Рішення

від 16.04.2015 по справі 911/620/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 911/620/15

за позовом Фізичної особи-підприємця Іщенко Тетяни Вікторівни, Київська обл., с. Синява

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп", Київська обл., смт. Баришівка

про стягнення 56 329 грн. 66 коп.

Суддя - Мальована Л.Я.

Представники:

позивач - Кононець С.П. (дов. № б/н від 28.01.2015 року);

відповідачів - не з'явилися .

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 56 329 грн. 66 коп. заборгованості, з яких: 45 750 грн. 00 коп. - сума неповернутої грошової суми попередньої оплати відповідно до договору поставки № 04 від 12.08.2014 р., 4 666 грн. 50 коп. - інфляційні, 601 грн. 64 коп. - 3% річних, 5 311 грн. 52 коп. - пеня.

Відповідач двічі в засідання суду не з'явився, не виконав вимоги суду викладені в ухвалі від 20.02.2015 р. та 26.03.2015 року, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

12 серпня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем Іщенко Тетяною Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОКВ Груп» було укладено договір поставки № 04, відповідно до умов якого предметом договору є вантажний автомобіль деревяних палет, розміром 1200х1000 мм 1 сорту, на підставі даних нашого запиту з малюнком палети, включаючи специфікацію від 05.08.2014 року, на основі Вашого зразка палети, наших фотографій палет з найменуванням СТН, і вільних дощок складених і зв'язаних від 11 серпня 2014 року.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 «Якість і кількість продукції», п.п. 3.1-3.3 ст. 3 «Умови поставки» зазначеного Договору визначено, зокрема, наступну специфікацію: ціна = 75 грн. з пдв / 1 штуку, Місце відвантаження - склад продавця в смт. Баришівка, Київської обл. Вантажний автомобіль вміщує приблизно 850 штук ускладнено (1 в 1) без 2 мостин 19x98x1000 мм, так як ці дошки окремо повинні бути спільно поставлені як вільні дошки. При кількості 850 шт. будуть 1700 дощок. Строк загрузки: 1 вантажний автомобіль сушка палет до 22% = ТИЖДЕНЬ 34 (в кінці тижня). Поставка товару здійснюється самовивозом. Право власності на товар та відповідальність за ризики, пов'язані з товаром, виникають у Замовника в момент отримання товару та після підписання накладної. Моментом поставки товару вважається дата одержання товару Замовником на складі, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на накладній.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 50 % передоплату в гривнях за товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 12.08.2014 року включно. 50 % на протязі 10 днів після дня розвантаження палет у нашого замовника.

На виконання вимог договору позивач здійснив передоплату згідно платіжного доручення № 18 від 12.08.2014 року на суму 38 250 грн. 00 коп. та № 28 від 20.08.2014 року на суму 7 500 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач не поставив товар та не повернув позивачу сплачені кошти в сумі 45 750 грн. 00 коп., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У відповідності до вищезазначеної норми, для її застосування наявною має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, тобто має бути наявною помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено попередню оплату за договором на загальну суму 45 750 грн. 00 коп., проте відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором та не поставив позивачу товар.

Відтак, зазначена сума коштів на час розгляду справи перебуває у відповідача у даній справі без належних правових підстав у розумінні наведених вище приписів ст. 1212 ЦК України.

Наведені вище обставини та висновки суду не спростовуються належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимоги про стягнення 45 750 грн. 00 коп. надмірно сплачених позивачем відповідачеві коштів.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 601 грн. 64 коп. та 4 666 грн. 50 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі , яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у даному випадку є відсутніми, оскільки повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням відповідача в розумінні наведених вище приписів ст. 625 ЦК України.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати не поставленого товару нараховано 5 311 грн. 52 коп. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає вимогам закону.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 230 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКВ Груп» (07500, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 31, кВ. 16, код 39129081) на користь Фізичної особи-підприємця Іщенко Тетяни Вікторівни (09634, Київська обл., Рокитнянський район, с. Синява, вул. Кірова, буд. 18, код 3086621326) - 45 750 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. боргу, 5 311 (п'ять тисяч триста одинадцять) грн. 52 коп. пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Л.Я. Мальована