Постанова

від 23.04.2015 по справі 816/1045/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/1045/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - Посьмашної Т.С.,

представника відповідача - Павленко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

31 березня 2015 року Комунальне підприємство "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (надалі КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.01.2015 року №0000372201/131.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області в акті перевірки від 31.12.2014 року №2986/16-03-22-01-08/03361655, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, є безпідставними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки позивач вважає, що проведені господарські операції зі спірним контрагентом є реальними, товарними, такими, що відповідають нормам чинного законодавства, на підтвердження чого надав первинну бухгалтерську документацію. Тому, оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню в повному обсязі.

Представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність спірних рішень з підстав викладених у запереченні на адміністративний позов /а.с.74-75/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (ідентифікаційний код 03361655, місцезнаходження: 39602, Полтавська обл., м. Кременчук, пров. Героїв Бреста, 35-а) зареєстроване як юридична особа 13 червня 1996 року /а. с. 7/, перебуває на обліку в податкових органах та є платником податку на додану вартість з 28 липня 1997 року відповідно до свідоцтва № 100038303 від 28 квітня 2007 року.

Видами діяльності підприємства позивача за КВЕД-2010 є: 36.00 - забір та постачання води; 37.00 - каналізація, відведення й очищення стічних вод; 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 49.39 - інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у., 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, 42.21 - будівництво трубопроводів відповідно до довідки АБ № 597632 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

На підставі направлення від 25.12.2014 року №3454/16-03-22-01, виданого Кременчуцькою ОДПІ /а.с.99/, Скрипченко А.М.-головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ, згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 статті 20, п.п.78.1.1 п.78.1 статті 78, статті 82, статті 85 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 25.12.2014 року №3744 /а.с.101/ проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Гатіора" (код 38091733) за період грудень 2012 року, січень 2013 року та ТОВ "Карап" (код 37748574) за період лютий 2014 року.

За наслідками перевірки Кременчуцькою ОДПІ 31.12.2014 року складено Акт №2986/16-03-22-01-08/03361655 /а.с.8-23/, згідно із висновками якого встановлено порушення вимог п.201.1, п.201.6 статті 201, п.198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 31695,88 грн., в тому числі за січень 2013 року - 19500,01 грн., за лютий 2014 року - 12195,87 грн.

Позивач не погодився з висновками вказаного акту та подав до Кременчуцької ОДПІ заперечення від 12.01.2015 року вих.№33/201 /а.с.25-26/.

Листом від 16.01.2015 року №515/10/16-03-22-01 відповідач повідомив КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради, що зауваження викладені в запереченнях від 12.01.2015 року вих.№33/201 враховані частково, а саме в частині викладеного порушення податкового законодавства по взаємовідносинах КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради з ТОВ "Карап" сума грошового зобов'язання не буде врахована при винесені податкового повідомленні-рішення. Решта порушень викладених в акті перевірки від 31.12.2014 року №2986/16-03-22-01-08/03361655, залишається без змін /а.с.27-31/.

На підставі висновків Акта перевірки від 31.12.2014 року №2986/16-03-22-01-08/03361655 та з врахуванням висновків за результатом розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем 20.01.2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000372201/131, яким КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 29250,01 грн., в тому числі за основним платежем - 19500,01 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 9750,00 грн /а.с.23/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку із чим оскаржив його до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Досліджуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Підставою для нарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ на суму 19500,01 грн. стали господарські операції з ТОВ "Гатіора".

Судом встановлено, що 01.12.2012 року між КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради (Покупець) та ТОВ "Гатіора" (Постачальник) був укладений договір №12/2012 /а.с.32-33/. Згідно умов Договору Постачальник зобов'язується поставляти, а Покупець - приймати та оплачувати в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, товари виробничо-технічного призначення - флокулянт Magnafloc LT25. В пункті 2.1 Договору зазначено, що ціна на Товар узгоджена Сторонами на момент підписання цього Договору і складає: Флокулянт Magnafloc LT25 по ціні 78000,00 грн., в тому числі ПДВ за 1 тону, в кількості 1,5 тони коштом 117000,00 грн., в тому числі ПДВ 20%-19500,00 грн. Поставка Товару здійснюється на умовах самовивозу. Розрахунки за Товар здійснюються Покупцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого рахунку-фактури шляхом 100% передоплати вартості товару. /пункт 3.1, 4.1 Договору №12/2012/.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Гатіора" зареєстроване в якості юридичної особи 31.04.2012 року, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис №10711020000029462 /а.с.35/ та з 23.04.2012 року взяте на облік платника податків /а.с.34/.

На підтвердження реальності виконання умов договору від 01.12.2012 року №12/2012 позивачем надано бухгалтерські та податкові документами, а саме:

- видаткову накладну від 21.12.2012 року №12315 на загальну суму 117000,00 грн. в тому числі ПДВ - 19500,00 грн. /а.с.36/;

- податкова накладна від 17.12.2012 року №278 на загальну суму 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 грн. /а.с.39/, податкова накладна від 18.12.2012 року №279 на загальну суму 40000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6666,67 грн. /а.с.40/, податкова накладна від 20.12.2012 року №280 на загальну суму 37000,00 грн. в тому числі ПДВ - 6166,67 грн. /а.с.41/;

- сертифікат якості на флокулянт Magnafloc LT25 /а.с.42/.

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу товару. До того ж, будь-яких недоліків щодо оформлення перелічених документів ні під час перевірки, ні в суді не встановлено.

Здійснення оплати по договору від 01.12.2012 року №12/2012 за придбаний товар здійснювалась у безготівковій формі на що надано до суду копії виписок банку /а.с.51-59/.

На підтвердження транспортування придбаного товару позивач надав товарно-транспортну накладну від 21.12.2012 року /а.с.38/ недоліків щодо оформлення якої ні судом, ні відповідачем не встановлено.

У відповідності до вказаних документів позивач у перевіряємий період придбавав флокулянт Magnafloc LT25 в кількості 1500 кілограм з метою його подальшого використання у своїй господарській діяльності.

Придбаний у контрагента товар позивач використовував у власній господарській діяльності на підтвердження чого позивачем надано звіт про рух матеріалів за березень 2013 року, за червень 2013 року за липень 2013 року /а.с.43-50/.

На підставі вищезазначеного позивачем сформовано кредит з ПДВ у розмірі 19500,01 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірним контрагентом перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідачем, відповідно до акту перевірки та письмових заперечень, реальність господарських операцій між позивачем вищезазначеним контрагентом заперечується, серед іншого, з тих підстав, що відповідно до сертифікату відповідності виробником даного товару є Ciba Spezialitatenchemle. Проте, згідно схеми взаєморозрахунків за період грудень 2012 року, побудованої на основі даних Кременчуцької ОДПІ, в ланцюгах постачання не встановлено даного підприємства. Враховуючи не підтвердженням ТОВ "Гатіора" придбання товару у контрагентів - постачальників, то неможливо підтвердити операції з продажу товару на користь КП "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради за грудень 2012 року.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (або діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення непідтвердження господарських операцій або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також звертає увагу на те, що позивач та його контрагент, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Наведений висновок підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши вказані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про його неправомірність.

У відповідності до ч. 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 182,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2381 від 23.03.2015 року /а.с.3/, суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

З урахуванням частини першої статті 9 Закону про судовий збір, згідно з якою судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, у резолютивній частині постанови суд повинен зазначити особу, з якої стягується судовий збір, суму стягнення та рахунок (спеціальний фонд Державного бюджету України), на який цей збір стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20 січня 2015 року №0000372201/131.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Комунального підприємства "Кременчукводоканал" Кременчуцької міської ради витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 /сто вісімдесят дві/ грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко