Постанова

від 30.03.2015 по справі 804/2662/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 804/2662/15 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ :

12.02.2015 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0000911703, №0000881703, №0000891703, №0000871703 від 26.01.2015 р.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №0000861703 від 26.01.2015 р.; визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015971703 від 23.12.2014 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2015 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.03.2015 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначені податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, податкову вимогу про сплату боргу незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не ґрунтуються на законі та прийняті податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідач надав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. Надав письмові заперечення проти позову та додаткові докази по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

Порядок проведення документальних перевірок залежить від способу організації та місця проведення. Методика проведення перевірок контролюючими органами передбачена главою 8 Податкового кодексу України, а саме види перевірок, порядок та особливості проведення, умови та порядок допуску посадових осіб, строки їх проведення, оформлення перевірок.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що у період з 01.12.2014 р. по 12.12.2014 р. податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 4006/17-03-04-07/НОМЕР_1 від 23.12.2014 р. (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 28281,12 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 1520,25 грн., за 2013 р. в сумі 13173,38 грн., за 2013 р. в сумі 13587,49 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 20143,67 грн., в тому числі за грудень 2011 р. - 2027,00 грн., за квітень 2013 р. - 367,00 грн., за травень 2013 р. - 9161,00 грн., за липень 2013 р. - 2570,23 грн., за серпень 2013 р. - 6018,44 грн.; абз. 2 п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 41804,62 грн. в тому числі за 2011 р. в сумі 3516,86 грн., за 2012 р. в сумі 30474,44 грн., за 2013 р. в сумі 7813,32 грн.; п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, а саме не подавалися до Нікопольської ОДПІ (Орджонікідзевського відділення) ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за I-IV квартал 2011 р., I-III квартал 2012 р.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам первинних документів (на перевірку не надано документи, перелік яких вказаний в п. 1.16 Акту перевірки) за перевіряємий період при здійсненні податкового контролю.

23.12.2014 р. податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015971703 на суму у розмірі 41804,62 грн.

26.01.2015 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000911703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у розмірі 35351,40 грн. (за основним платежем - 28281,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7070,28 грн.);

- №0000881701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25179,59 грн., (за основним платежем - 20143,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5035,92 грн.);

- №0000891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та санкції у розмірі 510,00 грн.;

- №0000871703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 26.01.2015 р. відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000861703, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 3965,64 грн. за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 41804,62 грн.

Доказів адміністративного оскарження висновків Акту перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкції та/або податкової вимоги до податкового органу вищого рівня позивачем до суду не надано.

Відповідачем під час проведення перевірки встановлені наступні порушення та відповідні ним правовідносини.

Згідно Акту перевірки при перевірці використано: декларації про майновий стан і доходи 2011-2013 рр.; податкові декларації з ПДВ; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; податкові накладні, чеки, накладні, рахунки, акти виконаних робіт; виписки банку по розрахунковим рахункам; договори на придбання товару, на реалізацію; товарно-транспортні накладні; трудові угоди; відомості нарахування та виплати забортної плати найманих робітників.

В порушення п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України на дату підписання Акту перевірки за період з 01.01.2011 р. по 19.09.2013 р. по розрахунковому рахунку №26052039680200 АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, надано довідку з банку про відсутність руху грошових коштів не на паперовому носії, а в електронному виді без мокрої печатки; на дату складання Акту перевірки не надані книга обліку доходів і витрат за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. та інші документи, визначені у п. 1.16 Акту перевірки.

У періоді, що перевірявся позивач мав господарські відносини з ПП «Ін-Теграль» (код ЄДРПОУ 37150829) згідно Договору про надання послуг №0109/1 від 01.09.2011 р., згідно якого замовник (ФОП ОСОБА_1) доручає, а виконавець (ПП «Ін-Теграль») приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з встановленням запчастин і використання супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів за місцем розташування виконавця.

Послуги надаються замовнику за умови пред'явлення ним: документа, що засвідчує замовника (для фізичних осіб - паспорт, для представників юридичних осіб - довіреність, або інший документ, що посвідчує службове становище і повноваження особи) (п. 1.3 вказаного Договору).

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначаються при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформлюється рахунком-фактурою (п. 1.5 вказаного Договору).

Виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, які зазначаються в наряд-замовленні (п. 2.3 вказаного Договору).

Після проведення робіт виконавець повертає ТЗ та замінені деталі замовнику за актом приймання-передачі ( п. 2.5 вказаного договору).

Під час проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з даним контрагентом були використані п/д №257 від 29.12.2011 р., №255 від 23.12.2011 р., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-4606, виписки з банку; рахунок-фактура №СФ-2212/1 до перевірки не наданий.

Згідно даних пп. «Перегляд результатів співставлення» п. «Аналітична система» системи ДПС України «Податковий блок» видами діяльності ПП «Ін-Теграль» є: 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами - основний; 63.40.0 організація перевезення вантажів; 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління; 51.87.0 оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; 51.52.2. оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них. Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток №9015193405 від 07.02.2012 р. ПП «Ін-Теграль» за 2011 р. відомості про основні засоби (додаток АМ до декларації) відсутні. Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ) за 2011 р. не подавався. Дата анулювання свідоцтва ПДВ - 27.03.2013 р., причина анулювання - ліквідація банкрута. Станом на момент проведення перевірки має стан - 16 припинено (ліквідовано, закрито).

Отже, у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Згідно акту здачі-прийняття робіт не можливо ідентифікувати який вантажний чи легковий, якої марки, автомобільний транспорт підлягав ремонту, посадову особу з боку ПП «Ін-Теграль», яка була відповідальна за здійснення господарської операції (відсутні ПІБ).

Згідно п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (чинної до 01.01.2015 р.) (надалі - Інструкція №99) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

До перевірки не надані рахунки-фактури, наряд-замовлення, довіреності на отримання послуг, в акті здачі-прийняття робіт не вказано реквізити договору.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не підтверджено факту отримання послуг від постачальника ПП «Ін-Теграль», тобто контрагентами проведено документальне оформлення операцій без їх фактичного здійснення, у зв'язку з чим підлягають зменшенню валові витрати позивача за 2011 р. на загальну суму 10135,00 грн.

У періоді, що перевірявся позивач також мав господарські відносини з Спільним українсько-російським підприємством «Вектор-М» (код ЄДРПОУ 24829234) згідно Договору про надання послуг №01021 від 01.02.2012 р., згідно якого замовник (ФОП ОСОБА_1) доручає, а виконавець (Спільне українське-російське підприємство «Вектор-М») приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з встановленням запчастин і використання супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів за місцем розташування виконавця.

Послуги надаються замовнику за умови пред'явлення ним: документа, що засвідчує замовника (для фізичних осіб - паспорт, для представників юридичних осіб - довіреність, або інший документ, що посвідчує службове становище і повноваження особи) (п. 1.3 вказаного Договору).

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, зо надаються замовнику, визначаються при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформлюється рахунком-фактурою (п. 1.5 вказаного Договору).

Виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, які зазначаються в наряд замовленні (п. 2.3 вказаного Договору).

Після проведення робіт виконавець повертає ТЗ та замінені деталі замовнику за актом приймання-передачі ( п. 2.5 вказаного договору).

Під час проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з даним контрагентом були використані п/д №280 від 07.03.2012 р., №283 від 14.03.2012 р., №300 від 30.03.2012 р., №307 від 17.04.2012 р., №312 від 20.04.2012 р., №335 від 05.06.2012 р., №340 від 08.06.2012 р., №355 від 27.06.2012 р., №359 від 04.07.2012 р., №363 від 11.07.2012 р.. №367 від 18.07.2012 р., №385 від 23.08.2012 р., №377 від 08.08.2012 р., №387 від 29.08.2012 р., №399 від 27.09.2012 р., №404 від 04.10.2012 р., №405 від 05.10.2012 р., №430 від 03.12.2012 р., №431 від 03.12.2012 р., №443 від 25.12.2012 р., №444 від 27.12.2012 р., ;446 від 10.01.2013 р.; акти здачі-прийняття робіт №ОУ-7 від 29.02.2012 р., №ОУ-129 від 30.03.2012 р., №ОУ-305 від 30.04.2012 р., №ОУ-747 від 31.05.2012 р., №ОУ-1120 від 15.06.2012 р., №ОУ-1526 від 31.07.2012 р., №ОУ-1764 від 30.08.2012 р., №ОУ-2511 від 27.09.2012 р., №ОУ-2678 від 31.10.2012 р., №ОУ-3197 від 30.11.2012 р., №ОУ-3839 від 03.12.2012 р., №ОУ-3858 від 25.12.2012 р., №ОУ-3859 від 27.12.2012 р.; рахунки-фактури №СФ-2902-1-є від 29.02.2012 р., №СФ-3003-1-є від 30.03.2012 р., №СФ-3004-2-є від 30.04.2012 р., №СФ-3105-3-є від 31.05.2012 р., №СФ-1506-1-є від 15.06.2012 р., №СФ-3107-1-є від 31.07.2012 р., №СФ-3110-1-є від 31.10.2012 р.

Згідно даних пп. «Перегляд результатів співставлення» п. «Аналітична система» системи ДПС України «Податковий блок» видами діяльності Спільного українсько-російського підприємства «Вектор-М» (ПП «Апплікат») є: 46 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин - основний; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту. Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за півріччя 2012 р. №9047989091 від 10.08.2012 р. відомості про основні засоби (додаток АМ до декларації) відсутні. Дата анулювання свідоцтва ПДВ - 03.06.2013 р., причина анулювання - 39 - відсутність поставок та ненадання декларацій. Директором є ОСОБА_3, засновник ОСОБА_4, тоді як відповідно до укладеного договору директором виступала ОСОБА_5 (п.1.1.). Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ) за 2012 р. не подавався.

Викладене свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг з ремонту вантажного автомобільного транспорту.

Згідно актів здачі-прийняття робіт не можливо ідентифікувати який вантажний чи легковий, якої марки, автомобільний транспорт підлягав ремонту, посадову особу з боку Спільного українсько-російського підприємства «Вектор-М», яка була відповідальна за здійснення господарської операції (відсутні ПІБ).

До перевірки не надані усі рахунки-фактури, наряд-замовлення, довіреності на отримання послуг у порушення п. 2 Інструкції №99, в актах здачі-прийняття робіт не вказано реквізити договору.

Таким чином, взаємовідносини між Спільним українсько-російським підприємством «Вектор-М» та ФОП ОСОБА_1 не відповідають суті господарської операції, у зв'язку з чим підлягають зменшенню валові витрати позивача за 2012 р. на загальну суму 87822,50 грн.

У періоді, що перевірявся позивач також мав господарські відносини з ТОВ «Аурум і К» (код ЄДРПОУ 36295284) згідно Договору про надання послуг №01041 від 01.04.2013 р., згідно якого замовник (ФОП ОСОБА_1) доручає, а виконавець (Спільне українське-російське підприємство «Вектор-М») приймає на себе зобов'язання протягом строку дії договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з встановленням запчастин і використання супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів за місцем розташування виконавця.

Послуги надаються замовнику за умови пред'явлення ним: документа, що засвідчує замовника (для фізичних осіб - паспорт, для представників юридичних осіб - довіреність, або інший документ, що посвідчує службове становище і повноваження особи) (п. 1.3 вказаного Договору).

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, зо надаються замовнику, визначаються при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформлюється рахунком-фактурою (п. 1.5 вказаного Договору).

Виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, які зазначаються в наряд замовленні (п. 2.3 вказаного Договору).

Після проведення робіт виконавець повертає ТЗ та замінені деталі замовнику за актом приймання-передачі ( п. 2.5 вказаного договору).

Під час проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з даним контрагентом були використані п/д №8 від 19.04.2013 р., №18, №12, №9, №17, №10, №15, №1, №16, №5, №7, №14, №2, №11, №3, №13, №4, №19 від 18.04.2013 р.; акти здачі-прийняття робіт №ОУ-1303 від 05.04.2013 р., №ОУ-1323 від 08.04.2013 р., №ОУ-1344 від 09.04.2013 р., №ОУ-1362 від 10.04.2013 р., №ОУ-1383 від 11.04.2013 р., №ОУ-1423 від 15.04.2013 р., №ОУ-1503 від 19.04.2013 р., №ОУ-1504 від 19.04.2013 р., №ОУ-1505 від 19.04.2013 р., №ОУ-1506 від 19.04.2013 р., №ОУ-1507 від 19.04.2013 р., №ОУ-1508 від 19.04.2013 р., №ОУ-2586 від 11.07.2013 р.

Згідно даних пп. «Перегляд результатів співставлення» п. «Аналітична система» системи ДПС України «Податковий блок» видами діяльності ТОВ «Аурум і К» є: 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами - основний; 46.38 оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 46.69 оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням; 46.77 оптова торгівля відходами та брухтом; 46.90 неспеціалізована оптова торгівля; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах. Відповідно до поданої декларації з податку на прибуток за півріччя 2013 р. №9090653626 від 25.02.2014 р. відомості про основні засоби (додаток АМ до декларації) відсутні. Стан платника - 14 визнано банкрутом. Директором є ОСОБА_6, засновник та головний бухгалтер ОСОБА_7, тоді як відповідно до укладеного договору директором виступав ОСОБА_7 (п.1.1.). Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф. 1-ДФ) за 2013 р. не подавався. Відповідно до поданого ТОВ «Аурум і К» звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за грудень 2013 р. №1400030082 від 03.01.2014 р. на підприємстві рахувався 1 найманий працівник.

Викладене свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання послуг по ремонту вантажного автомобільного транспорту.

Згідно актів здачі-прийняття робіт не можливо ідентифікувати який вантажний чи легковий, якої марки, автомобільний транспорт підлягав ремонту, посадову особу з боку ТОВ «Аурум і К», яка була відповідальна за здійснення господарської операції (зазначений директор ОСОБА_7 є засновником та головним бухгалтером).

До перевірки не надані рахунки-фактури, наряд-замовлення, довіреності на отримання послуг у порушення п. 2 Інструкції №99, в актах здачі-прийняття робіт не вказано реквізити договору та рахунок-фактура.

Таким чином, взаємовідносини між ТОВ «Аурум і К» та ФОП ОСОБА_1 не відповідають суті господарської операції, у зв'язку з чим підлягають зменшенню валові витрати позивача за 2013 р. на загальну суму 90583,33 грн.

В ході проведення перевірки в порушення вимог п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на 188540,83 грн. в результаті заниження задекларованого загального оподатковуваного доходу та завищення задекларованих документально непідтверджених витрат.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

При проведенні перевірки встановлено порушення абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка.

За результатами перевірки підлягає донарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 41804,62 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 3516,86 грн., за 2012 р. в сумі 30474,44 грн., за 2013 р. в сумі 7813,32 грн.

Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, оскільки усі договори про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів підписувалися діючими керівниками; висновки щодо відсутності у контрагентів виду діяльності, що пов'язаний з наданням ремонтів автомобільного вантажного транспорту зроблені станом на момент перевірки, а станом на момент укладання угод така інформація в Акті перевірки відсутня; ідентифікація автомобілю у актах здачі-прийому робіт не є обов'язковою, оскільки для здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 використовує один транспортний засіб (сідловий тягач-Е, марки VOLVO, модель FH12, 2000 року випуску з напівпричепом-рефрижератором-Е, марки KOGEL, модель SVKT24, 1998 року випуску); усі необхідні первинні документи є в наявності, тому взаємовідносини зі спірними контрагентами підтверджуються у повному обсязі; на момент вчинення господарських відносин контрагенти були зареєстровані як платники податків на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

На підтвердження викладеного позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи: Акти здачі прийняття робіт (надання послуг) №ОУ- 1508, №ОУ- 1507, №ОУ- 1506, №ОУ- 1505, №ОУ- 1504, №ОУ- 1503, №ОУ- 1502, №ОУ- 1501, №ОУ- 1483, №ОУ- 1464, №0У-1442, №0У- 1423, №0У-1401, №ОУ- 1383, №ОУ-1362, №ОУ- 3410, №ОУ- 1344, №ОУ- 1323, Акт №ОУ-1303, №ОУ-1281, №ОУ-1261, №ОУ- 1245, №ОУ-1227, №ОУ- 2802, №ОУ-2586, №ОУ-2466, №ОУ- 3002, №ОУ-3822 , №ОУ-3821, №ОУ- 3722, №ОУ- 3514, №ОУ-4472, №ОУ- 4385, №ОУ- 4112, №ОУ-1526, №ОУ-4606; податкові накладні від 19.04.2013 р. № 1502, від 05.04.2013 р. № 1303, від 08.04.2013 р. № 1323, від 11.04.2013 р. № 1383, від 15.04.2013 р. № 1423, від 16.04.2013 р. № 1442, від 03.07.2013 р. № 2466, від 26.07.2013 р. № 2802, від 11.07.2013 р. № 2586, від 12.04.2013 р. № 1401, від 09.04.2013 р. № 1344, від 01.04.2013 р. № 1227, від 19.04.2013 р. № 1508, від 19.04.2013 р. № 1507, від 19.04.2013 р. № 1505, від 09.08.2013 р. № 3002, від 20.09.2013 р. № 3722, від 11.09.2013 р. № 3514, від 25.09.2013 р. № 3821, від 22.10.2013 р. № 4385, від 25.10.2013 р. № 4472, від 09.10.2013 р. №4112, від 25.09.2013 р. № 3822, від 31.07.2012 р. №390, від 22.12.2011 р. №4606; Договір № 01021 від 01.02.2012 р., Договір №0109/1 від 01.09.2011 р.; рахунок-фактура № СФ-3107-1 від 31.07.2012 р.; податкові декларації про майновий стан і доходи за 2011, 2012, 2013 рр.; рахунки за 2011, 2012, 2013 рр.; звітність за квітень 2013 р., липень.2013 р., серпень 2013 р.; додаток до таблиці 1 за 4 місяць 2013 р.; відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам; додаток до таблиці 1 за 8 місяць 2013 р.; податкові декларації з податку на додану вартість; оборотно-сальдові відомості по рахунку 361; розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів; розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з податку на додану вартість. Додатково було надано: Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-1121, № ОУ-3858, № ОУ-2678, № ОУ-1764, № ОУ-227, № ОУ-2511, № ОУ-3197, № ОУ-1120, № ОУ-1763, № ОУ-125, № ОУ-3839, № ОУ-3859, № ОУ-1526, № ОУ-129, № ОУ-305, № ОУ-747, № ОУ-1119, № ОУ-7, № ОУ-1227, № ОУ-1503, № ОУ-1505, № ОУ-1504, № ОУ-1344, № ОУ-1245, № ОУ-1508, № ОУ-1506, № ОУ-1507, № ОУ-1261, № ОУ-2586, № ОУ-1501, № ОУ-1464, № ОУ-1483, № ОУ-1401, № ОУ-1323, № ОУ-1281, № ОУ-1303, № ОУ-2802; рахунки-фактури № СФ-2206-1 від 22 червня 2012 р., № СФ-3110-1 від 31 жовтня 2012 р., № СФ-2709-1 від 27 вересня 2012 р., № СФ-3011-1 від 30 листопада 2012 р., № СФ-1506-1 від 15 червня 2012 р., № СФ-3107-1 від 31 липня 2012 р., № СФ-3003-1 від 30 березня 2012 р., № СФ-3105-3 від 31 травня 2012 р., № СФ-0806-1 від 08 червня 2012 р., № СФ-2902-1 від 29 лютого 2012 р., № СФ-0104-1 від 01 квітня 2013 р., № СФ-1904-7 від 19 квітня 2013 р., № СФ-1904-5 від 19 квітня 2013 р., № СФ-1904-6 від 19 квітня 2013 р., № СФ-0904-1 від 09 квітня 2013 р., № СФ-0204-1 від 02 квітня 2013 р., № СФ-1904-2 від 19 квітня 2013 р., № СФ-1904-1 від 19 квітня 2013 р., № СФ-1904-3 від 19 квітня 2013 р., № СФ-0304-1 від 03 квітня 2013 р., № СФ-1107-1 від 11 липня 2013 р., № СФ-1904-1 від 19 квітня 2013 р., № СФ-1704-2 від 17 квітня 2013 р., № СФ-1804-1 від 18 квітня 2013 р., № СФ-1204-1 від 12 квітня 2013 р., № СФ-0804-1 від 08 квітня 2013 р., № СФ-0404-1 від 04 квітня 2013 р., № СФ-0504-1 від 05 квітня 2013 р.; закази-наряди № 1121 від 22 червня 2012 р., № 3858 від 25 грудня 2012 р., № 2678 від 31 жовтня 2012 р., № 1764 від 30 серпня 2012 р., № 227 від 04 квітня 2012 р., № 2709-1 від 27 вересня 2012 р., № 3011-1 від 30 листопада 2012 р., № 1506-1 від 15 липня 2012 р., № 1763 від 10 серпня 2012 р., № 3839 від 03 грудня 2012 р., № 3859 від 27 грудня 2012 р., № 3107-1 від 08 липня 2012 р., № 3003-1 від 03 березня 2012 р., № 305 від 30 квітня 2012 р., № 3105-3 від 31 травня 2012 р., № 0806-1 від 8 червня 2012 р., № 125 від 10 січня 2013 р., № 1227 від 01 квітня 2013 р., № 1503 від 19 квітня 2013 р., № 1505 від 19 квітня 2013 р., № 1504 від 19 квітня 2013 р., № 1344 від 09 квітня 2013 р., № 1245 від 02 квітня 2013 р., № 1508 від 19 квітня 2013 р., № 1506 від 19 квітня 2013 р., № 1507 від 19 квітня 2013 р., № 1261 від 03 квітня 2013 р., № 2586 від 11 липня 2013 р., № 1501 від 19 квітня 2013 р., № 1483 від 18 квітня 2013 р., № 1464 від 17 квітня 2013 р., № 1401 від 12 квітня 2013 р., № 1323 від 08 квітня 2013 р., № 1281 від 04 квітня 2013 р., № 1303 від 05 квітня 2013 р.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Стаття 201 Податкового кодексу України встановлює вимоги до складання податкових накладних.

Відповідно до підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України (у відповідній редакції) реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Фізична особа - підприємець вважається податковим агентом працівника - фізичної особи, яка перебуває з нею у трудових, цивільно-правових відносинах, або будь-якої іншої фізичної особи щодо будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) на користь такої особи.

Фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Встановлені в абзацах першому - сьомому цього пункту ставки податків не застосовуються до доходів, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті.

Відповідно до ст. 71, 72, 73 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація; що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; за результатами податкового контролю.

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.

Інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; у разі проведення зустрічної звірки.

У відповідності до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, серед іншого, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України).

З матеріалів справи вбачається на відображено у Акті перевірки (п. 1.16), що позивачу було направлено поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення запити про надання інформації №23124/10/04-07-17.03.12 від 20.11.2014 р., №25385/10/04-07-17.03.12 від 12.12.2014 р.

Вказаними запитами податковий орган просив надати наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ідентифікаційний номер, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та послуг, договори оренди приміщень або свідоцтво на право власності, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності, довідки про реєстрацію РРО, КОРО; угоди (договори) з постачальниками та покупцями, договори, контракти, інші угоди, податкові накладні, накладні, виписки банку, товарні чеки, транспортні документи; контрольні стрічки, книги обліку розрахункових операцій, касові стрічки; книги обліку доходів та витрат, книги (реєстри) обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг), розшифровки обліку валових доходів та валових витрат за перевіряємий період; відомості нарахування та виплати заробітної плати, табеля обліку робочого часу; трудові угоди з найманими працівниками; квитанції про сплату податків, зборів, та інші первинні документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність; розшифровку сформованих валових витрат включених до книги обліку доходів та витрат (загальна система) та вказаних в декларації про доходи поданих до Нікопольської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за 2011-2013 рр. (вх. №9015664733 від 09.02.2012 р. №9085924404 від 25.01.2013 р., №9089473674 від 04.02.2014 р.); книгу обліку доходів і витрат (загальна система) за перевіряємий період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.; документальні підтвердження та письмові пояснення щодо використання вищевказаних витрат у здійсненні фінансово-господарській діяльності; середня націнка з реалізації товарів (робіт, послуг) за 2011-2013 рр., залишки товарно-матеріальних цінностей (товару) на 01.01.2011 р., на 01.01.2012 р., н 01.01.2013 р., на 31.12.2013 р., дебіторська та кредиторська заборгованість (у розрізі окремих покупців, постачальників) на 01.01.2011 р., на 31.12.2013 р. із зазначенням періоду виникнення (помісячно), акти на списання запчастин за 2011 -2013 рр.; первинні банківські документи (виписки банку, платіжні доручення та ін.) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. по розрахунковим рахункам №26258330047002 ПАТ «АЛЬФА-БАНК» у м.Києві, МФО 300346, №26052039680200 АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, або у випадку відсутності руху по вказаним рахункам: довідку з банку про відсутність руху грошових коштів за вищевказані періоди.

Пояснення щодо наступних питань: яка кількість найманих робітників. їх середньомісячна заробітна плата; середня націнка з реалізації товарів (робіт, послуг) по рокам; залишки товарно-матеріальних цінностей (товару) на 01.01.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.01.2013 р., на 31.12.2013 р.; дебіторська та кредиторська заборгованість (у розрізі окремих покупців, постачальників) із зазначенням періоду виникнення (помісячно); форма розрахунків за отриманий товар (надані послуги); наявність власних та орендованих транспортних засобів, основних фондів.

За поясненнями ОСОБА_1 жодних запитів вона не отримувала.

Проте, матеріали справи містять докази отримання запиту про надання інформації 15.12.2014 р. та 22.12.2014 р. відповідно.

Пояснень щодо ненадання до перевірки перелічених вище документів або доказів їх надання позивачем не надано. Наявність даних первинних документів не підтверджує їх надання до перевірки.

Згідно пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що тільки у межах господарської діяльності платника податку, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, платник податку, має право на віднесення таких сум: до податкового кредиту звітного періоду.

Господарським Кодексом України визначено наступне:

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарюванні у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовленим та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Податковим кодексом України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Виходячи з вищевикладених норм Господарського Кодексу та Податкового кодексу України, що надають визначення господарської (підприємницької) діяльності, межами господарської діяльності встановлюються:

доходи в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах отримані таким платником податків у зв'язку з продажем (поставкою) товарів (робіт, послуг);

діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Правовий аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що приписи Податкового кодексу України ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту підприємства від наявності чи відсутності прибутку по окремим господарським операціям.

Відповідно до п.2.1 Договорів замовник зобов'язаний самостійно доставити транспортний засіб на СТО для проведення визначеного комплексу послуг. У випадку неможливості доставити транспортний засіб у заздалегідь визначений час, замовник зобов'язаний не пізніше ніж за один день повідомити про це виконавця і погодити з ним дату початку робіт. На прохання замовника, виконавець може доставити транспортний засіб на СТО власними засобами з подальшою оплатою.

Місцем надання послуг є місце фактичного надання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном у відповідності до пп. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України.

Слід звернути увагу, що місце технічного обслуговування вантажного автомобільного транспорту визначено - м. Запоріжжя, місце реєстрації виконавців послуг - м. Дніпропетровськ, м. Полтава, місце складання актів здачі-прийняття робіт - м. Дніпропетровськ.

Таким чином, з наданої первинної документації підприємства не вбачається можливим дослідити рух транспортного засобу на СТО, доцільність використання таких послуг з урахуванням заявлених видів діяльності, часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження, віддаленості контрагентів один від одного.

Окремо слід звернути увагу на недоліки складання первинної документації позивача.

Так, чинне законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі, втім умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

У справі, яка розглядається, умовами договорів, укладеними позивачем з контрагентами, передбачено надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів.

Згідно актів здачі-прийняття робіт не можливо ідентифікувати який вантажний чи легковий, якої марки, автомобільний транспорт підлягав ремонту, посадову особу з боку підприємств-контрагентів; не вказано реквізити договору та рахунки-фактури.

Таким чином, вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені/надані роботи/послуги, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена ЦК, законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки податковий орган встановив обставини, які свідчать про умисел позивача на укладення договорів з контрагентом (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені договорами.

Зазначені обставини були встановлені податковим органом під час перевірки і залишились не спростованими під час судового розгляду справи.

Крім того, керуючись Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Позивач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, та/або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем наведено та надано достатньо доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угод передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд погоджується з висновком відповідача, що правочини, укладені між позивачем та контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що в спірних правовідносинах відповідач зробив висновок щодо визнання правочинів такими, що вчинені без мети настання правових наслідків, під час встановлення певних фактів та обставин в порядку виконання покладених на неї обов'язків, а саме: документальної планової виїзної перевірки позивача. По суті зазначений висновок відповідача не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії в розумінні положень ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, та не виходить за рамки компетенції податкового органу.

Суд критично відноситься до посилання позивача про процедурні порушення податковим органом про проведенні перевірки, оскільки в контексті заявлених позовних вимог не оскаржуються дії відповідача при проведенні перевірки, а у разі наявності таких порушень останні не впливають на визначення податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за результатами виявлених порушень.

Усі доводи позивача ґрунтуються на наявності усіх первинних документів, що не надання таких документів до перевірки, недоліків їх оформлення, належних та достатніх доводів та/або пояснень не наведено.

Обґрунтування протиправності податкової вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій ґрунтуються на твердженнях щодо неправомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до положень ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідачем належним чином доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги.

Твердження позивача протилежного не доводять.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві не наведені обставини, які б могли свідчити про обґрунтованість позовних вимог.

За наведених обставин у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 214,64 грн., із необхідних 2146,43 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1931,79 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1931,79 грн. (одна тисяча дев'ятсот тридцять одна грн. 79 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 30.03.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун