Рішення

від 21.04.2015 по справі 552/445/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/445/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

21 квітня 2015 року Київський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у м. Полтаві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних та втрат від інфляції,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Дієт центр» 29 січня 2015 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

В позовній заяві посилався на те, що 04 лютого 2014 року ТОВ «Дієт центр» та ОСОБА_2 укладено договір про надання безстрокової позики, за яким відповідач одержала 40000 грн. терміном на 36 місяців. Відповідно до пункту 2.2. договору позика має бути повернута протягом трьох днів з моменту розірвання трудових відносин між позикодавцем та позичальником. Трудові відносини між сторонами розірвані з ініціативи відповідача 03 жовтня 2014 року, але кошти відповідачем позивачу не повернуті.

Враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання безвідсоткової позики від 04 лютого 2014 року в розмірі 40000 грн., 3 % річних в розмірі 647,67 грн., втрати від інфляції в розмірі 11720 грн. та понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 31 березня 2015 року звернулася в суд з зустрічною позовною заявою про визнання договору позики недійсним.

Вказувала, що договір позики підписаний нею під психічним тиском, під впливом тяжкої обставини, вимушено. Також посилалася на те, що грошові кошти за договором не отримувала.

Просила суд визнати договір від 04 лютого 2014 року про надання безвідсоткової позики в сумі 40000 грн. недійсним з підстав вчинення правочину проти її волі внаслідок застосування психічного тиску, під впливом тяжкої обставини та неодержання коштів.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 40000 грн., втрати від інфляції та три відсотки річних, а також понесені судові витрати.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечили. ОСОБА_2 в судовому засіданні не оспорювала обставину підписання нею договору позики та видаткового касового ордеру на суму 40000 грн., при цьому суду пояснила, що договір позики вважає укладеним. В той же час стверджувала, що грошові кошти за договором не отримувала, договір підписала вимушено з метою працевлаштування до ТОВ «Дієт центр».

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд задовольнити зустрічну позовну заву та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Дієт центр».

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 04 лютого 2014 року між позивачем ТОВ «Дієт центр» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір безвідсоткової позики, згідно якого ТОВ «Дієт центр», що діє в договорі як позикодавець, передає у власність ОСОБА_2, що діє в договорі як позичальник, 40000 грн., а позичальник зобов'язується повернути їх позикодавцю на умовах і в строки, передбачені цим договором (а.с.4).

Згідно пункту 2.1. договору позика в сумі, передбаченій п.1.1. договору, надається готівкою в повному обсязі в момент укладення договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що строк повернення позики становить 36 календарних місяців з моменту надання позики, але в разі припинення трудових відносин з будь-яких підстав між позикодавцем і позичальником останній зобов'язується повернути таку позику у триденний термін.

За цим договором позика є безвідсотковою (п.2.3. договору).

Крім того, пунктом 2.4. договору передбачено, що позикодавець передає позичальнику суми позики готівкою, а позичальник у підтвердження отримання грошових коштів підписує відповідні видаткові касові ордери.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт одержання ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 40000 грн. від ТОВ «Дієт центр» за договором безвідсоткової позики підтверджується видатковим касовим ордером від 04 лютого 2014 року (а.с.6).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звільнена з посади лікаря-терапевта ТОВ «Дієт центр» за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с.7).

У зв'язку з розірванням між сторонами трудових правовідносин, на підставі п.2.2. договору про надання безвідсоткової позики від 04 лютого 2014 року строк виконання зобов'язання ОСОБА_2 за цим договором настав 7 лютого 2014 року.

Як встановлено судом, у встановлені наведеним договором позики строки відповідач позивачу борг не повернула, а саме не сплатила 40000 грн.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача борг за договором безвідсоткової позики від 04 лютого 2014 року в сумі 40000 грн.

В цій частині позовні вимоги ТОВ «Дієт центр» є повністю обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, на яку посилається відповідач ОСОБА_2 в поданій до суду зустрічній позовній заяві, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог ТОВ «Дієт центр» та звертаючись з зустрічним позовом, відповідач ОСОБА_2 фактично посилається на те, що насправді грошові кошти за договором нею одержані не були.

При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошевість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК).

В той же час, обставина особистого отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 40000 грн. підтверджена дослідженим в судовому засіданні видатковим касовим ордером, особистий підпис на якому підтвердила ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Жодні належні та допустимі докази на підтвердження того, що видатковий касовий ордер відповідачем було підписано під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. ст. 230 - 233 ЦК), унаслідок чого допускаються в якості доказів пояснення свідків і правочин визнається недійсним, відповідачем суду надано не були.

При цьому жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не був очевидцем обставин, за яких було укладено договір позики.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 - 60 ЦПК.

Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК не підлягають доказуванню.

Видатковий касовий ордер (а.с. 6), підписання якого не оспорюється відповідачем, в силу норм цивільного законодавства є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.

Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач силу ст. 10 ЦПК зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності такого правочину.

Статтею ст. 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка може бути спростована за позовом про визнання його судом недійсним з підстав, установлених законом.

Жодні підстави для визнання укладеного між сторонами 04 лютого 2014 року договору про надання безвідсоткової позики недійсним не зазначені відповідачем в зустрічній позовній заяві та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

При вирішенні справи судом також звертається увага на ту обставину, що відповідач як в поданій до суду зустрічній позовній заяві, так і в судовому засіданні як на обставину визнання договору недійсним одночасно посилалася на застосування психічного тиску, а також на укладення договору під впливом тяжкої обставини, хоча жодного доказу на підтвердження як однієї, та і другої обставини надано не було.

Твердження представника відповідача про те, що під час укладення договору позики не було отримання згоду ОСОБА_4 не заслуговує на увагу.

Договір позики за своїм змістом не є договором щодо розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому правила, встановлені ст. 65 СК України не підлягають застосуванню для правової оцінки законності договору позики. Зазначений договір не породжує жодних наслідків для інших осіб, крім сторін зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу грошові кошти не повернуті, тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не встановлений договором між сторонами.

Як встановлено судом, періодом прострочення зобов'язання є період з 07 жовтня 2014 року по день ухвалення судового рішення 21 квітня 2015 року, всього 197 днів.

Розмір 3 % річних за весь період складає 647,67 грн. (40000 грн. боргу/ 100 х 3% х 197 днів/365 днів в році).

Тому суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ТОВ «Дієт центр» також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зведений індекс інфляції за весь період з 07 жовтня 2014 року по 21 квітня 2015 року складає 129,3.

Тому сума боргу з урахуванням індексу інфляції складає 40000/100х129,3 = 51720 грн., окремо сума індексу інфляції складає 11720 грн. (51720 грн. - 40000 грн.).

Також, згідно ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 543,68 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. ст. 209, 213 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» (ідентифікаційний код 37989452) борг за договором безвідсоткової позики від 04 лютого 2014 року в сумі 40000 грн., три відсотки річних в сумі 647 грн. 67 коп., втрати від інфляції в розмірі 11720 грн., на відшкодування понесених судових витрат кошти в сумі 543 грн. 68 коп., а всього стягнути 52911 грн. 35 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» про визнання недійсним договору відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_5

Суддя Н.Л.Яковенко

21.04.2015