Постанова

від 23.04.2015 по справі 903/676/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 903/676/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О. розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: прокуратури: Боднарчук В.М. - прокурор ГПУ, посв. №023013, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПриватного підприємства "Торговий Альянс" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.12.14 у справі№903/676/14 Господарського суду Волинської області за позовомПрокурора міста Луцька до 1. Луцької міської ради 2. Приватного підприємства "Торговий Альянс" провизнання незаконним і скасування рішення ради, визнання недійсним договору оренди землі

Прокурор міста Луцька звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради та Приватного підприємства "Торговий Альянс" про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №49/134 від 04.11.09 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПП "Торговий альянс" для розширення та обслуговування ринку Північний на проспекті Соборності" та визнання недійсним договору оренди землі від 22.02.10, укладеного між відповідачами. Прокурор посилався на те, що прийняття оспорюваного рішення радою і передача спірної земельної ділянки відповідачеві-2 в оренду відбулися без проведення земельних торгів, що є порушенням статті 124 Земельного кодексу України. Отже, як вважав прокурор, спірне рішення ради прийняте без дотримання вимог закону. Оскільки вказане рішення є незаконним, то і договір оренди землі, укладений на підставі цього рішення, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним. Прокурор посилався на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 125, 126, 134 Земельного кодексу України, статей 6, 15 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 29.10.14 (судді: Кравчук В.О., Дем?як В.М., Вороняк А.С.) в позові відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що надання в оренду спірної земельної ділянки здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, без проведення земельних торгів. В рішенні зазначено, що умови оспрюваного договору оренди не передбачають способу передачі спірної земельної ділянки в оренду, а тому відсутні підстави для визнання такого договору недійсним. Між тим, суд відмовив у позові за спливом строку позовної давності. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 124, 134 Земельного кодексу України, статей 203, 215, 261, 267 Цивільного кодексу України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.14 (судді: Гулова А.Г., Гудак А.В., Петухов М.Г.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено повністю. Суд апеляційної інстанції установив, що спірне рішення ради прийняте з порушенням вимог закону щодо дотримання процедури передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах. Оскільки вказане рішення є незаконним, то і договір оренди, укладений на підставі цього рішення, є таким, що суперечить приписам законодавства та підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції також установив, що прокурор звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

Приватне підприємство "Торговий Альянс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 261 Цивільного кодексу України та наголошує на тому, що прокурор з позовом звернувся після спливу строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Від прокуратури судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від відповідача-1 відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Луцької міської ради від 04.11.09 №49/134 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПП "Торговий Альянс" для розширення та обслуговування ринку "Північний" на пр-ті Соборності" було затверджено Приватному підприємству "Торговий Альянс" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 0,1440 га, для розширення та обслуговування ринку "Північний" на пр-ті Соборності, та надано її підприємству на умовах оренди строком на 5 років. В подальшому, 22.02.10 між Луцькою міською радою - орендодавцем та Приватним підприємством "Торговий Альянс" - орендарем був укладений договір оренди землі. За умовами цього договору орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, площею 0,1440 га, розташовану у м. Луцьку на проспекті Соборності (кадастровий номер 220370050). Вказана земельна ділянка 26.12.11 за актом приймання-передачі була передана ПП "Торговий Альянс". В процесі розгляду спору судом апеляційної інстанції було установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що необхідною умовою для передачі в оренду спірної земельної ділянки комунальної власності мало бути проведення земельних торгів; що спірна земельна ділянка була надана відповідачу-2 в оренду без дотримання встановленої законом процедури її передачі на конкурентних засадах. Отже, як установив суд апеляційної інстанції, спірне рішення ради прийняте з порушенням вимог закону. Суд апеляційної інстанції також установив, що про порушення вимог земельного законодавства при прийнятті спірного рішення та укладенні оспорюваного договору оренди прокуратура дізналася 18.12.13 з листа Державної інспекції сільського господарства у Волинській області №01-12/3362 від 18.12.13. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимоги Прокурора міста Луцька заявлені до Луцької міської ради та Приватного підприємства "Торговий Альянс" про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №49/134 від 04.11.09 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди ПП "Торговий альянс" для розширення та обслуговування ринку Північний на проспекті Соборності" та визнання недійсним договору оренди землі від 22.02.10, укладеного між відповідачами. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість цих вимог. Відповідно до приписів статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок передачі земельних ділянок в оренду унормований статтею 124 Земельного кодексу України. За приписами зазначеної норми (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Згідно зі статтею 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах) , крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Тобто наведеною нормою передбачено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах (земельних торгах). Недотримання зазначеної процедури є порушенням органом місцевого самоврядування чинного законодавства під час укладення договору оренди землі. Як вже зазначалося, і це установлено судом апеляційної інстанції, необхідною умовою для передачі в оренду відповідачу-2 спірної земельної ділянки мало бути проведення земельних торгів, за результатами яких укладається договір оренди землі. Проте, як установив апеляційний господарський суд, радою при наданні в оренду спірної земельної ділянки не було дотримано зазначену процедуру, що є порушенням приписів статей 124, 134 Земельного кодексу України. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 03.06.14 у справі №13/17/5022-675/2012. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Враховуючи наведені приписи законодавства та зважаючи на встановлені апеляційним господарським судом обставини, суд обґрунтовано задовольнив позов про визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради №49/134 від 04.11.09. Водночас колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 22.02.10, укладеного між відповідачами у справі. Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваного договору) унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Враховуючи те, що оскаржуване рішення міської ради не відповідає вимогам земельного законодавства, є незаконним та скасовано, а оспорюваний договір оренди землі був укладений на підставі цього рішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання такого договору недійсним. Посилання скаржника на пропуск прокурором строку позовної давності за заявленими позовними вимогами визнаються неспроможними з огляду на таке. Главою 19 Цивільного кодексу України унормований цивільно-правовий інститут строків позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України). Відповідно до приписів статі 257 цього ж Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з приписами статі 267 названого Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як вже зазначалося, прокурор звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради №49/134 від 04.11.09 та визнання недійсним договору оренди землі від 22.02.10, укладеного між відповідачами. Відповідачі вважаючи, що строк позовної давності за заявленими вимогами пропущений, звернулися із позовною заявою про його застосування. Статтею 268 Цивільного кодексу України унормовано вимоги, на які позовна давність не поширюються. Зокрема, згідно з пунктом 4 цієї норми (в редакції, що діяла на час прийняття спірного рішення) позовна давність не поширюються на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування , яким порушено його право власності або інше речове право. Отже, на момент прийняття оспорюваного рішення (станом на 04.11.09) позовна давність на правовідносини щодо визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування не поширювалася. Поза тим, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку вдосконалення здійснення судочинства" від 20.12.11 №4176-VІ було виключено пункт 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України у наведеній вище редакції. Між тим, згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону упродовж трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Закон від 20.12.11 №4176-VІ набрав чинності 15.01.12. Отже, особа може реалізувати надане їй право упродовж наступних трьох років з 15.01.12 (моменту набрання чинності вказаним Законом). Прокурор з даним позовом звернувся 16.07.14. Згідно з частинами 1, 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України). Отже, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Суд апеляційної інстанції установив, що прокурор (який набув статусу позивача за цим спором) довідався про порушення вимог закону органом місцевого самоврядування при передачі в оренду спірної земельної ділянки лише 18.12.13; що з позовом про визнання недійсним договору оренди від 22.02.10 він звернувся до суду 16.07.14, тобто в межах встановленого законом трирічного строку позовної давності, що, в свою чергу спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.12.14 у справі №903/676/14 залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Торговий Альянс" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець