Постанова

від 22.04.2015 по справі 804/9976/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 р. Справа № 804/9976/14 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Віп-Гарант» про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках, -

ВСТАНОВИВ :

15.07.2014 р. Лівобережна об'єднана державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Віп-Гарант» (надалі - відповідач) з позовною вимогою про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках згідно з довідкою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2014 р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2015 р. провадження у справі поновлено.

Посилаючись на норми ст. 94 Податкового кодексу України, позивач вважає, що необхідно застосувати арешт коштів на рахунках підприємства у зв'язку з відмовою відповідача у допуску посадових осіб податкової інспекції до проведення перевірки.

Позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Повноваження, компетенція контролюючих органів, обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України. Державні податкові інспекції є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: загальність оподаткування; рівність усіх платників перед законом; невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства; презумпція правомірності рішень платника податку; фіскальна достатність; соціальна справедливість; економічність оподаткування; нейтральність оподаткування; стабільність; рівномірність та зручність сплати; єдиний підхід до встановлення податків та зборів. Зазначені принципи спрямовані на недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації.

У відповідності п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначений ст. 78 Податкового кодексу України.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, що наказом Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №778 від 11.07.2014 р. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Фірма «Віп-Гарант» (код ЄДРПОУ 32952501) по взаємовідносинам із ТОВ «Гатіора» (код ЄДРПОУ 38091733) за період з 01.08.2013 р. по 31.12.2013 р., січень 2014 р., ТОВ «Грант Тайм» (код ЄДРПОУ 38123047) за період з 01.10.2013 р. по 31.12.2013 р., січень 2014 р., ТОВ «Т.І.Р.А.» (код ЄДРПОУ 30730482) за період з 01.03.2013 р. по 30.06.2013 р., ТОВ «Відім» (код ЄДРПОУ 38600097) за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р., ТОВ «Пром-Логістіка» (код ЄДРПОУ 38620773) за період з 01.03.2014 р. по 30.04.2014 р., ТОВ «Сталь Строй» (код ЄДРПОУ 39074263) за травень 2014 р., ТОВ «Охоронно-Детективне агентство «Професіонал» (код ЄДРПОУ 37373766) за грудень 2012 р., ТОВ «Атлантида групп» (код ЄДРПОУ 38567301) за червень 2014 р., ТОВ «Охоронно-Детективне агентство «Білий Барс» (код ЄДРПОУ 34885296) за період з 01.02.2013 р. по 31.05.2013 р., ТОВ «Велес Ойл» (код ЄДРПОУ 37149258) за травень 2014 р., ДНЗ «МВПУПТ» (код ЄДРПОУ 2541384) за вересень 2012 р.

14.07.2014 р. видано направлення на перевірку №425.

У пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Однак, 14.07.2014 р. при намаганні працівників ОДПІ розпочати перевірку, підприємство відмовило у допуску на перевірку, про що зафіксовано у Акті від 14.07.2014 р. №2477/2203/32952501.

14.07.2014 р. податковим органом подано звернення про накладення адміністративного арешту у відповідності до додатку 1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.10.2013 р. №568.

15.07.2014 р. о 09:30 год. за результатами розгляду звернення позивачем було прийнято рішення про застосування повного адміністративного арешту відносно ТОВ «Фірма «Віп-Гарант».

Матеріали справи містять докази направлення вказаного рішення на адресу підприємства.

Відповідно до пп. 16.1.13 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний допускати посадових осіб контролюючого органу для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України).

Абзацом 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України визначено, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Абзацом 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови (п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України).

Таким чином, відмова платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки є наслідком невиконання останніми визначених законом передумов, що дозволяють приступити до її проведення.

Податковий кодекс України встановлює виключний перелік підстав для відмови платника податків у допуску до проведення перевірки, якими є, ненадання документів, перелічених у пункті 81.1 статті 81 цього Кодексу або надання таких документів, оформлених із порушенням вимог даної норми.

Приписами ст.4 Податкового кодексу України передбачено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Статтею 94 вищевказаного кодексу визначено поняття, умови та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Абзацом 4 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, адміністративний арешт коштів є видом арешту майна платника податків, особливістю якого є те, що він застосовується виключно за рішенням суду.

Податковий кодекс України виділяє дві підстави для застосування адміністративного арешту майна (коштів) платника податків, а саме, відмову платника податків від проведення перевірки та відмову від допуску посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Вказані підстави відрізняються моментом їх виникнення та способом фіксації.

Відмова платника податків від допуску до проведення перевірки завжди має місце до початку її проведення та фіксується відповідним актом, який складається посадовими особами контролюючого органу.

Відмова платника податків від проведення перевірки може мати місце як до, так і після початку її проведення та є активним вираженням волі платника податків, яка відображається у його власних рішеннях або діях, наприклад, у разі зазначення у наказі на проведення перевірки незгоди із підставами для її проведення.

Відповідно до п.94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. Згідно з положеннями п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.13 №642/12/13-13 визначено, що чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Адміністративний арешт майна платника податків відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України накладається за рішенням керівника контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Натомість арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає..

Проте, як зазначалося раніше 15.07.2014 р. податковим органом було прийнято рішення про застосування повного арешту майна підприємства.

Виходячи з приписів викладених вище правових норм, арешт коштів на рахунку платника податків може бути застосовано лише у разі відмови від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення. Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає законність підстав для проведення перевірки, які викладаються в наказі податкового органу.

Судом встановлено, що наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Віп-Гарант» (код ЄДРПОУ 32952501)» №778 від 11.07.2014 р. було оскаржено відповідачем до суду (справа №804/10007/14).

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 р. позов задоволено, вказаний вище наказ визнано протиправним та скасовано.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 р. постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 р. залишено без змін.

Рішення набрало законної сили у відповідності до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Таким чином, податковим органом не було належним чином вжито заходів передуючих проведенню документальної позапланової виїзної перевірки, як то наявність достатніх підстав для складання наказу на проведення перевірки.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з встановлених обставин справи та враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства України, суд вважає, що на момент розгляду справи в суді та прийняття рішення в адміністративній справі відсутні законні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на розрахункових рахунках відповідача, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Віп-Гарант» про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 22.04.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун