Ухвала

від 13.08.2015 по справі 804/2662/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2015 рокусправа № 804/2662/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Щербака А.А. Баранник Н.П.

за участю секретаря судового засідання: Спірічев Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровськ апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення №0000911703, №0000881703, №0000891703, №0000871703 від 26.01.2015 р.; визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій №0000861703 від 26.01.2015 р.; визнати протиправною та скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015971703 від 23.12.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими рішеннями відповідача які прийняті на підставі висновків, викладених у акті перевірки щодо відсутності реальності виконання договорів з контрагентами - ПП «Ін-Теграль», СУРП «Вектор-М» та ТОВ «Аурум і К», оскільки позивач має всі первинні документи на таке підтвердження.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В судовому засіданні було допущено заміну відповідача її правонаступником.

Представник відповідачів щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін.

Представник позивача до суду не з'явився, просив суд розглядати справу за відсутності представника, про що надав заяву.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 01.12.2014 р. по 12.12.2014 р. відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено Акт № 4006/17-03-04-07/НОМЕР_1 від 23.12.2014р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 28281,12 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 1520,25 грн., за 2013 р. в сумі 13173,38 грн., за 2013 р. в сумі 13587,49 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряє мий період на загальну суму 20143,67 грн., в тому числі за грудень 2011 р. - 2027,00 грн., за квітень 2013 р. - 367,00 грн., за травень 2013 р. - 9161,00 грн., за липень 2013 р. - 2570,23 грн., за серпень 2013 р. - 6018,44 грн.; абз. 2 п.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 41804,62 грн. в тому числі за 2011 р. в сумі 3516,86 грн., за 2012 р. в сумі 30474,44 грн., за 2013 р. в сумі 7813,32 грн.; п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 ПК України, не подання до Нікопольської ОДПІ (Орджонікідзевського відділення) ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за I-IV квартал 2011 р., I-III квартал 2012 р.; п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме ненадання платником податків контролюючим органам первинних документів (на перевірку не надано документи, перелік яких вказаний в п. 1.16 Акту перевірки) за перевіряємий період при здійсненні податкового контролю.

Висновки перевіряючих ґрунтуються зокрема на відсутності реальності здійснення господарських операцій щодо отримання позивачем послуг у ПП «Ін-Теграль», СУРП «Вектор-М» та ТОВ «Аурум і К».

За результатами перевірки 23.12.2014 р. податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0015971703 на суму у розмірі 41804,62 грн.

26.01.2015 р. податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000911703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами у розмірі 35351,40 грн. (за основним платежем - 28281,12 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7070,28 грн.);

- №0000881701, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 25179,59 грн., (за основним платежем - 20143,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5035,92 грн.);

- №0000891703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: адміністративні штрафи та санкції у розмірі 510,00 грн.;

- №0000871703, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, 26.01.2015 р. відповідачем винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000861703, яким на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 3965,64 грн. за наслідками донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у розмірі 41804,62 грн.

Згідно Акту перевірки при перевірці використано: декларації про майновий стан і доходи 2011-2013 рр.; податкові декларації з ПДВ; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; податкові накладні, чеки, накладні, рахунки, акти виконаних робіт; виписки банку по розрахунковим рахункам; договори на придбання товару, на реалізацію; товарно-транспортні накладні; трудові угоди; відомості нарахування та виплати забортної плати найманих робітників.

Відповідно до пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, відповідно до наведених законодавчих вимог підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, розрахункові, платіжні та інші первинні документи є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту підприємства та віднесення ним до складу витрат підприємства витрат, понесених в результаті придбання товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивачем у перевіряємому періоді було укладено договори з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з ПП «Ін-Теграль», СУРП «Вектор-М» та ТОВ «Аурум і К». Договори мають однаковий предмет договору, порядок виконання робіт, обов'язки тощо. (а.с. 77, 138, 144 Т1).

Так між позивачем та ПП «Ін-Теграль» договір №0109/1 від 01.09.2011р., між позивачем та ТОВ «Аурум і К» №01041 від 01 квітня 2013р., між позивачем та СУРП «Вектор-М» №01021 від 01 лютого 2012р. Позивач є замовником послуг, контрагенти - виконавцем.

Відповідно умовам договору виконавець надає послуги з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів з встановленням запчастин і використання супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів за місцем розташування виконавця.

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначаються при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформлюється рахунком-фактурою (п. 1.5 вказаного Договору).

На обслуговування приймається автомобіль тільки при перевірці технічного стану, виявлення пошкоджень і дефектів. Приймання ТЗ здійснюється на підставі Акту (п. 2.2. Договору). Виконавець визначає строк виконання робіт та дату їх завершення, які зазначаються в наряд-замовленні (п. 2.3 вказаного Договору). Після проведення робіт виконавець повертає ТЗ та замінені деталі замовнику за актом приймання-передачі ( п. 2.5 вказаного договору).

Позивачем до перевірки як на доказ виконання договорів були надані:

- щодо взаємовідносин з ПП «Ін-Теграль» - акт здачі-прийняття робіт, договір, податкова накладна, платіжне доручення;

- щодо взаємовідносин з СУРП «Вектор-М» - акти здачі прийняття робіт, частково рахунок-фактура, договір, податкові накладні, платіжні доручення;

- щодо взаємовідносин з ТОВ «Аурум і К» - акти здачі-прийняття робіт, договір, платіжні доручення, податкові накладні.

Враховуючи те, що інших документів позивач до перевірки не надав, хоча такі були витребувані податковим органом, відповідачем вірно визначені у акті перевірки висновки, що відсутні докази надання вказаними контрагентами таких послуг.

Так по-перше з урахуванням виду діяльності вказаних контрагентів позивача не доведено можливість надання такими послуг з обслуговування ТЗ (а.с. 30, 39, 46 Т1); по-друге позивачем як до перевірки так і суду не надані документи визначені договорами - приймання виконавцем ТЗ на підставі Акту; рахунків-фактури; нарядів, довіреності тощо.

З поданих позивачем до перевірки та суду документів не можливо ідентифікувати який вантажний чи легковий, якої марки, автомобільний транспорт підлягав ремонту, посадову особу з боку виконавця, яка була відповідальна за здійснення господарської операції (відсутні ПІБ). В актах здачі-прийняття робіт відсутні посилання на договори.

Враховуючи зазначене, колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем занижено суми доходу, з урахуванням вищезазначених порушень.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

При проведенні перевірки встановлено порушення абз. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 відсотка.

За результатами перевірки підлягає донарахуванню єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 41804,62 грн., в тому числі за 2011 р. в сумі 3516,86 грн., за 2012 р. в сумі 30474,44 грн., за 2013 р. в сумі 7813,32 грн.

Враховуючи вищезазначене, рішення відповідача про донарахування єдиного внеску та вимоги прийняті з додержанням норм чинного законодавства.

Також відповідачем встановлено, що позивач відображав у деклараціях про доходи за 2011-2013р. суми витрат на оплату праці найманих осіб, проте звітність за формою №1ДФ до податкового органу в порушення п. 46.1 ст. 46, пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 ПК України, не подавав.

Таким чином штрафна санкція відповідачем також застосована правомірно.

Щодо застосування штрафної санкції за ненадання до перевірки документів слід зазначити наступне.

Відповідно до п.44.6, п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

З матеріалів справи вбачається на відображено у Акті перевірки (п. 1.16), що позивачу було направлено поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення запити про надання інформації №23124/10/04-07-17.03.12 від 20.11.2014 р., №25385/10/04-07-17.03.12 від 12.12.2014 р.

Вказаними запитами податковий орган просив надати наступні документи: свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, ідентифікаційний номер, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, дозвіл на розміщення об'єктів торгівлі та послуг, договори оренди приміщень або свідоцтво на право власності, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню, торгові патенти на право здійснення торговельної діяльності, довідки про реєстрацію РРО, КОРО; угоди (договори) з постачальниками та покупцями, договори, контракти, інші угоди, податкові накладні, накладні, виписки банку, товарні чеки, транспортні документи; контрольні стрічки, книги обліку розрахункових операцій, касові стрічки; книги обліку доходів та витрат, книги (реєстри) обліку продажу та придбання товарів (робіт, послуг), розшифровки обліку валових доходів та валових витрат за перевіряємий період; відомості нарахування та виплати заробітної плати, табеля обліку робочого часу; трудові угоди з найманими працівниками; квитанції про сплату податків, зборів, та інші первинні документи, що свідчать про фінансово-господарську діяльність; розшифровку сформованих валових витрат включених до книги обліку доходів та витрат (загальна система) та вказаних в декларації про доходи поданих до Нікопольської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, за 2011-2013 рр. (вх. №9015664733 від 09.02.2012 р. №9085924404 від 25.01.2013 р., №9089473674 від 04.02.2014 р.); книгу обліку доходів і витрат (загальна система) за перевіряємий період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р.; документальні підтвердження та письмові пояснення щодо використання вищевказаних витрат у здійсненні фінансово-господарській діяльності; середня націнка з реалізації товарів (робіт, послуг) за 2011-2013 рр., залишки товарно-матеріальних цінностей (товару) на 01.01.2011 р., на 01.01.2012 р., н 01.01.2013 р., на 31.12.2013 р., дебіторська та кредиторська заборгованість (у розрізі окремих покупців, постачальників) на 01.01.2011 р., на 31.12.2013 р. із зазначенням періоду виникнення (помісячно), акти на списання запчастин за 2011 -2013 рр.; первинні банківські документи (виписки банку, платіжні доручення та ін.) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р. по розрахунковим рахункам №26258330047002 ПАТ "АЛЬФА-БАНК" у м.Києві, МФО 300346, №26052039680200 АТ "УкрСиббанк", МФО 351005, або у випадку відсутності руху по вказаним рахункам: довідку з банку про відсутність руху грошових коштів за вищевказані періоди.

Пояснення щодо наступних питань: яка кількість найманих робітників. їх середньомісячна заробітна плата; середня націнка з реалізації товарів (робіт, послуг) по рокам; залишки товарно-матеріальних цінностей (товару) на 01.01.2011 р., на 01.01.2012 р., на 01.01.2013 р., на 31.12.2013 р.; дебіторська та кредиторська заборгованість (у розрізі окремих покупців, постачальників) із зазначенням періоду виникнення (помісячно); форма розрахунків за отриманий товар (надані послуги); наявність власних та орендованих транспортних засобів, основних фондів.

Матеріали справи містять докази отримання запиту про надання інформації 15.12.2014р. та 22.12.2014 р. відповідно.

Ненадання таких документів відображено у акті перевірки, пояснень підстав ненадання до перевірки перелічених вище документів або доказів їх надання позивачем не надано. Наявність даних первинних документів не підтверджує їх надання до перевірки.

Також відсутні докази подання заперечень на акт перевірки з доданням певних первинних документів, що могло б спростувати доводи відповідача щодо їх неподання.

Доводи апеляційної скарги вищенаведених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судом були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2015року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак

Суддя: Н.П. Баранник