Постанова

від 23.04.2015 по справі 905/1730/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р. Справа № 905/1730/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників:

позивача - Андрєєва А.А. (дов. № 01-1448/13 від 04.12.2014р.)

відповідача - Зальотової Н.П. (дов. № б/н б/д)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг", м. Артемівськ, Донецька область (вх. № 1273 Д/3) на рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2014р. у справі № 905/1730/14

за позовом Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг", м. Артемівськ, Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосервіс ЛТД", м. Артемівськ, Донецька область

про стягнення 118174,96 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг", м. Артемівськ, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосервіс ЛТД", м. Артемівськ, Донецька область про стягнення заборгованості за договором № 2 на здійснення контролю з диспетчерського пульту за роботою ліфта від 01.11.2008р. у сумі 110796,72грн., а також пені у сумі 1304,15 грн. та 3% річних у сумі 6074,09 грн. за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості наданих послуг за цим Договором. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 2414,33 грн. за подачу позовної заяви.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.04.2014р. по справі № 905/1730/14 (суддя Овсяннікова О.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтоване тим, що надання послуг позивачем у період з 01.03.2012р. по 31.01.2014р. здійснено без укладення відповідного договору, оскільки строк дії договору № 2 на здійснення контролю з диспетчерського пульту за роботою ліфта від 01.11.2008р. закінчився 31.12.2009р.

Позивач з даним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому посилаючись на те, що місцевий господарський суд у повному обсязі з'ясував всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного господарського спору, тому просить рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2014р. у справі № 905/1730/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2015р. по справі № 905/1730/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.04.2015р. о 14:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2015р. по справі № 905/1730/14 розгляд справи відкладено на 23.04.2015р. о 12:00 год., а сторони, окрім іншого, зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 101 та пункту 7 частини 2 статті 105 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на нижченаведене.

Згідно частини 1 статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку - є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2008р. між позивачем у справі - Комунальним підприємством "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" та відповідачем у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Термосервіс ЛТД" укладено договір за № 2 на здійснення контролю з диспетчерського пульту за роботою ліфта, відповідно до пункту 1.1. якого відповідач (Замовник) доручив, а позивач (Виконавець) прийняв на себе зобов'язання з надання послуг по здійсненню контролю з диспетчерського пульта за роботою ліфтів, підключених до об'єднаної системи «Docsis» і своєчасному виклику аварійної бригади електромеханіків СЛУ-2 ЗАТ «ОТІС» (том 1 аркуш справи 17, том 2 аркуші справи 44-45).

Розділом 2 Договору передбачені обов'язки замовника та виконавця, а також характер та види послуг, що надаються Виконавцем.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що договірна місячна ціна робіт, діюча на момент укладення Договору, визначається згідно Додатку № 1 до даного Договору.

01.11.2008р. Додатком № 1 до Договору сторони визначили калькуляцію вартості витрат з контролю за роботою восьми ліфтів з центрального диспетчерського пульта по ТОВ «Термосервіс ЛТД» в сумі 3210,08 грн. щомісячно (том 1 аркуш справи 18, том 2 аркуш справи 46). До даної калькуляції, окрім іншого, включені витрати зв'язку та електроенергії (пункт 5 Калькуляції).

Згідно з пунктом 3.2. Договору ціна зі здійснення контролю з диспетчерського пульта за роботою ліфта на протязі дії Договору підлягає перегляду у разі зміни економічної ситуації: інфляції, мінімальної заробітної плати, ставок відрахування у державні фонди, підвищення вартості енергоносіїв та інше. Про зміну ціни Замовник повідомляється у письмовій формі.

Як зазначає позивач, листом від 22.04.2010р. № 01-0658/13 він, як Виконавець послуг за Договором № 2, повідомив відповідача (Замовника послуг) про те, що в зв'язку зі зміною економічної ситуації: збільшенням мінімальної заробітної плати, підвищення вартості енергоносіїв, матеріалів, послуг зв'язку, з 01.05.2010р. вартість послуг зі здійснення контролю з диспетчерського пульта за роботою ліфтів підлягає зміні. При цьому, даним листом відповідачу було надіслано два екземпляри додаткової угоди до Договору № 2 від 01.11.2008р. та відповідна калькуляція вартості послуг на здійснення контролю за роботою восьми ліфтів з центрального диспетчерського пульта (том 1 аркуш справи 39).

Відповідачем до відзиву на позовну заяву надано належним чином засвідчену копію додатку № 1 до Договору від 22.04.2010р., згідно з яким калькуляція вартості послуг на здійснення контролю за роботою восьми ліфтів з центрального пульту склала 5738,08 грн. щомісячно (том 2 аркуш справи 47). До калькуляції від 22.04.2010р., окрім іншого, включені витрати зв'язку та електроенергії (пункт 3).

Додатково, 07.07.2010р. листом від 01-1169/13 позивач повторно повідомив відповідача про підвищення вартості послуг з 01.05.2010р. з 3210,08 грн. до 5738,08 грн. щомісячно, вказавши при цьому, що цей лист слід вважати невід'ємною частиною Договору № 2 від 01.11.2008р.

Листом № 01-0436/13 від 01.03.2012р. позивач повідомив відповідача про зміну вартості послуг зі здійснення контролю з диспетчерського пульта за роботою восьми ліфтів до 5326,80 грн. щомісячно (том 2 аркуш справи 52).

В матеріалах справи також міститься двостороння додаткова угода, підписана між сторонами 01.01.2013р., про внесення змін та доповнень до Договору № 2, відповідно до пункту 1 якої, вартість обумовлених договором послуг становить 5393,24 грн. щомісячно за обслуговування 12 ліфтів (том 2 аркуш справи 54-55). До калькуляції від 01.01.2013р., окрім іншого, включені витрати з електроенергії (пункт 3).

Таким чином, колегія суддів вважає, що цими листами, складеними калькуляціями та укладеною додатковою угодою від 01.01.2013р., позивач фактично виконав свої зобов'язання, передбачені пунктом 3.2. Договору № 2 від 01.11.2008р., щодо зміни ціни на послуги, а відповідач в силу умов Договору повинен сплачувати вартість послуг за ціною, що зазначена позивачем.

Обов'язковість складення та оформлення додаткової угоди у разі зміни вартості послуг, умовами Договору, зокрема пунктом 3.2., не передбачена. Натомість позивач скористався своїм правом та направив на адресу відповідача, як стороні за Договором, пропозицію щодо перегляду ціни послуги зі здійснення контролю з диспетчерського пульта за роботою ліфта.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що спори сторін за цим Договором розглядаються в порядку, передбаченому законодавством України.

Так, статтею 188 Господарського кодексу України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Проте, відповідач заперечуючи проти підвищення вартості послуг, та вважаючи згоду щодо зміни умов Договору у частині вартості послуг не досягнутою, не скористався своїм правом, як заінтересована сторона, на передачу такого спору на вирішення суду, а також від спірного Договору не відмовлявся у встановленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача та надані на їх підтвердження докази щодо зміни вартості послуг за спірним Договором № 2 від 01.11.2008р., що зазначені у листах та калькуляціях останнього, а також умови двосторонньої додаткової угоди від 01.01.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору № 2.

Крім того, за наявними у справі документальними матеріалами, які надані сторонами в підтвердження їх правових позицій у даній справі, колегією суддів також з'ясовано, що після отримання від Замовника (відповідача) листів та письмових зауважень № 248 від 03.05.2010р., № 272 від 07.07.2010р., № 305 від 15.07.2010р., № 365 від 05.10.2010р. (том 2 аркуші справи 48-51) відносно незгоди з підвищенням вартості послуг з 3210,08 грн. до 5738,08 грн., позивач 28.02.2011р. здійснив перерахунок нарахування належних йому платежів на загальну суму 24887,72 грн. з травня по грудень 2010 року, а також січень 2011 року включно, що підтверджується рахунком № 13/2 від 28.02.2011р. (том 1 аркуш справи 41), випискою з лицевого рахунку по ТОВ «Термосервіс ЛТД» за 2011 рік (том 1 аркуш справи 43, зворотна сторона), розрахунками до податкових накладних № 1265 від 13.07.2010р., № 1450 від 18.08.2010р., № 1637 від 14.09.2010р., № 1846 від 19.10.2010р., № 2025 від 19.11.2010р., № 2203 від 14.12.2010р., № 183 від 31.01.2011р. (том 1 аркуші справи 44-50). Цим самим позивач знизив підвищення оплати відповідача (надлишкового нарахованої) з 5738,08 грн. до 3210,08 грн. за вказаний період.

Розділом 4 даного Договору передбачено, що строк його дії встановлюється з 01.11.2008 року по 31.12.2008 року (пункт 4.1.). Договір вважається пролонгованим на наступний рік за тих же умов, якщо жодна із сторін не заявляє відмови від його продовження за один місць до закінчення дії Договору (письмово) (пункт 4.2. Договору).

Із матеріалів справи вбачається, що спірний Договір є діючим, оскільки докази припинення його дії в порядку, визначеному пунктом 4.2. Договору - відсутні і сторонами не надані.

З вищевикладених обставин колегія суддів вважає необґрунтованими висновки господарського суду Донецької області про те, що надання послуг позивачем у період з 01.03.2012р. по 31.01.2014р. здійснено без укладення відповідного договору, а рішення щодо відмови в позові на цій підставі таким, що прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для правильного вирішення спору в даному випадку, а також при неправильному застосуванні судом норм матеріального права, що згідно пункту 4 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення у даній справі.

Так, постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» у пункті 1 визначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відповідно до пункту 2 цієї Постанови рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Правовідносини сторін в даному випадку врегульовано договором про надання послуг.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору передбачено, що оплата робіт здійснюється до 5 числа наступного місяця (пункт 3.3. Договору).

Виконавець має право призупинити здійснення контролю за роботою ліфта у разі порушення Замовником строку оплати по даному Договору (пункт 3.4. Договору).

При цьому, колегія суддів зазначає, що умовами спірного Договору сплата вартості наданих послуг не ставиться в залежність від виставлення відповідачу (Замовнику) рахунків на їх оплату, а також від підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі наданих послуг, актів виконаних робіт та/або актів звірок, хоча між сторонами у справі складались відповідні акти приймання-передачі наданих робіт (послуг) № 13/2 від 28.04.2012р., № 13/2 від 31.05.2012р., № 13/2 від 28.09.2012р., № 13/2 від 27.06.2012р., 13/2 від 28.09.2012р., № 13/2 від 31.07.2012р. на суму 5393,24 грн., № 13/2 від 31.05.2013р. (том 1 аркуші справи 51-55), акти виконаних робіт (том 2 аркуші справи 155-165) і позивачем виставлялись відповідачу відповідні рахунки. Всі ці документи надані сторонами в належним чином засвідчених копіях та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт часткової оплати відповідачем наданих послуг по Договору № 2 від 01.11.2008р. підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень, які надані позивачем до позовної заяви, а саме:

- № 38 від 27.01.2011р. в сумі 9630,24 грн.,

- № 61 від 23.02.2011р. в сумі 9630,24 грн.,

- № 65 від 25.03.2011р. в сумі 6420,16 грн.,

- № 159 від 03.06.2011р. в сумі 6420,16 грн.,

- № 212 від 29.07.2011р. в сумі 3210,08 грн.,

- № 244 від 14.09.2012р. в сумі 3840,80 грн.,

- № 242 від 14.09.2012р. в сумі 18538,03 грн.,

- № 320 від 23.11.2012р. в сумі 5986,92 грн.,

- № 351 від 10.12.2012р. в сумі 9468,40 грн.,

- № 2 від 04.01.2013р. в сумі 5326,60 грн.,

- № 43 від 31.01.2013р. в сумі 4660,94 грн.,

- № 68 від 28.02.2013р. в сумі 5326,80 грн.,

- № 43 від 29.04.2013р. в сумі 3000,00 грн.,

- № 136 від 29.04.2013р. в сумі 1258,25 грн.,

- № 164 від 31.05.2013р. в сумі 3995,10 грн. (том 1 аркуші справи 77-84).

На підтвердження заборгованості за надані послуги по спірному Договору за місяцями у період з березня 2012 року по січень 2014 року в сумі 110796,77 грн. позивачем надано до позовної заяви відповідний розрахунок станом на 01.02.2014р. (том 1 аркуш справи 16). Докази того, що послуги, які обумовлені Договором, у зазначений період та на вказану суму позивачем не надавались, відповідач суду апеляційної інстанції не представив.

Сума боргу в розмірі 110796,72 грн. підтверджена позивачем документально. Докази, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували оплату заборгованості відповідачем не надані і в матеріалах справи не містяться.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дослідивши всі обставини в їх сукупності, оцінивши надані сторонами докази, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 110796,72 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач скористався своїм правом та заявив до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 6074,09 грн. за період з 05.04.2012р. по 31.01.2014р. Відповідний розрахунок міститься в матеріалах справи (том 1 аркуш справи 108).

Враховуючи те, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені відповідачем (боржником), тому колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6074,09 грн. законними та обґрунтованими, а тому такими, що також підлягають задоволенню. Розрахунок цих нарахувань перевірено судом апеляційної інстанції за допомогою програми ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.5. і здійснено позивачем вірно.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач також заявив до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 1304,15 грн. за порушення відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної сплати обумовлених спірним Договором послуг.

Однак зважаючи на те, що умовами укладеного між сторонами Договору відповідальність відповідача за прострочення виконання зобов'язання у вигляді нарахування пені не передбачена, тому колегія суддів дійшла висновку, що вимога відносно її стягнення є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку позовні вимоги Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг", м. Артемівськ, Донецька область в частині стягнення основного боргу в сумі 110796,72 грн. за спірним Договором та 3% річних в сумі 6074,09 грн. ґрунтуються на даних, що не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Донецької області при прийнятті оскаржуваного рішення від 15.04.2014р. по справі № 905/1730/14 було допущено неповне з'ясування всіх обставин справи в їх сукупності, що мають істотне значення для справи, а також порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення у даній справі, яким позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 110796,72 грн. та 3% річних в сумі 6074,09 грн. слід задовольнити. В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1304,15 грн. у задоволенні позовних вимог повинно бути відмовлено, як безпідставно заявлених.

Задовольняючи частково вимоги апеляційної скарги колегія суддів вирішила здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг", м. Артемівськ, Донецька область задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.04.2014р. у справі № 905/1730/14 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термосервіс ЛТД" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 97, код 13514195) на користь Комунального підприємства "Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг" (84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Соборна, 8, код 34215406) основний борг в сумі 110796,72 грн., 3% річних в сумі 6074,09 грн., 2337,42 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 1168,71 грн. за розгляд апеляційної скарги.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1304,15 грн. у позові відмовити.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 28.04.15р.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.