Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/26454/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/26454/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Ільєнок Т.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Губич А.С. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р.

у справі № 910/26454/14 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Державного підприємства "Українська правова інформація", м. Київ

до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України,

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 р. Державне підприємство "Українська правова інформація" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі про зобов'язання відповідача передати позивачу нежитлові приміщення загальною площею 363,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах нежитлової будівлі шляхом підписання акта приймання - передавання, зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення загальною площею 363,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на п'ятому та шістнадцятому поверхах нежитлової будівлі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що строк оренди, визначений договором оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 р., укладеним між Фондом державного майна України та Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі закінчився, а отже у відповідача відсутні правові підстави для використання об'єкту оренди, балансоутримувачем якого є позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2014 р. у справі №910/26454/14 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд державного майна України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р. у справі №910/26454/14 позов задоволено повністю, зобов'язано Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі передати Державному підприємству "Українська правова інформація" нежитлові приміщення загальною площею 363,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах нежитлової будівлі, шляхом підписання акта приймання - передавання, Зобов'язано Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі звільнити нежитлові приміщення загальною площею 363,9 кв.м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на п'ятому та шістнадцятому поверхах нежитлової будівлі, стягнуто з Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі на користь Державного підприємства "Українська правова інформація" 2 436 грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в впоєному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив надані відповідачем докази, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Позивач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідач та третя особа явку своїх представників в судове засідання не забезпечили, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників відповідача та третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, Положення про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 р. № 1550 "Про Національну експертну комісію України з питань захисту суспільної моралі". Цією ж Постановою постановлено розмістити Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі в м. Києві по вул. Володимирській, 24.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 р. № 1251-р "Про розміщення Національної експертної комісії з питань захисту соціальної моралі" постановлено погодитися з пропозицією Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі щодо розміщення структурних підрозділів Комісії у приміщеннях робочою площею 363,9 кв.м на п'ятнадцятому і шістнадцятому поверхах нежитлового будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві, а також постановлено Фондові державного майна та Комісії забезпечити укладання договору оренди приміщень на умовах відшкодування балансоутримувачеві нежитлового будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві.

08.12.2009 р. між Фондом державного майна України, як орендодавцем та відповідачем, як орендар уклали договір оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендо дар приймає в строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення робочою площею 363,9 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах, що обліковуються на балансі Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, балансова вартість якого станом на 17.11.2009 становить 1000763,83 грн.

Пунктом 2.2. договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Згідно ст. 5.9. договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

У відповідності до п. 10.1 договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 08.12.2009 по 07.11.2012 включно.

Відповідно до п. 10.4. договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, з урахуванням змін у законодавстві, шляхом укладення додаткового договору на продовження строку дії договору оренди, який є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 10.5. договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 визначено, що реорганізація орендодавця або перехід права власності на орендоване майно третім особам не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників).

Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено (п. 10.6. договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009).

Пунктами 10.8, 10.9 договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу, у разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання - передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Нежитлові приміщення робочою площею 363,9 кв.м, розміщені за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах були передані відповідачу за актом приймання-передавання державного нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 від 08.12.2009, підписаним орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем майна на той момент - Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату КМУ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 р. № 1202-р "Про передачу до сфери управління Міністерства юстиції нежитлового будинку в м. Києві" постановлено погодитися з пропозицією Міністерства юстиції щодо передачі нежитлового будинку по вул. Артема, 73 у м. Києві до сфери управління Міністерства юстиції України для розміщення його центрального апарату та забезпечити Господарсько-фінансовому департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України в місячний строк передачу будинку Міністерству юстиції України.

Актом приймання-передачі, затвердженим 25.06.2010 р. Міністерством юстиції України та Міністром Кабінету Міністрів України об'єкт передачі за адресою вул. Артема, 73 у м. Києві передано до сфери управління Мін'юсту комісією, утвореною у відповідності до Наказів Міністра Кабінету України від 16.06.2010 р. № 83 і Міністерства юстиції України від 22.06.2010 р. № 593/7.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2010 № 639/7 "Про закріплення будівлі за державним підприємством "Українська правова інформація" будівлю, розташовану за адресою: вул. Артема, 73 у м. Києві, передану до сфери управління Міністерства юстиції України згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.06.2010 р. № 1202-р та актом приймання-передачі від 25.06.2010 р., закріплено за державним підприємством "Українська правова інформація" та наказано директору державного підприємства "Українська правова інформація" прийняти на баланс підприємства зазначену будівлю і вжити заходів щодо її належного утримання та використання.

Актом приймання-передачі, затвердженим 05.07.2010 р., об'єкт передачі за адресою вул. Артема, 73 у м. Києві передано на баланс позивачу комісією, утвореною у відповідності до Наказу Міністерства юстиції України № 646/7 "Про утворення комісії по прийманню - передачі будівлі по вул. Артема, 73 у м. Києві".

06.09.2010 між орендодавцем та орендарем був підписаний додатковий договір № 369 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 № 573, відповідно до якої у п. 1.1. слова та цифри "Управління адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України", код ЄДРПОУ 03539024 замінити на слова та цифри державного підприємства "Українська правова інформація", код ЄДРПОУ 35811817, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України. При цьому, в п. 4 додаткового договору № 369 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 № 573 сторонами встановлено, що додатковий договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін, є невід'ємною частиною договору оренди.

Фонд державного майна України в 2012 р. звертався до відповідача з листами вих. № 10-16-14186 від 26.09.2012, вих. № 10-16-16038 від 01.11.2012 з вимогою після закінчення строку оренди, визначеного договором оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 08.12.2009 повернути об'єкт оренди орендодавцю за актом приймання - передачі.

Крім того, позивач, теж, неодноразово впродовж 2013 року звертався до відповідача з листами про передачу йому за актом приймання - передачі орендованого майна та звільнення відповідних приміщень з огляду на закінчення строку дії договору оренди 07.11.2012 р.

Втім, приміщення звільнені відповідачем не були, як і не був переданий за актом приймання-передачі об'єкт оренди балансоутримувачу, доказів іншого матеріали справи не містять.

В квітні 2014 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено договір № 111/14/2 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 11.04.2014 р, згідно якого замовник доручив надати та зобов'язався оплатити відшкодування витрат за комунальні послуги, а виконавець забезпечує надання комунальних послуг. Приміщення замовника розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 робочою площею 363,9 кв.м, що знаходиться на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах (п. 1.2. договору № 111/14/2 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 11.04.2014). Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2014 р. (п. 3.2. договору № 111/14/2 про відшкодування витрат за надання комунальних послуг від 11.04.2014).

В квітні 2014 р. між сторонами було укладено договір № 111/14/1 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна від 11.04.2014, згідно якого замовник доручив та зобов'язався оплатити відшкодування витрат на утримання нерухомого майна, а виконавець забезпечує надання послуг, з утримання будинку і споруд та прибудинкової території. Приміщення замовника розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73 робочою площею 363, 9 кв. м., що знаходиться на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах (п. 1.2. договору № № 111/14/1 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна від 11.04.2014). Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2014 (п. 3.2. договору № 111/14/1 про відшкодування витрат на утримання нерухомого майна від 11.04.2014).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Статтею 5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.

Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України: визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності; встановлює порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління, визначеним цим Законом, тощо.

Згідно ст. 7 зазначеного закону, Фонд державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна виступає, зокрема, відповідно до законодавства орендодавцем державного майна.

Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну регулюються Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності". Статтею 1 зазначеного закону встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду. Передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном визначений Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 відповідно до п. 5 ст. 116 Конституції України і Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Пунктами 8, 9 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності визначено, що передача об'єктів права державної власності здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, яку створює та призначає її голову орган, уповноважений управляти державним майном, які приймають державне майно.

Згідно п. 10 Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, передача оформлюється актом приймання - передачі за формою згідно з додатком до Порядку та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого цією постановою. Право на управління об'єктом передачі виникає з дати підписання акта приймання - передачі.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, нежитлова будівля розташована в м. Києві по вул. Артема, 73 у повній відповідності до викладених норм була передана на баланс позивачу.

Договір оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 р., на підставі якого нежитлові приміщення загальною площею 363, 9 кв. м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Артема, 73, на п'ятнадцятому та шістнадцятому поверхах нежитлової будівлі були передані відповідачу за актом прийому-передачі за своєю правовою природою є договором оренди державного майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 58 Цивільного кодексу України та 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна" .

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 287 Господарського кодексу України встановлено, що орендодавцями щодо державного та комунального майна є: 1) Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; 2) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; 3) державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; 4) державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.

Згідно ст. 763 ч. 1 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до приписів ст. 764 ЦК України, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором за двох умов: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; і за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст. 763 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою цієї норми визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди, визначені ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику.

Умовами договору оренди № 573 нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.12.2009 р. визначено, що у разі припинення договору майно повертається балансоутримувачу. При цьому, сторонами було внесено зміни до договору, в зв'язку зі зміною балансоутримувача орендованого майна.

Відповідна додаткова угода була підписана відповідачем та скріплена відтиском його печатки, що спростовує відповідні доводи відповідача.

Відтак, після спливу строку дії договору оренди, орендар зобов'язаний був повернути це майно балансоутримавачу, цей обов'язок встановлений законодавством та договором оренди. При цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим. Строк же припинення договору, як вже зазначалось, визначено законодавством та умовами договору.

Відповідач не звільнив приміщення та не передав його балансоутримавачу, як визначено договором, незважаючи на те, що строк дії договору оренди закінчився 07.11.2012 р..

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 74 ГК України визначено, що майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до п. 5.1. статуту позивача, його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, позивач володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, учиняючи щодо нього будь - які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Згідно із ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Як зазначено Верховним судом України в розділі "Припинення дії, яка порушує право" Аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України покладення обов'язку припинити дію, яка порушує право, як спосіб захисту цивільного права чи інтересу можливе щодо триваючого правопорушення, вчиненого іншою особою, яким створюються перешкоди в здійсненні суб'єктивного права. Зокрема, застосовуються у справах за позовами про усунення перешкод власнику в користуванні своїм майном (ст. 391 ЦК України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача в даному випадку права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном, що знаходиться в його віданні, а саме: нежитловими приміщеннями загальною площею 363,9 кв.м розташованих на п'ятнадцятому, шістнадцятому поверхах нежитлової будівлі 73 по вулиці Артема в місті Києві.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 р. у справі № 910/26454/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/26454/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

Т.В. Ільєнок