Рішення

від 21.04.2015 по справі 908/1269/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 3/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 Справа № 908/1269/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, кв. 5, ідентифікаційний код 39057541)

до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України" (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00853323)

про стягнення 13 161, 94 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Гречка К.С.

Представники:

від позивача: Дякевич Т.В., довіреність № 28 від 17.03.2015р.

від відповідача : не з'явився

ТОВ "Фідленс Агро" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ДП "ДГ "Соцземлеробство" ДДСГДС НААН" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р. у розмірі 13 161, 94 грн.

Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 27.02.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 526, 546, 549, 551, 612, 625 ЦК України, ст. 193, 222, 230, 232 ГК України та ст. 1, 49 ГПК України.

Ухвалою від 03.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1269/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 23.03.2015р. о 10 год. 00 хв.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015р. у справі № 908/1269/15 дозволено участь ТОВ "Фідленс Агро" у судовому засіданні 23.03.2015р. в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду міста Києва

Ухвалою від 23.03.2015р. розгляд справи відкладений на 21.04.2015р. о 10 год. 00 хв.

Іншою ухвалою від 23.03.2015р. дозволено участь ТОВ "Фідленс Агро" у судовому засіданні 21.04.2015р. в режимі відеоконференції у приміщенні господарського суду міста Києва.

В судовому засіданні 21.04.2015р., яке проводилось за участю представника позивача в режимі відеоконференції, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 24.04.2015р.

В судовому засіданні 21.04.2015р. представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р. у розмірі 13 161, 94 грн., з яких: 11 887, 53 грн. основного боргу, 759, 83 грн. пені та 514, 58 грн. - 20 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки товару № 76-ПВ від 17.09.2014р. він поставив відповідачу товар по видатковій накладній № ФАГ00001886 від 19.11.2014р. на суму 18 887, 53 грн. Строк оплати до 29.11.2014р.

18.11.2014р. відповідач здійснив передоплату на суму 7 000, 00 грн.

Таким чином неоплаченою залишилась сума боргу у розмірі 11 887, 53 грн.

У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачу також нараховано пеню та 20 % річних від простроченої суми.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не з'явився.

За приписами ст. 17 Закону України від 15.05.2003р. N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Таким чином, місцезнаходження відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 21.04.2015р. за № 20459597 станом на 21.04.2015р. ДП "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України" знаходиться за адресою: 72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00853323.

Саме на цю адресу направлено судом копії всіх процесуальних документів по справі № 908/1269/15-г для відповідача.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копії ухвал, які були направлені на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до суду не повертались.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця знаходження (перебування) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов'язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. № 18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Фідленс Агро" (Постачальник) та ДП "ДГ "Соцземлеробство" ДДСГДС НААН" (Продавець) укладений договір поставки Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р. за умовами якого Постачальник продає, а Покупець купує на умовах даного договору Товар, в кількості, асортименті, цінах та умовах поставки (ІНКОТЕРМС 2010), що обумовлюється в додатках або в специфікаціях або видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п 1.1 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору, ціни на Товар наведені у видаткових накладних, специфікаціях та/або рахунках - фактурах та включають вартість доставки Товару Покупцю.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що оплата вартості Товару (партії Товару) проводиться Покупцем відповідно до умов цього пункту договору, якщо інші умови оплати не будуть передбачені у специфікації до договору.

Вартість товару в розмірі 100 % Покупець оплачує на умовах відстрочення кінцевого розрахунку протягом 10 календарних днів з дня відвантаження Товару зі складу Постачальника (дата зазначена у видатковій накладній). Датою оплати є день зарахування коштів на рахунок Постачальника в банківській установі.

18.11.2014р. відповідач здійснив на рахунок позивача передоплату за платіжним дорученням № 480 від 18.11.2014р. на суму 7 000, 00 грн.

Позивач на виконання умов Договору передав відповідачу товар на суму 18 887,53 грн., що підтверджується видатковою накладною № ФАГ00001886 від 19.11.2014р. на суму 18 887, 53 грн. та довіреністю № 116 від 19.11.2014р. на отримання цінностей.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 11 887, 53 грн.

Доказів оплати відповідачем на користь позивача зазначеної суми сторонами в матеріали справи не надано.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав .

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір поставки № Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Товар на суму 18 887, 53 грн. отриманий відповідачем, про що свідчать видаткова накладна № ФАГ00001886 від 19.11.2014р. на суму 18 887, 53 грн. та довіреність на отримання цінностей № 116 від 19.11.2014р.

За приписами п. 2.3 Договору, оплату вартості цього Товару в розмірі 100 % Покупець (відповідач у справі) повинен оплатити протягом 10 календарних днів з дня відвантаження Товару зі складу Постачальника (дата зазначена у видатковій накладній).

Як стверджує позивач, 18.11.2014р. відповідач здійснив на рахунок позивача передоплату за платіжним дорученням № 480 від 18.11.2014р. на суму 7 000, 00 грн.

Дане твердження відповідачем не спростовано.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором поставки № Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлений судом факт не виконання ДП "ДГ "Соцземлеробство" ДДСГДС НААН" грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача суми основного боргу в розмірі 11 887, 53 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 759, 83 грн. пені та 514, 58 грн. - 20 % річних від простроченої суми.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В пункті 6.2 договору поставки № Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р. сторони визначили, що у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, він сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка існувала в період прострочення, за кожний день прострочення платежу та двадцять процентів річних за неправомірне користування грошовими коштами за весь час прострочення. Неустойка нараховується по день остаточного проведення розрахунку Покупцем.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, господарський суд вважає правильним наступний розрахунок:

від суми боргу 11 887, 53 грн. за період з 30.11.2014р. по 16.02.2015р. (79 днів прострочки) пеня складає 759, 82 грн.

Таким чином, правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 759, 82 грн.

У зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягає 759, 82 грн. пені. В частині стягнення пені в розмірі 0, 01 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 6.2 договору поставки № Д-2/1 СВ на умовах відстрочення платежу № 76-ПВ від 17.09.2014р сторони визначили інший розмір річних, а саме: 20 % річних за неправомірне користування грошовими коштами.

З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 514, 58 грн. - 20 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок у позовній заяві в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції національної академії аграрних наук України" (72242, Запорізька область, Веселівський район, с. Таврія, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 00853323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідленс Агро" (17600, Чернігівська область, Варвинський район, смт. Варва, вул. Шевченка, 82, кв. 5, ідентифікаційний код 39057541) 11 887 (одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 53 коп. основного боргу, 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 82 коп. пені, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 58 коп. - 20 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення 0 (нуль) грн. 01 коп. пені в задоволенні позову відмовити.

4. Повне рішення складено 24.04.2015р.

Суддя В.М. Соловйов