Ухвала

від 07.04.2015 по справі 804/683/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2015 рокусправа № 804/683/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року

у справі № 804/683/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0004342201,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор Україна» звернулось до суду з позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0004342201 про визнання суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів, в розмірі 105921,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу не відповідають фактичним обставин. Висновки податкового органу стосовно нереальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Захисні технологічні комплекси та системи «Компресор України» та ПП «Дузер» по ланцюгу постачання за період липень-серпень 2012 року є помилковими. Позивач правомірно, на підставі первинних документів, відобразив на підставі отриманих податкових накладних в деклараціях з ПДВ податковий кредит на суму податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004342201 від 14.10.2013.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначає, що до перевірки не були надані податкові накладні за серпень 2012 року та платіжні документи. Актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №87/229/38113479 від 22.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» (в подальшому ПП "ДУЗЕР" після зміни найменування) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Галактика-М» за період квітень, травень 2012 року та ТОВ «Ривс» за червень 2012 року не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ «Діксі Буд» - по ланцюгу постачання з постачальники - ТОВ «Галактика-М», ТОВ «Ривс»- ТОВ «Діксі Буд». Відповідач вказує, що вказаним актом підтверджено здійснення позивачем господарських операцій з використанням підприємств з ознаками фіктивності, а отже його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди, що виразилося в декларуванні незаконно сформованого податкового кредиту та валових витрат.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХИСНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ КОМПЛЕКСИ ТА СИСТЕМИ "КОМПРЕСОР УКРАЇНА" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП "ДУЗЕР" (код ЄДРПОУ 38113479) за період липень-серпень 2012 року, за результатами якої складено акт №457/224/36727810 від 04.09.2013.

Перевіркою встановлено нереальність здійснення господарських взаємовідносин позивача, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення позивачем операцій по ланцюгу з постачальником ПП «ДУЗЕР» (стара назва ТОВ «ДІКСІ БУД») за період липень-серпень 2012 року та порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198. п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 84736,65 грн., в т. ч. по періодам: у липні 2012 року на суму 64825,72 грн., у серпні 2012 року на суму 19910,93 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0004342201 від 14.10.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 105921,25 грн., в т. ч. за основним платежем - 84737,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 21184,25 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 05.07.2012 між позивачем (Замовник) та ТОВ «ДІКСІ БУД» (Підрядник) укладено договори підряду №050714 та №050715, за умовами яких Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт компресорної установки (КУ), а саме: ВШВ-2,3/230 - 3 од., ВШВ-2,3/230 (М) - 2 од., УКП-2,3/231 - 1 од. загальна вартість робіт за договором №050714 складає 253761,17 грн., в т. ч. ПДВ 42293,53 грн., за договором №050715 510721,43 грн., в т. ч. ПДВ 85120,24 грн. Розрахунки за виконані роботи здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Розрахунки за виконані роботи здійснюються Замовником після підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2, довідки за формою КБ-3 з повним обсягом післяремонтної документації (п.4.1 - 4.3 договорів підряду).

Фактичне виконання договорів підряду підтверджується: податковими накладними №97 від 26.07.2012 на загальну суму 120562,58 грн., в т. ч. ПДВ 20093,76 грн., №81 від 25.07.2012 на загальну суму 134295,60 грн., в т. ч. ПДВ 22382,60 грн., №89 від 21.08.2012 на загальну суму 119465,57 грн., в т. ч. ПДВ 19910,93 грн., №96 від 26.07.2012 на загальну суму 134296,14 грн., в т. ч. ПДВ 22349,36 грн., №97 від 26.07.2012 на загальну суму 120562,58 грн., в т. ч. ПДВ 20093,76 грн.; банківськими виписками за 31.07.2012, 28.08.2012, актами за формою КБ-2 з липень 2012 року, серпень 2012 року, зведеними відомостями за липень 2012 року, серпень 2012 року.

Виходячи із змісту вказаних документів, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції з поставки товару.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «ДІКСІ БУД» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, відповідає положенням Наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 за № 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ДІКСІ БУД» (ПП «Дузер») задекларовані позивачем у податковій звітності з ПДВ правомірно.

На момент вчинення правочинів контрагент позивача ТОВ «ДІКСІ БУД» мало зареєстровано у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання підряду не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з підряду відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаних вище договорів, використання позивачем отриманих робіт у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду.

Також укладені позивачем договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ТОВ «ДІКСІ БУД», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

В даному випадку позиція податкового органу базується на акті ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №87/229/38113479 від 22.01.2013 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Діксі Буд» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Галактика-М» за період квітень, травень 2012 року та ТОВ «Ривс» за червень 2012 року.

З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з приписів п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1232, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є документом, який фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки, і законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Відповідно до ч.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 року за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку складений відповідачем акт перевірки від 04.09.2013 не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Таким чином, належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача виконання підрядних робіт, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту, відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Тим більш, статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

При цьому, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже наведене вище свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 14.10.2013 №0004342201.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі № 804/683/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко