Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/7761/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/7761/15-г

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Профтехнодизайн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Ель»

про стягнення 599 091,50 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Брацкова О.С. (довіреність №11-03/14 від 11.03.2014);

від відповідача - Хаславська А.А. (довіреність №1 від 20.04.2015).

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Профтехнодизайн» (далі по тексту - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Ель» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 599 091,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2011 року, у визначений договором строк не виконав свої зобов'язання по оплаті проданого позивачем майна, що призвело до виникнення заборгованості та стало підставою для нарахування за ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат в розмірі 542 056 36,62 грн. за прострочення у період з 24.05.2013 року по 30.03.2015 року та 3% річних в розмірі 57 035,14 грн. за прострочення у період з 27.12.2013 року по 30.03.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.04.2015 року.

В судовому засіданні 20.04.2015 року було оголошено перерву до 27.04.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не визнав, просив суд в їх задоволенні відмовити, проте зазначив, що не заперечує свого обов'язку щодо оплати за договором купівлі-продажу земельної ділянки, але не має фінансової можливості здійснити належні оплати з огляду на збиткове фінансове становище та інвестиційну ситуацію в країні. Також просив суд витребувати у позивача копію договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2011 року у зв'язку з тим, що позивачем до позову була додана копія договору купівлі-продажу будівлі від 14.01.2011 року, тоді як позовні вимоги ґрунтуються на договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2011 року.

Заслухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2013 року у справі № 910/9954/13 встановлено факт укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2011 року, загальною площею 0,0477 га, кадастровий номер 4610136900:06:002:0075, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, буд. 72 та встановлений факт прострочення виконання відповідачем умов договору з 01.10.2012 року, у зв'язку з чим стягнуто на користь позивача 1 329 138,77 грн. заборгованості з оплати вартості земельної ділянки, 25 563,16 грн. 3% річних за період прострочення з 02.10.2012 року по 23.05.2013 року, 2 654,28 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 02.10.2012 року по 23.05.2013 року, 99 685,41 грн. пені за період з 02.10.2012 року по 02.04.2013 року та 29 140,83 грн. судового збору.

Оскільки відповідач продовжував не виконувати рішення суду, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 24.05.2013 року по 27.12.2013 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2014 року у справі № 910/25518/13 з відповідача стягнуто на користь позивача 3% річних в розмірі 23 815,25 грн. за період з 24.05.2013 року по 27.12.2013 року включно та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішеннями суду, не доводяться знову при вирішенні даного спору.

06.03.2014 року постановою заступника начальника Франківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 42408631 по примусовому стягненню заборгованості в розмірі 1 486 182,45 грн.

Матеріали справи містять докази лише часткового погашення відповідачем суми заборгованості за рішенням суду від 25.06.2013 року, а саме 20.06.2014 року під час здійснення виконавчого провадження з відповідача було стягнуто 4 357,80 грн.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, основна сума боргу в розмірі 1 329 138,77 грн. відповідачем не погашена.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Відтак, враховуючи положення ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач порушив зобов'язання, що є підставою для стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Здійснивши перевірку доданого позивачем до позову розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, при розрахунку інфляційних втрат позивач виходив із суми 1 486 182,45 грн. за період з 24.05.2013 року по 27.12.2013 року та із суми 1 511 824,70 грн. за період з 27.12.2013 року по 30.03.2015 року. При розрахунку 3% річних позивач виходив із суми 1 511 824,70 грн. за період з 27.12.2013 року по 30.03.2015 року.

Таким чином, до суми заборгованості за період з 24.05.2013 року по 27.12.2013 року позивач відносить всі стягнуті рішенням суду від 25.06.2013 року суми, в тому числі суму боргу, інфляційні втрати, 3% річних, пеню та судовий збір. До суми заборгованості за період з 27.12.2013 року по 30.03.2015 року позивач відносить всі суми, стягнуті рішенням суду від 25.06.2013 року, та 3% річних і судовий збір, стягнуті рішенням суду від 12.03.2014 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми встановлений за прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все, виходити з правил ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 18.02.2014 року у справі № 905/909/13-г, пеня має іншу правову природу, є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового, та носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер, а рішення суду про стягнення пені не перетворює останню в грошове зобов'язання.

Те ж саме стосується інфляційних втрат, 3% річних та судового збору. Рішення суду про стягнення цих сум не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір. Чинне законодавство також не передбачає нарахування індексу інфляції та 3% річних на вказані суми, оскільки їх правова природа з прийняттям судового рішення не змінилася.

З огляду на викладене, нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних на стягнуті рішенням суду від 25.06.2013 року 3% річних, інфляційні втрати, пеню та судовий збір, а також на стягнуті рішенням суду від 12.03.2014 року 3% річних та судовий збір є неправомірним та необґрунтованим.

Разом з цим, суд враховує, що зобов'язання з оплати 1 329 138,77 грн. основного боргу відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2011 року є грошовим зобов'язанням, існувало між сторонами до ухвалення рішення суду та не виконано відповідачем, тож позивач має право на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

Щодо заперечень відповідача, то вони приймаються судом в частині твердження про неправомірність нарахування 3% річних за день 27.12.2013 року, оскільки 3% річних за вказаний день вже були стягнуті рішенням суду від 12.03.2014 року у справі № 910/25518/13. Суд відхиляє заперечення відповідача щодо відсутності у матеріалах справи копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.01.2011 року, оскільки копія зазначеного договору була додана позивачем 17.04.2015 року та наявність правовідносин сторін за цим договором встановлена рішенням суду.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасну сплату 1 329 138,77 грн. основного боргу є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 478 459,99 грн. інфляційних втрат за період з 24.05.2013 року по 30.03.2015 року та 50 033,88 грн. 3 % річних за період з 28.12.2013 року по 30.03.2015 року.

Інфляційні втрати розраховані наступним чином:

сукупний індекс інфляції за період з 24.05.2013 року по 30.03.2015 року (100,0%*99,9%*99,3%*100,0%*100,4%*100,2%*100,5%*124,9%*103,1%*105,3%) помножити на суму основного боргу за укладеним договором 1 329 138,77 грн. та відняти суму основного боргу 1 329 138,77 грн., що дорівнює 478 459,99 грн.,

де 100,0% - індекс інфляції за червень 2013 року; 99,9% - за липень 2013 року; 99,3% - за серпень 2013 року; 100,0% - за вересень 2013 року; 100,4% - за жовтень 2013 року; 100,2% - за листопад 2013 року; 100,5% - за грудень 2013 року; 124,9% - індекс інфляції за 2014 рік; 103,1% - за січень 2015 року та 105,3% - за лютий 2015 року.

3% річних розраховані наступним чином:

суму основного боргу за укладеним договором 1 329 138,77 грн. помножити на 458 (кількість днів за період з 28.12.2013 року по 30.03.2015 року) помножити на 3% річних та розділити на 365 днів, що дорівнює 50 033,88 грн.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав, викладених вище, за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Профтехнодизайн» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Ель» (м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 10; ідентифікаційний код 37309423) на користь Приватного підприємства «Профтехнодизайн» (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 67, офіс 505; ідентифікаційний код 37182955) інфляційні втрати в розмірі 478 459,99 грн. та 3% річних в розмірі 50 033,88 грн., а також судовий збір в сумі 10 569,88 грн .

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

В судовому засіданні 27.04.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.04.2015 р.

Суддя Я.А. Карабань