Рішення

від 23.04.2015 по справі 922/2120/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2015 р.Справа № 922/2120/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "АОСТА", смт. М. Данилівка до Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ", м. Київ про розірвання договору оренди, усунення перешкод в користуванні нежитловими приміщеннями та зобов*язання передати нежитлові приміщення за участю представників сторін:

позивача - Дребот І.А., дов. від 18.02.2015 року

відповідача - Борисова Д.О., дов. № 52 від 31.03.2015 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про розірвання договору оренди приміщень, посвідченого 05 серпня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 3266; усунення перешкоди в користуванні власником - Приватним підприємством "АОСТА" нежитловими приміщеннями шляхом виселення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" з вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 15,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50 - 15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2 кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Iа - 2.1 кв.м., № IV (частково) - 32.2 кв.м. за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд 39 (літ. А-5); зобов*язання Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" передати вбудовані нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 15,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50 - 15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2 кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Iа - 2.1 кв.м., № IV (частково) - 32.2 кв.м. за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд 39 (літ. А-5) за актом прийому-передачі Приватному підприємству "АОСТА".

Представник відповідача у судовому засіданні 21 квітня 2015 року та у наданій заяві про зупинення провадження у справі просить суд зупинити провадження у справі № 922/2120/15 до прийняття рішення Харківським апеляцйним господарським судом по справі № 922/221/15 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1758, що укладений між Приватним підприємством "ЗІРКА-2004" та Приватним підприємством "АОСТА" в частині відчуження вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 5,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50-15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2, кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Іа - 2,1 кв.м, № ІV (частково) -32,2 кв.м., за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, (літ. А-5).

Представник позивача у судовому засіданні 21 квітня 2015 року проти заяви відповідача про зупинення провадження у справі заперечує.

У судовому засіданні 21 квітня 2015 року було вказано, що заяву відповідача про зупинення провадження у справі буде розглянуто у наступному судовому засіданні та оголошено перерву до 23 квітня 2015 року до 11 годин.

23 квітня 2015 року судове засідання було продовжено у тому ж складі суду.

Представник позивача у судовому засіданні проти заяви відповідача про зупинення провадження у справі заперечує, поясняє, що 22 квітня 2015 року Харківським апеляційний господарським судом розглянута апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" на рішення господарського суду Харківської області від 11 березня 2015 року, яким відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" до Приватного підприємства "ЗІРКА-2004", Приватного підприємства "АОСТА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1758, що укладений між Приватним підприємством "ЗІРКА-2004" та Приватним підприємством "АОСТА" в частині відчуження вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 15,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50 - 15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2, кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Іа - 2,1 кв.м, № ІV (частково) -32,2 кв.м., за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, (літ. А-5) та винесена постанова про відмову в задоволені апеляційної скарги та залишенні рішення суду першої інстанції без змін. Вказане, на думку представника позивача, свідчить про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтверджує, що справа № 922/221/15 дійсно розглянута Харківським апеляційним господарським судом та йому відмовлено в задоволені апеляційної скарги, на заяві про зупиненні провадження у справі не наполягає.

Суд, розглянувши заяву відповідача про зупинення провадження у справі, вважає її необґрунтованою та відмовляє в її задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні оголосив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечує.

Суд, вислухавши представників сторін, вважає усне клопотання відповідача про відкладення розгляду справи необґрунтованим, відмовляє у його задволенні та починає розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

05 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (відповідач) відповідно до договору оренди приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 3266 прийняв у строкове платне користування вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 190,0 кв.м., розташовані за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд.39 (Лі. А-5): перший поверх №48 - 15,3кв.м.; №49 - 19,8 кв.м.; №50 - 15,7 кв.м.; № 51 - 22,6 кв.м.; №65 - 40,2 кв.м.; 65а -13,8 кв.м.; 65б - 28,3 кв.м.; Іа - 2,1 кв.м.; ІV (частково) - 32,2 кв.м.

Згідно пункту 5.1 договору оренди строк оренди встановлено з 05 серпня 2013 року до 05 серпня 2018 року включно.

Відповідно до пункту 7.2.2. договору оренди орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі сплачувати орендні платежі.

Відповідно до пункту 10.5 договору оренди орендар, як сторона договору, погоджується, що у випадку, якщо орендодавець прийме рішення про відчуження приміщення, права орендаря згідно цього договору продовжують діяти відносно нового власника на весь термін дії цього договору, про що орендодавець зобов'язується повідомити такого нового власника до моменту відчуження приміщення.

17 жовтня 2014 року Приватне підприємство "АОСТА" (позивач) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. за реєстровим № 1761, придбав у власність нежитлові приміщення першого поверху № 48-51, 65, 65а, 65б, Іа, ІVч. загальною площею 190,0 кв. м, що розташовані в будівлі Літ. "А" за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 39. Право власності позивача на вказані приміщення зареєстровано 17 жовтня 2014 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Відповідно до частини 1 статті 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права і обов'язки наймодавця.

Позивач листом за вихідним № 05-11/2014 від 05 листопада 2014 року повідомив відповідача, що став власником орендованих приміщень, запропонував переукласти договір оренди та попросив відповідача надати копію договору оренди.

Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" листом за вихідним № 03/2285 від 07 листопада 2014 року відмовився надавати копію договору оренди посилаючись на конфіденційність його умов.

Матеріали справи свідчать про те, що сторони вели переписку щодо врегулювання договірних відносин, однак жодних дій не вчинили.

02 березня 2015 року позивач листом за вихідним № 22/03-15 повідомив відповідача що відмовляється від договору оренди, вимагає звільнити та повернути приміщення. З матеріалів справи вбачається, що вказане повідомлення отримано відповідачем.

Станом на 01 квітня 2015 року позивач від Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" не отримував грошових коштів в якості оплати за оренду вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 15,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50 - 15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2, кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Іа - 2,1 кв.м, № ІV (частково) - 32,2 кв.м., за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд. 39, (літ. А-5). Доказів оплати відповідачем до суду не надано.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями частини 1 статті 626, частини 1 статті 628, частини 1 статті 629 встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 759 та частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 793 та частини 1 статті 794 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Положеннями статті 526 та частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 610 та пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору оренди, суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору (пункти 4.1., 7.1., 7.2.2. договору) саме на відповідача покладено обов'язок внесення орендної плати за користування приміщенням в розмірі, у строки на та умовах, визначених договором.

Обов'язковість внесення орендної плати за користування приміщенням саме відповідачем, як наймачем, вбачається із з вищезазначених положень Цивільного кодексу України - статтей 759, 762, 526 та 527.

Таким чином, обов'язковість сплати орендної плати відповідачем відповідно до умов договору встановлена як умовами укладеного між сторонами договору, так і вимогами Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на відсутність рахунків не можуть бути взяти до уваги, оскільки такі рахунки не змінюють умов укладеного між сторонами договору, а також не звільняють відповідача від сплати орендної плати відповідно до умов договору.

Суд зазначає, що з огляду на норму статті 770 Цивільного кодексу України відповідно до якої у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права і обов'язки наймодавця та пункт 10.5 договору оренди від 05 серпня 2013 року, відповідно до якого орендар, як сторона за договором, погоджується, що у випадку, якщо орендодавець приймає рішення про відчуження приміщення, права орендаря згідно цього договору продовжують діяти відносно нового власника на весь термін дії цього договору, про що орендодавець зобов'язується повідомити такого нового власника до моменту відчуження приміщення, позивач набув права та обов'язки орендодавця з дати реєстрації права власності на приміщення - 17 жовтня 2014 року.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Норми статті 525 Цивільного кодексу України передбачають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Судом встановлено, що відповідачем не виконано обов'язок щодо проведення оплати за приміщення, що знаходяться у нього в оренді.

Згідно частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить оренду плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України. При цьому, відповідно до частини 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Винятком є випадки, коли норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України. Тоді слід застосовувати правила, встановлені Цивільного кодексу України.

Згідно з імперативними приписами частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. При цьому, вказана стаття не містить жодних нормативних чи договірних застережень щодо можливості надання одній із сторін договору оренди права на таку односторонню відмову ("якщо інше не передбачено законом чи договором") тощо.

Вказана імперативна норма цілком узгоджується з положенням частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Отже, на відміну від імперативної норми частини 1 статті 291 Господарського кодексу України, яка категорично забороняє односторонню відмову від договору оренди з боку орендодавця або орендаря, стаття 782 Цивільного кодексу України все ж таки надає орендодавцю право на таку відмову за наявності певних умов, як-от, невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Судом встановлено, що сторонами договору не досягнуто згоди про його розірвання, відповідачем не сплачено орендну плату, орендодавець не бажає продовжувати господарські правовідносини з орендарем. Відповідно існують всі підстави для розірвання договору у спеціальний спосіб передбачений статтею 782 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 (справа N 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно статті 55 Конституції України, статтей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 319, 391, 459, 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 651, 762, 783, 785 Цивільного кодексу України, статтями 173, 216, 230, 291, 343 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Розірвати договір оренди приміщень, посвідченого 05 серпня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 3266.

Усунути перешкоди в користуванні власником - Приватним підприємством "АОСТА" нежитловими приміщеннями шляхом виселення Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" з вбудованих нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 15,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50 - 15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2 кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Iа - 2.1 кв.м., № IV (частково) - 32.2 кв.м. за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд 39 (літ. А-5).

Зобов*язати Публічне акціонерне товариство "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" передати вбудовані нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 190 кв.м., а саме: перший поверх - № 48 - 15,3 кв.м., № 49 - 19,8 кв.м., № 50 - 15,7 кв.м., № 51 - 22,6 кв.м., № 65 - 40,2 кв.м., № 65а - 13,8 кв.м., № 65б - 28,3 кв.м., № Iа - 2.1 кв.м., № IV (частково) - 32.2 кв.м. за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, буд 39 (літ. А-5) за актом прийому-передачі Приватному підприємству "АОСТА".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ БАНК РОЗВИТКУ" (01135, м. Київ, вул. Чорновола В*ячеслава, буд. 25, рахунок 36787001303001 у ПАТ "ВБР", МФО 380719, код ЄДРПОУ 36470620) на користь Приватного підприємства "АОСТА" (62341, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, 6, поточний рахунок 2600011690 відкритий у ПАТ "МЕГАБАНК", МФО 351629, код ЄДРПОУ 39239018) 3654,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.04.2015 р.

Суддя П.В. Хотенець