Постанова

від 21.07.2015 по справі 922/1641/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2015 р. Справа № 922/1641/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Довбиш А.О.

за участю прокурора - Зливка К.О. (посвідчення №013773 від 06.12.2012 року),

та представників сторін:

1-го відповідача - Маринушкіна Л.В. (довіреність №08-11/4670/2-14 від 24.12.2014 року),

2-го відповідача - Фомін Р.Б. (довіреність №3 від 16.03.2015 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 2941Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року у справі

за позовом виконуючого обов'язки прокурора м. Харкова, м. Харків,

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2.Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани", м. Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Виконуючий обов'язки прокурора міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів - Харківської міської ради і Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани" про визнання незаконним та скасування п.12.2 додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради п'ятого скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 № 13/10; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 189778,зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язати ОК "ЖБК "Бархани" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 2,0565га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0023 у первісному (придатному для використання) стані.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року (судя Буракова А.М) у позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції застосував статтю 267 ЦК України у зв'язку із висновком про пропущення строку позовної давності, оскільки з часу прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення від 24.02.2010 р. прокурору було відомо про цю обставину.

Заступник прокурора Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28 квітня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Прокурор в апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції ст.ст. 4-7 ГПК України без повного, об'єктивного дослідження всіх обставин справи порушення норм матеріального права.

Перший відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що оскільки прийняття спірного рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 року відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора м.Харкова, враховуючи приписи ст.ст. 253,257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо його оскарження сплинув 25.02.2013 року. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Другий відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апелянта не погоджується та зазначає, що у випадку, коли позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор. При цьому, прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення з моменту його прийняття, в зв'язку із присутністю заступника прокурора м. Харкова на пленарному засіданні. Крім того, копію спірного рішення Харківської міської ради, прокурор отримав 26.03.2010 року із супровідним листом Харківської міської ради № 08-04/700/2-10. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

24.02.2010 року Харківською міською радою прийнято рішення №13/10 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування", в якому пунктом 12.2. додатку до рішення ОК "ЖБК "Бархани" надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:13:009:0023), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 2,0565 га, в межах акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 17.02.2010 р. № 57/10 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вул. Тополиній (в районі вул. Квітучої).

На підставі вказаного рішення Управлінням Держкомзему у м. Харкові видано ОК "ЖБК "Бархани" державний акт серії ЯЛ №189776 на право власності на земельну ділянку, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600019 від 03.09.2010 р. (а.с.33).

20.03.2015 року прокурор звернувся до суду з позовом, в якому зазначає, що рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 року №13/10 прийнято всупереч вимогам ст. 41 Земельного кодексу України, ст.ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186, у зв'язку з чим просить суд визнати незаконним та скасувати п.12.2 додатку №1 до нього, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189776, зобов'язати ОК «ЖБК «Бархани» повернути територіальній громаді м.Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 2,0565га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0023.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі надали суду клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.60, 107) та просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування своїх доводів в позовній заяві прокурор посилається на те, що оспорюване рішення Харківської міської ради суперечить вимогам ст. 41 ЗК України, ст.ст. 133, 135, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186 (далі - Примірний статут).

Відповідно до ч.1 ст. 41 ЗК України житлово-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність…

Відповідно до ст. 133 ЖК України громадяни, що потребують поліпшення житлових умов вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру.

Згідно з ст. 135 ЖК України та абзацу 1 п.8 Примірного статуту до членів ЖБК приймаються громадяни, які постійно проживають у цьому населеному пункті і які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до ст. 137 ЖК житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності ЖБК встановлюються цим кодексом, Примірним статутом ті іншими актами законодавства.

Прокурор в позовній заяві обґрунтовує свої вимоги також положеннями абзацу 2 п.7 та абзацом 1 п. 45 Примірного статуту, в яких йдеться про те, що до членів ЖБК приймаються особи віком до 30 років та громадянин, що вступає до кооперативу має потребувати поліпшення житлових умов.

Прокурор також вважає, що ОК «ЖБК» «Бархани» створено всупереч вимогам вищевказаних правових норм. Вказаний кооператив (на думку прокурора) не є житлово-будівельним кооперативом, а є обслуговуючим кооперативом.

27.08.2003 р. набрав чинності Закон України «Про кооперацію».

Правосуб'єктність, в тому числі земельна, житлово-будівельних кооперативів визначається Законом України «Про кооперацію», положеннями актів господарського та цивільного законодавства про юридичну особу підприємство, статутами відповідних кооперативів. У частині, що не суперечить чинному законодавству України, застосовується Примірний статут житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою РМ СРСР від 30.04.1985 №186.

В ст.41 прикінцевих положень вказаного закону зазначено, що кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим законом, зобов'язані протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом. До приведення статутів у відповідність із цим Законом кооперативи та кооперативні об'єднання керуються положеннями діючих статутів у частині, що не суперечить цьому Закону. Закон зобов'язав Кабінет Міністрів України протягом року з дня набрання чинності чим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Господарська діяльність кооперативів регулюється главою 10 ГК України, параграфом 2 глави 8 ЦК України, законом України «Про кооперацію», Законом України «Про споживчу кооперацію» та іншими нормативно-правовими актами.

Засновниками кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи України та іноземних держав, які беруть участь у діяльності кооперативів через своїх представників ( ст. 7 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, Закон України "Про кооперацію" не містить жодних заборон або обмежень при створенні ЖБК щодо наявності вікового цензу або щодо знаходження на квартирному обліку громадян, які утворюють кооператив, а також умов щодо наявності житлових потреб засновників або його членів. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» також не містить вказаних вище заборон або обмежень при реєстрації ЖБК.

Отже, посилання прокурора на порушення ст.ст. 133;135;137 ЖК України, а також Примірний статут, при прийнятті Харківською міською радою оскаржуваного рішення, є помилковими.

Прокурор також посилається на порушення першим відповідачем ст. 41 ЗК України, яка передбачає, що житлово-будівельним, гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації…

Наведена вище норма права свідчить про відсутність будь-яких обмежень для ЖБК при отриманні ним земельних ділянок для житлового будівництва.

Згідно з ст.6 Закону України «Про кооперацію» - відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, сільськогосподарськими, садово-городніми, транспортними, медичними тощо.

Отже, доводи прокурора про те, що ОК «ЖБК» «Бархани» є не житлово-будівельним, а обслуговуючим кооперативом є помилковими, оскільки ці два поняття характеризують кооператив за типом і напрямком діяльності, тобто він є і обслуговуючим і житлово-будівельним.

Предметом пред'явленого прокурором позову у даній справі є оскарження рішення та скасування державного акту на право власності на землю.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт .

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (ст.144Конституції України).

Як зазначає прокурор у позовній заяві, підставою для звернення із позовом була постанова Верховного Суду України від 17.06.2014 року у справі №21-195а14 ( далі Постанова ВСУ), якою, на підставі аналізу п.12 «Перехідних положень», ст.41 ЗК України, ст.ст.133; 135; 137 ЖК УРСР, Примірного статуту, дійшли висновку,що сільські, селищні та міські ради мають право розпоряджатися землями комунальної власності територіальних громад виключно в межах населеного пункту. При цьому, даючи дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність ЖБК, відповідна рада має враховувати мету створення кооперативу, порядок його організації та діяльності відповідно до вимог ЖК УРСР та Примірного статуту.

Разом із тим рішення Верховного Суду України не може бути підставою для порушення позовних вимог, оскільки не є нормативним актом, не має зворотної дії.

Конституційний Суд України в п.5 мотивувальної частини рішення від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних актів належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи,застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 №13\10, що оспорюється, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акту не породжує права у разі набуття права власності на земельну ділянку, оскільки у таких осіб виникло право власності і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Враховуючи зазначене вище, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органку місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

Вимоги прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 189778 та зобов'язання ОК "ЖБК"Бархани" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 2,0565га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0023 колегія суддів також вважає такими,що не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування п.12.2 додатку 1 до рішення 41 сесії Харківської міської ради п'ятого скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування» від 24.02.2010 р. № 13/10.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення у даній справі, що оспорюється апелянтом, застосував строк позовної давності.

Прокурор в апеляційній скарзі також посилається на помилкове застосування судом першої інстанції ст.ст. 261;267 ЦК України, наполягає, що строк позовної давності не пропущено, скільки про порушене право дізнався тільки в 2015 році.

У разі, коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор ( п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 р.).

В матеріалах справи міститься протокол пленарного засідання 41 сесії Харківської міської ради від 24.02.2010 року, з якого вбачається, що на засіданні безпосередньо був присутній заступник прокурора м.Харкова Петрова О.І. (а.с.63).

Таким чином, у зв'язку із обізнаністю з 24.02.2010 року заступника прокурора м.Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до ст. 6 Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на наведене, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 24.02.2010 року, починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю заступника прокурора міста Харкова, яка перебувала на пленарному засіданні.

Крім того, спірне рішення було направлено на адресу прокурора міста Харкова із супровідним листом Харківської міської ради №08-04/700/2-10 від 26.03.2010 року (а.с.62).

Отже, враховуючи приписи ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 25.02.2013 року.

Як свідчать матеріали справи, виконуючий обов'язки прокурора м.Харкова звернувся до суду з позовом у даній справі лише 20.03.2015 року, про що свідчить штамп канцелярії суду.

Таким чином, позовна заява подана прокурором після спливу трирічного строку позовної давності. При цьому, причини пропуску позовної давності прокурором документально не обґрунтовані.

Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене та враховуючи, що прокурор звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої відповідачами заявлено до прийняття рішення господарським судом першої інстанції, прокурором не доведено, а матеріалами справи не підтверджено поважні причини пропуску позовної давності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що факт присутності на пленарному засіданні Харківської міської ради заступника прокурора м.Харкова не може слугувати підставою для початку перебігу строку позовної давності, оскільки дослідження документів та матеріалів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення, на зазначеному засіданні не здійснювалось.

Також в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що безпосередні дані, які свідчать про порушення порядку передачі земельної ділянки ОК "ЖБК "Бархани", прокуратурою міста виявлено у 2015 році. Вказані дані отримано: з Департаменту житлового господарства Управління обліку та розподілу житлової площі 13.02.2015 року; Департаменту ДАБК, органів реєстрації та податкової інспекції 11.02.2015 року.

Крім того, органам прокуратури стало відомо про те, що міська рада при прийнятті оскаржуваного рішення була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення ОК «ЖБК «Бархани» лише з 17.06.2014 року, після прийняття постанови Верховним судом України у справі №21-195а14.

Судова колегія враховує, що згідно п.10 наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010р» Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», з метою підвищення наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1,15,19-24 Закону України «Про прокуратуру», було наказано, в тому числі: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів … органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

Таким чином, враховуючи вказане вище, а також те, що заступник прокурора приймав участь у сесійному засіданні Харківської міської ради 24.10.2010 р., а 26.03.2010 року текст спірного рішення міської ради було отримано прокуратурою, посилання прокурора у даній справі на обізнаність про порушення права з часу перевірки у 2015 році не можуть бути прийняті судовою колегією, оскільки прокурор мав об'єктивні можливості та обов'язок здійснити перевірку законності цього рішення і звернення до суду, в разі наявності порушень під час його прийняття, ще у 2010 році.

Посилання прокурора на те , що про правову позицію Верховного Суду України, яка міститься в постанові від 17.06.2014 року у справі №21-195а14 йому стало відомо також тільки у 2014 році не має правового значення, не може бути початком для перебігу строку позовної давності, оскільки при оскарженні ненормативних актів органів місцевого самоврядування прокурор має користуватися законами та підзаконними правовими актами.

Враховуючи викладене, доводи апелянта не можуть бути прийняті колегією суддів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі №922/1641/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови по справі № 922/1641/15 підписано 27.07.2015 року

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.