Постанова

від 20.04.2015 по справі 911/4508/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа№ 911/4508/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Хрипуна О.О.

секретар: Горбунова М.Є.

за участю представників:

від прокуратури: Івашин О.Є.;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентей"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.12.2014р.

у справі №911/4508/14 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області в

інтересах держави в особі Глибоцької сільської ради

Бориспільського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентей"

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Бориспільська міжрайонна прокуратура Київської області (далі - прокуратура) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентей" про внесення змін до п.п.2.3, 4.1 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме: щодо зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки з 1 417 579,12 грн. на 9 388 152,81 грн. та зміни розміру річної орендної плати з 1% від нормативної грошової оцінки ділянки до 3%.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в договорі чітко зазначено процентну ставку орендної плати за землю на рівні 1%, але в ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати для земель несільськогосподарського призначення не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. Оскільки відповідач відмовився від пропозиції позивача про внесення змін до договору оренди у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України, позивач та прокуратура вирішили передати спір на вирішення суду.

Відповідач письмових пояснень по суті спору не надав. В усних поясненнях проти позову заперечував та зазначав про те, що він не має фінансової можливості вносити збільшену орендну плату за землю.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №911/4508/14 від 17.12.2014р. позов було задоволено, а саме:

- внесено зміни до пункту 2.3 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, який зареєстрований 15.06.2006р. у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №080632300010, та викладено його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 9 388 152,81 грн. (дев'ять мільйонів триста вісімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят дві грн. 81 коп.)";

- внесено зміни до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, який зареєстрований 15.06.2006р. у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" за №080632300010, та викладено його в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься "орендарем" виключно в грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі, визначеної у пункті 2.3 цього Договору. Орендна плата вноситься на рахунок Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області №3321182500107 в УДК у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 23570059, код платежу 13050200, або на інший рахунок, визначений за згодою сторін, або орендарем відповідно до чинного законодавства. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції";

- присуджено до стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 2 436,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/4508/14 від 17.12.2014р. в частині внесення змін до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 10.05.2006р. та залишити вказаний пункт договору в редакції, зареєстрованій 15.06.2006р. у Бориспільському районному відділі Київської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- відповідач виконував умови укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки;

- розрахунок орендної плати відповідач здійснював відповідно до п.4.2 договору, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 9 388 152,81 грн.;

- позивач у позові зазначає про те, що спірна земельна ділянка належить до земель несільськогосподарського призначення, але це не відповідає дійсності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Корсакової Г.В., Новікова М.М.

В судове засідання 30.03.2015р. з'явився лише представник прокуратури. Представники позивача та відповідача не з'явились, про поважність причин нез'явлення до суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.04.2015р.

Розпорядженням Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. №09-52/584/15 було призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №911/4508/14.

Згідно з протоколом про повторний автоматичний розподіл справи між суддями від 15.04.2015р. справу №911/4508/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Новікова М.М., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2015р. апеляційну скаргу відповідача було прийняти до проваження колегією суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Новікова М.М., Хрипуна О.О.

В судовому засіданні 20.04.2015р. представник прокуратури заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання 20.04.2015р. представники позивача та відповідача не з'явились, про поважність причин нез'явлення до суду не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та прокуратури в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.04.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

10.05.2006р. між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування з правом викупу земельну ділянку сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя - розміщення будівель та споруд на господарському дворі), яка знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Глибоке, вул. Окружна, 21-Б, і зареєстрована в Державному реєстрі за кадастровим номером 3220882201:01:001:0005. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УК ЦВЗ) 2.1 (товарно-сільськогосподарське виробництво). Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення сільської ради від 04.11.2005р. за №252-24-24 (том справи - 1, аркуші справи - 19-21).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 19,1974 Га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладання цього договору становить 1 417 579,12 грн. Інші особливості об'єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини не визначені (розділ 2 Договору).

В п.3.1 Договору передбачено, що останній укладено на сорок дев'ять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Порядок нарахування, сплати і розмір орендної плати визначений сторонами в розділі 4 Договору, згідно з п.п.4.1, 4.4-4.6 якого річна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі (в гривнях) у розмірі 1% від нормативно-грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Орендна плата вноситься орендарем незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця і на майбутній період вноситься на термін не більше одного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції, що визначається у встановленому порядку. Розмір орендної плати може переглядатися за згодою сторін один раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

04.12.2009р. позивачем було прийнято рішення №327-27-V «Про затвердження та введення в дію на території Глибоцької сільської ради нормативної грошової оцінки земель населених пунктів с. Глибокого і с. Городища Бориспільского району Київської області (том справи - 1, аркуш справи - 17), яким, зокрема, вирішено:

- затвердити матеріали розрахунку розміру нормативно-грошової оцінки земель населених пунктів - сіл Глибоке і Городище Бориспільского району Київської області, які розроблені згідно рішення сесії Глибоцької сільської ради від 26.03.2009р. за №273-23-V, відповідно до технічної документації ДП «Київський інститут землеустрою» (п.1 рішення);

- ввести в дію на території Глибоцької сільської ради з 04.12.2009р. нормативну грошову оцінку населених пунктів с. Глибоке і Городище Бориспільского району Київської області (п.2 рішення);

- передати технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів Глибоке та Городище до Управління земельних ресурсів у Бориспільскому районі Київської області.

Позивач звернувся до відповідача з листом №300 від 08.08.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 36), в якому повідомив про необхідність приведення договорів оренди земельних ділянок площею 19,9174 га та 0,2518 га, укладених між сторонами, у відповідність до чинного законодавства.

Однак звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Позивач та прокуратура зазначали про те, що умовами Договору сторони визначили процентну ставку орендної плати за землю у розмірі 1%. Однак відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати для земель несільськогосподарського призначення не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. Оскільки відмова відповідача від внесення змін до Договору призводить до того, що місцевий бюджет недоотримує значні кошти, позивач та прокуратура просили суд внести зміни до п.п.2.3, 4.1 Договору, а саме: змінити нормативну грошову оцінку земельної ділянки з 1 417 579,12 грн. на 9 388 152,81 грн. та змінити розмір річної орендної плати з 1% від нормативної грошової оцінки ділянки до 3%.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 21 названого Закону (в редакції, чинній на час укладення спірного Договору) було встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VІ від 03.06.2008р., який набув чинності з 04.06.2008р., були внесені зміни до ч.ч.4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому в разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вищезгадані зміни до ч.ч.4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" діяли до 01.01.2011р.

Згідно з ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в чинній на даний час редакції) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

В ч.1 ст. 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Загальний порядок укладання господарських договорів наведений в ст. 181 Господарського кодексу України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 187, 188 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно зі ст. ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як уже зазначалось вище, позивач в серпні 2013 року звернувся до відповідача з листом, в якому просив внести зміни до Договору щодо коригування орендної плати відповідно до вимог діючого законодавства.

Однак у встановленому порядку і строки відповіді від відповідача не надійшло.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, а тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (аналогічна правова позиція наведена в п.2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (зі змінами та доповненнями).

Згідно з п.4.2 Договору зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України.

Як уже зазначалося вище, прокуратура і позивач просили внести зміни до укладеного з відповідачем Договору, а саме в п.2.3, в частині визначення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки у розмірі 9 388 152,81 грн.

Вказаний розмір нормативно-грошової оцінки підтверджується витягом управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області №1345П від 15.03.2011р. з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки (том справи - 1, аркуш справи - 18).

В процесі судового розгляду колегія суддів дійшла висновку про те, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013р. у справі №5009/3430/12).

Укладаючи Договір, сторони погодили, що річна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі (в гривнях) у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (п.4.1 Договору).

Прокуратура та позивач просили суд внести зміни до Договору, а саме в п.4.1, в частині визначення річної плати за земельну ділянку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно зі ст. 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В ст. 288 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час звернення з позовом до суду та вирішення спору місцевим господарським судом) передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати:

а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;

в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Встановлення в ст. 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є передумовою для приведення положень спірного Договору оренди землі у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність внесення змін до укладеного між сторонами Договору в частині пунктів 2.3, 4.1 цього договору у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, встановленням граничних розмірів орендної плати за землю та зміною нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що в свою чергу є підставою для перегляду розміру орендної плати.

За наведених обставин, позовні вимоги є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду, відповідачем надано не було.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/4508/14 від 17.12.2014р. та задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сентей" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/4508/14 від 17.12.2014р. - без змін.

2. Матеріали справи №911/4508/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді М.М. Новіков

О.О. Хрипун