Постанова

від 20.04.2015 по справі 820/1101/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2015 р. № 820/1101/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю :

представника позивача - Агаркова О.С.

представника відповідача - Гаркуши О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНФЕТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУНФЕТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №8420302203 від 23.10.2014 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області та зобов'язати ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області поновити в системі автоматизованого співставлення, ІС "Податковий блок" та інших інформаційних системах задекларовані у податковій декларації за квітень 2014 року ТОВ "ТУНФЕТ" суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що дії податкового органу щодо винесення податкового повідомлення-рішення є протиправними та такими, які суперечать нормам чинного законодавства України. Вважає. що податкове повідомлення - рішення №8420302203 від 23.10.2014 року прийняте відповідачем на підставі акту перевірки № 3953/20-30-22-03/38493942 від 07.10.2014 року про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ТУНФЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фінансінвестгруп" за квітень 2014 року є протиправним.

Представник відповідача судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області на підставі наказу на проведення перевірки від 19.09.2014 року №1902 виданого ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНФЕТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Фінансінвестгруп" за квітень 2014 року.

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було складено Акт № 3953/20-30-2203/38493942 від 07.10.2014 року (а.с. 39-46).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ТОВ "ТУНФЕТ" встановлено порушення: п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, а саме ТОВ "ТУНФЕТ" завищено суму від'ємного значення на 36020,0 грн. за квітень 2014 року.

На підставі висновків акту перевірки № 3953/20-30-2203/38493942 від 07.10.2014 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №8420302203 від 23.10.2014 р. яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 45025,0 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем пункту п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 45025,0 грн. слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряємий період на адресу покупців та постачальників не має можливості.

Судом вставлено, що порушення ТОВ "ТУНФЕТ" вимог Податкового кодексу України визначене відповідачем, зокрема, у зв'язку з не наданням позивачем під час перевірки у повному обсязі первинних документів, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Фінансінвестгруп", зокрема: товарно-транспортні накладні, сертифікати походження товару, довіреностей на отримання товару, банківські виписки, платіжні доручення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "ТУНФЕТ" та контрагентом ТОВ "Фінансінвестгруп" здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу №10/04 від 10.04.2014 року (а.с. 90-93).

Згідно умов договору, продавець, ТОВ "Фінансінвестгруп", зобов'язується передавати узгодженими партіями товар у власність покупця, ТОВ "ТУНФЕТ", а покупець зобов'язується приймати товар і сплачувати за нього певну грошову суму.

На підтвердження взаємовідносин ТОВ "ТУНФЕТ" та контрагентом ТОВ "Фінансінвестгруп" позивачем до суду було надано наступні копії документів: договір №10/04 від 10.04.2014 року, видаткова накладна №16-04 від 16.04.2014 року, податкова накладна №7501 від 16.04.2014 року, платіжне доручення №113 від 16.04.2014 року.

Дослідивши зміст вказаних первинних документів, суд зазначає, що зі змісту договору взагалі не можливо встановити що за товар придбавався ТОВ "ТУНФЕТ" та за якою ціною.

Також, оглянувши зміст видаткової накладної суд встановив, що вона не містить жодних даних про осіб, які ставили підпис (хто здав, хто прийняв, не зазначено посаду, не надано довіреності).

Оглянувши надану до суду податкову накладну суд встановив, що у графі форма проведених розрахунків зазначено "оплата з поточного рахунку".

Пунктом 4.1 договору визначено, що ціна товару повинна бути повністю сплачена продавцю покупцем на протязі 12 місяців з моменту підписання видаткових накладних.

В судовому засіданні судом було зобов"язано представника позивача надати письмові пояснення та докази проведення розрахунків за отриманий товар.

Представником позивача до суду надано копію платіжного доручення №113 від 16.04.2014 року на суму 11887,00 грн.

Проте, суд зазначає, що згідно податкової накладної загальна сума коштів, що підлягає сплаті складає 216118,80 грн., в т.ч. 36019,80 грн.

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи з моменту підписання сторонами видаткової накладної минуло більш ніж 12 місяців, проте розрахунків у повному обсязі за отриманий товар позивачем здійснено не було, чим порушено п.4.1 договору №10/04 від 10.04.2014 року.

Також, згідно п. 4.5 Договору купівлі-продажу №10/04 від 10.04.2014 року поставка товару до складу, вказаного покупцем, здійснюється продавцем та за його рахунок.

Між тим, позивачем ані до суду ані до податкового органу не були надані документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, дорожні листи) від продавця (ТОВ "Фінансінвестгруп") до покупця (ТОВ "ТУНФЕТ").

Також, до суду не надано доказів оприбуткування отриманого товару на складі підприємства.

Згідно п. 2.1 Договору визначено, що продавець підтверджує, що товар зареєстрований належним чином та дозволений до використання на території України.

Суд зазначає, що ані до податкового органу ані до суду представником позивача не було надано сертифікатів походження товару.

Надані представником позивача копії сертифікатів, начебто підтверджуючих якість товару, отриманого від ТОВ "Фінансінвестгруп", суд не вважає належними та допустимими доказами по справі, оскільки вказані сертифікати якості складені та підписані Peters & Burg International LTD, а саме контрагентом позивача якому в подальшому було реалізовано отриманий від ТОВ "Фінансінвестгруп" товар.

З огляду на отриманні по справі докази в їх сукупності твердження позивача про реальність господарських операцій між ТОВ "ТУНФЕТ" та ТОВ "Фінансінвестгруп" не знайшло свого підтвердження, оскільки позивачем не надано до суду належних, достатніх та переконливих доказів, документів на підтвердження руху товару від продавця до покупця, документи, що засвідчують факт отримання та зберігання товару. Відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару від контрагента - ТОВ "Фінансінвестгруп" до підприємства - покупця ТОВ "ТУНФЕТ". Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи, надані позивачем лише видаткова та податкова накладні не можуть вважатися єдиними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факт вчинення господарських відносин позивача із ТОВ "Фінансінвестгруп".

Враховуючи, що позивачем до суду не надано повного пакету первинних документів які підтверджують факт вчинення господарських операцій, суд приходить до висновку про недотримання вимог щодо підтвердження даних, визначених у податковій звітності, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку.

Отже, на час перевірки ТОВ "ТУНФЕТ", ДПІ у Дзержинськоу районі мала інформацію щодо порушення ТОВ "Фінансінвестгруп" - контрагентом позивача, чинного законодавства та не мала документальних підтверджень взаємовідносин позивача з ТОВ "Фінансінвестгруп".

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість встановлених порушень, які відображені в акті перевірки № 3953/20-30-2203/38493942 від 07.10.2014 року та законність винесеного податкового повідомлення-рішення №8420302203 від 23.10.2014 року Позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення -рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно іншої частини позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області поновити в системі автоматизованого співставлення, ІС "Податковий блок" та інших інформаційних системах задекларовані у податковій декларації за квітень 2014 року ТОВ "ТУНФЕТ" суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи позивачем не було надано до суду належних доказів на підтвердження того, що податковим органом до АС "Податковий блок" чи інформаційної бази АРМ «Аудит» дійсно було внесено інформацію по платнику податків ТОВ "ТУНФЕТ", а також доказів на підтвердження того, що у зв"язку з внесенням до вказаних систем податкової інформації було порушено права та законні інтереси ТОВ "ТУНФЕТ".

Натомість представником відповідача було надано пояснення, в яких зазначено, що контролюючі органи в жодному разі не змінюють (не коригують) даних податкової звітності платників податків. Такі дані містяться в інформаційних базах в обсягах, що самостійно відображені платниками податків в податковій звітності. Поряд з цим в інформаційних базах міститься інформація контролюючих органів щодо результатів податкового контролю даних податкової звітності платника податків. При цьому, дані податкової звітності платника податків є даними платника податків, а результати податкового контролю - є даними контролюючого органу.

У зв"язку з наведеним, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.

Враховуючи викладені обставини справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНФЕТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" .

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи часткову сплату судового збору, а саме 182,70 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи оригіналом платіжного доручення №80 від 30.01.2015 року, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ "ТУНФЕТ" решту суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНФЕТ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУНФЕТ" (код 38493942) до Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 1644,3 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 23.04.2015 року.