Ухвала

від 26.05.2015 по справі 552/445/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/445/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1725/15Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого : судді Пилипчук Л.І.,

суддів : Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

при секретарі: Філоненко О.В.,

за участю : представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника - адвоката ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2015 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, трьох відсотків річних та втрат від інфляції,-

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» про визнання недійсним договору,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ТОВ «Дієт центр» звернулося в суд з позовом, який доповнило у квітні 2015 року, до ОСОБА_3 про стягнення 40 000 грн. позики згідно договору від 04 лютого 2014 року, трьох процентів річних в розмірі 647, 67 грн. та втрат від інфляції в розмірі 11 720 грн.

Відповідачка ОСОБА_3 в березні 2015 року подала зустрічний позов про визнання договору позики недійсним, посилаючись на підписання договору під психічним тиском, під впливом тяжкої обставини, вимушено та без реального отримання зазначених коштів.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2015 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Дієт центр» борг за договором безвідсоткової позики від 04 лютого 2014 року в сумі 40 000 грн., три відсотки річних в сумі 647 грн. 67 коп., втрати від інфляції в розмірі 11 720 грн., на відшкодування понесених судових витрат кошти в сумі 543 грн. 68 коп., а всього 52 911,35 грн.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієт центр» про визнання недійсним договору відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, прохала рішення скасувати та постановити нове рішення про задоволення її зустрічних позовних вимог, а в задоволенні позовних вимог товариства відмовити в повному обсязі.

Заперечувала дійсність договору позики, оскільки його укладення відбувалася примусово під психічним тиском директора товариства та мало обов'язковий характер для прийому на роботу.

Вважає недоведеним факт передачі їй коштів у сумі 40000 грн., оскільки вказаних грошей вона не отримувала. Не заперечуючи свій підпис на договорі та видатковому кассовому ордері, вважала їх недостатніми доказами реального отримання нею коштів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 04 лютого 2014 року між ТОВ «Дієт центр» та ОСОБА_3 укладено договір безвідсоткової позики, згідно якого ТОВ «Дієт центр» передає у власність ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 40 000 грн., а остання зобов'язується повернути їх позикодавцю на умовах і в строки, передбачені цим договором /а.с.4/.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 ЦК України передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт одержання ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 40000 грн. від ТОВ «Дієт центр» за договором безвідсоткової позики підтверджується видатковим касовим ордером від 04 лютого 2014 року /а.с.6/.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що наказом №59-К ОСОБА_3 з 03 жовтня 2014 року звільнена з посади лікаря-терапевта ТОВ «Дієт центр» за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України, вона відповідно до п.2.2. договору зобов'язана повернути позику у триденний термін з моменту розірвання трудових відносин.

Встановивши зазначені обставини та те, що відповідачка позику у визначений договором строк не повернула, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача боргу згідно договору позики від 04.02.2014 року.

Крім того, суд правомірно на підставі ч.2 ст.625 ЦК України поклав на відповідачку відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягнувши з неї три проценти річних в сумі 647,67 грн. та втрати від інфляції в сумі 11 720 грн. Розрахунок вказаних сум відповідачкою не спростований.

Колегія суддів також погоджується з висновком районного суду щодо відсутності передбачених законом підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами 04 лютого 2014 року договору про надання безвідсоткової позики, оскільки жодних належних та допустимих доказів того, що видатковий касовий ордер відповідачкою підписаний під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, - не надано. При цьому місцевий суд дав відповідну оцінку показанням свідків, які очевидцями обставин укладення оспорюваного договору не були.

Доводи ОСОБА_3 щодо безгрошевості договору позики відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК не можуть ґрунтуватись на поясненнях свідків, тоді як обставина особистого отримання нею грошових коштів в сумі 40 000 грн. підтверджується її підписом у видатковому касовому ордері, належність якого вона підтвердила /а.с. 6 /.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з рішенням та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення районного суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -суддя Л.І. Пилипчук Судді /підписи/ Ю.В. ОСОБА_6Кривчун

ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1