Ухвала

від 14.04.2015 по справі 804/1859/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2015 рокусправа № 804/1859/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Ясенової Т.І. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контраст-Дніпро»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ТОВ «Контраст-Дніпро» у січні 2015 року звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0004272201 та № 0004292201 від 19.11.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у період з 18.07.2014 по 14.08.2014 було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Контраст-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт № 2415/04-66-22.1/33185381 від 21.08.2014.

На підставі висновків акту відповідачем 19 листопада 2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004272201, яким ТОВ «Контраст-Дніпро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 610806,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 104255,00 грн. та № 0004292201, яким ТОВ «Контраст-Дніпро» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 121960,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 25032,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ТОВ «Контраст-Дніпро» з ТОВ «Модуль Стандарт», ТОВ «Гєніус», ТОВ «Торговий Дім Білецьких», ТОВ «Днепркомпані», ТОВ «Торгсфера», ПП «Центр Юг», ПП «АТМ», ПП «Модем-Холдинг», ТОВ «Дніпрожилбуд», ПП «Антарктида», ТОВ «Маритен», ПП «Ферометал», ТОВ «Пром-Снаб», ПП «Сфера Контракт», ТОВ «Ефект-плюс», ТОВ «ОПТ Юніторг» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на зальну суму 610806,00 грн. та податок на додану вартість на зальну суму 121960,00 грн.

В основу таких висновків було покладено інформацію, що міститься в інформаційній базі податкового органу, а саме щодо відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту, сировини та матеріалів.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Контраст-Дніпро» було укладено ряд договорів надання маркетингових послуг та договорів поставки з ТОВ «Модуль Стандарт» (№ 03/12-1 від 03.12.2012, ), ТОВ «Гєніус» (№1513 від 11.12.2013), ТОВ «Торговий Дім Білецьких» (№ 28/117 від 30.08.2013), ТОВ «Днепркомпані» (№ 110606 від 06.06.2011; № 111207 від 12.07.2011), ТОВ «Торгсфера» (№ 03212 від 03.02.2012), ТОВ «Інтерколірметгруп» (№ 84 від 17.12.2012), ПП «АТМ» (№36 від 10.05.2012), ПП «Модем-Холдинг» (№ 98 від 03.10.2011), ТОВ «Дніпрожилбуд» (№ 78 від 03.11.2012), ПП «Антарктида» (№ 88 від 20.06.2011), ТОВ «Маритен» (№ 30 від 02.04.2012), ПП «Ферометал» (№ 95 від 01.07.2011), ТОВ «Пром-Снаб» (№ 49 від 01.08.2012), ПП «Сфера Контракт» (№ 7 від 01.02.2012, № 56 від 20.09.2012, № 55 від 17.09.2012), ТОВ «Ефект-плюс» (№ 0402 від 04.02.2010), ТОВ «ОПТ Юніторг» (№ 4513 від 04.05.2011), на виконання яких були виписані податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання наданих маркетингових послуг, акти виконаних робіт, довіреності на отримання ТМЦ.

Позивачем оплата наданих послуг та поставленого товару здійснена відповідно до виставлених рахунків-фактур, що підтверджується копіями виписок з банківського рахунку, які також містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства, що також не спростовується апелянтом.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ТОВ «Контраст-Дніпро» господарських операцій з ТОВ «Модуль Стандарт», ТОВ «Гєніус», ТОВ «Торговий Дім Білецьких», ТОВ «Днепркомпані», ТОВ «Торгсфера», ПП «Центр Юг», ПП «АТМ», ПП «Модем-Холдинг», ТОВ «Дніпрожилбуд», ПП «Антарктида», ТОВ «Маритен», ПП «Ферометал», ТОВ «Пром-Снаб», ПП «Сфера Контракт», ТОВ «Ефект-плюс», ТОВ «ОПТ Юніторг» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару (послуг), до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Щодо посилання податкового органу на інформацію, яка міститься в базі даних щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів, колегія суддів зазначає, що фактично первинні документи, які знаходяться у підприємств, під час перевірки не досліджувалися, а тому твердження податкового органу щодо не підтвердження господарських правовідносин даних платників податків з контрагентами не можна вважати обґрунтованими та доведеними.

Крім того суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року в адміністративній справі № 804/1859/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 17 квітня 2015 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров