Рішення

від 21.04.2015 по справі 909/215/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 909/215/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал груп", вул.Шолом-Алейхема, 5, м.Дніпропетровськ, 49000

до відповідача: фізичної особи-підприємця Друка Юрія Олексійовича, вул.Писарська, 29, м.Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення 176766,36 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Зінченко А.Ф. - представник, (довіреність №б/н від 12.01.15),

від відповідача: Друк Ю.О. - фізична особа-підприємець, (паспорт серія КА №577861 від

06.10.97),

Паньків С.С. - представник, (довіреність №б/н від 13.03.15).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ Метал груп" звернулося в суд із позовом до фізичної особи - підприємця Друка Юрія Олексійовича про стягнення 176766,36 грн. вартості втраченого вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням зобов'язання відповідно до договору транспортного експедирування №2-22-07 від 22.07.14 та заявки №193 від 10.11.14, що призвело до втрати вантажу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов вих.№1 від 03.03.15 (вх.№2434/15 від 05.03.15) та зазначив, що укладений між ним та позивачем договір є договором транспортно-експедиційних послуг, а не договором перевезення, в свою чергу відповідач є лише експедитором та вказав, що позивачем при завантаженні товару не дотримано вимог п.2.4. спірного договору, щодо перевірки наявності у водія документів, які є підставою для отримання вантажу, тому його вини у втраті вантажу немає.

Відповідач не заперечив факту укладення заявки на перевезення та зазначив, що дану заявку підписано 10.11.14, про що свідчить відмітка на заявці, яка подана позивачем, а відвантаження відбулося 06.11.14, що підтверджується товарно - транспортною накладною №АВ23001680. Також відповідач не заперечив укладення договору №061114-Д-1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.11.14, проте жодних дій щодо виконання даного договору не вчиняв.

Крім того відповідачем повідомлено, що для доведення факту непричетності до втрати вантажу звернувся в Сихівський районний відділ Львівського міського управління головного УМВС України у Львівській області та Дарницький РУ ГУМВС України в м.Києві з заявою про встановлення неправомірних дій посадовими особами ПП "Бурштин".

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову є матеріально правова вимога товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал груп" до фізичної особи - підприємця Друка Юрія Олексійовича про стягнення 176 766,36 грн. вартості втраченого вантажу, що за своєю правовою природою є збитками.

22.07.14 між сторонами даного спору укладено договір транспортного експедирування №2-22-07, відповідно до якого відповідач (експедитор) зобов"язується від свого імені та за рахунок позивача (замовника) забезпечити здійснення перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом у міжміському сполученні (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2 договору, експедитор в інтересах замовника виконує такі транспортно-експедиційні операції, пов"язані з перевезенням: розробляє та узгоджує із замовником маршрут перевезення, здійснює пошук перевізника, організовує забезпечення відправлення та одержання вантажу, проводить інші операції, пов"язані з перевезенням.

Згідно п.1.3. договору, експедитор за плату організовує перевезення вантажу, визначеного в заявці до договору, підписаній уповноваженим представником замовника. На підтвердження наданих експедитором замовнику послуг за договором складають акт (1.4. договору).

Розділом 2 даного договору сторони узгодили умови організації перевезень вантажів та зазначили , що експедитор подає автомашину в пункт навантаження згідно дати та часу завантаження, зазначених у заявці; пункт навантаження та відправлення вантажу знаходяться за адресою відповідно до заявки; пункт призначення вантажу - відповідно до заявки, строк доставки вантажу до пункту призначення вказується в заявці.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, завірений печаткою експедитора, пред"явлений водієм або іншим представником експедитора та документ, що посвідчує його особу.

Виходячи з системного аналізу умов вище зазначеного договору та норм чинного законодавства, суд встановив, що договір №2-22-07 від 22.07.14, укладений між сторонами спору, є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність", транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно ч.2 ст.47 ЗУ "Про автомобільний транспорт" до комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать , зокрема транспортно - експедиційні послуги.

Статтею 929 Цивільного кодексу України, встановлено що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 ЦК України).

Відповідачем, шляхом обміну примірниками за допомогою факсимільного зв"язку, укладено договір №061114-Д-1 про надання транспортно-експедиційних послуг від 06.11.14 з ПП "Бурштин", згідно якого останній зобов"язався надати послуги перевезення автомобільним транспортом за маршрутом м.Львів- м.Харків. Відповідальність за втрату або недостачу вантажу, згідно п.4.2, зазначеного вище договору, несе виконавець - ПП "Бурштин". Укладення вищезазначеного договору підтверджує твердження відповідача про надання послуг з організації перевезення, а не самого перевезення. Однак, як вбачається із письмових пояснень директора ПП "Бурштин", дане підприємство не мало жодних правовідносин ні з позивачем, ані з відповідачем, більше того з 2008 року припинило господарську діяльність, а невідомі особи скористалися підробленими документами, про що не було та не могло бути відомо відповідачу.

Статтею 934 ЦК України, встановлена відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 614 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст.226 Господарського кодексу України).

За змістом ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до розділу 2 договору №2-22-07 від 22.07.14 умови організації перевезення вказуються в заявці, а підставою для одержання вантажу до перевезення є подорожній лист, завірений печаткою експедитора, пред"явлений водієм або іншим представником експедитора та документ, що посвідчує його особу, що і є належним доказом передачі вантажу уповноваженому представнику експедитора.

Твердження позивача щодо необов"язковості при одержанні вантажу подорожнього листа , судом не може братися до уваги, оскільки приписами ч.1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Станом на день прийняття рішення доказів визнання спірного договору недійсним чи укладення додаткових угод про зміну його умов позивачем не подано.

Щодо наявності документу, що посвідчує особу водія представник позивача стверджував про ознайомлення з ним при завантаженні, проте жодних відомостей у відповідній графі товарно- транспортної накладної не вказано, що не може розцінюватися судом як доказ наявності оригіналу даного документу. Саме твердження представника позивача не може бути доказом отримання вантажу саме водієм, зазначеним у заявці.

В підтвердження прийняття для перевезення та втрати вантажу фізичною особою - підприємцем Друком Ю.О. позивачем подано товарно-транспортну накладну №АВ23001680 від 06.11.14 та накладну на переміщення №23000420 від 06.11.14, що не можуть судом розцінюватися як належні докази отримання товару саме відповідачем, оскільки в даних документах немає підпису відповідача чи його уповноваженого представника.

Інших доказів, які б підтвердили що товар отримав відповідач чи уповноважена особа на виконання договору транспортного експедирування №2-22-07 від 22.07.14, укладеного між сторонами спору, позивачем не подано.

З огляду на викладене, суд не може вважати дії відповідача неправомірними (протиправними).

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Виходячи з цього, відповідач повинен довести, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, безпосередній причинний зв'язок між діями позивача та заподіянням шкоди та її розмір.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань.

При розгляді справи судом встановлено, що умови організації перевезення вантажів вказуються в заявці. На виконання умов договору, сторони обмінялися заявкою №193 в якій погоджено умови перевезення які відрізняються від відомостей зазначених у товарно - транспортній накладній від 06.11.14 №АВ23001680. Наявність розбіжностей в товаро-супровідних документах, претензії від 11.12.14 та не заповнення обов"язкових відомостей у накладних позивач пояснив помилкою, допущеною особою, яка безпосередньо складала дані документи.

Отже зважаючи на те, що згідно чинного законодавства відповідальність за втрату вантажу лежить на перевізнику, а не експедиторові та відсутність будь-якої інформації про отримання товару саме відповідачем, то судом встановлена відсутність вини експедитора - фізичної особи - підприємця Друка Юрія Олексійовича.

Враховуючи вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, а саме, що завдані збитки настали внаслідок протиправних дій відповідача, безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та заподіянням збитків та не доведено наявності його вини, а тому заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування збитків в розмірі 176766,35 грн. не підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, у відповідності до Конституції України, ст.ст.611,614.627, 926,932, 934 Цивільного кодексу України, ст.ст.216, 217, 224, 225 Господарського кодексу України, Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Закону України "Про автомобільний транспорт", керуючись ст.33, 34, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал груп" до фізичної особи - підприємця Друка Юрія Олексійовича про стягнення 176766,35 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.04.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"