Постанова

від 27.04.2015 по справі 826/3449/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2015 року № 826/3449/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до третя особа Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо повноти та об'єктивності проведеної перевірки по нарахуванню та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску приватним підприємством «ЯН» ;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві усунути порушення законодавства про оплату праці щодо виплати заробітної виплати ОСОБА_1 у період з 06.03.2001 року по 31.10.2014 року приватним підприємством «ЯН» нарахувавши на фактично отриману за цей період заробітну плату в сумі 5 000 гривень щомісячно податок з доходів фізичних осіб, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші обов'язкові платежі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3449/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 березня 2015 року.

У судовому засіданні 24 березня 2015 року судом задоволено клопотання позивача про виклик свідків, у зв'язку з чим, розгляд справи судом відкладений на 02 квітня 2015 року.

У судовому засіданні 02 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 02 квітня 2015 року не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернувся із скаргою від 20 грудня 2014 року до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, якою просив провести перевірку діяльності ПП «ЯН» щодо порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування роботодавцем по ОСОБА_1 та притягнути до відповідальності винних осіб у порушенні права ОСОБА_1

Як на підставу для проведення перевірки, ОСОБА_1 зазначено порушення керівництвом ПП «ЯН» трудового законодавства, а саме: виплата заробітної плати в «конверті».

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 30 грудня 2014 року №132, Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю, проведено перевірку дотримання ПП «ЯН» (код ЄДРПОУ 24577224) законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Під час проведення перевірки контролюючим органом порушень ПП «Ян» не встановлено, про що складено довідку про результати фактичної перевірки від 19 січня 2015 року №1/26-57-17-02-22/24577224.

Так, листом від 29 січня 2015 року №288/В/26-57-17-02-34, відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про відсутність порушень ПП «Ян», зазначених ОСОБА_1 у заяві від 20 січня 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працював на ПП «ЯН» з 06.03.2001 по 31.10.2014 з окладом 5000, 00 грн. Після виходу на пенсію та отримання персоніфікації в Управлінні Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, позивач дізнався, що відрахування до Пенсійного фонду роботодавцем здійснювалось зі встановленої мінімальної заробітної плати, що у свою чергу призвело до порушень законних інтересів позивача та прав на отримання достойної пенсії.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи, з яких вбачається, що на виконання вимог, викладених позивачем у скарзі від 20 грудня 2014 року та заяві від 20 січня 2015 року, контролюючим органом проведено перевірку діяльності ПП «ЯН» щодо порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проте фактів порушення ПП «ЯН» вимог трудового законодавства не встановлено.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва - надало письмові пояснення по суті позову, які долучено до матеріалів справи, якими повідомлено, що з індивідуальних відомостей, які подавались за гр. ОСОБА_1 ПП «ЯН» не вбачається оплата праці у розмірі 5000, 00 грн. щомісяця.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 253 Кодексу законів про працю України, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Статтею 254 Кодексу законів про працю України передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів чи фізичної особи, працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту -Закон).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини 5 статті 7 Закону, єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Нарахування єдиного внеску за платників, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7, 8, 9 та 11 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється платниками, зазначеними у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, за рахунок сум, на які єдиний внесок нарахований (частина 6 статті 7 Закону).

Статтею 9 Закону, єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 статті 259 кодексу законів про працю України, центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про оплату праці», контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю; органи доходів і зборів.

Не допускається приховування від зазначених органів будь-якої інформації з питань оплати праці.

Зазначені державні органи мають право одержувати від суб'єктів господарювання та найманих ними осіб інформацію, документи і матеріали та відвідувати місця здійснення господарської діяльності під час виконання трудової функції такими найманими особами.

Відповідно до статті 13 Закону, органи доходів і зборів мають право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;

2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, фізичних осіб - підприємців копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок;

5) ініціювати застосування до платників єдиного внеску судових процедур банкрутства;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

7) стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

9) у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів;

10) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Статтею 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення фактичних перевірок визначений статтею 80 Податкового кодексу України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та/ або у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пункт 86.1 статті 86 Податкового кодексу України).

Матеріали справи свідчать, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, на підставі наказу на проведення фактичної перевірки від 30 грудня 2014 року №132, Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю, проведено перевірку дотримання ПП «ЯН» (код ЄДРПОУ 24577224) законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 працював на ПП «ЯН» з 06.03.2001 по 31.10.2014. Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ, та розрахунково-платіжних відомостей, які було надано до перевірки, протягом 2012-2014 років, ОСОБА_1 виплачено слідуючі доходи з відповідним утримання та перерахуванням до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску, а саме:

протягом 2012 року, було виплачено загальний дохід в сумі 13191грн., з яких було утримано ПДФО в сумі 941.76грн., та ЄСВ в сумі 474.88грн. Заборгованості по виплаті заробітної плати не встановлено.

протягом 2013 року, було виплачено загальний дохід в сумі 13835грн., з яких було утримано ГІДФО в сумі 968,23грн., та ЄСВ в сумі 498.06грн. Заборгованості по виплаті заробітної плати не встановлено.

протягом 2014 року, було виплачено загальний дохід в сумі 12465,57грн., з яких було утримано ПДФО в сумі 980,35грн., та ЄСВ в сумі 448,76грн. Заборгованості по виплаті заробітної плати не встановлено.

В ході проведення перевірки встановлено, що ОСОБА_1 отримував заробітну плату відповідно до штатного розкладу ПП «Ян».

Обставин, які б свідчили, що ОСОБА_1 отримував на ПП «ЯН» заробітну плату на рівні 5000, 00 грн., не встановлено.

Крім того, судом встановлено, що з індивідуальних відомостей, які подавались ПП «ЯН» за ОСОБА_2, не вбачається оплати праці у розмірі 5000, 00 грн. щомісяця.

Так, позивачем, ані під час звернень зі скаргами та заявами до контролюючого органу, ані під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження своїх тверджень про отримання заробітної плати у розмірі 5000, 00 грн. за місяць. в конверті.

Допитані під час судового розгляду в якості свідків, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повідомили, що працювавши на ПП «ЯН» отримували заробітну плату у розмірі 5000, 00 грн. за місяць в конверті.

Проте, судом не можуть братись до уваги посилання як позивача, так і свідків про отримання заробітної плати «в конвертах», оскільки контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено відсутність порушення ПП «ЯН».

Крім того, суд зазначає, що встановлення фактів про наявність (відсутність) в діях роботодавця (ПП «ЯН») ознак злочинної діяльності, а саме порушення вимог чинного законодавства про працю, повинно здійснюватись досудовим розслідуванням.

Враховуючи вищевикладене, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено всіх необхідних дій для перевірки повноти нарахування своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску ПП «ЯН».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник