Постанова

від 23.04.2015 по справі 923/112/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 923/112/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду сформовано згідно із розпорядженням голови суду № 41 від 14.02.2015 року)

(Склад колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду змінено згідно із розпорядженням голови суду № 84 від 11.03.2015 року)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Вергелес Ю.О. (довіреність № 910/юр від 14.01.2015)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КРЕДО-БРИГ"

на рішення господарського суду Херсонської області від "27" березня 2014 року, повний текст якого складено та підписано "31" березня 2014 року

по справі № 923/112/14

за позовом Публічного акціонерного товариства „Піреус Банк МКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „КРЕДО-БРИГ"

про стягнення 28 634 405,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

05.02.2014 року Публічне акціонерне товариство „Піреус Банк МКБ" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „КРЕДО-БРИГ" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 28 634 405,99 грн.,

з якої: 14 425 000,00 грн. - сума основного боргу по Кредиту, 14 047 814,96 грн. - сума нарахованих процентів, 161 591,03 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів та судові витрати у сумі 73 080,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами 18.08.2008 року Кредитного договору № К/08-23, в частині невиконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та процентів до 17.08.2009 року, у зв'язку з чим відповідно до п.6.2 договору, позивачем нарахована пеня.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.03.2014 року по справі № 923/112/14 (суддя Немченко Л.М.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-БРИГ" на користь Публічного акціонерного товариства "ПІРЕУС БАНК МКБ" заборгованість та пеню за кредитним договором № К/08-23 від 18 серпня 2008 року, що станом на 20.01.2014 р. складає 28 634 405, 99 грн. та складається з таких сум: 14 425 000,00 грн. - сума основного боргу по кредиту; 14 047 814, 96 грн. - сума нарахованих і не сплачених процентів; 161 591, 03 грн. - сума пені за несвоєчасну сплату процентів.

Такий висновок суду мотивований тим, що Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ТОВ "КРЕДО-БРИГ" кредит у сумі 14 425 000,00 грн., проте останній не повернув отримані кошти та проценти за їх користування у строк до 17.08.2009 року, у зв'язку з чим позивачем відповідно до п.6.2 Договору та норм чинного законодавства нарахована пеню.

18.04.2014 року, господарським судом Херсонської області на підставі рішення від 27.03.2014 року по даній справі видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "КРЕДО-БРИГ" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також разом з апеляційною скаргою скаржником подано заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої просив застосувати строк позовної давності у даній справі до вимог позивача про стягнення з відповідача коштів.

Апелянт в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, що є порушенням норм процесуального права, а тому відповідач був позбавлений можливості для подання до суду зави про застосування строків позовної давності, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Крім того апелянт зазначає, що судом першої інстанції не були досліджені всі обставин справи та позивачем не було надано доказів невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним Договором.

Представником позивача надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він в судових засіданнях просив залишити апеляційну скаргу ТОВ "КРЕДО-БРИГ" без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим та відповідаючим матеріалам справи.

23.03.2015 від представника ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, відповідно до якого просив зупинити провадження по справі № 923/112/14 за позовом ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до ТОВ "КРЕДО-БРИГ" про стягнення 28 634 405,99 грн., посилаючись на ст.17 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вказане клопотання колегією суддів залишено без задоволення, з огляду на наступне.

Так, пунктами 1, 2 статті 17 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Так, дійсно, після офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство, яке було оприлюднено 18.02.2015 року на офіційному веб-сайті ВГСУ за номером публікації 14774, позовне провадження про стягнення заборгованості, підлягає припиненню. Проте в даному випадку господарським судом першої інстанції спір між сторонами про стягнення заборгованості за Кредитним договором у сумі 28 634 405,99 грн. вже вирішений, в результаті чого прийнято рішення, яке переглядається в апеляційному порядку.

Таким чином, провадження по справі підлягає зупиненню у відповідності до ст.17 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в процесі його позовного провадження до прийняття рішення по справі, а ні в суді апеляційної інстанції під час перегляду оскаржуваного рішення.

31.03.2015 року через канцелярію суду від представника ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" надійшли письмові пояснення по даній справі, які залучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 23.04.2015 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, а тому судова колегія вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 18 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством "ПІРЕУС БАНК МКБ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ПІРЕУС БАНК МКБ" (Банк), та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-БРИГ" (позичальник) був укладений кредитний договір № К/08-23 зі змінами та доповненнями згідно додаткової угоди від 19.08.2008, додаткової угоди № 1 від 01.09.2008, додаткової угоди № 2 від 16.10.2008 (а.с.07-13).

Відповідно до п. 1.1., за умови виконання вимог п.4.1 Кредитного договору, Банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 14 500 000,00 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот тисяч) гривень (надалі - кредит) терміном з 18 серпня 2008 року по 17 серпня 2009 року із щомісячною сплатою відсотків відповідно до умов пп. 3.1, 3.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору кредитні кошти надаються позичальнику траншами в безготівковій формі на поповнення обігових коштів, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, зазначений в статті 12 цього договору.

Кредитні кошти надаються Позичальнику частинами (траншами). Кожний наступний транш надається Позичальнику на підставі додаткової угоди до цього договору, що укладається на підставі заявки, наданої не менш ніж за 3 (три) робочих дні до видачі траншу (п.2.4).

Відповідно до п. 3.1. договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно за період з 01 числа по останнє число поточного місяця, виходячи з процентної ставки 18,0 % річних за методом "факт/факт".

Пунктом 3.2. договору передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати нараховані відсотки за користування кредитними коштами щомісяця згідно п. 3.1. в останній робочий день місяця, в якому були нараховані відсотки, але не пізніше наступного робочого дня наступного місяця.

Відповідно до п. 3.3. договору, за відкриття не відновлювальної відкличної кредитної лінії позичальник зобов'язується сплатити банку комісію в розмірі 0, 01 % від суми наданого кредиту.

Розділом 5 Договору передбачена відповідальність сторін. Так, відповідно до п.5.1.2, позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на рахунок Банку; за порушення строків повернення Кредиту та/бо сплати процентів за Кредит, сплачується Банку пеня у відповідності до п.6.2 Договору.

За невиконання чи неналежне виконання умов Договору, сторони зобов'язуються нести відповідальність у межах розмірів спричинених збитків та у відповідності з чинним законодавством України (п.6.1).

За несвоєчасне перерахування коштів (повністю або частково), а також за будь-яке порушення будь-якою стороною своїх зобов'язань по цьому Договору, винна сторона сплачує потерпілий стороні пеню за кожний день порушення виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такої сплати (п.6.2).

Відповідно до п.п.11.1 Договору, він набуває чинності з дати його підписання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, на підставі Додаткової угоди від 19.08.2008 року, перший транш був наданий позичальнику 19.08.2008 року у сумі 9 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 577397 від 19.08.2008 року (а.с.14). Також Додатковою угодою були внесені зміни до Кредитного Договору.

01.09.2008 року сторонами була підписана Додаткова угода, відповідно до якої на рахунок ТОВ "КРЕДО-БРИГ" був перерахований другий транш у сумі 5 425 000,00 грн., про що свідчить меморіальний ордер № 608933 від 01.08.2008 року (а.с.15).

Враховуючи вищевикладене, Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі та відповідно до умов п.п.1.1, 2.4 Кредитного договору, перерахував на рахунок ТОВ "КРЕДО-БРИГ" кошти у загальній сумі 14 425 000,00 грн.

07.09.2009 року позивач направив на адресу ТОВ "КРЕДО-БРИГ" вимогу № 706 у відповідності до п.6.3 Кредитного Договору, а саме (повідомлення) про усунення порушення в порядку ст.35 ЗУ «Про іпотеку», ст.27 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до якої зазначив, що боржник не сплачує заборгованість по кредитному договору у розмірі 14 425 000,00 грн., 162 034,25 грн. - пені за простроченні кредиту, прострочена сума відсотків за період з 18.08.2008 по 30.06.2009 у сумі 2 210 620,44 грн., сума строкових відсотків за період з 01.07.2009 по 06.09.2009 у сумі 483 731,51 грн. та 248 685,74 грн. - пені за прострочення сплати відсотків. У зв'язку з чим Банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, усунути порушення Кредитного договору, а саме: погасити кредит, сплатити всі відсотки за користування кредитними коштами в повному обсязі, сплатити пеню, виконати умови п.п.5.1.10, 5.1.13 Кредитного договору, п.3.3.3 Договору іпотеки та п.1.5 Договорів застави 1 та 2. Також Банком зазначено, що у разі невиконання вимоги протягом встановленого строку, ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" набуває право розпочати звернення стягнення на предмет застави за Договорами застави 1 та 2 та на предмет іпотеки за Договором іпотеки в порядку встановленому цими договорами та чинним законодавством України (а.с.59).

Зазначена вимога була направлена на адресу відповідача та вручена 10.09.2009 року представнику ТОВ "КРЕДО-БРИГ" за довіреністю (а.с.60).

Однак вимога Банку про усунення порушень так і не була виконана ТОВ "КРЕДО-БРИГ", у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ТОВ "КРЕДО-БРИГ", які викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Положення ст.ст. 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність договору. При цьому, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами, договорами, статутними та уставними документами. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Відповідно до ст.ст. 509. 510. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язанням з правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України „Про господарські товариства", інших законодавчих актів.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. (статті 525, 625 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено, підставою звернення ПАТ "ПІРЕУС БАНК МКБ" до суду є стягнення коштів з відповідача за кредитним Договором від 18.08.2008 року, у зв'язку з неналежним його виконанням.

Так, матеріалами справи підтверджується, що Банк свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі та надав позичальнику кредит в сумі 14 425 000,00 грн., який був перерахований двома траншами на підставі Додаткових угод. Однак, боржник свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів у строк до 17.08.2009 не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів.

Як було зазначено вище, в процесі апеляційного провадження відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої скаржник просив застосувати строк позовної давності у справі № 923/112/14 до вимог позивача про стягнення з відповідача 28 634 405,99 грн. за Кредитним договором № К/08-23 від 18.08.2008 року.

Проте колегія суддів у задоволенні зазначеної заяви про застосування строків позовної давності відмовляє, з огляду на наступне.

Згідно із ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В обґрунтування поважності щодо застосування строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду даної справи, а тому не мав можливості під час позовного провадження подати до суду дану заяву.

Відповідно до п.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарським спорів», частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення (судових рішень) за результатами його касаційного перегляду. Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності.

Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки. На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Як вбачається з матеріалів справи, її розгляд в суді першої інстанції здійснювався без участі представника відповідача. Направлені на його юридичну адресу, яка вказана у витягу ЄДРПОУ, станом на 14.03.2014 року, а саме: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, смт. Антонівка, вул. Кримська, буд.57, ухвали суду повернулись з позначкою пошти «за зазначеною адресою підприємство не знаходиться». Також ухвали суду направлялись на адресу ТОВ "КРЕДО-БРИГ", яка вказана у Кредитному Договору, які також були повернуті до суду із відміткою «за зазначеною адресою підприємство не знаходиться».

Так, скаржником при подачі апеляційної скарги було зазначено адресу, яка міститься у витягу ЄДРПОУ та на яку судом першої інстанції були направлені відповідні ухвали. Крім того, ували суду апеляційної інстанції, які також направлялись на адресу зазначеної в апеляційній скарзі, також повертались з відміткою „адресат вибув".

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками „адресат вибув", „адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що викладені відповідачем обставини не свідчать про поважність причин пропуску для задоволення заяви та застосування строків позовної давності під час апеляційного провадження, оскільки ТОВ "КРЕДО-БРИГ" не було доведено поважність неподання її до суду першої інстанції.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „КРЕДО-БРИГ".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 27.03.2014 року по справі № 923/112/14 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ТОВ "КРЕДО-БРИГ" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Рішення господарського суду Херсонської області від "27" березня 2014 року по справі № 923/112/14 залишити без змін.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕДО-БРИГ" залишити без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови

складено „27" квітня 2015 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров