Постанова

від 09.06.2015 по справі 911/620/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 911/620/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року

по справі 911/620/15 (суддя - Л.Я. Мальована)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп"

про стягнення 56 329 грн. 66 коп.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп" про стягнення 56 329 грн. 66 коп. заборгованості, з яких: 45 750 грн. 00 коп. - сума неповернутої грошової суми попередньої оплати відповідно до договору поставки № 04 від 12.08.2014 р., 4 666 грн. 50 коп. - інфляційні, 601 грн. 64 коп. - 3% річних, 5 311 грн. 52 коп. - пеня.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року у справі №911/620/15 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп" (07500, Київська область, Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Жовтнева, буд. 31, кВ. 16, код 39129081) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) - 45 750 (сорок п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. боргу, 5 311 (п'ять тисяч триста одинадцять) грн. 52 коп. пені, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вище зазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що в порушення договору поставки, відповідач не поставив обумовлений договором товар, у зв'язку з чим позивач набув права для звернення до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, отриманих відповідачем у якості попередньої оплати. Відмовляючи у стягненні 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд вказав, що повернення попередньої оплати не являється грошовим зобов'язанням, а отже відсутні підстави для застосування положень ст.. 625 ЦК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп " звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року у справі №911/620/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями визначено склад суду для розгляду справи №911/620/15, головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 18.05.15р. у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. на лікарняному сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи №911/620/15 головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Мартюк А.І., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.06.2015 року у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати від 09.06.15р. у зв'язку з виходом судді Іоннікової І.А. з лікарняного сформовано новий склад колегії суддів для розгляду справи №911/620/15 головуючий суддя Тищенко О.В. судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 року справу №911/620/15 прийнято до провадження у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

09.06.2015 року в судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 16.04.15 р. у справі № 911/620/15 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 16.04.15 р. у справі № 911/620/15.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як було вірно встановлено судом першої інстанції 12 серпня 2014 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп" було укладено договір поставки № 04, відповідно до умов якого предметом договору є вантажний автомобіль деревяних палет, розміром 1200х1000 мм 1 сорту, на підставі даних нашого запиту з малюнком палети, включаючи специфікацію від 05.08.2014 року, на основі Вашого зразка палети, наших фотографій палет з найменуванням СТН, і вільних дощок складених і зв'язаних від 11 серпня 2014 року.

Згідно п. 2.1 ст. 2 "Якість і кількість продукції", п.п. 3.1-3.3 ст. 3 "Умови поставки" зазначеного Договору визначено, зокрема, наступну специфікацію: ціна = 75 грн. з пдв / 1 штуку, Місце відвантаження - склад продавця в смт. Баришівка, Київської обл. Вантажний автомобіль вміщує приблизно 850 штук ускладнено (1 в 1) без 2 мостин 19x98x1000 мм, так як ці дошки окремо повинні бути спільно поставлені як вільні дошки. При кількості 850 шт. будуть 1700 дощок. Строк загрузки: 1 вантажний автомобіль сушка палет до 22% = ТИЖДЕНЬ 34 (в кінці тижня). Поставка товару здійснюється самовивозом. Право власності на товар та відповідальність за ризики, пов'язані з товаром, виникають у Замовника в момент отримання товару та після підписання накладної. Моментом поставки товару вважається дата одержання товару Замовником на складі, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього на накладній.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 50 % передоплату в гривнях за товар, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника до 12.08.2014 року включно. 50 % на протязі 10 днів після дня розвантаження палет у нашого замовника.

На виконання вимог договору позивач здійснив передоплату згідно платіжного доручення № 18 від 12.08.2014 року на суму 38 250 грн. 00 коп. та № 28 від 20.08.2014 року на суму 7 500 грн. 00 коп.

Вважаючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКВ Груп" отримало кошти за продукцію постачання якої не відбулося, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 45 750,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що між сторонами було укладено договір поставки № 04 від 12.08.2014 р.

Проте постачання обумовленої продукції не було здійснено у відповідності до умов договору, що у свою чергу не заперечується сторонами по справі.

Частинами 2, 3 статті 693 даного Кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Скориставшись своїм правом, позивач у якості захисту своїх порушених прав обрав спосіб захисту у вигляді стягнення попередньої плати за не отриманий ним товар.

Крім того місцевим господарським судом було вірно зазначено, що обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Отже, позивач правомірно скористалося наданим йому правом на звернення з позовом до суду про повернення попередньої оплати товару, внаслідок порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, оскільки чинне законодавство не містить відповідних обмежень.

Таким чином, оскільки обрання передбаченого нормою ст.. 693 ЦК України способу захисту своїх майнових інтересів є правом позивача, яке не може бути обмежене судом чи бажанням іншої сторони у зобов'язанні колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності заявлених вимог про повернення попередньої оплати за непоставлений своєчасно товар, підстав для скасування чи зміни судового рішень у цій частині, судова колегія не вбачає.

Помилкове посилання місцевим господарським судом у якості регулювання спірних правовідносин на положення ст. 1212 ЦК України (з огляду на наявність договірних відносин) на думку колегії суддів не впливає на вирішення спору, з огляду на ту обставину, що позивачем був обраний спосіб захисту майнових інтересів передбачений саме ст. 693 ЦК України.

Крім того колегія суддів погоджується з висновком про стягнення пені за прострочення виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи учасники договірних відносин п. 5.2 Договору передбачили, що постачальник у випадку прострочення поставки або недопоставки товару в узгоджені строки сторонами, зобов'язується сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, а також на факт невиконаного відповідачем зобов'язання щодо поставки товару або повернення попередньої оплати, суд не вбачає підстав для відмови позивачу у стягненні пені, оскільки невиконання зобов'язання не звільняє боржника від відповідальності, передбаченої законом.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, то в даному випадку колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи вимогу позивача про стягнення процентів річних та збитків від інфляції за несвоєчасне повернення авансу, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати за невиконані роботи є грошовим зобов'язанням, а відтак його невиконання тягне застосування щодо боржника наслідків, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 625 ЦК України та відмовивши у стягненні з відповідача три проценти річні та збитків від інфляції, оскільки повернення суми попередньої оплати за своєю правовою природою не являється грошовим зобов'язанням. На попередню оплату можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г/7, яка є обов'язковою в силу ст. 111-28 ГПК України).

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОКВ Груп» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2015 року у справі № 911/620/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/620/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко