Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/25673/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/25673/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Ропій Л.М.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Іоннікова Ю.В. - представник за дов. б/н від 24.10.2014 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2015 року

у справі № 910/25673/14 (суддя: Бондаренко Г. П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливний Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011"

про стягнення 3 183 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паливний Альянс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 3183000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № ФП 041114/1 про надання без відсоткової поворотної фінансової допомоги від 04.11.2014 в частині оплати про надання фінансової допомоги.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливний Альянс" 5000,00 грн основного боргу та 63660,00 грн судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/25673/14 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 63660,00 грн судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, згідно якого стягнути з відповідача на користь позивача 1827,00 грн судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Крім того, скаржник зазначав, що жодних доказів про те, що саме під час судового розгляду відповідач сплатив позивачу грошові кошти, суду не надавались.

Ухвалою суду від 20.03.2015 року колегією суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Авдеєв П.В., Майданевич А.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/714/15 від 22.04.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Авдеєв П.В., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 року колегією суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів: Авдеєв П.В., Ропій Л.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Представник позивача у судове засідання 23.04.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №12928541.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 23.04.2015 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, 04.11.2014 року між позивачем, як кредитором за умовами договору та відповідачем, як позичальником був укладений договір № ФП 041114/1 про надання без відсоткової поворотної фінансової допомоги (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1. якого кредитор надає позичальнику грошову без відсоткову поворотну фінансову допомогу, останній зобов'язується повернути фінансову допомогу протягом строку, визначеного договору.

Відповідно до п. 2. договору загальний розмір фінансової допомоги становить 3183 000, 00 грн.

Згідно п. 3. договору фінансова допомога перераховується кредитором на поточний рахунок позичальника в термін до 07.11. 2014 року включно.

Відповідно до п. 5 договору строк повернення фінансової допомоги - 12.11.2014 року. Крім того, зазначено, що позичальник має право достроково повернути фінансову допомогу повністю або частково. Сума фінансової допомоги підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок кредитора.

Пунктом 7 договору передбачено, що у разі прострочення повернення допомоги (її частини) позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, виходячи з розміру заборгованості за весь час прострочення. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину в разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п. 10 договору договір набуває чинності з моменту перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Так, договір № ФП 041114/1 про надання без відсоткової поворотної фінансової допомоги від 04.11.2014 року є договором позики, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 1046 - 1050 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3183 000, 00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1099 від 07.11.2014 року на суму 3182 000, 00 грн. та № 1084 від 04.11.2014 року на суму 1 000,00 грн.

Тобто, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

14.11.2014 року сторони погодили та підписали Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.11.2014 року складає 3183 000, 00 грн, що містить відтиски печаток сторін та підписи уповноважених представників позивача та відповідача.

03.02.2015 року до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заборгованість була частково погашена, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 03.02.2015 року (а.с.45), з якого вбачається, що заборгованість була погашена під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника, що матеріали справи не містять доказів про те, що саме під час судового розгляду відповідач сплатив позивачу грошові кошти.

З огляду на викладене та як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача за договором станом на 02.02.2015 року складає 5 000, 00 грн.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в сумі 5000,00 грн заборгованості.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до п. 4.7 Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (в даній справі відповідачем задоволено вимоги позивача після порушення провадження у справі ухвалою від 21.11.2014 року). Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/25673/14підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011" - задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик 2011" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року у справі №910/25673/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/25673/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді П.В. Авдеєв

Л.М. Ропій