Постанова

від 16.04.2015 по справі 804/15777/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 804/15777/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.

суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий Дім «Сімейка»,

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду

від 20 жовтня 2014 року

у справі № 804/15777/14

за позовом Дніпропетровського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

вул. Чкалова, 11, м. Дніпропетровськ, 49101;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

«Торговий Дім «Сімейка»,

вул. Карла Лібкнехта, 7, м. Кривий Ріг, 50000;

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

встановив: Дніпропетровським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сімейка» про стягнення 8.727.59 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 2,62 грн. пені.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд (суддя Власенко Д.О.) своєю постановою від 20.10.2014 року позов задовольнив частково.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сімейка» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 8.727.59 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році.

В іншій частині позову відмовив.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сімейка», Відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на відсутність вини в діях Відповідача, так як Товариством було вжито необхідних та достатніх заходів для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідач неодноразово впродовж 2013 року (04.03.2013 року та 03.06.2013 року) подавав до Криворізького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН.

Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.

Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні сторони не скористались.

З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи: за даними «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» (форма 10-ПІ річна):

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу 29 осіб;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році - 8.728,00 грн.;

- кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу - 1 особа;

фактично на підприємстві інваліди не працевлаштовані.

Стягнення 8.727.59 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році та 2,62 грн. пені, було предметом судового позову.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.

У відповідності до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

З огляду на приписи статті 238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, стаття 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Так, згідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду і на приписи Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року N 70, роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Матеріали справи містять відомості Криворізького міського центру зайнятості (лист від 12 червня 2014 року) про надання Відповідачем протягом 2013 року на адресу органу з працевлаштування звіту за формою 3-ПН про наявність вакансій, із заявленою кількістю вакансій робочих місць для інвалідів - 1.

Органами працевлаштування протягом 2013 року на підприємство відповідача для працевлаштування інваліди не направлялись. За відсутності направлених для працевлаштування інвалідів створення робочого місця не видається можливим.

Таким чином, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, у зв'язку з наявністю вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, не є правильним.

Керуючись ст. 195, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сімейка» задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року у справі № 804/15777/14 скасувати частково та прийняти нову постанову.

У позові відмовити в повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: О.В. Юхименко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.М. Нагорна