Постанова

від 31.03.2015 по справі 826/211/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 березня 2015 року 09:21 № 826/211/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Денисенко О.Е.,

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «Інформ Юст» про визнання угоди недійсною та стягнення коштів, мотивуючи позовні вимоги тим, що господарський договір комісії, укладений 16 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 (Комісіонер) та ТОВ "Інформ Юст" (Комітент) не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому такий договір, на думку позивача, свідчить про імітацію надання послуг, з метою ухилення від сплати податків, в особи, яка його не продавала.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати оспорюваний правочин, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" на підставі договору комісії від 16.09. 2010 р. №68/13 на загальну суму 894248,00 грн. недійсним; стягнути з ТОВ "Інформ Юст" (код ЄДРПОУ - 37208077) на користь ФОП ОСОБА_3 суму 894 248,00 грн., отриману за оспорюваними правочинами, укладеними між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" на підставі договору від 16.09.2010 р. №68/13; стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (Ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) в дохід держави суму 894 248,00 грн., отриману за оспорюваними правочинами, укладеними між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" на підставі договору від 16.09.2010 р. №68/13".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.08.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.01.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2014 р. скасував, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2014 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.01.2015 року ухвалу суду першої інстанції від 20.11.2014 року скасував, справу направив на продовження розгляду.

Згідно ухвали ВАСУ від 07.08.2014 р. під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, належним чином перевірити доводи сторін щодо дійсного наміру відповідачів при здійсненні господарських зобов'язань.

В судовому засіданні відповідач - ФОП ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що оскільки фактичних порушень та/або завдання шкоди державі при здійсненні господарської операції за договором комісії №68/13 від 16.09.2010 року ФОП ОСОБА_3 податковим органом з винесенням відповідного рішення, яке має юридичні наслідки не встановлено, то навіть в разі порушення податкового законодавства саме ТОВ «Інформ Юст» при здійсненні операції за Договором комісії №68/13 від 16.09.2010 року, то це тягне відповідальності та негативні наслідки щодо останнього.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно наказу №78 від 13.06.2013 р. та №167 від 09.07.2013 р., направлень на перевірку №91, 92, 93 від 25.06.2013 р., в період з 25.06.2013 р. по 09.07.2013 р. проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено відповідний акт №494/26-56-17-01-04/НОМЕР_1 від 22.07.2013 р.

Документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення ОСОБА_3:

- п.177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме приватним підприємцем не подано річну декларацію 2011 р. у строк, визначений пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України;

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок доходів фізичних осіб», приватним підприємцем не подано декларацію за ІІІ та ІУ кв. 2010 р., що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу на суму 403745,03 грн., внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 60561,75 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п. 167.1 ст. 167, п. 177.4 ст. 177, ст. 198 Податкового кодексу України за січень-лютий 2011 р., січень-квітень 2012 р. встановлені розбіжності у формуванні оподатковуваного доходу на суму 2321433,32 грн., внаслідок завищення валових витрат на надання послуг ТОВ «Єрсіда», ТОВ «Контур-Т» господарська діяльність яких за вищевказаний період визнана нікчемною, що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 2321432,97 грн., внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб загальну суму 391356,43 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України підприємцем безпідставно завищено суму податкового кредиту і податкових зобов'язань у вересні 2010 р., січні-лютому 2011 р., у зв'язку з тим, що по господарських взаємовідносинах ФОП ОСОБА_3 по взаємовідносинах з ТОВ «Інформ Юст» (код ЄДРПОУ 37208077), ТОВ «Єрсіда» (код ЄДРПОУ 37312588), відсутній факт реальної купівлі-продажу товарів, відсутній об'єкт оподаткування, відсутня мета настання реальних наслідків, і як наслідок господарські операції були здійсненні з метою формування податкових зобов'язань і податкового кредиту контрагентів, в результаті включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих з суб'єктами господарювання, діяльності яких визнана нікчемною, за податковими накладними оформленими з порушенням вимог, визначених ст. 201 ПК України, податкові зобов'язання у вересні 2010 р., січні-лютому 2011 р., підлягають зменшенню на суму 94643,01 грн., податковий кредит у вересні 2010 р., січні-лютому 2011 р., підлягає зменшенню на суму 93696,8 грн.;

- п.198.6 ст. 198 ПК України підприємцем безпідставно завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, не підтверджених податковими накладними, донараховано податку на додану вартість у сумі 56622,8 грн.

Наведені висновки планової перевірки зумовили звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

16.09.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Інформ Юст» укладено договір комісії №68/13, згідно умов якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаженню транспорту, який здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов'язується сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Даний договір зі сторони ТОВ «Інформ Юст» підписаний директором - ОСОБА_4

Як вбачається з висновків проведеної перевірки, ФОП ОСОБА_3 податковому органу не надано до перевірки на виконання умов договору по завантаженню транспорту товарно-транспортних накладних, в зв'язку з чим контролюючий орган дійшов висновку про безтоварність операцій та відсутність доказів використання ФОП ОСОБА_3 наданих послуг у власній господарській діяльності.

Водночас, постановою Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2610/986/2012 (пр. №1/2610/718/2012) від 31 жовтня 2012 року встановлено, що ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що в 2007 році та 2010 році своїми умисними діями, що виразились у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, тобто пособництва під час створення та придбання суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України. Проте, даною постановою Шевченківського районного суду м. Києва кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4 закрито на підставі ст.ст. 1 п. "г", 6 Закону України "Про амністію у 2011 р." від 08.07.2011 р., звільнивши його від кримінальної відповідальності.

Посилаючись на висновки зазначеної постанови, позивач зазначає, що господарський договір комісії, укладений 16 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому такий договір, свідчить про імітацію надання послуг, з метою ухилення від сплати податків, в особи, яка його не продавала.

В наявних в матеріалах справи поясненнях ФОП ОСОБА_3 зазначила, що згідно правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, транспортна послуга - це перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов'язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна - юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно ж до умов договору комісії №68/13, вона, як комісіонер, зобов'язувалась за дорученням комітента надати від свого імені, але за рахунок комітента послуги по завантаженню транспорту, який здійснює вантажні перевезення, а комітент зобов'язувався сплатити комісіонеру комісійну плату за надані послуги в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором (1%). ФОП ОСОБА_3 надавала послуги ТОВ "Інформ Юст" як диспетчер-експедитор, а саме, підшуковувала клієнтів з певним товаром для його загрузки та перевезення ТОВ "Інформ Юст", відповідно, товарно-транспортні накладні не підписувала, а відтак їх не мала у наявності.

Також ФОП ОСОБА_3 вважала безпідставними висновки позивача щодо визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, оскільки укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" договір комісії 16 вересня 2010 року ні в якій мірі не відповідає ознакам такого правочину, визначеним ст. 228 Цивільного кодексу України.

Так, в обгрунтування заявленного позову позивач посилався на фіктивність укладеної між відповідачами 16 вересня 2010 року угоди, імітацію надання послуг, без реального настання наслідків, з метою ухилення від сплати податків. При цьому, як доказ в обгрунтування позову, позивач посилався на відсутність у ФОП ОСОБА_3 товарно-транспортних накладних на підтвердження укладеного договору комісії №68/13 від 16 вересня 2010 року, та наявність постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2012 року про закриття кримінальної справи стосовно керівника та засновника ТОВ "Інформ Юст" ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою .

Наведене свідчить, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку, а відтак адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд звертає увагу, що до компетенції податкового органу не відноситься оцінка доказів, зібраних в межах кримінальної справи у разі відсутності їх оцінки уповноваженим органом.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом недійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач вважає правочин, укладений 16 вересня 2010 року між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" оспорюваним, при цьому, посилається також на ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність ознак, передбачених в ст. 228 ЦК України, в укладеному 16 вересня 2010 року договорі комісії №68/13 між відповідачами.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Як уже зазначалось, позивач, оспорюючи правочин від 16 вересня 2010 року, посилався лише на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2012 року, згідно якого кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, який є керівником та засновником ТОВ "Інформ Юст", у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, закрито на підставі ст. 1 п. "г" ст. 6 Закону України "Про амністію".

Водночас, обставини щодо виконання спірних господарських операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Інформ Юст" не досліджувались у вказаній кримінальній справі.

Саме ж по собі здійснення керівником та засновником ТОВ "Інформ Юст" реєстрації названих у постанові товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, податковим органом безпідставно визнається як доказ безтоварності спірної господарської операції.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ №634122 вбачається, що станом на час укладення та підписання актів виконаних робіт по договору комісії №68/13 від 16 вересня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформ Юст" було діючим підприємством, мало необхідний обсяг повноважень.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Не знаходження за своїм місцезнаходженням ТОВ "Інформ Юст" на теперішній час, не може вважатись безспірним доказом фіктивності укладеного цим товариством договору комісії з ФОП ОСОБА_3 станом на 16 вересня 2010 року.

Інших доказів в підтвердження безтоварності укладеної угоди 16 вересня 2010 року, тобто без наміру створення цивільно-правових наслідків, а лише з метою отримання певної преференції (зокрема податкового кредиту), позивач не надав.

За наведених обставин, підстав вважати укладений між ФОП ОСОБА_3 та ТОФ "Інформ Юст" договір комісії №68/13 недійсним, судом не встановлено.

Відтак відсутні підстави для застосовування наслідків недійсності такого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу

З урахуванням всього вищевикладеного, суд вважає позов необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні у повному обсязі.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, і не довів недійсності договору комісії, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 69-72, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов