Рішення

від 28.04.2015 по справі 922/1641/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р.Справа № 922/1641/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом В.о. прокурора м. Харкова, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків, 2. Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани", м.Харків про про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників сторін:

прокурор - Хряк О.О. посвідчення № 028256 від 15.08.2014 року

1-го відповідача - Маринушкіна Л.В. за довіреністю № 08-11/4670/2-14 від 24.12.2014.

2-го відповідача - Фомін Р.Б. за довіреністю № 3 від 16.03.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

В.о. прокурора м. Харкова, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - 1. Харківської міської ради, м. Харків та 2. Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани", м.Харків, відповідно до якого просить суд визнати незаконним та скасувати п.12.2. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 №13/10; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189776, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язати ОК "ЖБК "Бархани" повернути територіальній громадян м.Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 2,0565 га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0023 у первісному (придатному для використання) стані; Судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15.04.2015 року о 11:00 годині.

У судовому засіданні 15.04.2015 року було оголошено перерву до 28.04.2015 року о 11:15 год.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у наданому 15.04.2015 року відзиві на позовну заяву (вх.№14842). Крім того, у вказаному відзиві на позов, представник 1-го відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної давності, з урахуванням чого в задоволенні позову відмовити.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти заявленого позову прокуратури заперечував та просив у його задоволенні відмовити, з підстав викладених у наданому 15.04.2015 року до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 14845) та письмових пояснення до відзиву на позовну заяву (вх.№ 17155 від 28.04.2015 року), а саме зазначив, що прокурором було пропущено строк на подання даної позовної заяви до суду, оскільки з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 24.02.2010 р. (арк.с. 69-71) вбачається, що на пленарному засіданні Харківської міської ради безпосередньо був присутній заступник прокурора м. Харкова Петрова О.І., а тому враховуючи обізнаність прокуратури на прийняття зазначеного рішення строк на подання даної позовної заяви до суду сплив 25.02.2013 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що 15.08.2014 року представник 1-го відповідача звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про залишення позову без розгляду (вх.№ 14840).

Суд, розглянувши клопотання 1-го відповідача про залишення позову без розгляду вважає його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ч.2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

Щодо зазначених 1-им відповідачем установ суд вважає за необхідне зазначити, що згідно положень: Державного агентства земельних ресурсів України, даний орган є центральним органом виконавчої влади, а не органом державного контролю, не має права проводити перевірки відповідних органів, виявляти та вимагати усунення виявлених порушень законодавства; Державної інспекції сільського господарства України не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду.

Враховуючи вищенаведене та те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду, прокурор звернувся до суду в рамках чинного законодавства, відповідно до цього суд вважає в задоволенні клопотання 1-го відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Разом з тим, судом встановлено, що прокурором у позовній заяві було заявлене клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 2,0565 га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0023.

Розглянувши вказане клопотання прокурора, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Так, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, відповідно до п. 3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 р. № 16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням викладеного та враховуючи приписи Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011р. № 16, господарський суд, приходить до обґрунтованого висновку, про відсутність правових підстав, для задоволення клопотання, яке викладене у позовній заяві, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 2,0565 га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0023, а тому відмовляє в її задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Прокуратурою міста встановлено, що п.12.2. додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. 13/10 ОК "ЖБК "Бархани" - (2-ий відповідач, код ЄДРПОУ 36815126) надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:13:009:0023), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,0565 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 17.02.2010 р. № 57/10 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Тополиній (в районі вул. Квітучої).

На підставі вказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) видано ОК "ЖБК "Бархани" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189776, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600019 від 03.09.2010 р.

Прокурор звернувся до суду 20.03.2015 р., оскільки рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.2010 р. щодо надання у власність ОК "ЖБК "Бархани" (2-ий відповідач) земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:13:009:0023), посилаючись на те, що це рішення прийнято усупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ), ст.ст.133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК) та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. №186 (далі - Примірний статут).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 24.02.2010 р. на якому було прийнято рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" ОК "ЖБК "Бархани" - (2-ий відповідач) надано у власність земельну ділянку загальною площею 2,0565 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 17.02.2010 р. № 57/10 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Тополиній (в районі вул. Квітучої) була присутня заступник прокурора м. Харкова Петрова О.І.

Таким чином, обізнаність прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення 24.02.2010 р.

Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно із п. 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010, № Згн "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів", з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15, 19-24 Закону України "Про прокуратуру", було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями органів місцевого самоврядування, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 ЗУ "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Згідно із мотивувальною частиною Постанови Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14 визначено наступне: норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов'язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

В зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010 р. заступника прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із Постановою Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14 , також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурором не була реалізована об'єктивна можливість знати про підстави прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради у місячний строк з моменту його ухвалення, шляхом здійснення заходів прокурорського нагляду, яка між тим збігається із обов'язками прокурора згідно із п. 7 ст. 15 Закону України "Про прокуратуру".

Отже початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010р., починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова яка перебувала на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 ЦК України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 25.02.2013 року.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідна позиція зазначена у постанові Верховного Суду України № 3- 23гс14 від 27.05.2014р., відповідно до якої Верховний Суд дійшов висновку, що перебування прокурора під час пленарного засідання, на якому було прийняте оскаржуване рішення є початком перебігу строку позовної давності згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. Та початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та те, що прокурор звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, суд вважає клопотання 1-го та 2-го відповідача про застосування до позовної заяви заступника В.о. прокурора м.Харкова строку позовної давності обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, відповідно до цього суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Відповідно ст. 49 ГПК України судові витрати у даній справі покладаються на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати судового збору пунктом 11 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 15, 16, 203, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 35, 43, 44, 46, 47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 29.04.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/1641/15