Постанова

від 24.04.2015 по справі 815/1655/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1655/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина В.Л., Єщенка О.В.

розглянув в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «ТТ-Транс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року за адміністративним позовом приватного підприємства «ТТ-Транс» до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Строй Ко» та товариства з обмеженою відповідальністю «Тала-Груп», просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11 липня 2012 року №0009612301, яким приватному підприємству «ТТ-Транс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 142 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 03 квітня 2013 року ухвалено постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову ПП «ТТ-Транс».

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що у позивача не виникло, передбаченого п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентами ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Тала-Груп», оскільки ним не доведено фактичне отримання зазначеного у договорах товару, у зв'язку з відсутністю документів щодо перевезення ТМЦ.

В апеляційній скарзі ПП «ТТ-Транс», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про задоволення його позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних та інших перевізних документів не може слугувати підставою для позбавлення ПП «ТТ-Транс» права на податковий кредит, оскільки Законом України «Про автомобільний транспорт» та наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія, тоді як ПП «ТТ-Транс» до зазначених категорій осіб не відноситься. Висновок суду про відсутність доказів реальності виконання господарських операцій, на думку апелянта, не відповідає дійсності та спростовується наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 19.06.2012р. №887, згідно п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.2 Податкового кодексу України, у період з 21.06.2012р. по 27.06.2012р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу планування, організації податкового контролю ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ОСОБА_2 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ТТ-Транс» (код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Маркет-Строй Ко» (код за ЄДРПОУ 37420365) за березень-квітень 2011 року та ТОВ «Тала-Груп» (код за ЄДРПОУ 37170667) за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №174/22-214/НОМЕР_1/230 від 04 липня 2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ПП «ТТ-Транс» занижено суму ПДВ по контрагенту ТОВ «Маркет-Строй Ко» на суму 42105 грн. (в т.ч. за березень 2011р. на суму 40855 грн., за квітень 2011р. на суму 1250 грн.), по контрагенту ТОВ «Тала-Груп» на суму 2037 грн. (в т.ч. за серпень 2011р. на суму 2037 грн.);

- ст.55, ч.1 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ТТ-Транс» з ТОВ «Маркет-Строй Ко» у березні, квітні 2011 року та з ТОВ «Тала-Груп» у серпні 2011 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в березні-квітні 2011 року та в серпні 2011 року ПП «ТТ-Транс» формувало податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій щодо поставки товару від контрагентів ТОВ «Маркет-Строй Ко» (договір поставки №29-1 від 29.11.2010р.) та ТОВ «Тала-Груп» (договір поставки №15 від 15.08.2011р.). Встановлені з боку позивача порушення пов'язуються ДПІ у Малиновському районі м.Одеси із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались контрагентами позивача, які зазначені актах ДПІ у Приморському районі м. Одеси №1800/23-5/37420365 від 01.07.2011 року «Про неможливість проведення позапланової документальної перевірки ТОВ «Маркет-Строй Ко» з питання підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «Галіон Бест» за період квітень 2011 року», №494/23-513/37170667 від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Тала-Груп» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень-грудень 2011 року», згідно яких у зазначених підприємств відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби для ведення господарської діяльності.

Актом перевірки, також, зафіксовано ненадання ПП «ТТ-Транс» до перевірки доказів транспортування придбаного у ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Тала-Груп» товару, а саме: товарних або товарно-транспортних накладних

11 липня 2012 року, на підставі акту перевірки №174/22-214/НОМЕР_1/230 від 04.07.2012р., ДПІ в Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0009612301, яким приватному підприємству «ТТ-Транс» збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 142 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ПП «ТТ-Транс» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено наявність порушень, зафіксованих актом перевірки №174/22-214/НОМЕР_1/230 від 04.07.2012р., а тому визначення на підставі такого акту грошових зобов'язань до сплати підприємству є правомірним. Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу .

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 , обов'язкові реквізити.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2010р. між ПП «ТТ-Транс» (покупець) та ТОВ «Маркет-Строй Ко» (постачальник) було укладено договір поставки №29-1, за умовами якого Постачальник приймає на себе обов'язок доставки та розвантаження, а Покупець - прийняття та оплати товару - масла машинного, в асортименті та у кількості, зазначеному у видаткових документах, які є невід'ємною частиною цього договору; загальна кількість продукції, її асортимент та кількість визначаються сторонами та зазначаються в товаросупровідних документах, які є невід'ємною частиною цього договору.

15.08.2011р. між ПП «ТТ-Транс» (покупець) та ТОВ «Тала-Груп» (постачальник) було укладено договір поставки №15, за умовами якого Постачальник приймає на себе обов'язок доставки та розвантаження, а Покупець - прийняття та оплати товару - запчастин, в асортименті та у кількості, зазначеному у видаткових документах, які є невід'ємною частиною цього договору; загальна кількість продукції, її асортимент та кількість визначаються сторонами та зазначаються в товаросупровідних документах, які є невід'ємною частиною цього договору.

Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

До податкового кредиту березня 2011 року ПП «ТТ-Транс» включено суму ПДВ 40854,6 грн. згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Маркет-Строй Ко», №294 від 29.03.2011р. на суму 15090 грн. (в т.ч. ПДВ 2515 грн.), №321 від 31.03.2011р. на суму 230037,84 грн. (в т.ч. ПДВ 38339,64 грн.). ТОВ «Маркет-Строй Ко» виписано, також, позивачу видаткові накладні №РН-294 від 29.03.2011р. на суму 15090 грн. та №РН-321 від 31.03.2011р. на суму 230037,8 грн.

До податкового кредиту квітня 2011 року ПП «ТТ-Транс» включено суму ПДВ 1250 грн. згідно податкової накладної №207 від 26.04.2011р. на суму 7500 грн. (в т.ч. ПДВ 1250 грн.), виписаної ТОВ «Маркет-Строй Ко». Зазначеним контрагентом виписано, також, позивачу видаткову накладну №РН-207 від 26.04.2011р.

До податкового кредиту серпня 2011 року ПП «ТТ-Транс» включено суму ПДВ 2036,67 грн. згідно податкової накладної №214 від 26.08.2011р. на суму 12220 грн. (в т.ч. ПДВ 2036,67 грн.), виписаної ТОВ «Тала-Груп». Зазначеним контрагентом виписано, також, позивачу видаткову накладну №РН-214 від 26.08.2011р.

Суми податку на додану вартість включено та відображено у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за березень, квітень, серпень 2011 року.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарського договору з контрагентом відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

В оскаржуваній постанові основною підставою для відмови ПП «ТТ-Транс» в задоволенні адміністративного позову Одеський окружний адміністративний суд зазначив відсутність у підприємства документів, що підтверджують транспортування придбаного у ТОВ «Маркет-Строй Ко» та ТОВ «Тала-Груп» товару.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р ., на які посилається суд першої інстанції, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Апелянтом доведено, що зазначені вище договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

ПП «ТТ-Транс» доведено суду апеляційної інстанції використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагентів товару. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що придбані позивачем у ТОВ «Маркет-Строй Ко» і ТОВ «Тала-Груп» масло машинне і запчастини було в подальшому реалізовано ПП «Пріма Віста», Департаменту пенітенціарної служби в Одеській області, ДП «Підприємство Одеської виправної колонії УД пенітенціарної служби в Одеській області», ТОВ «Сільгосппостач», ПАТ «Іллічівський завод ЗБК», Державному підприємству Міністерства оборони України «Одеський завод будівельних матеріалів», ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж», ПАТ «Чорноморгідрозалізобетон», ПП «Улей», ТОВ «Югтехніка», ТПК «Промтехкомплект» у формі ТОВ.

Щодо посилань відповідача, що контрагенти позивача ТОВ «Маркет-Строй Ко» і ТОВ «Тала-Груп» відсутні за місцезнаходженням, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у Малиновському районі м.Одеси не надано. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Заперечуючи проти позову ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товарів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки такі висновки взято відповідачем з податкової звітності контрагентів позивача, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, податковий орган не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів вважає, що факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань. У справі, що розглядається, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не подано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Що ж до висновків акту перевірки на укладення ПП «ТТ-Транс» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України , підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом , але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом , такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону , а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ «Маркет-Строй Ко» і ТОВ «Тала-Груп» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України . Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України , не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

При винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не враховано, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Маркет-Строй Ко» і ТОВ «Тала-Груп».

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції скасовує податкове повідомлення -рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Державної податкової служби від 11 липня 2012 року №0009612301, яким приватному підприємству «ТТ-Транс» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44 142 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 510 грн., як таке, що прийнято без передбачених на те законом підстав.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення, на підставі ст.202 КАС України , підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПП «ТТ-Транс».

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ПП «ТТ-Транс» судові витрати по справі в сумі 670,26 грн., а тому на підставі ст.94 КАС України , з Державного бюджету України вказана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 185 , 195 , 197, 198 , 202 , 205 , 207 , 254 КАС України , апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «ТТ-Транс» задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов приватного підприємства «ТТ-Транс» до Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби від 11 липня 2012 року №0009612301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ТТ-Транс» (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) понесені ним судові витрати в сумі 670,26 грн. (шістсот сімдесят гривень 26 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.