Постанова
від 25.03.2015 по справі 910/20973/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2015 р. Справа № 910/20973/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Лобаня О.І.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Решетниченко О.С. (довіреність від 05.01.15 р. № 47-2);

від відповідача: не з'явився,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІЯ-БУД»

на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014

у справі № 910/20973/14 (суддя Нечай О.В.)

за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІЯ-БУД»

про стягнення 66 369,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/20973/14 позов задоволено повністю та вирішено стягнути з ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (далі - КП ПО УЖГ) заборгованість за надані комунальні послуги в розмірі 66369,80 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/20973/14 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» обґрунтовує свою апеляційну скаргу тим, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують факт отримання відповідачем груп-рахунків, платіжних вимог та рахунків-фактур. Також відповідач посилається у своїй скарзі на сплив трирічного строку позовної давності. Крім того, апелянт вважає, що він не був повідомлений місцевим судом про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 910/20973/14 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін на 02 березня 2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 02 березня 2015 року не з'явився, в той час як ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» було повідомлено про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення поштового зв'язку про вручення поштового відправлення.

Згідно із клопотанням директора ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» від 02.03.2015 про відкладення розгляду справи, в його представника відсутня можливість з'явитися в судове засідання, призначене на 02 березня 2015 року. Також вказане клопотання мотивоване необхідністю часу для укладання сторонами спору мирової угоди.

Однак, представник відповідача в судове засідання, призначене на 25 березня 2015 року, також не з'явився. Відповідач про поважні причини неявки його представника в судові засідання колегію суддів не повідомив.

Щодо вказаного вище клопотання ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» колегія зазначає, що відповідач не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого свого повноважного представника або його інтереси може представляти й директор товариства. Крім того, врегулювання сторонами спору мирним шляхом не перешкоджає розглядові апеляційної скарги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності представника позивача.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01 листопада 2006 року між КП ПО УЖГ, як підприємством, та ТОВ «ВІЛІЯ-БУД», як споживачем, укладено договір про надання послуг № 755/420 (далі - Договір), відповідно до якого підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», АЕК «КИЇВЕНЕРГО», ЗАТ ЕК «УКР-КАН-ПАУЕР») зобов'язується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежитлового приміщення площею 245,10 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, буд. 7, комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за Договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що споживач, у відповідності до даного Договору зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно оплатити їх.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1 Договору № 755/40) відповідачу надаються комунальні послуги з центрального опалення, гарячого водопостачання, холодного водопостачання та каналізації, а також холодної води на підігрів та електроенергія.

Згідно з п. 2.2. Договору споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити платежі за комунальні послуги минулого місяця, на підставі табуллярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг; суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж поточного місяця. Суми по кожному виду комунальних послуг, добір (зарахування), відшкодовування витрат по обслуговуванню внутрішньо будівних мереж, ПДВ, податок на воду пред'являються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати, споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Так, спір між сторонами даного судового процесу виник у зв'язку з тим, що ТОВ «ВІЛІЯ-БУД» порушило грошове зобов'язання за Договором. Відповідач не сплатив в повному обсязі грошові кошти за надані йому послуги в період часу з 01 листопада 2009 року по 01 серпня 2014 року. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості та звернення КП ПО УЖГ до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 66369,80 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе обов'язки щодо надання комунальних послуг, що підтверджується розробками по груп-рахунках, платіжними вимогами-дорученнями та рахунками-фактури за спірний період.

Однак, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б повністю або частково спростовували позовні вимоги КП ПО УЖГ.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з рішенням першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за Договорами в сумі 66369,80 грн.

Доводи апелянта про те, що ні в позові, ні в рішенні суду першої інстанції немає даних, отриманих на підставі табулярів, спростовуються наступним.

У матеріалах справ наявні договори, укладені між позивачем та виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «КИЇВВОДОКАНАЛ», АЕК «КИЇВЕНЕРГО», ЗАТ ЕК «УКР-КАН-ПАУЕР»). Розробки по груп-рахунках складалися на підставі облікових карток (табуляграм), що надавались постачальними організаціями відповідно до укладених договорів.

Крім того, апелянт зазначає, що позивач проводить розрахунок заборгованості за період з 01 листопада 2009 року по 01 серпня 2014 року, що перевищує строк загальної позовної давності.

Колегія суддів не бере до уваги зазначене твердження апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Положеннями п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" встановлено, що у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідачем жодного доказу щодо неможливості подання до суду першої інстанції заяви про сплив строку позовної давності суду не надано.

Твердження апелянта про те, що останній не був жодним чином повідомлений про дату та час проведення судового засідання спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи. Так, ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу було направлено за належною адресою та отримано останнім завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 3).

Більше того, 04 листопада 2014 року від відповідача, до суду першої інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Таким чином, наведене спростовує доводи апелянта, а також підтверджує те, що відповідач мав можливість подати заяву про сплив позовної давності до суду першої інстанції, однак своїм правом не скористався.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апелянта про те, що позивачем не були надані докази отримання відповідачем платіжних вимог-доручень та рахунків-фактур, з огляду на наступне.

Так, відповідно до умов Договору, споживач зобов'язується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Крім того, як передбачено сторонами у пункті 22 Договору, обов'язок, пов'язаний із отриманням платіжних вимог - доручень покладено на споживача - ТОВ «ВІЛІЯ-БУД». Жодного обов'язку щодо вручення відповідачем позивачеві вказаних документів Договором не передбачено.

Таким чином, колегія зазначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання платіжних вимог - доручень та рахунків-фактур не звільняє його від виконання грошового зобов'язання.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази, які частково підтверджують отримання відповідачем платіжних вимог-доручень.

Однак, при цьому, колегія суддів бере до уваги те, що протягом спірного періоду відповідачем здійснювалися часткові оплати за надані послуги, що свідчить про отримання останнім платіжних вимог-доручень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/20973/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЛІЯ-БУД» на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/20973/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2014 у справі № 910/20973/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/20973/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді А.Г. Майданевич

О.І. Лобань

Повний текст постанови складено 15 квітня 2015 року.

СудКиївський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення25.03.2015
Оприлюднено06.05.2015
Номер документу43819896
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/20973/14

Ухвала від 05.11.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Постанова від 25.03.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Федорчук Р.В.

Ухвала від 03.02.2015

Господарське

Київський апеляційний господарський суд

Федорчук Р.В.

Рішення від 10.12.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

Ухвала від 03.10.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Нечай О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні