Постанова

від 23.04.2015 по справі 911/5256/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 911/5256/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

за участю представників:

від позивача: представник - Шлом'як В.М. - за довіреністю,

від відповідача: представник - Затворніков А.М. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

на рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 р.

у справі № 911/5256/14 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Приватного підприємства "Лев-Транс", м. Львів

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", м. Бровари Київської обл.

про стягнення 7 911,90 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 р. Приватне підприємство "Лев-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 7911,90 грн., з якої 6800,00 грн. основного боргу, 612,17 грн. пені, 72,65 грн. 3% річних та 427,08 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються свої зобов'язання за договором на транспортно-експедиційні послуги № 5585р від 27.06.2014 р. щодо оплати наданих послуг.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. у справі №911/5256/14 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь Приватного підприємства "Лев-Транс" 6800 грн. 00 коп. основного боргу, 612 грн. 17 коп. пені, 72 грн. 65 коп. 3% річних, 427 грн. 08 коп. інфляційних втрат та 1827 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не з'ясовані всі обставини, що мають значення для вирішення справи.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2014 р. між Приватним підприємством "Лев-Транс" (експедитор-перевізник) та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" Луцьке МДП (замовник) укладено договір на транспортно-експедиційні послуги № 5585р (Договір).

Відповідно до умов Договору перевізник зобов'язався 27-28.06.2014 р. за визначену плату перевезти визначений вантаж - склобанка масою 20т. об'єм 82 м-3, з м. Мерефа (Харківська обл.) до м. Луцьк (Волинська обл.) автомобілем DAF держ. № тягача ВС8839ЕА, держ. № н/причепа ВС5112ХТ.

Згідно положень Договору, вантажовідправником є ПП "Гольф", вантажоотримувачем є ДП "Укрспирт" Луцьке МДП, платником є ДП "Укрспирт".

У відповідності до п. 12 Договору, вартість фрахту і умови оплати 6800,00 грн., в т.ч. ПДВ (перерахунок) протягом 3-х банківських днів після одержання оригіналів документів.

Позивачем надано Відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 6800,00 грн., що підтверджується Актом № ОУ-5585р здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 р., податкової накладної від 30.06.2014 р. та товарно-транспортної накладної № 4900008191 від 27.06.2014 р.

Відповідач, в свою чергу посилається на те, що Договір та товарно-транспортна накладна не містять обов'язкових реквізитів, а саме посади та ПІБ особи, яка підписала вказані документи, що не відповідає положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не можуть вважатися належними і допустимими доказами у справі. Також відповідач звертає увагу на наявність розбіжностей між Договором і товарно-транспортною накладною.

Втім, судом першої інстанції вірно встановлено, що всі подані документи містять відтиски печатки відповідача та підписи, Акт № ОУ-5585р здачі-прийняття робіт (надання послуг) містить посилання на всі умови надання послуг (маршрут, транспортний засіб, сторони, вартість), затверджений Генеральним директором Луцького МПД ДП "Укрспирт" Лабутіним М.Ю., скріплений підписами і печатками сторін.

Отже є підтвердженим факт надання позивачем послуг за Договором відповідачу, що спростовує доводи відповідача.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання транспортно-експедиційних послуг за Договором.

Позивачем у відповідності до п. 12 Договору було направлено відповідачу пакет документів для здійснення оплати, на підтвердження чого Позивачем залучено до матеріалів справи копію фіскального чеку про направлення рекомендованого листа № 7907103017131 від 04.07.2014 р.

В порушення свого грошового зобов'язання, вартість наданих за Договором послуг на суму 6800,00 грн. у встановлений Договором строк відповідачем оплачена не була.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем за надані послуги в розмірі 6800,00 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем грошового зобов'язання за Договором, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача 612,17 грн. пені за період з 17.07.2014 р. по 24.11.2014 р.

Частиною першою ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 23 Договору, за прострочення розрахунку замовник оплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

За посиланням позивача, дата початку нарахування фінансових санкцій за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати наданих послуг - 17.07.2014 р., була визначена з огляду на направлення 04.07.2014 р. Відповідачу пакету документів для здійснення оплати, врахування положень п. 12 Договору та часу, необхідного для поштового перебігу.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, колегія суддів зазначає, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, а отже вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за Договором за період з 17.07.2014 р. по 24.11.2014 р. підлягає задоволенню повністю в сумі 612,17 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 72,65 грн. 3% річних за період з 17.07.2014 р. по 21.11.2014 р. та 427,08 грн. інфляційних втрат за період з липня по жовтень 2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача, колегія суддів зазначає, що вони є обґрунтованими, арифметично вірними, а отже вимога позивача про стягнення з Відповідача 3% річних за період з 17.07.2014 р. по 21.11.2014 р. також підлягає задоволенню повністю в сумі 72,65 грн. та вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з липня по жовтень 2014 року підлягає задоволенню повністю в сумі 427,08 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.02.2015 р. у справі № 911/5256/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/5256/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв