Постанова

від 16.04.2015 по справі 808/1521/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року о 16 год. 48 хв.Справа № 808/1521/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Федорук І.В.

за участю представників:

позивача - Демченка А.А.,

відповідача - Дяченко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчасть»

до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» (далі - позивач, ТОВ «ТК «Спецзапчасть») до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001762200 від 04.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами документальної позапланової виїзної перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто», оскільки всі операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, товари, отримані від ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто», використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Вказує, що жодною нормою Податкового кодексу України не поставлено право платника податку на податковий кредит в залежність від факту сплати або несплати податку на додану вартість контрагентами. Зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту та витрат суми коштів по операціях з ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто». В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не надано всіх документів для підтвердження здійснення господарських операцій, а саме: документації на підтвердження використання придбаної у контрагентів продукції у власній господарській діяльності - договорів продажу, видаткових накладних на відпуск товарів, податкових накладних, платіжних доручень, актів прийому-передачі тощо, а також сертифікати відповідності якості товару. На думку відповідача, зазначене свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з цими контрагентами, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто». Крім того, представник відповідача зазначив, що ці контрагенти зареєстровані в м. Києві, а товар відвантажувався в м. Дніпропетровську, що не дає можливості впевнити в реальності здійснення господарських операцій. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «ТК «Спецзапчасть» зареєстроване 24.11.2009 в Василівській районній державній адміністрації Запорізької області, свідоцтво про державну реєстрацію №10801020000000898, знаходиться на податковому обліку в Василівському відділенні Токмацької ОДПІ, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 21.12.2009 №100257008.

Співробітниками Токмацької ОДПІ в період з 21.10.2014 по 27.10.2014 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «ТК «Спецзапчасть» щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Денекс Груп» (код 38947518), ТОВ «Нестіан-трейд» (код 39159577), ТОВ «Миланто» (код 39170873), за результатами якої складено акт №1153/22/36549406 від 03.11.2014 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків даного акту позивачем порушено п.185.1 ст.185, ст.186, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, тим самим занижено податок на додану вартість за період 01.07.2014 по 31.07.2014 на суму 83 961,00 грн.

Крім того, у висновках акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що за результатами перевірки не підтверджено задекларований податковий кредит за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 у сумі 83 961,00 грн. , а також те, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин за період 01.07.2014 по 31.07.2014 їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001762200 від 04.12.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 104 951,00 грн., в т.ч. за основним платежем 83 961,00 грн. та 20 990,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Запорізькій області (вих. №1612/8 від 16.12.2014) та до Державної фіскальної служби України (вих. №1902/3 від 19.02.2015). Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області №670/10/08-01-10-04-13 від 11.02.2015 та рішення ДФС України №4621/6/99-99-10-01-0125 від 05.03.2015 скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

З акту перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про те, що ТОВ «ТК «Спецзапчасть» не придбавало у контрагентів ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто» товари (роботи, послуги) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а лише отримувало податкові накладні та видаткові накладні з метою «штучного» формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Суд зазначає, що відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Денекс Груп».

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «ТК «Спецзапчасть» та ТОВ «Денекс Груп» укладено договір поставки №2207-1 від 22.07.2014, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Денекс Груп» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «ТК «Спецзапчасть» запасні частини до автотракторної техніки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити на умовах вказаного договору (а.с. 72, т.1).

За вищевказаним договором позивачем було придбано у ТОВ «Денекс Груп» товар - редуктор лівий Bosch Rexroth TM.10 ГСТ, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактури №СФ-0722/04 від 22.07.2014, видатковою накладною №РН-0722/04 від 22.07.2014, податковою накладною №103 від 22.07.2014 (а.с.73-75, т.1).

Податкова накладна №103 від 22.07.2014 на виконання вимог податкового законодавства зареєстрована в реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №5112958 (а.с. 76).

Перевезення товару придбаного у ТОВ «Денекс Груп» здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача, автомобілем Fiat Doblo Combi, АР 5960 СВ, що підтверджується товарно - транспортною накладною №2207-2 від 22.07.2014 (а.с. 77).

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Миланто».

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «ТК «Спецзапчасть» та ТОВ «Миланто» укладено договір купівлі-продажу №1007-1 від 10.07.2014, відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Миланто» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «ТК «Спецзапчасть» запасні частини до автотракторної техніки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити на умовах вказаного договору (а.с. 78, т.1).

За вищевказаним договором позивачем було придбано у ТОВ «Миланто» товар - вальц. стрічка (9х100х7800) Э801-0606-3, болт 700-28-2378, каток підтримуючий 24-21-171СП, болт 700-28-2509 (16137), генератор МТЗ 100,520 Г968.3701, редуктор приводу насосів К-701 на 12-ти циліндровий 700А.16.02.000-2, розпилювач 14-69-107СП, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком-фактури №СФ-0710/04 від 10.07.2014, видатковою накладною №РН-0710/04 від 10.07.2014, податковою накладною №5 від 10.07.2014 (а.с.79-81, т.1).

Податкова накладна №5 від 10.07.2014 на виконання вимог податкового законодавства зареєстрована в реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №30141531 (а.с. 82).

Перевезення придбаного товару здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача, автомобілем Fiat Doblo Combi, АР 5960 СВ, що підтверджується товарно-транспортною накладною №1007-1 від 10.07.2014 (а.с. 83).

Крім того, судом встановлено, що 22.07.2014 позивачем придбавались інші запасні частини до автотракторної техніки у ТОВ «Миланто», що підтверджується рахунком - фактури №СФ-0722/03 від 22.07.2014, рахунком - фактури №СФ-0722/04 від 22.07.2014, видатковими накладними №РН-0722/03 від 22.07.2014 та №РН-0722/04 від 22.07.2014, податковими накладними №14 від 22.07.2014 та №15 від 22.07.2014 (а.с. 84-86, 88-90, т.1).

Податкові накладні №14 від 22.07.2014 та №15 від 22.07.2014 на виконання вимог податкового законодавства зареєстровані в реєстрі податкових накладних, що підтверджується витягами з Єдиного реєстру податкових накладних №4160701 та №4160939 (а.с. 87, 91, т.1).

На підтвердження транспортування товару до матеріалів справи надано товарно-транспортну накладну №2207-1 від 22.07.2014 (а.с. 92, т.1).

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Нестіан Трейд».

З матеріалів судом встановлено, що між ТОВ «ТК «Спецзапчасть» та ТОВ «Нестіан Трейд» укладено договір купівлі-продажу №0206-3 від 02.07.2014 р., відповідно до умов якого продавець - ТОВ «Нестіан Трейд» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «ТК «Спецзапчасть» запасні частини до автотракторної техніки, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити на умовах вказаного договору (а.с. 93, т.1).

На підтвердження виконання умов договору представником позивача до матеріалів справи надано рахунки-фактури №СН-0701/12 від 01.07.2014, №СФ-0709/07 від 09.07.2014, видаткові накладні №РН-0701/12 від 01.07.2014, №РН-0709/07 від 09.07.2014, податкові накладні №26 від 01.07.2014, №79 від 09.07.2014 (а.с. 94-96, 99-101, т.1).

Перевезення придбаного товару здійснювалось власним автомобільним транспортом позивача, автомобілем БАЗ Т713.12, АР 3792 СК, що підтверджується товарно - транспортними накладними №0107-1 від 01.07.2014 та №0907-2 від 09.07.2014 (а.с. 98, 102, т.1).

Щодо подальшого використання в господарській діяльності позивача товарів отриманих від ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто», суд зазначає, що основним видом господарської діяльності позивача є оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (КВЕД 46.69), на момент здійснення перевірки позивач здійснював діяльність з оптової торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що товар, придбаний у ТОВ «Денекс Груп», а саме: редуктор лівий Bosch Rexroth TM.10 ГСТ, використаний позивачем під час виконання умов договору, укладеного з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» від 23.06.2014 №1573, на придбання бульдозеру ТМ-10.10 ГСТ (а.с. 117-121, т.1).

Позивачем у ТОВ «ДСТ-Урал» (м. Челябінськ, Російська Федерація) придбано бульдозер ТМ-10.10 ГСТ, який в подальшому було продано за договором ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», у часткового розібраному стані, а саме: у вказаного бульдозера відсутні коробка передач та основний ведучий міст (а.с. 125, т.1).

Для зборки бульдозеру ТМ-10.10 ГСТ та встановлення основного ведучого мосту позивачем використано редуктор лівий Bosch Rexroth TM.10 ГСТ, придбаний у ТОВ «Денекс Груп», що підтверджується попередньою калькуляцією вартості виробництва продукції №КА-000078 від 21.08.2014 (а.с. 129, т.1).

Подальша реалізація позивачем бульдозеру ТМ-10.10 ГСТ ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча» підтверджується рахунком-фактури, видатковою накладною, податковою накладною (а.с. 113-116, т.1). Транспортування бульдозеру ТМ-10.10 ГСТ підтверджується товарно-транспортною накладною №2208-1 від 22.08.2014 (а.с. 137, т.1).

Також, судом встановлено, що позивачем в подальшій господарській діяльності використовувались товари, отримані від ТОВ «Миланто» та ТОВ «Нестіан Трейд», а саме реалізовувались за договорами купівлі-продажу контрагентам ПАТ «Укрнафта» (НГВУ «Надвірнанафтогаз»), ТОВ «Союз-Інвест ЛТД», ПАТ «Нафтогаз» (НГВУ «Охтирканавтогаз»), ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ПрАТ «Кримський титан», ПАТ «Євраз суха балка», ТОВ «Недра Донбасса», ПП «Рут», ПрАТ «Курдюмівський завод кислототривких виробів», ТОВ «Гніванський гранітний кар'єр», ВАТ «Запоріжсталь», ПП «Тандем профі плюс», ТОВ «Аерлайн», ТОВ «Сервісний центр металург», ТОВ «Укртехімпекс», ФОП ОСОБА_3, ПрАТ «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького», ВСП «Ерастівське кар'єроуправління» ДП «УПП УЗ», ПП «Портал Ком», ТОВ ПМК-19 «Харківводбуд», що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями перинних документів (а.с. 139-224, т.1, 1-99, т.2).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо безпідставності формування валових витрат та незаконності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за даними операціями є необґрунтованим, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Щодо посилань представника відповідача на те, що контрагенти позивача ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто» зареєстровані в м. Києві, а відвантаження товару здійснювалось в м. Дніпропетровську, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє підприємству орендувати приміщення для здійснення господарської діяльності не за місцем його реєстрації, а контролюючим органом факт наявності чи відсутності орендованих приміщень під час проведення перевірки не досліджувався.

Також суд звертає увагу, що контролюючим органом під час проведення перевірки взагалі не з'ясовувалось питання приналежності приміщень, у яких позивачем здійснювалось приймання отриманого товару.

Також, суд не приймає посилання представника відповідача на лист Мелітопольської ОДПІ №21579/7/08-31-07-07 від 05.11.2014, оскільки інформація, викладена в листі, містить лише суб'єктивну думку опитаних осіб, один з яких взагалі не зміг пояснити хто є власником охоронюваної території за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4а, а другий зазначив, що ТОВ «Денекс Груп» орендує приміщення за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космічна, 41, проте транспортних засобів ТОВ «Денекс Груп» він не бачив.

Таким чином, суд вважає, що висновки контролюючого органу про неможливість відвантаження контрагентами товару з м. Дніпропетровська є передчасними.

Крім того, суд зазначає, що товарно-транспортні накладні підтверджують витрати, пов'язані із здійсненням перевезень, і як первинні бухгалтерські документи застосовуються для бухгалтерського обліку таких господарських операцій при віднесенні їх до складу витрат підприємства.

Щодо посилань контролюючого органу на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2543/26-55-22-09/38947518 від 21.08.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денекс Груп»», акт ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2722/7/26-52-22-04-18 від 26.09.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Миланто»», суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, суд звертає увагу, що в акті перевірки жодних зауважень щодо правильності оформлення первинних бухгалтерських документів підприємства не міститься.

До суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, контролюючі органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною зокрема у постановах від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що під час здійснення перевірки позивачем було надано не всі документи на підтвердження господарських правовідносин з ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто» та зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем до контролюючого органу надавались документи первинного податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто», що підтверджується листом №0810/1 від 08.10.2014 (а.с. 18, т.1).

Крім того, відповідно до положень п. 3.11 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити, зокрема, інформацію про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами. Суд зазначає, що в акті перевірки не міститься жодних відомостей про використанні під час перевірки документи, у зв'язку з чим такі заперечення відповідача судом не приймаються.

Щодо ненадання документів на підтвердження реалізацій придбаної у ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто» продукції в подальшій господарській діяльності, суд звертає увагу, що вказані документи стосуються взаємовідносин позивача з іншими контрагентами, що не було предметом дослідження перевірки, отже ненадання таких документів платником податків не може розцінюватись як порушення.

Також, суд не приймає посилання відповідача на ненадання відповідачем до перевірки сертифікатів відповідності якості продукції, та зазначає, що такі сертифікати засвідчують якість придбаного товару та відповідність його стандартам ДСТУ. Сертифікат відповідності якості продукції не відноситься до документів первинного податкового та бухгалтерського обліку, який надає право на віднесення витрат до складу податкового кредиту та не може свідчити про не реальність здійснення господарських операцій між контрагентами.

Враховуючи наведене, позивачем у відповідності норм Податкового кодексу України правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Денекс Груп», ТОВ «Нестіан-трейд», ТОВ «Миланто». Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, оскільки врахував лише обставини діяльності його контрагентів, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за його дії.

Також, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Щодо посилань позивача на неправомірність призначення та проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки суд зазначає наступне.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

За правилами п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, якою передбачено право посадових осіб органу державної податкової служби приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення платникові направлення на проведення такої перевірки визначеного змісту.

У разі недотримання працівниками контролюючого органу умов та порядку допуску до перевірки платник вправі не допустити посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної перевірки, як це передбачено абзацом другим п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України.

Власне ж допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки та не має правового значення для розгляду справи про протиправність податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, посилання представника позивача на неправомірність призначення та проведення відповідачем позапланової виїзної перевірки суд не приймає.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Спецзапчасть» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчасть» до Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Токмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області №0001762200 від 04.12.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Спецзапчасть» судовий збір в розмірі 209,90 грн. (двісті дев'ять гривень 90 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко