Ухвала

від 21.04.2015 по справі 816/9/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 р.Справа № 816/9/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Мілевської В.А.,

представника відповідача Висоти І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроК-84" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015р. по справі № 816/9/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроК-84"

до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Прок-84", звернувся до суду з адміністративним позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 19.12.2014 №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 270 000,00 грн, а також про визнання протиправними дій Лубенської ОДПІ щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовгі вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст. ст.207, 215, 244, 246, 617, 626, 638, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 198, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 16, 17 Закону України «Про підтвердження відповідності» що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з наданням пояснень без їх повного документального підтвердження на письмові запити контролюючого органу наказом начальника Лубенської ОДПІ від 20.11.2014 №1535, у відповідності до приписів пунктів 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, було призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПроК-84» (а.с. 58).

На підставі даного наказу, у термін з 21.11.2014 по 27.11.2014 співробітниками Лубенської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Прок-84" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Касторс" за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, висновки якої оформлено актом від 05.12.2014 №3284/22-33470496 (а.с. 18-34).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, підпункту "и" пункту 201 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 180 000,00 грн, у тому числі за серпень 2014 року - в сумі 180 000,00 грн.

На підставі акту перевірки Лубенською ОДПІ 19.12.2014 винесено податкове повідомлення - рішення №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 270 000,00 грн, у тому числі 180 000,00 грн - за основним платежем та 90 000,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (а.с. 13).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки дійшов до висновку, що дії посадових осіб Лубенської ОДПІ щодо проведення зазначеної перевірки є правомірними, оскаржувані рішення відповідача прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Мотивуючи протиправність дій відповідача, позивач стверджує, що підстави для призначення перевірки, передбачені пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на момент винесення наказу від 20.11.2014 були відсутні, оскільки на письмові запити відповідача ТОВ "Прок-84" надав чітке пояснення щодо правовідносин із ТОВ "Касторс" та копії документів, що запитувалися.

Відповідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як зазначено в наказі начальника Лубенської ОДПІ від 20.11.2014 №1535 "Про організацію та проведення перевірки" (а.с. 58) підстави призначення перевірки пов'язані з ненаданням у повному обсязі ТОВ "Прок-84" документального підтвердження на запит Лубенської ОДПІ від 06.11.2014 (не надано інформацію щодо відображення взаємовідносин по транспортуванню та отриманню товарно-матеріальних цінностей з ТОВ "Касторс" - копії товарно-транспортних накладних та доручень).

Враховуючи відсутність у ТОВ "Прок-84" під час розгляду справи товаро-супровідних документів, якими б відображався рух товару від продавця до покупця, чим підтверджено факт ненадання у повному обсязі документального підтвердження взаємовідносин із ТОВ "Касторс", взятий відповідачем за підставу для призначення позапланової перевірки в порядку пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про законність дій Лубенської ОДПІ щодо проведення податкової перевірки позивача та безпідставність та необґрунтованість позовних вимог в зазначеній частині.

Колегія суддів також вважає правильним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення повідомлення - рішення від 19.12.2014 №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в розмірі 270 000,00 грн., з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 Кодексу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 Кодексу).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, 06.08.2014 між ТОВ "Прок-84" (покупець) та ТОВ "Касторс" (постачальник) був укладений договір №40 купівлі-продажу (а.с. 35), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно видаткових накладних, а покупець - прийняти і оплатити цей товар на умовах передбачених цим договором. Найменування, кількість, асортимент та інші індивідуально визначені відомості про товар вказуються у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження права формування податкового кредиту позивачем надано копії податкових накладних (а.с. 75-82), видаткових накладних (а.с. 67-77, а.с. 81) та рахунків-фактури (а.с. 83-97), зі змісту яких встановлено предмет договору купівлі-продажу, а саме: шкіртовар та гофрокороб всього на суму 1 080 000,00 грн, з яких ПДВ у сумі 180 000,00 грн включено до складу податкового кредиту позивача за серпень 2014 року.

Необхідність купівлі шкіртовару та гофрокоробу у ТОВ "Касторс", зумовлена тим, що зазначений товар використовувався в рамках господарської діяльності ТОВ "Прок-84" для виробництва взуття, яке в подальшому реалізовувалося іншим контрагентам за договорами, наданими до матеріалів справи (а.с. 163-174).

Згідно з пунктом 2 договору купівлі-продажу, загальна сума договору визначається за домовленістю сторін згідно отриманих розрахунків на постачання товару на протязі дії даного договору. Форма розрахунків безготівкова.

Згідно з наданими позивачем на перевірку журналами-ордерами по рахунку 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" за серпень 2014 року за ТОВ "Прок-84" станом на 01.09.2014 числиться заборгованість по розрахунках перед ТОВ "Касторс" на загальну суму 1 080 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 180 000,00 грн (заборгованість у повному обсязі); за листопад 2014 року станом на 01.12.2014 числиться заборгованість по розрахунках перед ТОВ "Касторс" на загальну суму 1080000,00 грн, в тому числі ПДВ - 180 000,00 грн (заборгованість у повному обсязі), що свідчить про не проведення розрахунків за товар.

Незважаючи на те, що пунктом 2 договору передбачено безготівкову форму розрахунків, в тексті договору відсутня будь-яка інформація про реквізити для зарахування коштів (розрахункові рахунки тощо) продавця - ТОВ "Касторс". Так само не містять будь-яких даних і рахунки-фактур, копії яких долучено до матеріалів справи. За даними перевірки оплату ТОВ "Прок-84" здійснити не могло по причині відсутності у ТОВ "Касторс" на дату проведення вказаних операцій відкритих рахунків в установах банків. Перший розрахунковий рахунок відкритий 04.09.2014 (а.с. 28).

Інших доказів розрахунків за товар, придбаний у ТОВ "Касторс", представником позивача не надано.

Як зазначено в пункті 5.1 договору, якість товару повинна відповідати нормам і стандартам та бути підтверджена відповідними документами, які постачальник надає покупцеві.

Тобто, зміст вказаного пункту договору свідчить про досягнену між сторонами домовленість щодо надання відповідних документів на підтвердження якості товару, тоді як відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Всупереч обумовленим договірним обставинам представник позивача не надав будь-яких товарно-якісних документів, натомість зазначив, що наявність сертифікатів якості та відповідності в даному випадку не є обов'язковою, оскільки поставлений товар не міститься в Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 № 28, а відповідно до статті 17 Закону України "Про підтвердження відповідності" сертифікація в законодавчо нерегульованій сфері провадиться на добровільних засадах у порядку, визначеному договором між заявником (виробником, постачальником) та органом із сертифікації.

З цього приводу судом першої інстанції вірно зауважено, що докази сертифікації чи підтвердження відповідності дійсно не відносяться до документів первинного бухгалтерського обліку. Проте відсутність таких документів у сукупності з іншими обставинами справи свідчить на користь висновку перевірки про відсутність самого факту здійснення господарської операції.

Цей факт, крім зазначеного, доводиться ще й тією обставиною, що сам договір складений 06.08.2014 у м. Лубни та підписаний директором ТОВ "Прок-84" ОСОБА_3 та директором ТОВ "Касторс" ОСОБА_4 Разом з цим станом на дату вчинення правочину (дата укладення договору - 06.08.2014) директор ТОВ "Касторс" ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, який підписав договір купівлі-продажу №40, ще не був призначений на посаду директора ТОВ "Касторс". Як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 102-104) та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1-ДФ) за 3-й квартал 2014 року (а.с. 98) ОСОБА_4 перебуває на посаді лише з 21.08.2014.

Згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Таким чином підписання договору особою, яка не має на те будь-яких повноважень, не створює для його учасників ніяких правових наслідків.

Також, відповідно до підпунктів "и", "ґ" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити, зокрема, вид цивільно-правового договору; місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналізуючи обставини реальності здійснення вищевказаної господарської операції та перевіряючи її зв'язок із господарською діяльністю позивача, суд першої інстанції в ході дослідження податкових накладних встановив, що у графі "вид цивільно-правового договору" зазначено "договір купівлі-продажу від 06.08.2014 №40", який, як встановлено вище, укладений з порушенням вимог статті 207 Цивільного кодексу України. Крім того, в графі "місцезнаходження (податкова адреса) продавця" зазначено "вул. Новоконстянтинівська, буд. 4Б оф. 8, м. Київ, 04655", що не відповідає даним по ТОВ "Касторс" відображеним у Єдиному державному реєстрі на момент укладення договору. Так, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням юридичної особи є "вул. М. Тимошенка, б. 21, н/п № 3, Оболонський район, м. Київ, 04205 (а.с. 102), що свідчить про порушення порядку заповнення податкової накладної та у свою чергу, виключає право платника на включення суми ПДВ за такою податковою накладною до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність дій податкового органу в частині нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 180 000,00 грн.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПроК-84" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2015р. по справі № 816/9/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В. Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є. Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2015 р.