Рішення

від 23.04.2015 по справі 916/345/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 916/345/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Н.В. Комендатенко

за участю представників:

від позивача - Бондарев Р.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" про стягнення 834392,59 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міст Інвест" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 950-1 від 15.08.2011 р. у розмірі 873950,02 грн., у т.ч. 831007,47 грн. - основного боргу, 36030,11 грн. - інфляційних втрат, 6912,44 грн. - 3% річних, посилаючись на наступне.

15 серпня 2011 року ТОВ „Міст Інвест" та ПАТ „Фінбанк" уклали договори оренди нерухомого майна № 950 та № 950-1, за якими орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого поверху, антресолі та підвалу № 505, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12, загальною площею 303,1 кв.м з метою розміщення відділення банку. Так, позивач вказує, що за договором № 950 позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди 15 серпня 2011 року відповідно до акту прийому-передачі частини нежитлового приміщення. Вказаний договір № 950 діяв з 15 серпня 2011 року до 05 серпня 2014 року.

Як вказує позивач, договір № 950-1 вступив в силу з 06 серпня 2014 року, а відповідач продовжив фактично володіти і користуватися об'єктом оренди, але на момент подачі позову відповідач не виконує свої обов'язки зі сплати орендної плати за договором № 950-1, чим порушено права позивача.

Наразі позивач зазначає, що 20 листопада 2014 року направив відповідачу претензію, в якій наголосив про обов'язок відповідача погасити заборгованість за договором № 950-1, на яку відповідач відповідь не надав. При цьому позивач посилається на те, що відповідач у випадку розірвання договору № 950-1 в односторонньому порядку зобов'язаний повідомити позивача про це за 4 місяці до передбачуваної дати розірвання згідно з п. 5.3.4 договору № 950-1, проте заявив про це листом від 04 вересня 2014 року, у якому просить розглянути можливість дострокового розірвання договору оренди нежилого приміщення № 950-1.

Згідно з п. 8.4. договору № 950-1 одностороннє розірвання договору можливе в порядку та в випадках, передбачених цим договором. Згідно з п. 2.3. договору № 950-1 у разі дострокового припинення договору орендар передає, а орендодавець приймає орендоване майно, що оформлюється актом здачі-приймання, який укладено не було.

Згідно з п. 8.1. договору № 950-1 договір діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Так, на думку позивача, договір № 950-1 є діючим щонайменше по 5 січня 2015 року.

Відповідно до п. 4.3 договору № 950-1 платежі за цим договором здійснюються орендарем наперед та підлягають перерахуванню на поточний рахунок орендодавця, щомісячно не пізніше 25 числа попереднього місяця, за який здійснюється оплата.

За умовами п. 4.1 договору № 950-1 відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати орендну плату у національній валюті гривні у сумі, що еквівалентна 16 670,50 доларів США.

Проте, за ствердженнями позивача, в порушення наведених умов договору № 950-1 відповідачем під час дії договору платежі не вносилися, у зв'язку з чим станом на 6 січня 2015 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 873950,02 грн., що складається з тіла заборгованості по зобов'язанням в сумі 831007,47 грн. (52700,29 дол. США), втрат від інфляції в сумі 36030,11 грн., процентів за користування коштами - 3% річних в сумі 6912,44 грн., які не сплачені. При цьому позивач наголошує, що розрахунок заборгованості проводився станом на 6 січня 2015 року за курсом 1576,8556 грн. за 100 дол. США, встановленого НБУ на той день, за період з вересня по 5 грудня 2014 року, оскільки ПАТ „Фінбанк" сплатив орендну плату за серпень місяць і за останній місяць користування об'єктом оренди в повному обсязі.

Поряд з цим позивача зазначає, що відповідно до п. 4.1 договору № 950-1 сума орендної плати в гривнях, що визначена в цьому пункті, підлягає перерахунку відносно діючого комерційного курсу продажу американського долару США, встановленого ПАТ „Фінбанк" на 20 число попереднього місяця, за який здійснюється оплата. У зв'язку з неможливістю визначити позовні вимоги в гривні через неможливість встановити курс долару США, встановленого ПАТ „Фінбанк" в минулих періодах, позивачем заявлено позов про стягнення боргу в національній валюті України, що еквівалентно долару США.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2015 р. (суддя Малярчук І.А.) позовну заяву ТОВ „Міст Інвест" прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/345/15-г, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду на 02.03.2015 р.

З огляду на перебування судді Малярчук І.А. з 24.02.2015 р. у відпустці згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 02.03.2015 р. було проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого вказану справу № 916/345/15-г передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2015 р. справу № 916/345/15-г прийнято до провадження судді господарського Петрова В.С. та розгляд справи призначено в засіданні суду.

25.03.2015 р. позивачем було подано до господарського заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 53-57), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди нерухомого майна № 950-1 від 15.08.2011 р. у розмірі 834392,59 грн., у т.ч. борг по основному зобов'язанню 707071,18 грн., втрати від інфляції 117484,73 грн., 3% річних в сумі 9836,68 грн. Так, у вказаній заяві позивач вказує, що ним було проведено обґрунтований розрахунок розміру суми орендної плати в гривнях згідно з умовами п. 4.1 договору № 950-1, яка підлягає перерахунку відносно діючого комерційного курсу продажу американського долару США, встановленого ПАТ „Фінбанк" на 20 число попереднього місяця, за який мала бути здійснена оплата.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином за адресою, вказаною в позовній заяві, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

15 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Міст Інвест" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством „Фінбанк" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 950, відповідно якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого поверху, антресолі та підвалу № 505, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12, загальною площею 303,1 кв.м з метою розміщення відділення банку.

Згідно п. 1.2. договору об'єкт оренди належить орендодавцю на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 21.03.2011 року, зареєстрованого КП „ОМБТІ та РОН" 23.03.2011 року за № 25294737, номер запису 1821 в кн. 102неж-94.

Відповідно до п. 2.1. договору передача об'єкта оренди здійснюється орендодавцем протягом 1-го дня з моменту підписання цього договору та оформлюється актом прийому-передачі. В акті прийому-передачі вказується технічний стан приміщення, характеристика об'єкта оренди на момент передачі майна орендарю.

Згідно п. 4.1. договору за домовленістю сторін орендна плата за користування об'єктом оренди на період з 15.08.2011 р. по 30.10.2011 р. складає 12500 грн., в тому числі ПДВ 20% - 2083,33 грн., яка підлягає сплаті на користь орендодавця в наступному порядку:

В п. 4.1.1. договору передбачено, що за період з 15.08.2011 року по 31.08.2011 року включно орендар сплачує на користь орендодавця суму орендної плати за користування приміщенням в розмірі 2500,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 416,67 грн. протягом трьох робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення. За період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року включно орендар сплачує на користь орендодавця суму орендної плати за користування приміщенням в розмірі 5000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 833,33 грн., в порядку, визначеному п. 4.5. цього договору (п. 4.1.2 договору). За період з 01.10.2011 року по 30.10.2011 року орендар сплачує на користь орендодавця суму орендної плати за користування приміщенням в розмірі 5000,00 грн., в т.ч. числі ПДВ 20% - 833,33 грн., в порядку, визначеному п. 4.5. цього договору (п. 4.1.3. договору). За період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату в розмірі 120 864,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 20144,00 грн., в порядку, визначеному п. 4.5. цього договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору в подальшому за користування орендованим майном орендар щомісячно сплачує Орендодавцеві орендну плату у розмірі 133 364,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 22227,33 грн., що в еквіваленті до комерційного курсу продажу долару США відносно української гривні, встановленого ПАТ „Фінбанк" на дату укладення цього договору, складає 16 670,50 дол. США. У випадку зміни комерційного курсу продажу американського долару США сума орендної плати в гривнях, що визначена в цьому пункті, підлягає перерахунку відповідно до діючого комерційного курсу продажу американського долару США, встановленого ПАТ „Фінбанк" на 20 число попереднього місяця, за який здійснюється оплата.

Згідно п. 4.4. договору протягом трьох робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення орендар вносить на користь орендодавця орендну плату в розмірі, визначеному п. 4.3. цього договору, за останній місяць користування об'єктом оренди.

Відповідно п. 4.5. договору платежі за цим договором здійснюються орендарем наперед та підлягають перерахуванню на поточний рахунок орендодавця, щомісячно не пізніше 25 числа попереднього місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків, виставлених орендодавцем в строк не пізніше 20 числа попереднього місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно до п. 8.1. договору № 950 останній набирає чинності з 15 серпня 2011 року та діє строком до 05 серпня 2014 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Як вбачається з наданого позивачем до суду акту прийому-передачі частини нежитлового приміщення, складеного сторонами до вказаного договору оренди № 950 (а.с. 20), позивачем було передано відповідачу на виконання умов договору частину не житлових приміщень першого поверху, антресолі та підвалу № 505, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12, загальною площею 303,1 кв.м з метою розміщення відділення Банку.

Також судом з'ясовано, що 15 серпня 2011 року ТОВ „Міст Інвест" (орендодавець) та ПАТ „Фінбанк" (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № 950-1, відповідно до якого позивач як орендодавець передає, а відповідач як орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлових приміщень першого поверху, антресолі та підвалу № 505, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Дерибасівська, будинок 12, загальною площею 303,1 кв.м з метою розміщення відділення банку. Відповідно до п. 8.1. цього договору № 950-1 останній діє з 06 серпня 2014 року до 06 серпня 2016 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Так, за ствердженнями позивача, вказаний договір № 950-1 вступив в силу з 06 серпня 2014 року та відповідач продовжив фактично володіти і користуватися об'єктом оренди, що був переданий за договором оренди № 950. Однак, як стверджує позивач, відповідач не виконував свої обов'язки зі сплати орендної плати за договором № 950-1, чим порушив права позивача. У зв'язку з цим 20 листопада 2014 року позивачем була направлена відповідачу претензія щодо погашення заборгованості за договором № 950-1. При цьому відповідач в листі від 04 вересня 2014 року просив позивача розглянути можливість дострокового розірвання договору оренди нежилого приміщення № 950-1.

В п. 5.3.4 договору № 950-1 передбачено право орендаря ініціювати розірвання цього договору в односторонньому порядку без пояснення причин, про що орендодавець має бути повідомлений рекомендованим листом з повідомленням про вручення в строк, не менш ніж 4 місяці до передбачуваної дати розірвання. Після отримання такого листа орендодавець зі спливом визначеного цим пунктом строку зобов'язаний прийняти об'єкт оренди у орендаря та підписати акт прийому-передачі приміщення. При цьому сума сплачена орендарем за останній місяць користування об'єктом оренди відповідно до положень п. 4.2 цього договору зараховується за останній місяць користування об'єктом оренди з урахуванням нового терміну дії договору.

Відтак, оскільки договором № 950-1 встановлено обов'язок відповідача повідомити позивача про розірвання договору в односторонньому порядку за 4 місяці до передбачуваної дати розірвання згідно з п. 5.3.4 договору, тому з огляду на заяву відповідача від 04.09.2014 р. позивач вважає, що договір № 950-1 був діючим по 5 січня 2015 року, після чого договір припинив свою дію. Будь-яких заперечень щодо строку дії договору відповідач не надав, докази повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення раніше ніж вказана дата дії договору матеріали справи не містять.

Між тим, як стверджує позивач, за період з 01 вересня 2014 року по 5 грудня 2014 року відповідач не сплатив орендну плату, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість по орендній платі за вказаний період, позов про стягнення якої подано до суду. Зазначений період розрахунку позивач пояснює тим, що ПАТ „Фінбанк" сплатило орендну плату за серпень місяць і за останній місяць користування об'єктом оренди в повному обсязі. Так, в п. 4.2. договору № 650-1 визначено, що протягом трьох робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення, орендар вносить на користь орендодавця орендну плату, в розмірі визначеному п. 4.1. цього договору, за останній місяць користування об'єктом оренди.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, укладений між сторонами по справі договір оренди є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Також в силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, прийняття відповідачем від позивача приміщення в оренду є підставою виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати за оренду цього приміщення.

Згідно п. 4.1. договору № 950-1 за користування майном орендар щомісячно сплачує орендодавцеві орендну плату у розмірі 133 364,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 22227,33 грн., що в еквіваленті до комерційного курсу продажу долару США відносно української гривні, встановленого ПАТ „Фінбанк" на дату укладення договору, складає 16 670,50 дол. США. У випадку зміни комерційного курсу продажу американського долару США сума орендної плати в гривнях, що визначена в цьому пункті, підлягає перерахунку відповідно до діючого комерційного курсу продажу американського долару США, встановленого ПАТ „Фінбанк" на 20 число попереднього місяця, за який здійснюється оплата.

Відповідно п. 4.3. договору платежі за цим договором здійснюються орендарем наперед та підлягають перерахуванню на поточний рахунок орендодавця, щомісячно не пізніше 25 числа попереднього місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунків, виставлених орендодавцем в строк не пізніше 20 числа попереднього місяця, за який здійснюється оплата. У випадку, якщо орендар використовував об'єкт оренди не повний місяць, орендна плата розраховується виходячи із фактичної кількості днів використання орендарем об'єкта оренди (п. 4.5 договору).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами п. 5.4.1 договору № 950-1 орендар зобов'язався у повному обсязі та своєчасно вносити орендні платежі.

Так, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідач не сплатив орендну плату за користування орендованим приміщенням згідно договору № 950-1 за період з вересня 2014 року по 05 грудня 2014 року. Зокрема, з наведеного позивачем в заяві про зменшення позовних вимог розрахунку заборгованості (а.с. 53-54) вбачається, що нарахована позивачем відповідно до умов договору за період з вересня 2014 року по 05 грудня 2014 року орендна плата склала 707071,18 грн., у т.ч. за вересень 2014 р. - 222551,17 грн. (16670,50 дол. США за комерційним курсом ПАТ „Фінбанк" 13,35 грн./дол. на 20 число попереднього місяця - серпня), за жовтень 2014 р. - 225051,75 грн. (16670,50 дол. США за комерційним курсом ПАТ „Фінбанк" 13,35 грн./дол. на 20 число попереднього місяця - вересня ), за листопад 2014 р. - 216716,50 грн. (16670,50 дол. США за комерційним курсом ПАТ „Фінбанк" 13,00 грн./дол. на 20 число попереднього місяця - жовтня), за 01-05 грудня 2014 р. - 42751,76 грн. (2688,79 дол. США за комерційним курсом ПАТ „Фінбанк" 15,90 грн./дол. на 20 число попереднього місяця - листопада). Відтак, сума заборгованості відповідача по орендній платі за спірний період склала 707071,18 грн.

Між тим наявність спірної суми боргу відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, несплатою позивачу суми орендної плати згідно договору оренди № 950-1 відповідач порушив умови спірного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 707071,18 грн.

З огляду на те, що за умовами спірного договору оренди орендна плата підлягала сплаті щомісячно не пізніше 25 числа попереднього місяця, за який здійснюється оплата, відповідно суд доходить до висновку про прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо внесення орендної плати.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Так, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі оренди не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на відповідну суму боргу по кожному місяцю окремо за період з 26.08.2014 р. до 17.03.2015 р., розрахунок яких наведено в заяві про зменшення позовних вимог, що складають 9836,68 грн. (а.с. 54-55).

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 117484,73 грн., нараховані на відповідну суму боргу за кожен місяць протягом періоду з 26.08.2014 р. до 17.03.2015 р. із застосуванням сукупного індексу інфляції у відповідному періоді прострочення платежу, що був розрахований позивачем.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.97р. N 62-97р).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).

У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на викладене, факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем вимоги про відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції за період, коли відповідачем не було виконане зобов'язання щодо сплати орендної плати.

Так, враховуючи Рекомендації Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, наведений в заяві про зменшення позовних вимог (а.с. 55-56), на загальну суму 117484,73 грн. та встановлено правильність вказаного розрахунку, адже нарахування інфляційних здійснюється за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відтак, загальна сума заборгованості відповідача, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 834392,59 грн. (707071,18 грн. основного боргу + 9836,68 грн. 3% річних + 117484,73 грн. інфляції).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Інвест" про стягнення з ПАТ „Фінбанк" 834392,59 грн. обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, виходячи з заявленої до стягнення суми.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" про стягнення 834392,59 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Публічного акціонерного товариства „Фінбанк" (65032, м. Одеса, пр. Шевченка, 4А; код ЄДРПОУ 20041917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міст Інвест" (65110, м. Одеса, вул. Розкидайлівська, буд. 69/71; код ЄДРПОУ 36345008) заборгованість за договором оренди № 950-1 від 15.08.2011 р. у розмірі 834392/вісімсот тридцять чотири тисячі триста дев'яносто дві/грн. 59 коп., яка складається з основного боргу по орендній платі - 707071/сімсот сім тисяч сімдесят одна/грн. 18 коп., 3% річних - 9836/дев'ять тисяч вісімсот тридцять шість/грн. 68 коп., інфляційних втрат - 117484/сто сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири/грн. 73 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 16687/шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім/грн. 85 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2015 р.

Суддя В.С. Петров