Рішення

від 23.04.2015 по справі 921/293/15-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2015 р.Справа № 921/293/15-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом - Заступника прокурора міста Тернополя (бульвар Т.Шевченка,7 м. Тернопіль 46000) в інтересах Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль 46001)

до відповідача №1 - Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (вул. Листопадова, 5 м. Тернопіль 46001)

відповідача №2 - Комунального підприємства "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради (вул. Гайова, 54 м. Тернопіль 46400)

відповідача №3 - Приватного підприємства "Околиця Тернопіль" (Майдан Привокзальний, 1 м. Тернопіль 46000)

третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №2 - Приватне підприємство "ЛІДЕР СЕРВІС ГРУП" вул. Курмановича, 9Б м. Львів 49040

про визнання недійсним як удаваного інвестиційного договору щодо будівництва торгового комплексу.

За участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача №1 - Гірняк В.М.

відповідача №2 - Кривокульська С.І.

відповідача №3 - не з'явився

третя особа - не з'явився

прокурора - Осядач Н.А.

Суть справи:

Заступник прокурора міста Тернополя звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах Тернопільської міської ради до відповідачів: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради та КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради про визнання недійсним як удаваного інвестиційного договору №5 від 22.01.2014 року щодо будівництва торгового комплексу.

Порушеній справі присвоєно №921/293/15-г/6.

Ухвалами суду від 19.03.2015 року та від 16.04.2015 року до участі у справі в якості відповідача №3 залучено - ПП "Околиця Тернопіль", а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №2 - ПП "ЛІДЕР СЕРВІС ГРУП" відповідно.

В засіданні учасникам процесу роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,27,29,81-1 ГПК України.

З ініціативи суду фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду" (диск CD-R, серійний номер 119 172 RD 27830).

В засіданні 16.04.2015 року уповноважений представник позивача від позову відмовився, про що подав письмову заяву.

Наслідки даної процесуальної дії учасникам засідання роз'яснено.

Відповідно до ст.29 ГПК України прокурор підтримав позов та вимагав вирішення спору по суті.

Свої вимоги, прокурор мотивував тим, що інвестиційний договір №5 від 22.01.2014 року щодо будівництва торгового комплексу є удаваним, оскільки приховує інший правочин, а саме - договір оренди землі.

У відзиві на позов та згідно з поясненнями його представника, відповідач №1 проти задоволення позову заперечив за його недоведеністю.

Представник відповідача №2 підтримав заперечення відповідача №1.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників засідання, у тому числі даних ними в попередньому засіданні, суд встановив наступне:

- рішенням виконкому Тернопільської міської ради (відповідача №1) № 1400 від 25.12.2013 року затверджено результати конкурсу, у тому числі щодо будівництва торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль, вул. Б.Хмельницького.

Переможцем конкурсу в цій частині, згідно з протоколом засідання комісії з вибору інвестора №4 від 20.11.2013 року, стало - ПП "Околиця Тернопіль" (відповідач №3).

Рішення відповідача №1 за № 1400 від 25.12.2013 року, станом на 23.04.2015 року ніким у встановленому порядку не оскаржено.

На підставі цього рішення, між співвідповідачами у справі укладено інвестиційний договір №5 від 22.01.2014 року щодо будівництва торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль, вул. Б.Хмельницького (п.2.2 угоди).

За умовами даного правочину, КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради (відповідач №2 у справі) як сторона №3 по договору зобов'язувалось, серед іншого:

- за сприяння та фінансування ПП "Околиця Тернопіль" провести весь комплекс будівельних робіт, що визначений в проектній документації із будівництва об'єкту у м. Тернопіль, по вул. Б.Хмельницького;

- отримати у встановленому порядку містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, документи, що дають право на виконання будівельних робіт;

- як і ПП "Околиця Тернопіль" вчиняти необхідні правочини, пов'язані з організацією та будівництвом об'єкту;

- ввести в експлуатацію об'єкт та сприяти в оформленні права власності за ПП "Околиця Тернопіль" та за учасниками його будівництва на засадах дольової участі (п.3.6 угоди).

Відповідно до п.3.4 договору ПП "Околиця Тернопіль" як сторона №2 зобов'язувалось, крім іншого:

- фінансувати організацію та проведення будівельних робіт;

- власними та/або залученими силами та коштами виконати будівельні роботи з будівництва торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль вул. Б.Хмельницького;

- виконати роботи з благоустрою території міста Тернополя, поточний або капітальний ремонт об'єктів комунальної власності, визначених виконкомом Тернопільської міської ради та КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради в загальному на суму, що становить 6 (шість) відсотків від розміру проектно-кошторисної документації будівництва;

- сплатити суму коштів пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста в розмірі, що становить 6 (шість) відсотків від суми проектно - кошторисної документації будівництва;

- після завершення будівництва та прийняття об'єкту в експлуатацію отримати у власність об'єкт інвестування (п.п.2.3,2.4,3.3 договору).

За визначенням, даним в п.1.2 правочину, об'єктом інвестування є саме торговий комплекс за адресою: м. Тернопіль вул. Б.Хмельницького, а не відповідна земельна ділянка.

Згідно з п.п.2.2,9.1,11.1 договору будівництво об'єкту може здійснюватись як силами відповідачів №№2,3 так і з залученням інших осіб.

Строки виконання робіт, із можливістю їх перегляду, встановлено сторонами з 15.02.2014р. по 01.10.2015р. (п.п.1.1,5 угоди).

25.12.2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України дано дозвіл КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради на виконання робіт з будівництва торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль вул. Б.Хмельницького.

У відповідності до названого дозволу, генеральним підрядником (підрядником) будівництва даного об'єкту 4-ої категорії складності є ПП "ЛІДЕР СЕРВІС ГРУП" (третя особа по справі).

Згідно з поясненнями представників сторін та прокурора, на час вирішення спору, що розглядається судом будівельні роботи припинено.

Відповідно до п.п.1.1, 2.1 договору №5 від 22.01.2014 року будівництво комплексу здійснюється на земельній ділянці площею 0,0271 га кадастровий номер 6110100000:02:026:0040 у м. Тернополі по вул. Б.Хмельницького, яка є комунальною власністю громади м. Тернополя та знаходиться у постійному користуванні КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради.

За даними Державного реєстру речових на нерухоме майно та згідно з поясненнями учасників судового засідання, після укладення договору №5 від 22.01.2014 року та на момент вирішення спору, власник і землекористувач даної ділянки не змінились.

Вказаний договір, названий його сторонами інвестиційним, прокурор просить визнати недійсним в судовому порядку як удаваний (ст.235 ЦК України). А саме як такий, що приховує насправді договір оренди землі.

У зв'язку з цим, прокурор вважає, що до правочину повинно застосовуватись законодавство, яке регулює відносини з оренди землі. Зокрема, Земельний кодекс України і Закон України "Про оренду землі".

В оспорюваному договорі, на думку прокурора, відсутні істотні умови, що є обов'язковими для такого виду правочину і перелічені у ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі". Наслідком їх відсутності є визнання договору оренди землі недійсним (ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі").

З огляду на підстави пред'явлення прокурором позову про недійсність договору (як удаваного), судом не приймаються до уваги як належні по даній справі докази, документи, що на думку заявника підтверджують економічну необґрунтованість укладення спірного правочину для громади міста та порушення процедури його укладення, а також відхилено клопотання про необхідність їх витребування.

Згідно з ст.124 Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.12 ГПК України, постановами пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011р.,та №11 від 29.05.2013р., судової практики, що склалась, даний спір підвідомчий господарським судам.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Так, відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У відповідності до змісту ст.22 ГПК України, право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.3.12 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18).

Як на підставу позову про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору №5 від 22.01.2014 року з приводу будівництва торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль вул. Б.Хмельницького прокурор посилається на його удаваність. Зокрема, що його вчинено з метою приховати договір оренди землі. Однак, ст.204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину (договору), згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків.

Згідно з ст.235 ЦК України, на яку посилається прокурор, удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено , що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Першим юридичним фактом, який підлягає у такому випадку встановленню судом є доведеність позивачем самої прихованості іншого правочину (п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р., п.3.11 пленуму Вищого господарського суду України від 29.05. 2013 року N11, листи Верховного Суду України від 24.11.2008р. та від 01.03.2013р.).

За удаваним правочином настають інші права та обов'язки, ніж ті, що передбачені правочином. За удаваним правочином сторони свідомо, з певною метою, документально оформляють правочин, але між ними встановлюються інші правовідносини (лист Верховного Суду України від 24.11.2008р.).

Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі (лист Верховного Суду України від 24.11.2008р.). Якщо останній суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним (п.3.11 пленуму Вищого господарського суду України від 29.05. 2013 року N11).

Проте, прокурором не доведено належними і допустимими доказами, що за договором №5 від 22.01.2014 року з приводу будівництва торгового комплексу за адресою: м. Тернопіль вул. Б.Хмельницького у сторін не виникло, передбачених ним прав і обов'язків, а приховано перехід до ПП "Околиця Тернопіль" права користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання положень договору, який заявник вважає удаваним, сторони за ним отримали дозвіл на будівництво, технічні умови на виконання будівельних робіт, виготовили відповідний проект та вчинили інші дії, що мали на меті, згідно з його приписами.

Крім того, за умовами оспорюваного договору до ПП "Околиця Тернопіль" не перейшло права оренди земельної ділянки площею 0,0271 га кадастровий номер 6110100000:02:026:0040 у м. Тернополі по вул. Б.Хмельницького.

Оскільки, ст.ст.1,13 Закону України "Про оренду землі", а також ст. 93 ЗК України, визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В договорі №5 від 22.01.2014 року відсутні перелічені права і обов'язки, характерні для договору оренди землі. Спірний договір взагалі не передбачає відносин між Тернопільською міською радою як власником землі та відповідачами.

Слід також зазначити, що для надання згаданої ділянки в оренду відповідачу №3, земля підлягала обов'язковому попередньому вилученню в її постійного користувача - КП "Підприємство матеріально-технічного забезпечення" Тернопільської міської ради, в порядку ч.5 ст.116, ст.ст.141,142 ЗК України.

Після цього, право користування земельною ділянкою на умовах оренди повинно було б реєструватись за ПП "Околиця Тернопіль" відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст.6 Закону України "Про оренду землі", ст.126 ЗК України).

Однак, як йшлося вище, після укладення договору №5 від 22.01.2014 року та на момент вирішення спору, власник і землекористувач даної ділянки не змінились.

З врахуванням усього вище переліченого, наданими суду доказами, прокурором не спростовано презумпції правомірності правочину (договору) з підстави, вказаної в позові.

Згідно з ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі з відповідачів не стягуються .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,2,4-3,12,22,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Сторони, третя особа та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 28.04.2015 року.

Суддя І.П. Шумський