Оскільки ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, то позивач просив стягнути в рахунок погашення заборгованості за кредитом відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №19/08-2 від 08.08.2008 року в сумі 59553,58 доларів США та 44005,05 грн., яка складається з простроченої заборгованості по кредиту, 1223,63 долари США, простроченої заборгованості по процентах -687,81 долар США, поточної заборгованості по процентах - 354,54 долари США, пені за несвоєчасне погашення кредиту - 5622,95 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 11431,10 грн., штраф за невиконання умов кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у сумі 26950 грн.

Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог цього закону.

Позивач просив стягнути солідарно з позичальника ОСОБА_1, поручителя ОСОБА_2 на користь позивача 59553,98 доларів США, 44005,05 грн., яка складається з простроченої заборгованості по кредиту - 1223,63 долари США, поточної заборгованості яка стягується достроково в сумі 57288 доларів США, простроченої заборгованості по процентам в сумі 687,82 долар США, поточної заборгованості по процентах - 354,54 долари США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 5622,95 грн. пеню за несвоєчасну сплату процентів - 11431,10 грн., штраф за невиконання умов кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 26950 грн.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та поручителя ТОВ «ІНТЕРСВІТ» солідарно на користь позивача 59553,98 доларів США, 44005,05 грн., яка складається з простроченої заборгованості по кредиту - 1223,63 долари США, поточної заборгованості яка стягується достроково в сумі 57288 доларів США, простроченої заборгованості по процентам в сумі 687,82 долар США, поточної заборгованості по процентах - 354,54 долари США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 5622,95 грн. пеню за несвоєчасну сплату процентів - 11431,10 грн., штраф за невиконання умов кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки в сумі 26950 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року позов ПАТ АБ « Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ « Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_5, ТОВ « ІНТЕРСВІТ» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено.

В рахунок погашення заборгованості відповідача ОСОБА_1, по кредитному договору № 19\08-2 від 08.08.2008 року у сумі 59553 доларів США 98 центів та 44005 гривен 05 копійок, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у сумі 1223,63 долари США, поточної заборгованості по процентах у сумі 687,81 доларів США, поточної заборгованості по процентах у сумі 354,54 доларів США, пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 5622,95 гривен, пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 11431,10 гривен штрафу за невиконання умов Кредитного договору та договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у сумі 26950,00 гривен, звернуто стягнення на квартиру № 340, яка розташована у місті Харків, проспект Перемоги № 76, шляхом примусового продажу з прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ « Про виконавче провадження», з дотриманням цього Закону.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «УКргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» по кредитному договору №19/08-2 від 08.08.2008 року 59553,98 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та поручителя ТОВ «ІНТЕРСВІТ» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції АБ «Укргазбанк» по кредитному договору №19/08-2 від 08.08.2008 року 59553,98 доларів США та 44005,05 грн.

Стягнуто пропорційно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «ІНТЕРСВІТ на користь позивача судовий збір в розмірі 3654 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними кредитний договір №19/08-2 від 08.08.2008 року укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк»в особі відділення №2 Харківської філії ВАТ АБ «Укргазбанк» на суму 80000 доларів США, та договір іпотеки №19/08-2 від 08.08.2008 року, укладений між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1, зобов'язавши нотаріуса виключити з реєстру іпотек заборону на відчуження майна - квартири АДРЕСА_1, застосувати наслідки недійсності правочинів та двосторонню реституцію.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, крім того просить врахувати, що на день укладання кредитного договору іноземний курс валют становив 484,5 грн. за 100 доларів США, а на сьогоднішній день 1950 грн. за 100 доларів США, вказала, що такі умови надання кредиту є несправедливими та порушують її права як споживача.

Крім того ОСОБА_1 вважає, що рішення суду порушує права її малолітніх дітей, оскільки спірна квартира є єдиним житлом у неї та її сім'ї.

Справу розглянуто у її відсутність, чим порушені її процесуальні права у судовому засіданні. Апелянт також зазначає, що судом першої інстанції не враховані вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 625 ЦК Укріїни передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2008 року між ВАТ АК «Укргазбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №19/08-2. (а.с.13-15). Згідно договору банк надав позичальнику кредит в розмірі 80000 доларів США. Факт укладення договору і отримання коштів відповідач не заперечує.

Згідно заявки позичальника-фізичної особи на отримання кредиту (а.с.7) ОСОБА_1 без будь якого примусу за власним бажанням визначила валюту кредитування «долари США» про що зробила відповідну відмітку у заяві і підписала цю заяву. Таким чином вона сама визначила валюту кредитування.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач не мав право надавати відповідачу кредит в іноземній валюті.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення кредитного договору і на час розгляду справи ОСОБА_1 є громадянкою Російської Федерації (а.с.19).

З метою забезпечення виконання зобов'язання сторони 08 серпня 2008 року уклали договір іпотеки (а.с.24-24). Згідно договору предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 . На час укладення договору іпотеки крім відповідача в спірній квартирі ніхто не поживав і не був зареєстрований. В спірній квартирі ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 були зареєстрована за погодженням з банком 9 квітня 2009 року. Банк погодився на реєстрацію з урахуванням того, що боржник погашає заборгованість згідно з графіком.

Після цього відповідач почала порушувати умови виконання договору і на 16.04.2014 року прострочена заборгованість по кредиту досягла 1223,63 доларів США. Також виникла заборгованість по процентам.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 порушила вимоги п.3.3.3. та 3.3.4 Кредитного договору. Своєчасно, згідно зазначеного графіку кредит не провертала. При таких обставинах банк на підставі зазначеного пункту кредитного договору мав право збільшити проценти за користування кредитом з дня виникнення простроченої заборгованості та змінити пеню.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачі фактично визнали наявність заборгованості і своїх розрахунків щодо розміру простроченої заборгованості, процентів та пені суду як першої інстанції так і апеляційному суду не надала.

У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що

обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про Іпотеку» Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і

охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будьяких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладення договору іпотеки (08 серпня 2008 року)дочка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ще не народилася, а ОСОБА_8 29.08.1998 року в спірній квартирі не проживала, а згідно заяви ОСОБА_2 взагалі проживала в Російській Федерації і була громадянином цієї держави(а.с.225-226).

При таких обставинах отримувати згоду органів опіки і піклування на передачу спірної квартири в іпотеку потрібно не було.

Згідно п.1 ст.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» Протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. З огляду на наведене цій Закон стосується захисту прав на майно громадян України. ОСОБА_1 не є громадянкою України. вона, згідно копії паспорту, є громадянкою Російської Федерації і зазначений закон на не неї не розповсюджується.

У відповідності до ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушила умови кредитного договору, оскільки припинила своєчасно сплачувати заборгованість за кредитом. Питання про припинення або визнання договорів поруки недійсними сторони в суду ставили.

Враховуючи, що поручителям по кредитним зобов'язанням ОСОБА_1 виступили її чоловік ОСОБА_2 і ТОВ «ІНЕРСВІТ», які договір поруки не оспорюють і погоджуються з нам, то колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість за кредитним договором солідарно з боржника та її поручителів.

У відповідності до вимог ст. ч.1 ст 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції розглядався лише позов ПАТ АБ «Укргазбанк» в особі Харківської обласної дирекції до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «ІНТЕРСВІТ» про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Зустрічного позову щодо оспорювання договорів як кредитного так і договору іпотеки, а також договорів поруки сторони у справі не заявляли. У відповідності до зазначеного закону апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції в межах позовної заяви і доводів апеляційної скарги, які стосуються тих обставин, яки були предметом дослідження в суду першої інстанції. Оскільки ОСОБА_1 зустрічного позову не заявляла, то приймати будь які рішення щодо визнання недійсним договору іпотеки, визнання недійсним кредитного договору з підстав визначених в апеляційній скарзі колегія позбавлена можливості. ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутися до відповідного суду першої інстанції з відповідним позовом.

Крім того необхідно зазначити, що при вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення частини другої статті 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.

Крім того саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст.ст. 33,35,39 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель має право звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Отже, звертаючи стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції обґрунтовано виходив з цих вимог закону та обставин по справі.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, але такої вимоги позивач не заявляв.

Що стосується доводів апелянта, то вони судовою колегією не приймаються.

Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу - відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 січня 2015 року - залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення , однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: