Рішення

від 22.04.2015 по справі 914/421/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2015 р. Справа№ 914/421/15

За позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», м.Львів

про стягнення 143730,00грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: Шнир Я.Б. - адвокат, представник за договором про надання правової допомоги

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», м.Львів про стягнення 143730,00грн. вартості частини майна товариства та частки прибутку одержаного товариством.

Ухвалою суду від 12.02.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2015р. Ухвалою суду від 23.02.2015р. розгляд справи відкладено на 11.03.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача та витребуванням додаткових доказів. Ухвалою суду від 11.03.2015р. розгляд справи відкладено на 30.03.2015р. у зв'язку з неявкою сторін та витребуванням додаткових доказів. Ухвалою суду від 30.03.2015р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача 143730,00грн., внесених до статутного фонду товариства, розгляд справи відкладено на 08.04.2015р. у зв'язку з неявкою сторін. Ухвалою суду від 08.04.2015р. строк вирішення спору продовжено на 15 днів за клопотанням позивача та відкладено розгляд справи на 22.04.2015р. у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 22.04.2015р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві (вх.№1335/15 від 30.03.2015р.) про збільшення позовних вимог та долучених до матеріалів справи письмових пояснень (вх.№16665/15 від 22.04.2015р.). Ствердив, зокрема, що в жовтні 2012 року загальними зборами ТзОВ «Оріон» задоволено заяву позивача про вихід зі складу учасників та прийнято рішення про виплату йому вартості частини майна товариства у статутному капіталі в розмірі 143730,00грн., про що зазначено у відповідному протоколі. Проте, вказану суму, внесених ним коштів до статутного капіталу товариства, ОСОБА_1 у встановлений строк не виплачено, що зумовило звернення останнього до суду із позовною заявою про стягнення 143730,00грн. із ТзОВ «Оріон». Просив позов задоволити.

Розглянувши клопотання позивача (вх.№1028/15 від 10.03.2015р.) про призначення у справі комплексної судової будівельно технічної та бухгалтерсько-економічної експертизи для вирішення питання про те, яка сума належить до виплати ОСОБА_1 у вигляді частки прибутку та частки у статутному капіталі ТзОВ «Оріон» при його виході у 2012 році зі складу учасників товариства, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.2 Постанови №4 від 23.03.2012р. роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи вищенаведене та проаналізувавши долучені до матеріалів справи документи, суд приходить до висновку про можливість встановлення фактичних даних, що входять у предмет доказування без висновку експерта.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про призначення експертизи по справі слід відмовити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 22.04.2015р. повторно не забезпечив, письмового відзиву на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, поважності причин неявки та невиконання вимог ухвал суду від 12.02.2015р., 23.02.2015р., 11.03.2015р., 30.03.2015р. та 08.04.2015р. не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У відповідності до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (позивач по справі) листом від 24.05.2014р. на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (відповідач по справі) для відома та виконання надіслано нотаріально посвідчену заяву про вихід з ТзОВ «Оріон» та виплату належних платежів згідно ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

У вказаній заяві від 24.05.2012р., посвідченій приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пилипенко Ю.П. та зареєстрованій в реєстрі за НОМЕР_2, ОСОБА_1, користуючись правом, наданим ст.148 ЦК України, заявив про вихід зі складу учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» та просив згідно ст.54 Закону України «Про господарські товариства» виплатити йому вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі та частку прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту виходу.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», оформлених протоколом №4 від 18.10.2012р., заяву ОСОБА_1 від 24.05.2012р. про вихід зі складу учасників товариства задоволено та виведено ОСОБА_1 зі складу учасників товариства. Також вирішено виплатити ОСОБА_1 кошти, внесені ним до статутного капіталу товариства в розмірі 143730,00грн. Зазначено, що з початку поточного року і на момент виходу ОСОБА_1 зі складу учасників, товариство прибутку не отримувало, а тому частки прибутку між учасниками не розприділялись. Всі розрахунки з ОСОБА_1 вирішено провести після затвердження звіту за рік в строк до 23 травня 2013 року.

Проте, станом на 06.02.2015р. зазначені виплати ТзОВ «Оріон» не проведено. До матеріалів справи долучено копію повторної вимоги ОСОБА_1 від 14.10.2014р., адресованої директору ТзОВ «Оріон» про виплату вартості частини майна та частки прибутку товариства, яку залишено без відповіді та задоволення.

Зазначені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 143730,00грн., внесених до статутного фонду товариства.

При вирішені спору суд виходив з наступного.

ОСОБА_1 (позивач по справі) був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (відповідач по справі) із розміром внеску до статутного фонду - 143730,00грн., що становить 46,5% статутного фонду товариства. Зазначені обставини підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (бланки серії АЖ №379764 та №379765) та рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2009р. по справі №13/18.

До матеріалів справи також долучено квитанцію до прибуткового касового ордера №263 від 15.12.2005р., що підтверджує прийняття ТзОВ «Оріон» коштів від ОСОБА_1 в розмірі 135708,00грн. на поповнення статутного фонду.

За вимогами ст.167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Так, статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГК України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Згідно з ч.1 ст.130 ЦК України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

У відповідності до абз.4 ч.1 ст.88 ГК України, учасник господарського товариства, серед іншого, має право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Так, ст.148 ЦК України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом (ч.1). Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч.2). Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом (ч.3).

Відповідно до ст.54 Закону України «Про господарські товариства», при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ТзОВ «Оріон» 143730,00грн., внесених до статутного фонду товариства, обґрунтована матеріалами справи, відповідачем не спростована та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі.

Окрім цього суд зазначає, що відповідно до ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Сторони зобов'язані виконувати вказівки суду щодо вчинення процесуальних дій, необхідних для вирішення спору.

Так, ст.65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в необхідних випадках під час підготовки справи до розгляду зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них певні документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Так, ухвалами суду від 12.02.2015р., 23.02.2015р., 11.03.2015р., 30.03.2015р. та 08.04.2015р. відповідача зобов'язано надати суду документально та нормативно обґрунтований письмовий відзив на позовну заяву; витяг (довідку) державного реєстратора про внесення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом час розгляду справи; рішення зборів учасників ТзОВ «Оріон», яким виключено ОСОБА_1 із складу учасників, баланс товариства за 2012р. та забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Всупереч вимогам ухвал суду, такі документи ТзОВ «Оріон» до моменту вирішення спору по суті не подано, хоча судом створювались всі необхідні умови для їх виконання, зокрема, ухвалами від 23.02.2015р., 11.03.2015р., 30.03.2015р. та 08.04.2015р. розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі й у зв'язку з неявкою відповідача та для надання йому можливості забезпечити явку повноважного представника в судове засідання та подати витребувані судом документи.

Пленумом Вищого господарського суду України у п.п.3.13, 3.14 Постанови №18 від 26.12.2011р. роз'яснено, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки: стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК); винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК). Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Неподання відповідачем витребуваних судом документів з неповажних причин та незабезпечення явки повноважного представника у судових засіданнях 23.02.2015р., 11.03.2015р., 30.03.2015р. та 08.04.2015р., розцінюється господарським судом як зловживання останнім своїми процесуальними правами, що спрямоване на затягування судового процесу.

Відповідно до п.5 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, серед іншого, стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Таким чином, за ухилення відповідача від вчинення дій, покладених на нього господарським судом, на підставі п.5 ст.83 ГПК України, суд вважає за необхідне стягнути з ТзОВ «Оріон» штраф у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (м.Львів, вул.Енергетична, буд.4; код ЄДРПОУ 22334948) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 143730,00грн., внесених до статутного фонду товариства, та 2874,60грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон» (м.Львів, вул.Енергетична, буд.4; код ЄДРПОУ 22334948) в доход Державного бюджету України за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом, штраф в розмірі 510,00грн.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 27.04.2015р.

Суддя Щигельська О.І.