Постанова

від 23.04.2015 по справі 910/26415/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа№ 910/26415/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Коротун О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Савенко О.І. представник за дов. б/н від 06.04.2015року, Щегельська О.Ю. (керівник);

від відповідача 1: Беспаль Д.Г. - представник за дов. б/н від 24.02.2015 року;

від відповідача 2: Ходорич О.М. - представник за дов. №064-1274 від 16.02.2015року;

від третьої особи: Ходорич О.М. - представник за дов. №001-824 від 25.03.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.02.2015 року

у справі № 910/26415/14 (суддя: Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВ-Київ"

до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо";

Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 656 915,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛВ-Київ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (далі - відповідач 1), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - третя особа) про стягнення 656 915,14 грн, з яких 462 104,70 грн заборгованості, 59187,38 грн пені, 53 034,47 грн інфляційних втрат та 82588,59 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги були мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт за договором № 11-2013 від 24.04.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/26415/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛВ-Київ" 462104,70 грн заборгованості, 6 076,99 грн 3 % річних, 45055,91 грн інфляційних втрат та 10264,76 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" відмовлено У задоволення позову до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської ради (Київської міської адміністрації) відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/26415/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.

Так, апелянт посилається, зокрема, на відсутність надходжень коштів з бюджету та невиконання казначейською службою коштів позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.02.2015 року апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" було прийнято до провадження.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 року, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи, в зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, відповідно до ч. 7 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", для розгляду справи №910/26415/14 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Сулім В.В., судді: Коротун О.М., Лобань О.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/26415/14 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/715/15 від 22.04.2014 року у зв'язку з перебуванням судді Лобаня у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Суліма В.В. суддів: Коротун О.М., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/26415/14 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".

Представник відповідача 2 та третьої особи в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду заперечив доводи апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛВ-Київ" (виконавець) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (замовник) було укладено Договір № 11-2013 (далі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1. - 2.2. Договору, на виконання розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2013 року № 295 "Про забезпечення на 2013 рік природоохоронних заходів в м. Києві", Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати проектні роботи (стадія робоча документація) по об'єкту: "Реконструкція недобудованих очисних споруд зливових вод на ж/м Вигурівщина-Троєщина (II черга)", (далі - Роботи). Вартість проведення Роботи згідно із Кошторисом (Додаток №1) та Протоколу погодження договірної ціни (Додаток №3) до цього Договору складає 601 549,20 грн (шістсот одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять гривень 20 копійок) у тому числі ПДВ 20% - 100 258, 20 грн (сто тисяч двісті п'ятдесят вісім гривень 20 копійок). Виконання та оплата робіт у 2013 році І етапу складає 85 377,60 грн (вісімдесят п'ять тисяч триста сімдесят сім грн. 60-кші.), відповідно до бюджетних призначень на 2013 рік.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2. Договору, замовник проводить оплату згідно з Календарним планом робіт (Додаток №2) цього Договору за актами здачі-приймання виконаних проектних робіт. У випадку затримки бюджетного фінансування Замовника, оплата за виконання Робіт проводиться в строк не більше 5 робочих днів з моменту отримання на розрахунковий рахунок Замовника бюджетних коштів.

Додатковою угодою № 1 сторони дійшли згоди, що заборгованість за виконання проектних робіт у 2013 році по об'єкту: "Реконструкція недобудованих очисних споруд зливових вод на ж/м Вигурівщина-Троєщина (II черга)" на дату підписання цієї Додаткової угоди становить 468 759,60 грн (чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 60 коп.), у тому числі ПДВ 20% 78 126,60 грн (сімдесят вісім тисяч сто двадцять шість гривень 60 коп.) та буде погашена у наступному бюджетному періоді, після затвердження кошторисних призначень. Сторони погодились продовжити дію договору на наступний бюджетний період відповідно до кошторисних призначень.

Додатковою угодою № 3 сторони дійшли згоди, що оплата у сумі 516 171,60 грн (п'ятсот шістнадцять тисяч сто сімдесят одна гривня 60 коп.) у тому числі ПДВ 20% - 86 028,60 грн (вісімдесят шість тисяч двадцять вісім гривень 60 коп.), в тому числі оплата заборгованості за виконані роботи у 2013 році 468 759,60 грн (чотириста шістдесят вісім тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 60 коп.), у тому числі ПДВ 20% 78126,60 грн (сімдесят вісім тисяч сто двадцять шість гривень 60 коп.) по об'єкту капітального будівництва "Реконструкція недобудованих очисних споруд зливових вод на ж/м Вигурівщина-Троєщина (II черга)" буде здійснена за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету по КФК 240601 КЕКВ 3210.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачами, позивач свої зобов'язання за спірним договором виконав належним чином, виконавши роботи за Договором на загальну суму 462 104,70 грн.

Відповідач в свою чергу проте взяті на себе зобов'язання по оплаті виконаних робіт належним чином та у встановлений Договором строк не виконав.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання скаржника на відсутність надходжень коштів з бюджету та невиконання казначейською службою коштів позивачу, як на підставу для відмови в позові та скасування рішення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 229 цього ж Кодексу, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Аналогічні правові позиції викладені у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 р. № 15/5027/715/2011, постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р.

В силу вимог частини першої ст. 625 Цивільного кодексу України, неналежне виконання (невиконання) Казначейством своїх повноважень, передбачених Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим Указом Президента України № 460/2011 від 13.04.2011 року, і, як наслідок, неможливість виконання відповідачем грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання та не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором з оплати виконаних позивачем робіт (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року у справі № 921/1071/13-г/14).

Крім того, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (п. 1.4. Постанови), роз'яснено, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що матеріали справи містять докази, з яких вбачається надходження коштів на рахунок відповідача-1 на виконання зобов'язань за спірним Договором, що не заперечується самим апелянтом та підтверджується посиланнями відповідача 2 та третьої особи.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тобто, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування штрафних санкцій, їх виду та розміру, суд першої інстанції дійшов правомірно висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році).

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення суми інфляційних втрат в розмірі 45 055,91 грн та 6076,99 грн. 3 % річних.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо безпідставності визначення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у якості співвідповідача та відсутності законних підстав для заявлення до нього позовних вимог.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/26415/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 року у справі №910/26415/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/26415/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді Н.Ф. Калатай

О.М. Коротун